18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
22 лютого 2021 року Черкаси справа № 925/6/21
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І., без виклику учасників справи, розглянув справу за позовом керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави
в особі Монастирищенської районної ради Черкаської області,
Комунального некомерційного підприємства «Монастирищенська центральна районна лікарня» Монастирищенської районної ради Черкаської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЕР»
про визнання недійсним пункту договору та стягнення 17591,00 грн,
Керівник Уманської місцевої прокуратури звернувся у Господарський суд Черкаської області в інтересах держави в особі Монастирищенської районної ради Черкаської області та Комунального некомерційного підприємства «Монастирищенська центральна районна лікарня» Монастирищенської районної ради Черкаської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЕР», у якому просить суд: визнати недійсним пункт 3.1 договору поставки товару від 05.11.2020 №117, який укладений між Комунальним некомерційним підприємством Монастирищенська центральна районна лікарня» Монастирищенської районної ради Черкаської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНЕР» в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору в сумі 17591,00 грн; стягнути з відповідача надмірно сплачені бюджетні кошти у сумі 17591,00 грн; та відшкодування судових витрат у сумі 4204,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає. Порушення законодавства про публічні закупівлі при закупівлі медичного обладнання, необхідного для запобігання поширенню, локалізації та ліквідації спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (СОVID-19), зі сплатою податку на додану вартість не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення економічних інтересів держави. При цьому порушення вимог законодавства, наведені вище мають характер не формального недотримання процедури проведення закупівлі, а навпаки, призвели до фактичних втрат бюджетних коштів на суму 17591,00 грн, що засвідчує нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів та становить безумовне порушення інтересів держави у бюджетній сфері.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11.01.2021 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов та усіх доказів, якими обґрунтовує свої заперечення та клопотанням (у разі наявності) щодо розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач, у встановлений судом строк, відзив на позов суду не надав. Ухвала Господарського суду Черкаської області від 11.01.2021, направлена судом на адресу вказану прокурором у позовній заяві, за адресою його держаної реєстрації рекомендованим поштовим відправленням та вручено уповноваженому представнику відповідача 13.01.2021, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.
З огляду на положення частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з даними Звіту про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель UA-2020-11-05-005795-b» (а.с. 23-25), КНП «Монастирищенська центральна районна лікарня», як замовник, провела закупівлю обладнання, яке складається з рідера ІФА (ELISA) мікропланшетів ВIOВАSЕ-ЕL10А, вошер ІФА (ELISA) мікропланшетів ВIOВАSЕ-МW9621, термошейкер для мікропланшетів РSТ-60НL-4.
05.11.2020 між Комунальним некомерційним підприємством «Монастирищенська центральна районна лікарня» Монастирищенської районної ради Черкаської області (покупцем - позивач2 по справі), в особі директора Мороз Н.І., що діє на підставі Статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНЕР» (постачальником - відповідач у справі), в особі директора Бебика Д.С., що діє на підставі Статуту, було укладено договір поставки товару №117 (далі - договір, а.с. 18-19), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар за кодом ДК 021:2015:38430000-8 Детектори та аналізатори комплект ІФЛ аналізатора.
Найменування, номенклатура, кількість, ціна, загальна вартість товару зазначається в Специфікації (Додаток №1) до даного договору, яка є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.2 договору).
Сума цього договору визначається сукупною вартістю товару, що повинен бути поставлений та становить 268891,00 грн, в тому числі ПДВ - 17591,00 грн (пункт 3.1 договору).
Розрахунки за товар проводяться покупцем за фактом отримання товару, на умовах відстрочки платежу терміном до 3 (трьох) календарних днів з дати отримання товару. Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів у національній валюті на розрахунковий рахунок постачальника на підставі підписаних обома сторонами видаткових накладних (пункти 4.1, 4.2 договору).
Товар повинен бути поставлений покупцю у повному обсязі із виконанням постачальником договірних супутніх зобов'язань (в т.ч. із наданням супровідних документів визначених у пунктах 2.3-2.5, видаткової накладної у 2-х примірниках) до 31 грудня 2020 року (пункт 5.1 договору).
Місце поставки товару: 19100, Черкаська область, Монастирищенський район, м. Монастирище, вул. Соборна, 1 (пункт 5.3 договору).
Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2020 або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 10.1 договору).
Згідно зі специфікацією до договору, що є його невід'ємною частиною, предмет ІФА аналізатора становить поставка - рідер ІФА (ELISA) мікропланшетів ВIOВАSЕ-ЕL10А у кількості 1 шт. за ціною 109461,00 грн (з ПДВ), вошер ІФА (ELISA) мікропланшетів ВIOВАSЕ-МW9621 у кількості 1 шт. за ціною 99510,00 грн (з ПДВ), термошейкер для мікропланшетів РSТ-60НL-4 у кількості 1 шт. за ціною 59920,00 грн (з ПДВ), всього 268891,00 грн, у т.ч. 17591,00 грн ПДВ.
За видатковою накладною №2987 від 06.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІНЕР» передало, а Комунальне некомерційне підприємство «Монастирищенська центральна районна лікарня» Монастирищенської районної ради Черкаської області прийняла товар, який був визначений у специфікації.
Відповідач надав рахунок на оплату №2801 від 06.11.2020 на суму 268891,00 грн, у т.ч. 17591,00 грн ПДВ (а.с. 21).
10.11.2020 Управлінням Державної казначейської служби у Монастирищенському районі Черкаської області відповідачу було сплачено кошти за договором у сумі 268891,00 грн, у т.ч. 17591,00 грн ПДВ (а.с.22).
Уманською місцевою прокуратурою, у ході реалізації конституційної функції представництва інтересів держави у суді у порядку статті 131-1 Конституції України та статей 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», шляхом моніторингу інформації розміщеної на офіційному веб-порталі «Prozorro» вивчено питання щодо дотримання вимог чинного законодавства при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти та встановлено, що включення до вартості закуповуваного лабораторного обладнання згідно з договором податку на додану вартість у розмірі 17591,00 грн та подальша його сплата постачальнику порушує вимоги пункту 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224. Вказані підстави стали підставою для звернення прокурора до суду.
Предметом цього спору є визнання недійсним правочину у частині включення до вартості товару сум ПДВ при здійсненні закупівлі медичного обладнання для надання допомоги хворим на COVID-19 та стягнення суми податку у примусовому порядку.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-ІХ, були внесені зміни до розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» та доповнено пунктом 31, згідно з яким дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є товари, роботи чи послуги, необхідні для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19). Перелік таких товарів, робіт чи послуг та порядок їх закупівлі затверджуються Кабінетом Міністрів України. За результатами такої закупівлі в електронній системі закупівлі замовник оприлюднює звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель, договір про закупівлю та всі додатки до нього, звіт про виконання договору про закупівлю відповідно до статті 10 цього Закону. У разі недотримання вимог щодо публікації таких звітів винні особи притягаються до відповідальності відповідно до закону».
Окрім цього, пунктом 4 розділу 1 вищевказаного Закону підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 71, відповідно до якого тимчасово, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020 затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів. епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України, звільняються від оподаткування податком на додану вартість, до якого комплект обладнання для проведення досліджень методом ІФА за кодом УКТЗЕД - 3822000000,9027, віднесений до лабораторного обладнання для закладів охорони здоров'я, що надають допомогу хворим на COVID-19.
Судом установлено, що предметом поставки за оспорюваним правочином був комплект, який складається з рідера ІФА (ELISA) мікропланшетів ВIOВАSЕ-ЕL10А, вошер ІФА (ELISA) мікропланшетів ВIOВАSЕ-МW9621, термошейкер для мікропланшетів РSТ-60НL-4.
Судом також установлено, що договір про закупівлю, вказаного предмету поставки укладений без використання електронної системи закупівель UA-2020-11-05-005795-b», що свідчить про те, що зазначене обладнання віднесено до товарів, які використовуються для надання допомоги хворим на COVID-19 та які звільнені від оподаткування податком на додану вартість.
Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Статтею 632 Цивільного кодексу України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
У розумінні приписів наведених норми ціна є однією із найважливіших умов відплатного договору. Сторони мають право встановлювати ціну в договорі на власний розсуд.
У окремих випадках, визначених законом, у договорах застосовуються ціни, що встановлені або регулюються уповноваженими на те органами. Тобто держава або уповноважені нею органи можуть встановлювати фіксовані ціни у вигляді граничного рівня цін або рівня рентабельності тощо.
Водночас, відповідно до пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктами 30.1.-30.4, 30.9 статті 30 Податкового кодексу України унормовано, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії. Платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету. Податкова пільга надається, зокрема шляхом звільнення від сплати податку та збору.
Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) регламентується розділом V Податкового кодексу України (статті 180 - 211). При цьому податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пункт 14.1.178 статті 14 Податкового кодексу України).
Отже, порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
З наведеного вбачається, що хоча ПДВ включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну у розумінні цивільного та господарського законодавства, так як не може встановлюватися на власний розсуд та за погодженням сторін, оскільки є податком, регулювання справляння якого здійснюється імперативними нормами Податкового кодексу України.
Крім того, суд зазначає, що однією з вимог у цій справі є визнання недійсним правочину в частині включення до ціни товару суми ПДВ (а не про внесення змін до договору), тобто у цій справі не йдеться про зміну ціни договору чи зміну істотних умов договору, а тому до спірних правовідносин вимоги частин 2, 3 статті 634 Цивільного кодексу України та частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» застосуванню не підлягають.
За загальним правилом статті 217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину.
Зважаючи, що договір поставки товару був би дійсним і без включення до ціни товару ПДВ, тому до вказаних відносин застосовується стаття 217 Цивільного кодексу України.
Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, застосовуються в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України. На підставі статті 215 Цивільного кодексу України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.
Вирішуючи вказаний спір, судом установлено наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину в частині включення до ціни товару суми ПДВ недійсним на момент його вчинення.
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора та позивачів про те, що сума ПДВ була безпідставно включена до умов оспорюваного правочину, а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми ПДВ у розмірі 17591,00 грн, то суд зазначає, що частинами 1, 2 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Згідно з наведеною нормою Цивільного кодексу України можна визначити два правових наслідки недійсності правочину: двосторонню реституцію, як загальний наслідок; відшкодування збитків та моральної шкоди, як спеціальний наслідок.
Реституція - поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоди, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих же самих, або подібних, або речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо повернути у натурі, то відшкодовується їх вартість у грошах. Тобто, реституція - це спеціальний зобов'язальний спосіб захисту, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.
Суд, виходячи із фактичних обставин справи, встановив, що реституція, як один із наслідків недійсного правочину, не підлягає до застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки мова не йде про повернення сторін у стан, який існував до вчинення оспорюваного правочину.
Стосовно збитків, то за усталеною практику господарських судів, викладеною зокрема у пункті 2.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», відшкодування збитків та моральної шкоди, завданої у зв'язку із вчиненням недійсного правочину, здійснюється винною стороною за загальними правилами, встановленими для зобов'язань, що виникають із факту заподіяння шкоди, тобто за правилами позадоговірної (деліктної) відповідальності (§ 1 глави 82 Цивільного кодексу України).
Оскільки шкоди державі завдано на підставі правочину, відтак делікті зобов'язання не можуть бути застосовані до вказаних правовідносин.
Не підлягають до застосування також стаття 22 Цивільного кодексу України (під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Під витратами, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, мається до уваги перш за все вартість ремонту речі, причому як такого, який особа вже зробила та може підтвердити проведені витрати відповідними документами, так і такого, який особа ще має зробити), статті 224-225 Господарського кодексу України (підставою для відшкодування завданих збитків суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, є порушення господарського зобов'язання або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності учасником господарських відносин, а не визнання господарського зобов'язання недійсним).
У той же час збитків державі завдано безпідставним включенням до ціни товару, що був предметом державної закупівлі, суми ПДВ. Факт такої безпідставності установлено судом шляхом визнання правочину в цій частині недійсним. Отже, вказані правовідносини підпадають під дію глави 83, зокрема статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України. Так, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Судом установлено, що у порушення податкового законодавства, про яке сторони договору поставки товару знали або у будь-якому випадку зобов'язані були знати, безпідставно включили до вартості товару суму ПДВ, за який позивач розрахувався у повному обсязі, що суперечить інтересам суспільства, а тому вимоги прокурора про стягнення 17591,00 грн визнаються такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги прокурора задоволені повністю, сплачена ним сума судового збору підлягає відшкодуванню прокурору за рахунок відповідача у сумі 4204,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним пункт 3.1 договору поставки товару від 05.11.2020 №117, який укладений між Комунальним некомерційним підприємством Монастирищенська центральна районна лікарня» Монастирищенської районної ради Черкаської області (вул. Соборна, 1, м. Монастирище, Черкаська область, 19100, ідентифікаційний код 02005390) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНЕР» (вул. Червономіська, 24, с. Плоске, Смілянський район, Черкаська область, 20762, ідентифікаційний код 36746304) в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору в сумі 17591,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЕР» (вул. Червономіська, 24, с. Плоске, Смілянський район, Черкаська область, 20762, ідентифікаційний код 36746304) на користь Комунального некомерційного підприємства «Монастирищенська центральна районна лікарня» Монастирищенської районної ради Черкаської області (вул. Соборна, 1, м. Монастирище, Черкаська область, 19100, ідентифікаційний код 02005390) 17591,00 грн шляхом зарахування їх за реквізитами: код ЄДРПОУ 02005390, Черкаське ГРУ АТ КБ «ПриватБанк», МФО 354347, розрахунковий рахунок НОМЕР_1 .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЕР» (вул. Червономіська, 24, с. Плоске, Смілянський район, Черкаська область, 20762, ідентифікаційний код 36746304) на користь Черкаської обласної прокуратури (бульв. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18015, код ЄДРПОУ 02911119) 4204,00 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя О.І.Кучеренко