Іменем України
22 лютого 2021 року м. Чернігівсправа № 927/1219/20
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренко Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях ,
пр. Голосіївський,50, м. Київ, 03039
адреса для листування: пр. Миру, 43, м. Чернігів, 14000
До відповідача: Фізичної особи-підприємця Гребеник Ольги Миколаївни
АДРЕСА_1
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Державної казначейської служби України у Бахмацькому районі Чернігівської області, вул. Соборності, 31, м. Бахмач, 16500
Про стягнення 4318,66 грн
Учасники справи не викликались.
Подано позов про стягнення з відповідача на користь позивача до державного бюджету України заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №07-20 від 27.01.2020 у сумі 3950,62 грн та 368,04 грн пені. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.12.2020 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 927/1219/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено до участі у справі Управління Державної казначейської служби України у Бахмацькому районі Чернігівської області в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Також вказаною ухвалою запропоновано відповідачу на підставі ст. 165 Господарського процесуального кодексу України надати відзив на позовну заяву та докази на підтвердження своєї позиції не пізніше 15 календарних днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надіславши одночасно копію відзиву з доказами позивачу, а докази направлення надати суду; встановлено третій особі 10 денний строк з дня отримання даної ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи письмових пояснень з доданими до них доказами щодо позову.
Ухвалу про відкриття провадження у справі отримано відповідачем 30.12.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 1400050627383.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву.
Відзиву на позов, заяв і клопотань від відповідача не надходило.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Частиною 3 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 8, 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Поважних причин пропущення встановленого для подання відзиву строку відповідачем не наведено.
Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.2 ст.178 ГПК України.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення 03-08/37 від 11.01.2021 в яких повідомила, що ФОП Гребеник О.М. станом на 18.12.2020 погасила заборгованість за орендну плату за Договором перед балансоутримувачем в повному обсязі, в зв'язку з чим за відповідачем перед Управлінням заборгованості з орендної плати не обліковується.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив.
Відповідно до положень ст. 287 Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, затвердженого Наказом ФДМУ 12.08.2019 № 810, Регіональне відділення виступає орендодавцем державного майна та користується всіма правами орендодавців, передбачених чинним законодавством (а.с. 10-16).
27.01.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (надалі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Гребеник Ольгою Миколаївною (надалі - орендар) укладено договір оренди № 07-20 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі -Договір, а.с.17-23).
У відповідності до пунктів 1.1-1.2 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права передачі у суборенду та приватизації державне нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 161,0 кв.м (далі - майно) на першому поверсі двоповерхової адмінбудівлі (реєстровий номер 37982090.4. ПГЮБГС047), розміщеної за адресою: Чернігівська обл., м. Бахмач, вул. Соборності, 31, що обліковується на балансі Управління Державної казначейської служби України у Бахмацькому районі Чернігівської області (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість оцінки на 31.08.2019 і становить за незалежною оцінкою 344137,50 грн. (без ПДВ).
Майно передається в оренду для розміщення магазину непродовольчих товарів.
Згідно пунктів 3.1-3.6, 3.10 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі- Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - жовтень 2019 5218,85 грн.
Розмір орендної плати за перший місяць оренди січень 2020 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за листопад 2019 року - січень 2020 року.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого місяця оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.
Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики її розрахунку, зміни орендної ставки, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.
У відповідності до пунктів 5.2-5.3 Договору орендар зобов'язується протягом місяця після підписання Договору внести завдаток, передбачений цим Договором. Завдаток стягується до державного бюджету і Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6 цього Договору. Після закінчення основного строку Договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць (останні місяці) з урахуванням внесеного орендарем завдатку. У разі виникнення у орендаря заборгованості з орендної плати за результатами такого перерахування орендар зобов'язаний перерахувати її до державного бюджету і Балансоутримувачу в сумі, на яку вона перевищує розмір завдатку; своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується „Призначення платежу" за зразком, який надає Орендодавець листом при укладенні договору оренди).
Згідно пунктів 10.1-10.3 Договору цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 27.01.2020 до 25.01.2023 включно.
Умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку цього Договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.
Зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди Сторін.
27.01.2020 відповідачем було підписано розрахунок орендної плати за перший місяць оренди державного нерухомого майна за Договором, складений та затверджений позивачем (а.с. 25).
Актом приймання-передачі від 27.01.2020, який підписаний представниками сторін, майно за Договором було передано позивачем в оренду відповідачеві (а.с. 26).
Отже, відповідно до умов договору № 07-20, починаючи з 27.01.2020 року у відповідача виник обов'язок сплачувати до державного бюджету орендну плату в розмірі 50% від суми орендної плати в місяць.
Позивач листом від 30.01.2020 №50-13/01-202 повідомив ФОП Гребеник О.М. реквізити для перерахування орендної плати до державного бюджету (а.с. 27).
12.05.2020 відповідач звернувся до позивача із заявою про розірвання Договору і 15.05.2020 сторонами підписаний договір про розірвання Договору оренди № 07-20 від 27.01.2020 нерухомого державного майна за взаємною згодою сторін. (а.с. 28-29).
Майно, що виступало предметом Договору було повернено Балансоутримувачу за Актом приймання-передачі від 15.05.2020 (а.с. 30).
Регіональним відділенням Фонду державного майна України, по Київській, Черкаській та Чернігівській областях направлено відповідачу претензію від 30.04.2020 в якій просило сплатити до державного бюджету заборгованість з орендної плати за Договором в розмірі 5229,22 грн (а.с. 32).
Враховуючи, що відповідачем не було сплачено орендну плату в повному обсязі, позивач листом від 29.09.2020 № 50-13.01-2039 повідомив ФОП Гребеник О.М. про зменшення розміру орендної плати за Договором на 50 % на період дії обмежувальних карантинних заходів з 12.03.2020 по 10.05.2020 на виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.07.2020 р. №611(а.с. 31).
Претензією від 02.12.2020 № 50-04.03-2453 позивач вимагав від відповідача сплатити суму заборгованості по орендній платі до державного бюджету за Договором в розмірі 3950,62 грн та 349,91 грн пені, яка направлена останньому 04.12.2020, що підтверджується копією фіскального чеку (а.с. 33).
Щодо територіальної підсудності.
Статтею 29 ГПК України визначено підсудність справ за вибором позивача.
Так, у відповідності до ч.5 ст.29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Предметом спору у дані справі є стягнення заборгованості по орендній платі до державного бюджету яку за умовами договору орендар зобов'язаний вносити до державного бюджету у Бахмацькому районі за відповідними реквізитами (п.5.3 договору, лист позивача від 30.01.2020 №50-13/01-202).
Відповідно до ч.1 ст.532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
Оскільки місцем виконання зобов'язання по сплаті орендної плати сторонами визначено державний бюджет у Бахмацькому районі справа підсудна Господарському суду Чернігівської області за вибором позивача відповідно до ч.5 ст.29 ГПК України.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.
За своєю правовою природою даний Договір є договором оренди.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати до державного бюджету за Договором становить 3950,62 грн за період з січня по травень 2020 року, що підтверджується розрахунком основного боргу викладеного позивачем у позовній заяві.
Заперечень щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості суду не надано.
Відповідач доказів оплати основного боргу за Договором в розмірі 3950,62 грн, а також доказів, які спростовують наявність боргу в заявленому до стягнення розмірі, в ході розгляду даної справи до суду не надав.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасного розрахунку з позивачем до державного бюджету за Договором, беручи до уваги відсутність належних доказів погашення відповідачем наявної заборгованості, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3950,62 грн є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі. Згідно з ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У відповідності до п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, перерахування орендної плати.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 368,04 грн пені за прострочення відповідачем зобов'язань з оплати позивачу орендної плати до державного бюджету за Договором за період з 16.02.2020 по 15.12.2020 згідно розрахунку, який викладений у позовній заяві.
Перевіривши вказаний розрахунок суд встановив, що його проведено у відповідності до умов договору та чинного законодавства, розрахунок є арифметично вірним.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, що не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
Згідно з частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №910/11733/18.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 у справі №916/2268/18.
Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги що відповідач не здійснював підприємницьку діяльність з 16.03.2020 згідно постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 про що повідомив позивача заявою на розірвання договору; сплатив орендну плату балансоутримувачу, що підтверджується листом Управління Державної казначейської служби України у Бахмацькому районі Чернігівської області від 11.01.2021; відсутністю збитків у позивача; суд дійшов до висновку про зменшення розміру пені до 1% від розрахованої судом суми, в зв'язку з чим на користь позивача судом стягується 3,68 грн пені.
За таких обставин позовні вимоги задовольняються судом частково з покладенням судових витрат на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 232-233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гребеник Ольги Миколаївни (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до державного бюджету України (р/р UА878999980313010093000025007, УК у Бахм, р-ні/Бахмацький р-н/22080200, код отримувача(ЄДРПОУ): 37982090, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22080200) заборгованість у розмірі 3 950,62 грн та пеню в розмірі 3,68 грн.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гребеник Ольги Миколаївни (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (р/р UА458201720343180002000140075, ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 43173325, МФО 820172) судові витрати в сумі 2 102,00 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 22.02.2021.
Суддя Ю.В. Федоренко