22 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 914/1651/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Бонк Т. Б., Бойко С. М., Якімець Г. Г.
від 09.10.2020
за позовом Фізичної особи - підприємця Ходак Марії Володимирівни
до Фізичної особи - підприємця Вентик Юрія Ярославовича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Латориця"
про стягнення 73 674,23 грн
та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця Вентик Юрія Ярославовича
до Фізичної особи - підприємця Ходак Марії Володимирівни
про визнання недійсним договору оренди № 9 від 03.09.2011,
Рішенням від 18.09.2014 у справі №914/1651/14 Господарський суд Львівської області задовольнив первісний позов. Присудив до стягнення з Фізичної особи - підприємця Вентик Юрія Ярославовича на користь Фізичної особи - підприємця Ходак Марії Володимирівни 2 542,28 грн заборгованості з орендної плати та 71 131,95 грн неустойки. В задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору оренди № 9 від 03.09.2011 відмовив. Постановою від 04.12.2014 Львівський апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2014 у справі №914/1651/14.
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2014 у справі №914/1651/14.
Ухвалою від 27.07.2020 у справі № 914/1651/147 Західний апеляційний господарський суд залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2014 у справі №914/1651/14 з підстав відсутності доказів:
- сплати судового збору в розмірі 4 037,22 грн за подання апеляційної скарги;
- зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору в розмірі 4 037,22 грн;
- надсилання учасникам справи копії апеляційної скарги і доданих до неї документів, листом з описом вкладення в порядку, визначеному частиною 1 статті 259 Господарського процесуального кодексу України.
ОСОБА_1 звернулась до Західного апеляційного господарського суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів надіслання апеляційної скарги сторонам у справі та про звільнення її від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що вона є людиною похилого віку, доходів в 2018-2019, в тому числі від отримання дивідендів тощо, не отримувала, що підтверджує довідками з ДФС, єдиним доходом є пенсія, а відтак вважає обґрунтованими підстави для звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2014 у справі №914/1651/14, оскільки розмір такого судового збору є надмірним тягарем для неї як заявника.
Ухвалою від 03.09.2020 у справі № 914/1651/14 Західний апеляційний господарський суд відмовив в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2014 у справі № 914/1651/14 повернув без розгляду.
ОСОБА_1 повторно звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2014 року у справі № 914/1651/14.
Ухвалою від 14.09.2020 Західний апеляційний господарський суд залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2014 у справі № 914/1651/14 з підстав відсутності доказів надіслання апеляційної скарги іншим учасникам справи, листом з описом вкладення, та доказів зарахування сплаченого судового збору в розмірі 4 037,22 грн до Державного бюджету України.
21.09.2020 ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції клопотання, до якого долучила довідку Управління державної казначейської служби у Личаківському районі міста Львова про зарахування сплаченого згідно з квитанцією № 0.0.1830130262.1 від 10.09.2020 судового збору в сумі 4 037,22 грн до Державного бюджету України та докази надіслання апеляційної скарги учасникам даної справи.
Ухвалою від 09.10.2020 Західний апеляційний господарський суд відмовив ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження у справі № 914/1651/14 на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції керувався правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 922/765/15 від 02.04.2019, у справі № 20/5007/101/11 від 17.09.2019, у постанові Верховного Суду у справі № 12/5007/135/11 від 20.09.2019 та зазначив, що приписами частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Проте, станом на час прийняття судових рішень у справі, Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017) не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки. 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". Розділом ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) також не передбачено можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судових рішень, перегляд яких у касаційному порядку було здійснено Вищим господарським судом України відповідно до розділу ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017). Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції від 18.09.2014 вже було переглянуто в суді апеляційної інстанції, з прийняттям відповідної постанови, відтак здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, є чинним, а його законність перевірена судом апеляційної інстанції з прийняттям відповідної постанови, більше ніж через шість років після його прийняття є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення.
15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду через Західний апеляційний господарський суд з касаційною скаргою на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 у справі №914/1651/14.
Ухвалою від 05.11.2020 Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 у справі № 914/1651/14 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом подання Суду документу про сплату (зарахування) судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 у справі № 914/1651/14 в установленому законом порядку та розмірі, а саме у сумі 2 102,00 грн.
03 грудня 2020 року на адресу Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, в якому скаржниця просила врахувати, що вона є людиною похилого віку і протягом 2018-2019 року доходів, у тому числі і дивідендів, не отримувала, на підтвердження чого надала довідки Шевченківської ДПІ Личаківського управління ГУ ДФС у Львівській області від 07.05.2019 № 246/13-07-08-00 за період з 1 кварталу 2018 року по 4 квартал 2018 року та від 12.05.2020 № 208/51.10-07 за період з 1 кварталу 2019 року по 4 квартал 2019 року.
Ухвалою від 23.12.2020 Верховний Суд відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 у справі № 914/1651/14, оскільки пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" прямо передбачено право суду, зокрема, звільнити від сплати судового збору саме позивача - фізичну особу, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік, а скаржниця не є позивачем у справі та повернув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 у справі № 914/1651/14 на підставі частини 4 статті 174 та частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
13 січня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Верховного Суду через Західний апеляційний господарський суд з касаційною скаргою на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 у справі № 914/1651/14.
Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Судом встановлено, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Статтею 288 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Оскаржувана ухвала складена та підписана 09.10.2020, отже з цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 у справі № 914/1651/14 було 29.10.2020, після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений.
Із касаційної скаргою ОСОБА_1 звернулась 13.01.2021, про що свідчить дата на штампі вхідної кореспонденції Західного апеляційного господарського суду, тобто після перебігу строку, встановленого для подання касаційної скарги, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України, проте із клопотанням про його поновлення. Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження мотивовано тим, що таке поновлення жодним чином не вплине на права та обов'язки сторін у справі та інших осіб, проте скаржниця матиме можливість, як засновниця Товариства з обмеженою відповідальністю "Латориця", захистити своє порушене право. При цьому ОСОБА_1 посилається на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" та рішення Європейського суду з прав людини. Крім того, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01.04.2020 у справі № 503/1904/16-ц, скаржниця наголошує, що подаючи до суду касаційної інстанції клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання первісної касаційної скарги очікувала задоволення Судом такого клопотання чи у разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору - продовження їй строку для його сплати. Також ОСОБА_1 наголошує, що їй 80 років і згідно з карантинних правил вона вимушена перебувати на самоізоляції, що унеможливило в повній мірі реалізувати своє право та сплатити судовий збір.
Розглянувши наведені обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що підстави, зазначені скаржником у клопотанні не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Європейський суд з прав людини у пункті 41 свого рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку.
У цьому випадку обставин, які б об'єктивно перешкоджали скаржникові реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, не вбачається, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження не є поважними та об'єктивно непереборними і не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, оскільки залежали від самої скаржниці.
Посилання на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 503/1904/16-ц, не беруться Судом до уваги, оскільки у цій справі клопотання про звільнення від сплати судового збору подавали позивачі, а приписами пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" прямо передбачено право суду, зокрема, звільнити від сплати судового збору саме позивача за певних умов. Отже очікування ОСОБА_1 , яка не є позивачем та учасником даної справи, задоволення Судом клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 у справі 914/1651/14 є безпідставним. До того ж, відповідно до приписів частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку. Проте скаржниця не зверталась до Суду з клопотанням про продовження їй строку на усунення недоліків касаційної скарги.
Доводи ОСОБА_1 про перебування в умовах самоізоляції і неможливості сплатити судовий збір Суд також відхиляє як непереконливі та такі, що не підтверджені жодними доказами, оскільки скаржниця зверталась до Верховного Суду через адвоката Луку Тараса Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 згідно з ордером № 1005364 від 26.12.2019, виданого на підставі договору про надання правової допомоги №01/04.10.2018 від 04.10.2018, та підписав від її імені касаційну скаргу. Копія ордеру № 1005364 від 26.12.2019 та свідоцтва серії ЛВ № 000159 від 23.12.2014 додані до матеріалів касаційної скарги. Таким чином питання щодо сплати судового збору у визначеній Законом сумі можливо було узгодити з представником дистанційно.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарг на всі ухвали суду без винятку - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/955/15).
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлений у розмірі 2 270,00 грн.
З огляду на таке, судовий збір за подання касаційної скарги на ухвалу суду становить 2 270,00 грн.
Однак до касаційної скарги ОСОБА_1 додана квитанція №0.0.1973691544. 1 від 13.01.2021 про сплату 2 102,00 грн. Тобто судовий збір за подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції сплачений у розмірі меншому, ніж встановлено чинним законодавством.
Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно з частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху на підставі частин 2 та 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків, шляхом:
- подання Суду документу про сплату судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 у справі № 914/1651/14 в установленому законом порядку та розмірі, а саме у сумі 168,00 грн. Таким чином, щоб у загальному розмірі разом із вже сплаченими 2 102,00 грн, загальна сума складала 2 270,00 грн;
- наведення інших підстав/обґрунтувань для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 292 та пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтею 4 Закону України "Про судовий збір", Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 у справі № 914/1651/14 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню скаржникові.
4. Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі не наведення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження або визнання наведених інших підстав неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді О. А. Кролевець
В. І. Студенець