22 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 904/2819/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. - (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Груп"
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2021
у справі № 904/2819/20
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Груп"
до приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"
про стягнення заборгованості у сумі 251 371,66 грн за договором поставки,
02.02.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Груп" (далі - ТОВ "Сота Груп") на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2021 у справі № 904/2819/20 (підписана ЕЦП), подана 01.02.2021 на електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 03.02.2021 справу № 904/2819/20, передано на розгляд колегії суддів: Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.
Дослідивши матеріали касаційної скарги ТОВ "Сота Груп", Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Оскаржуваною ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2021 заяву ТОВ "Сота Груп" щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/2819/20 залишено без розгляду. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 8 000, 00 грн; у зв'язку з відсутністю відповідних доказів у апеляційного господарського суду не було правових підстав для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у постанові від 04.11.2020; докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано до апеляційного господарського суду лише 21.12.2020 разом із заявою про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в порушення приписів частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) без обґрунтування у своїй заяві причин пропуску процесуального строку. При цьому у судовому засіданні 11.01.2021 відмовлено у задоволенні заявленого позивачем усного клопотання про поновлення пропущеного строку подання заяви щодо розподілу витрат на правничу допомогу, у зв'язку з визнанням судом апеляційної інстанції причин пропуску процесуального строку неповажними.
Згідно з частиною першою статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.
Пунктом 3 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Таким чином вищезазначені норми процесуального права не містять застережень стосовно можливості оскарження у касаційному порядку ухвал суду апеляційної інстанції про залишення заяви про стягнення витрат на правову допомогу без розгляду.
Скаржником оскаржується ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2021, якою заяву щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу зі справи № 904/2819/20 залишено без розгляду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Верховний Суд враховує, що статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначається забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Частиною першою статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Пелевін проти України" від 20.05.2010 зазначено, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах. Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18 листопада 2010 року).
Вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Сота Груп" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2021, якою заяву щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/2819/20 залишено без розгляду, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Касаційний господарський суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Груп" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2021 у справі № 904/2819/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова