18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
26 січня 2021 року м. Черкаси справа № 925/1269/20
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участі представників сторін: позивача - адвоката Барілова С.А., відповідача - не з'явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обме6женою відповідальністю "Воля" до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу" про стягнення 622181 грн. 23 коп.,
У жовтні 2020 року позивач - Сільськогосподарське товариство з обме6женою відповідальністю "Воля" звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Черкаської філії державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу" про стягнення, на підставі договору на виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції із давальницької сировини № 3-22/2018-ПС від 24.01.2018 року, 619996 грн. основного боргу, 2185 грн. 23 коп. 3 % річних, що разом становить 622181 грн. 23 коп., та відшкодування судових витрат.
Позов мотивовано тим, що у зв'язку з розірванням договору № 3-22/2018-ПС від 24.01.2018 року стороною відповідача ним не повернуто позивачу 619996 грн. попередньо сплачених коштів на виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції у 2020 році.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 08.10.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1269/20 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, справу призначено до судового розгляду по суті на 24.11.2020 року.
Ухвалою суду від 24.11.2020 року розгляд справи по суті у зв'язку з неявкою відповідача відкладено на 08.12.2020 року, на сайті господарського суду Черкаської області розміщено оголошення про виклик відповідача в судове засідання.
Позивач в особі свого представника подав суду 02.12.2020 року клопотання (вх. № 18788/20 а.с. 37), в якому просив замінити неналежного відповідача - Черкаську філію Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу" на належного - Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу", до клопотання додав копію листа відповідача № 2/9-6/1063-20 від 30.09.2020 року, в якому останній визнав спірну заборгованість і повідомив про часткову сплату її.
Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу" в особі свого представника подав суду 07.12.2020 року клопотання (вх. № 19022/20, а.с. 41-42), в якому просив суд на підставі ст.ст. 4, 45, 185, 226 ГПК України залишити позовну заяву без розгляду, оскільки позов заявлено до Черкаської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу", яка не є юридичною особою і не може бути відповідачем у даній справі.
Ухвалою суду від 08.12.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу" про залишення позову без розгляду (вх. № 19022/20 від 07.12.2020 року), задоволено клопотання позивача про заміну неналежного відповідача (вх. № 18788/20 від 02.12.2020 року), замінено у справі № 925/1269/20 відповідача - Черкаську філію Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу" на належного відповідача - Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу" (далі - відповідач), розгляд справи відкладено на 26.01.2021 року.
Позивач в особі свого представника подав суду 17.12.2020 року заяву (вх. № 19700/20 а.с. 52-53), в якій просив приєднати до матеріалів справи докази направлення копії позовної заяви з додатками належному відповідачу.
У судовому засіданні 26.01.2021 року представник позивача позов з підстав і у розмірі, викладених у позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до даних рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення представник відповідача отримав копію ухвали суду від 08.12.2020 року 21.12.2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними для спрощеного провадження.
Згідно з ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні 26.01.2021 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.
24.01.2018 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Воля", як замовник, та Черкаська філія державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу", як виконавець, уклали договір на виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції із давальницької сировини № 30-22/2018-ПС (далі - Договір, а.с. 5-8), за умовами п. 1.1. якого виконавець зобов'язався виконати роботи по вирощуванню сільськогосподарської продукції (далі - готова продукція), а замовник зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи. Перелік робіт та послуг наведені в додатку № 1 до даного договору, що є невід'ємною частиною договору.
Сторони Договору погодили усі істотні умови цього договору, зокрема, домовилися про наступне:
п. 1.2. - вирощування готової продукції робиться виконавцем із застосуванням власних і орендованих технічних засобів (тракторів, комбайнів, автомобілів, сівалок, культиваторів та іншого навісного устаткування) на земельній ділянці;
п. 1.5. - роботи по вирощуванню готової продукції виконуються з матеріалів замовника, а саме - посівного матеріалу, добрив, засобів захисту рослин (далі - давальницька сировина). Порядок і терміни постачання давальницької сировини узгоджуються сторонами додатково;
п. 4.1. - склад, обсяг та вартість послуг, що надаються виконавцем за цим договором, попередньо узгоджуються із замовником;
п. 4.2. - замовник зобов'язується оплатити попередньо погоджені послуги шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця частково на умовах передплати, але не пізніше 10-ти календарних днів з моменту закінчення робіт та підписання акта виконаних робіт;
п. 4.5. - вартість договору орієнтовно складає 1700000 грн. на рік;
п. 9.1. - термін дії цього договору: початок - з моменту його підписання обома сторонами, закінчення - 31.12.2018 року;
п. 9.6. - договір вважається продовженим на той же термін та на тих самих умовах в наступних випадках (разом чи в кожному окремо):
в разі коли від жодної зі сторін даного договору не надійшло відмови від даного договору за 90 днів до закінчення терміну його дії;
в разі коли на момент закінчення терміну дії договору сторонами спільно вжиті заходи щодо осінньої підготовки грунту земельних ділянок, зазначених у п. 1.3. даного договору під наступний весняний посів ярих культур або здійснено посів озимих культур;
в разі коли на останню дату договору є неповернуті суми передплати за виконані роботи.
Договір підписаний його сторонами та скріплений їхніми печатками.
До Договору сторони підписали:
25.02.2019 року додаткову угоду № 1, в якій зокрема внесли зміни до умов п. 9.1. Договору, виклавши його в наступній редакції:
«термін дії цього договору: початок - з моменту його підписання обома сторонами, закінчення - 31.12.2019 року» (а.с. 9);
24.09.2019 року додаткову угоду № 2 (а.с. 10), в якій зокрема, домовились: в п. 5 - що сплачені замовником грошові кошти у розмірі 234270 грн., в тому числі ПДВ, є передоплатою по договору на виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції виконавцем на замовлення замовника у 2019 році; в п. 6 сторони підтвердили відсутність взаємних вимог будь-якого майнового характеру по взаємовідносинах за Договором у 2018 році, з боку бухгалтерського та податкового обліку, з врахуванням п. 5 дійсної угоди;
23.12.2019 року додаткову угоду № 3 (а.с. 11), в якій зокрема домовились: в п.5, що сплачені замовником грошові кошти у розмірі 619996 грн., сплачені у 2019 році, є передоплатою по договору на виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції виконавцем на замовлення замовника у 2020 році; в п. 6 сторони підтвердили відсутність жодних юридичних, майнових, фінансових чи інших вимог/претензій по виконанню Договору у 2019 році.
Листом № 2/9-6/301-20 від 26.03.2020 року відповідач повідомив позивача про відмову від договору припинення дії договору з підстав порушення договірних зобов'язань позивачем (а.с. 12).
Із платіжних доручень № 1892 від 16.08.2019 року, № 1947 від 20.08.2019 року, № 2136 від 02.09.2019 року, № 3787 від 05.12.2019 вбачається сплата позивачем 385726 грн. (213356+25000+132370+15000) авансових платежів за надання послуг за Договором на підставі рахунків № 1/08/2019 від 15.08.2019 року, № 3/08/2019 від 20.08.2019 року, № 6/08/2019 від 30.08.2019 року, № 7/12/2019 від 05.12.2019 року (а.с. 18-20, 57).
Враховуючи відмову відповідача від договору, про що його повідомлено листом № 2/9-6/301-20 від 26.03.2020 року, позивач листом № 122 від 22.04.2020 року звернувся до відповідача - Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу" і його Черкаської філії з вимогою про повернення у 7-денний термін авансованих позивачем за Договором 619996 грн. на виконання робіт у 2020 році згідно заявок відповідача (а.с. 13).
У листі № 2/9-6/410-20 від 04.05.2020 року відповідач визнав наявну заборгованість у сумі 619996 грн. за Договором від 24.01.2018 року № 30-22/2018-ПС і просив реструктуризувати її на дванадцять місяців зі щомісячною сплатою 51666 грн. 33 коп. з травня 2020 року по квітень 2021 року у зв'язку з складним фінансово-економічним становищем підприємства (а.с. 14).
05.08.2020 року позивач направив відповідачу лист № 199 від 03.08.2020 року, в якому відхилив запропонований відповідачем варіант врегулювання ситуації та вимагав сплатити заборгованість за договором від 24.01.2018 року № 30-22/2018-ПС у розмірі 619996 грн. у строк до 15.08.2020 року (а.с. 15).
Листом № 251 від 21.09.2020 року позивач повторно заявив вимогу до відповідача і його Черкаської філії про сплату 619996 грн. боргу і попередив, що у разі невиконання цієї вимоги змушений буде звертатись за вирішенням спору до суду (а.с. 16).
Із акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 року по 22.12.2019 року, погодженого представниками обох сторін, вбачається, що станом на 22.12.2019 року заборгованість Черкаської філії державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу" перед позивачем становить 619996 грн., яка визнана Черкаською філією відповідача (а.с. 17).
Вимога позивача про повернення коштів попередньої оплати у розмірі 619996 грн. відповідачем у строк до 15.08.2020 року не виконана, вимога про їх примусове стягнення є предметом спору у справі, що розглядається. Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 2185 грн. 23 коп. 3 % річних за період прострочення основного грошового зобов'язання з 16.08.2020 по 27.09.2020 року.
Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору на виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції із давальницької сировини № 3-22/2018-ПС від 24.01.2018 року, вимоги позивача витікають із прав та обов'язків сторін за цим договором.
За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов'язань підряду та послуг, загальні положення про підряд, як окремий вид зобов'язань, визначені параграфом 1 глави 61 ЦК України, загальні положення про послуги визначені главою 63,ст. 324 ГК України, про зобов'язання і договір - розділом І і ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини - главою 16 розділу IV книги 1 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 розділу I книги 5 ЦК України, розділом V ГК України.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.
За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами статей 837, 853 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903, ч. 1 ст. 905 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором; строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610,ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В пункті 4.2. Договору сторони погодили, що замовник зобов'язується оплатити попередньо погоджені послуги шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця частково на умовах передплати, але не пізніше 10-ти календарних днів з моменту закінчення робіт та підписання акта виконаних робіт.
Крім того, пунктом 5 додаткової угоди № 3 від 23.12.2019 року сторони погодили, що сплачені замовником грошові кошти у розмірі 619996 грн., сплачені у 2019 році, є передоплатою по договору на виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції виконавцем на замовлення замовника у 2020 році.
Відповідно до встановлених обставин справи суд вбачає, що на виконання своїх зобов'язань за договором від 24.01.2018 року № 30-22/2018-ПС позивач перерахував на користь відповідача попередню оплату за надання Черкаською філією державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу" послуг та виконання робіт у 2020 році на суму 619996 грн., однак дію договору на 2020 рік відповідач припинив за своєю ініціативою, отримані кошти попередньої оплати не повернув, наявність і розмір спірної заборгованості визнав, але в добровільному порядку вимогу позивача про їх повернення не виконав.
Із копії листа відповідача від 30.09.2020 року № 2/9-6/1063-20, адресованого позивачу, вбачається, що 29.09.2020 року відповідачем сплачено на користь позивача 14000 грн., залишок заборгованості буде сплачено в найкоротші строки (а.с. 38). Належних доказів на підтвердження цієї господарської операції сторонами суду не надано, відтак вимоги позивача в частині стягнення основного боргу суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю на суму 619996 грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вказаної норми, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних на суму
Розрахунок спірної суми 3% річних у розмірі 2185 грн. 23 коп. за період прострочення з 16.08.2020 року по 27.09.2020 року, заявлених до стягнення, позивачем проведено у відповідності з умовами Договору та фактичними обставинами справи, їх розрахунок методологічно і арифметично проведено правильно, тому і ці вимоги позивача суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у заявлених розмірах.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь якій стадії судового процесу;
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд вважає позов обґрунтованим, доказаним і таким, що підлягає задоволенню повністю.
На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 9332 грн. 72 коп.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу", код ЄДРПОУ 37884028, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул О.Теліги, буд. 8 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Воля", код ЄДРПОУ 03793142, місцезнаходження: 19750, Черкаська обл., Золотоніський район, с. Бубнівська Слобідка - 619996 грн. боргу, 2185 грн. 23 коп. 3% річних, 9332 грн. 72 коп. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 19.02.2021 року.
Суддя В.М. Грачов