29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"11" лютого 2021 р. Справа № 924/145/20
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали
за позовом Приватного акціонерного товариства "Славутський хлібозавод", Хмельницька область, м. Славута
до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Хмельницьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", м. Хмельницький
про визнання дій та бездіяльності Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Хмельницького обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" в частині невиконання банківських послуг з розрахунково-касового обслуговування, які пов'язані з переказом грошей з рахунку (на рахунок) клієнта з відкритого поточного рахунку № НОМЕР_1 Приватного акціонерного товариства "Славутський хлібозавод" неправомірними,
- визнання нечинною транзакції щодо переказу 14.03.2017р. коштів в розмірі 498750,16 грн. із поточного рахунку № НОМЕР_1 Приватного акціонерного товариства "Славутський хлібозавод",
- зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Хмельницького обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" повернути Приватному акціонерному товариству "Славутський хлібозавод" 498750,16 грн. шляхом їх відновлення на поточному рахунку № НОМЕР_1
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_3- директор, Моносюк В.В. - представник
від відповідача: Опейда А.В. - за довіреністю
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 11.02.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі.
20.02.2020р. до суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Славутський хлібозавод", Хмельницька область, м. Славута до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Хмельницького обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України", м. Хмельницький про визнання дій та бездіяльності Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Хмельницького обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" в частині невиконання банківських послуг з розрахунково-касового обслуговування, які пов'язані з переказом грошей з рахунку (на рахунок) клієнта з відкритого поточного рахунку № НОМЕР_1 Приватного акціонерного товариства "Славутський хлібозавод" неправомірними; визнання нечинною транзакції щодо переказу 14.03.2017р. коштів в розмірі 498750,16 грн. із поточного рахунку № НОМЕР_1 Приватного акціонерного товариства "Славутський хлібозавод"; зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Хмельницького обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" повернути Приватному акціонерному товариству "Славутський хлібозавод" 498750,16 грн. шляхом їх відновлення на поточному рахунку № НОМЕР_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2020р. вказану позовну заяву передано на розгляд судді Грамчуку І.В.
Згідно ухвали суду від 24.02.2020р. позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 02.03.2020р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.03.2020р.
Ухвалою суду від 16.03.2020р. відкладено підготовче засідання на 30.03.2020р.
Ухвалами суду від 07.04.2020р., 30.04.2020р., 03.06.2020р., 01.07.2020р. враховуючи клопотання відповідача про перенесення розгляду справи на післякарантинний період, підготовче засідання відкладалось на 30.04.2020р., 03.06.2020р., 01.07.2020р., 03.09.2020р.
03.09.2020р. у зв'язку із відпусткою судді судове засідання не відбулось.
Ухвалою від 22.09.2020р. підготовче засідання призначено на 05.10.2020р.
Ухвалою від 05.10.2020р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 05.11.2020р.
05.11.2020р. у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді судове засідання не відбулось.
Ухвалою від 14.12.2020р. призначено справу до судового розгляду по суті на 21.01.2021р.
У судовому засіданні 21.01.2021р. оголошено перерву до 11.02.2021р.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача із вимогами визнати дії та бездіяльність Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Хмельницького обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" в частині невиконання банківських послуг з розрахунково-касового обслуговування, які пов'язані з переказом грошей з рахунку (на рахунок) клієнта з відкритого поточного рахунку № НОМЕР_1 Приватного акціонерного товариства "Славутський хлібозавод" неправомірними; визнати нечинною трансакцію щодо переказу 14.03.2017р. коштів в розмірі 498 750,16 грн. із поточного рахунку № НОМЕР_1 Приватного акціонерного товариства "Славутський хлібозавод"; зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Хмельницького обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" повернути Приватному акціонерному товариству "Славутський хлібозавод" 498750,16 грн. шляхом їх відновлення на поточному рахунку № НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.09.2014р. між ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Хмельницького обласного територіального управління АТ "Ощадбанк" було укладено договір банківського рахунку № 221 про відкриття клієнту поточного рахунку № НОМЕР_1 та договір № 222 на виконання розрахункових операцій системою дистанційного обслуговування "Інтернет-клієнт-банк".
14.03.2017р. під час самостійного відключення комп'ютера, через що стало неможливим продовження роботи в системі дистанційного обслуговування клієнтів "Інтернет-Клієнт-банк", позивач звернувся до відповідача із метою встановлення наявності грошових коштів на поточному рахунку № НОМЕР_1 . Під час такого звернення стало відомо про несанкціоноване користувачем списання із зазначеного рахунку коштів в сумі 498750,16 грн.
Того ж дня відповідачем було надано позивачу платіжне доручення № 1854 від 14.03.2017р., яке фактично позивачем не створювалось, з якого стало відомо, що отримувачем вищезазначених коштів начебто за оплату борошна вищого ґатунку згідно рахунку № 13/17 від 13.03.2017р. був ФОП Коротков Д.М. (ІПН НОМЕР_2 ), банк отримувача - ПАТ "Сбербанк".
Позивач зазначає, що будь-які договірні зобов'язання між ПрАТ "Славутський хлібозавод" та ФОП Коротков Д.М. були відсутні.
Про таке несанкціоноване списання коштів позивач повідомив до Славутського ВП ГУНП України в Хмельницькій області. За даним повідомленням було відкрите кримінальне провадження № 1207240210000170 від 14.03.2017р.
Із врахуванням таких обставин 04.05.2018р. позивачем було направлено відповідачу претензію № 214 із вимогою повернути безпідставно списані кошти в сумі 498750,16 грн. на поточний рахунок № НОМЕР_1 . Однак, в задоволенні вказаної претензії було відмовлено, оскільки платіжне доручення № 1854 від 14.03.2017р. на перерахування суми 498750,16 грн. до банку надійшло з відповідними електронними цифровими підписами директора та головного бухгалтера позивача. Підстав для повернення без виконання даного платіжного доручення у банку не було.
Позивач вказує на протиріччя у діях відповідача, оскільки відповідач у своєму повідомленні до ПАТ "Сбербанк" від 14.03.2017р. просив повернути суму 498750,16 грн. до філії Хмельницького обласного управління АТ "Державний ощадний банк України" на поточний рахунок позивача, яку банк переказав помилково.
Крім того, позивач наголошує, що лише після несанкціонованого списання коштів з його рахунку, відповідач здійснив належні дії із надання послуг з розрахунково-касового обслуговування, зокрема, з метою запобігання подібного у подальшому, обласним управлінням розроблено та запроваджено алгоритм дій менеджерів мікро, малого та середнього бізнесу та відділу бек-офісу щодо погодження платежів клієнтів банку на суму понад 50 000 грн., які відправлені клієнтам по системі "Клієнт-банк". Позивач вважає, що такі правила відповідач зобов'язаний був запровадити ще до укладення договору із позивачем.
Позивач зазначає, що попередньо час від часу відповідачем здійснювалась процедура повідомлень телефонним шляхом про списання коштів, чого не було здійснено 14.03.2017р. під час несанкціонованого списання коштів в сумі 498 750,16 грн.
Також відповідач проявив протиправну бездіяльність, яка полягає у непроведенні документального аналізу (моніторингу) щодо фактичної відсутності будь-яких операцій між позивачем та ФОП Коротковим Д.М. із ПАТ "Сбербанк".
У відзиві на позов № 19/7-04/201 від 24.03.2020р. відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, недоведеними та такими, що викладені без посилання на належні, допустимі, достовірні та достатні докази, а тому просить суд у задоволенні позову відмовити.
Відповідач пояснює, що за заявою клієнта ПрАТ "Славутський хлібозавод" на отримання доступу до системи "Інтернет-клієнт-банк" від 18.09.2014р. право доступу до вказаної системи було надано директору ОСОБА_3 та головному бухгалтеру Степанюку А.С. У зв'язку із зміною головного бухгалтера, проведена заміна користувача ключа та за заявкою клієнта від 15.05.2015р. на отримання доступу до системи "Інтернет-клієнт-банк" право доступу надано директору ОСОБА_3 та головному бухгалтеру ОСОБА_2
Як наголошує відповідач, підстав для повернення без виконання електронного розрахункового документу (платіжного доручення № 1854 від 14.03.2017р. на виконання засобами системи дистанційного обслуговування щодо перерахування з рахунку клієнта - ПрАТ "Славутський хлібозавод" коштів у сумі 498750,16 грн. на рахунок № НОМЕР_3 ФОП Короткова Дмитра Миколайовича , що обслуговується в ПАТ "Сбербанк") у нього не було, оскільки клієнтом на платіжне доручення було накладено електронні цифрові підписи директора ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_2
За результатами аналізу протоколів роботи системи "Інтернет-клієнт-банк" та даними антиблокувальної системи "Барс" відповідачем встановлено, що 14.03.2017р. платіж по рахунку клієнта був створений при вході до системи з ІР адреси НОМЕР_4 властивої підмережі, з якої клієнт здійснював підключення для роботи.
Відповідач акцентує увагу на тому, що згідно договору на виконання операцій системою дистанційного обслуговування "Інтернет-клієнт-банк" саме клієнт несе всі ризики, які пов'язані з підключенням його обчислювальних засобів до мережі інтернет. Клієнт самостійно забезпечує захист власних обчислювальних засобів та ключів ЕЦП від несанкціонованого доступу та вірусних атак з мережі інтернет. Банк не несе відповідальності за негативні наслідки неналежного зберігання клієнтом особистих ключів ЕЦП.
Відповідач вважає, що банк, прийнявши від позивача та виконавши електронний розрахунковий документ про перерахування коштів із рахунку останнього, з огляду на те, що такий документ оформлений у порядок та спосіб, встановлений чинним законодавством України та домовленістю між сторонами, підписаний електронними цифровими підписами як директора, так і головного бухгалтера, не допустив порушень взятих на себе зобов'язань згідно укладених договорів, а тому не може нести відповідальність за неналежне виконання таких зобов'язань.
Відповідач відмічає, що якщо вказані дії за обґрунтуванням позивача ним не вчинялись, то це може свідчити про те, що конфіденційна інформація щодо використання засобів криптографічного захисту клієнта, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію, стала відома третім особам, в тому числі й внаслідок неналежного виконання позивачем договору на виконання операцій системою дистанційного обслуговування "Інтернет-клієнт-банк".
Також відповідач звертає увагу, що позивач звертався до правоохоронних органів з приводу несанкціонованого списання коштів з його рахунку. І в межах кримінального провадження ні банк, ні його посадових осіб не визнано винними у заволодінні грошовими коштами позивача.
Крім того, відповідач вважає, що він є неналежним відповідачем у даній справі, адже як вказує позивач у ПрАТ "Славутський хлібозавод" були відсутні договірні відносини із ФОП Коротковим Д.М. на час перерахування коштів, що, в свою чергу, може свідчити про безпідставність отримання ним таких коштів та можливість для позивача звернутись до суду із вимогою до ФОП Короткова Д.М. як неналежного одержувача грошей.
У відповіді на відзив №171 від 01.04.2020р. позивач наголошує, що відповідач без посилання на належні докази стверджує у відзиві, що конфіденційна інформація щодо використання засобів криптографічного захисту клієнта, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію, стала відома третім особам внаслідок неналежного виконання позивачем договору на виконання операцій системою дистанційного обслуговування "Інтернет-клієнт-банк".
У запереченні на відповідь на відзив №19/7-04/226 від 07.04.2020р. відповідач наголошує, що не витримує критики твердження позивача про визнання Акціонерним товариством "Ощадбанк" своєї вини у зв'язку із зверненням до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про повернення коштів внаслідок їх несанкціонованого списання. Адже сам клієнт із заявою від 14.03.2017р. звернувся до банку із проханням вжити дій щодо повернення грошових коштів з рахунку неналежного отримувача. Тому банком було підготовлено та направлено в ПАТ "Сбербанк" лист-повідомлення про помилковий переказ, що узгоджується із організаційно-розпорядчими актами АТ "Ощадбанк", Інструкцією Національного банку України № 22 про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Хибним вважає відповідач і твердження позивача про те, що під час укладення договору для роботи з програмою "Інтернет-клієнт-банк" банк має прив'язувати до рахунку фінансовий номер клієнта - номер мобільного телефону, і що саме за допомогою отриманих СМС-повідомлень з кодом клієнт може підтвердити списання на суму, яка має бути списана з рахунку, а у разі неотримання такого СМС-повідомлення від власника рахунку, банк зобов'язаний зупинити процес списання коштів. Відповідач акцентує увагу, що правовідносини між ним та позивачем врегульовано підписаним між ними договором № 222 від 18.09.2014р. на виконання операцій системою дистанційного обслуговування "Інтернет-клієнт-банк". Ні вказаним договором, ні постановою Національного банку України № 22 про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті не передбачено отримання клієнтом банку СМС-повідомлень з кодами на підтвердження здійснення фінансової операції.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Матеріали справи містять договір банківського рахунку № 221 від 18.09.2014р., що укладений між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Приватним акціонерним товариством "Славутський хлібозавод", згідно якого банк зобов'язується надавати клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов'язані із переказом коштів з рахунка цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійснення інших операцій, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується оплачувати вартість таких послуг та надає банку право користуватися тимчасово вільними коштами клієнта на власний розсуд.
Відповідно до п. 2.1 договору банк протягом п'яти банківських днів після надання всіх необхідних документів зобов'язується відкрити клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування, відповідно до умов цього договору, законодавства України в т.ч. нормативно-правових актів Національного банку України.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів Клієнта та встановлювати обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд, крім випадків, передбачених законодавством України та цим Договором (п. 2.5 договору).
Згідно умов договору банк зобов'язався виконувати доручення клієнта на здійснення договірного списання коштів з його рахунку(ів) у відповідності до умов цього договору (п. 4.1.14 договору).
У матеріали справи додано договір на виконання розрахунково-касових операцій системою дистанційного обслуговування "Інтернет-клієнт-банк" № 222 від 18.09.2014р., що укладений між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Приватним акціонерним товариством "Славутський хлібозавод", згідно п. 5.1 якого банк передає клієнту дистрибутив (пакет необхідних програм для проведення початкової інсталяції та ініціалізації системи "Інтернет-клієнт-банк" на робочих місцях клієнта) для підключення клієнта до системи "Інтернет-клієнт-банк", надає інструкцію з підключення робочих місць та макети особистих ключів ЕЦП (для користувачів, які мають право першого підпису від імені клієнта - на захищених носіях ключової інформації) визначеним користувачу.
Згідно п. 2.4 договору клієнт зобов'язується використовувати систему "Інтернет-Клієнт-банк" для отримання послуг, що надаються банком у відповідності до умов цього договору, без права її передачі третім особам.
У п. 2.5 договору сторони визнають, що використання системи "Інтернет-Клієнт-банк" та наданих банком засобів криптографічного захисту забезпечує конфіденційність, цілісність та підтвердження авторства інформації при здійсненні передачі електронних розрахункових документів між клієнтом та банком.
У п. 2.6 договору сторони визнають, що документи, надані в електронному вигляді засобами системи "Інтернет-Клієнт-банк" та підписані електронним цифровим підписом, мають однакову юридичну силу з іншими платіжними документами, оформленими у паперовому вигляді, і є підставою для виконання розрахункових операцій за рахунком(ами) клієнта.
Пунктом 3.6 договору встановлено, що клієнт для здійснення операцій з переказу коштів в національній, іноземній валюті або банківських металів з рахунку подає до банку електронний розрахунковий документ системою "Інтернет-клієнт-банк", оформлений відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України, вимог договору(ів) про надання банківських послуг, що регламентують правила оформлення розрахункових документів і строки їх подання в банк.
Згідно п. 3.7 договору користувачі накладають електронний цифровий підпис під час створення Електронного розрахункового документу за допомогою Особистого ключа Електронного цифрового підпису.
Відповідно до п.п. 4.1.9, 4.1.10 договору банк зобов'язується:
- здійснювати перерахування (списання) коштів на рахунок(и) з рахунку(ів) клієнта тільки за його дорученням;
- виконувати доручення клієнта на здійснення договірного списання коштів з його рахунку(ів) у відповідності до умов цього договору та договору(ів) про надання банківських послуг, укладених між банком та клієнтом.
Відповідно до п.п. 4.3.5, 4.3.6, 4.3.7 договору клієнт зобов'язується:
- забезпечувати схоронність ключів ЕЦП;
- протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту виявлення втрати або компрометацію засобів криптозахисту повідомляти банк про такі обставини з наданням письмового повідомлення (листа), засвідченого підписом уповноваженої особи клієнта та відбитком печатки. Всі електронні розрахункові документи, виконані банком до отримання останнім такого повідомлення, вважаються підписаними належним чином уповноваженою особою клієнта та такими, що виконані банком правомірно. Відповідальність за виконання банком цих документів несе клієнт;
- забезпечити право доступу до системи "Інтернет-клієнт-банк" виключно користувачам.
Клієнт створює електронні розрахункові документи виключно засобами системи "Інтернет-клієнт-банк" (п. 6.1 договору).
Згідно п. 6.2 договору банк оброблює одержані електронні розрахункові документи клієнта, підписані електронним цифровим підписом уповноважених осіб, що надійшли за допомогою системи "Інтернет-клієнт-банк", в операційний час. Операційний час триває з 09 год. 30 хв. до 16 год. 30 хв. (крім вихідних, святкових та небанківських днів), в п'ятницю, передсвяткові дні - до 15 год. 30 хв. Електронні розрахункові документи, що надійшли в банк в післяопераційний час, приймаються банком у міру можливості того ж дня, але не пізніше наступного банківського дня, та підлягають виконанню відповідно до умов договору(ів) банківського рахунку та кредитного(их) договору(ів).
У п. 7.2 договору сторони погодили, що банк не несе відповідальності за негативні наслідки неналежного зберігання клієнтом особистих ключів ЕЦП, а також за наслідки порушення клієнтом "Вимог щодо поводження з засобами криптографічного захисту інформації" (додаток 2 до цього договору) та спричинені цим збитки.
Відповідно до додатку 2 до договору на виконання розрахункових операцій системою дистанційного обслуговування "Інтернет-клієнт-банк" № 222 від 18.09.2014р. "Вимоги щодо поводження з засобами криптографічного захисту інформації" власник особистого ключа повинен забезпечувати таємність PIN-коду доступу до носія та параль доступу до ключа та здійснювати періодичну заміну паролю. Пароль не повинен зберігатись у відкритому вигляді (записаним на папері, у блокноті тощо).
Відповідальність за зберігання та використання особистого ключа несе власник ключа. Власник ключа не має права передавати носій інформації з ключем третім особам та/або повідомляти їм пароль до ключа.
Згідно із заявкою на отримання доступу до системи "Інтернет-клієнт-банк" Приватного акціонерного товариства "Славутський хлібозавод" від 15.05.2015р. надано права доступу до системи користувачам рахунку № НОМЕР_5 ОСОБА_3 - директору та ОСОБА_2 - головному бухгалтеру.
Матеріали справи містять платіжне доручення № 1854 від 14.03.2017р., згідно якого платник - Приватне акціонерне товариство "Славутський хлібозавод", Хмельницьке обласне управління АТ "Ощадбанк", рахунок № НОМЕР_1 перерахував Фізичній особі-підприємцю Короткову Дмитру Миколайовичу, ПАТ "Сбербанк", рахунок № НОМЕР_3 оплату за борошно вищого ґатунку згідно рахунку № 13/17 від 13.03.2017р. в сумі 498 750,16 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши додані докази та давши їм оцінку в сукупності, суд приймаємо уваги наступне.
Користування системою "Інтернет-Клієнт-Банк" регулюється окрім договору між банком та клієнтом, Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Законом України "Про електронний цифровий підпис", Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.
За п. 6.3 ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
Згідно до вимог ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа на переказ. Порядок застосування електронного підпису, у тому числі електронного цифрового підпису, для засвідчення електронного документа на переказ установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи. Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ. У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу.
Відповідно до п. 1.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті №22, затвердженої Постановою Національного Банку України від 21.01.2004р., банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.
Згідно п. 1.7 Інструкції № 22 кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів, згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
Крім того, згідно з п. 2.10 Інструкції № 22 клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку. Банк, що обслуговує платника із застосуванням систем дистанційного обслуговування, зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку платника і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і приймати цей документ до виконання, лише якщо вони належать цьому платнику.
Так, відповідно до п. 11.1 Інструкції № 22 оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг" тощо.
Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку (п. 11.3 Інструкції ).
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до п. 11.5 Інструкції № 22 під час здійснення розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування ("клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо) застосовуються електронні розрахункові документи.
Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах дистанційного обслуговування, визначаються договором між банком та клієнтом, але обов'язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суму цифрами; призначення платежу; електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити".
Відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Згідно п. 11.8 Інструкції № 22 під час використання систем дистанційного обслуговування клієнт має дотримуватися всіх вимог, що встановлює банк, з питань безпеки оброблення електронних розрахункових документів.
При надходженні до банку платіжного доручення від клієнта, у відповідності до норм Глави 2 Інструкції № 22 банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 8 до цієї Інструкції, зокрема банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: "Платник", "Код платника", "Рахунок платника", "Банк платника", "Код банку платника", а також "М.П." та "Підписи платника" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення).
Відповідно до п. 3.8 Інструкції № 22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. При цьому, повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Законодавець не вказує на конкретний перелік інформації, яку повинен вказати платник у реквізиті "Призначення платежу", а саме платник визначає достатність зазначеної інформації.
Згідно з п. 1.19 Інструкції № 22 банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (обов'язкових платежів). Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду.
Крім того, відповідно до п. 3.8 Інструкції № 22 саме платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Пунктом 22.6 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" також визначено, що обслуговуючий платника банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника
Згідно зі ст. 25 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ініціювання переказу за допомогою електронних платіжних засобів має оформлюватися відповідними документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, що визначаються правилами платіжних систем.
Судом встановлено, що відповідачем було отримано від позивача електронний розрахунковий документ (платіжне доручення) № 1854 від 14.03.2017р., згідно якого платник - Приватне акціонерне товариство "Славутський хлібозавод", Хмельницьке обласне управління АТ "Ощадбанк", рахунок № НОМЕР_1 перерахував фізичній особі-підприємцю Короткову Дмитру Миколайовичу, ПАТ "Сбербанк", рахунок № НОМЕР_3 оплату за борошно вищого ґатунку згідно рахунку № 13/17 від 13.03.2017р. в сумі 498 750,16 грн.
Зазначений електронний розрахунковий документ було перевірено відповідачем згідно вимог п. 22.6 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", в тому числі проведена процедура перевірки достовірності електронного цифрового підпису.
За результатами перевірки ЕЦП встановлено, що платіжний документ № 1854 від 14.03.2017р. від імені ПАТ "Славутський хлібозавод" засвідчено електронними цифровими підписами уповноважених користувачів позивача, які ідентифіковані відповідачем, а саме - цифрові підписи директора ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_2 .
Як встановлено судом, у п. 7.2 договору на виконання розрахункових операцій системою дистанційного обслуговування "Інтернет-клієнт-банк" сторони погодили, що банк не несе відповідальності за негативні наслідки неналежного зберігання клієнтом особистих ключів ЕЦП, а також за наслідки порушення Клієнтом "Вимог щодо поводження з засобами криптографічного захисту інформації" (додаток 2 до цього договору) та спричинені цим збитки.
Позивач з основними правилами щодо використання засобів криптографічного захисту інформації в системі дистанційного обслуговування був ознайомлений, про що свідчить підписаний сторонами додаток 2 до договору на виконання розрахункових операцій системою дистанційного обслуговування "Інтернет-клієнт-банк" "Вимоги щодо поводження з засобами криптографічного захисту інформації", згідно з якими власник особистого ключа повинен забезпечувати таємність PIN-коду доступу до носія та паролю доступу до ключа та здійснювати періодичну заміну паролю. Пароль не повинен зберігатися у відкритому вигляді (записаним на папері, у блокноті тощо). Відповідальність за зберігання та використання особистого ключа несе власник ключа. Власник особистого ключа не має права передавати носій інформації з ключем третім особам та/або повідомляти їм пароль до ключа. Відповідальність за схоронність носіїв ключової інформації несе власник ключа.
Клієнт несе повну відповідальність за зміст електронних розрахункових документів, підписаних ключами ЕЦП клієнта, які надходять у банк за допомогою системи "Інтернет-Клієнт-банк". Відповідальність за правильність заповнення реквізитів Електронного розрахункового документа, у тому числі номерів рахунків і кодів банків, суми податку на додану вартість і кодів бюджетної класифікації, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе клієнт (п. 7.6. договору на виконання розрахункових операцій системою дистанційного обслуговування "Інтернет-клієнт-банк").
Клієнт самостійно обирає організацію - провайдера, яка забезпечує доступ до мережі Інтернет, та здійснює підключення до мережі Інтернет за рахунок власних коштів. Всі витрати, пов'язані з підключенням до мережі Інтернет, експлуатацією і обміном даних по системі "Інтернет-Клієнт-банк" через мережу Інтернет виконуються Клієнтом за рахунок власних коштів (п. 7.7. договору на виконання розрахункових операцій системою дистанційного обслуговування "Інтернет-клієнт-банк").
Клієнт повністю несе всі ризики, які пов'язані з підключенням його обчислювальних засобів до мережі Інтернет. Клієнт самостійно забезпечує захист власних обчислювальних засобів та ключів ЕЦП від несанкціанованого доступу та вірусних атак з мережі Інтернет. Сторони також визнають, що вихід з ладу будь-якого робочого місця системи "Інтернет-Клієнт-банк" в разі втручання з мережі Інтернет, розглядається як вихід з ладу з вини Клієнта (п. 7.8 договору на виконання розрахункових операцій системою дистанційного обслуговування "Інтернет-клієнт-банк").
Частиною 1 ст. 1071 ЦК України закріплено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Спірне платіжне доручення № 1854 від 14.03.2017р. містить всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суми цифрами; призначення платежу, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Забезпечення належного зберігання програмного забезпечення системи, документів, що відносяться до захисту електронних розрахунків, ключів носіїв ЕЦП, знаходиться в сфері відповідальності клієнта.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що банк у відповідності з чинним законодавством на підставі платіжного доручення, сформованого і підписаного з використанням дійсного електронного цифрового підпису посадових осіб позивача - директора ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_2, належним чином виконав свої договірні зобов'язання по проведенню безготівкових платежів.
При цьому суд критично оцінює посилання представників позивача на здобуті в межах кримінального провадження докази, перелічені в отриманому судом клопотанні (вх.№05-22/1268/21 від 08.02.2021р.) про долучення доказів, що на думку заявника, підтверджують фактичні обставини справи. Отримані судом в Додатку до клопотання завірені копії документів на 14 арк., а саме висновок експерта № 23кт від 15.08.2017р. (8 арк.), клопотання капітана поліції Ходосовської О.В. від 26.10.2017р. (4 арк.) про тимчасовий доступ до речей і документів Короткова Д.М. з можливістю вилучення у службових осіб Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради оригіналів документів реєстраційної справи ФОП Короткова Д.М. (ІДН НОМЕР_6 ), а також оригіналів документів юридичної справи по постановці на облік ФОП Короткова Д.М. (ІДН НОМЕР_6 ) як платника єдиного внеску, відомостей, щодо звітності по здійсненню підприємницької діяльності, яка була подана ним до ДПІ в м.Черкаси з перід з часу постановки на облік з 26.10.2016, як і клопотання капітана поліції Ходосовської О.В. від 26.10.2017р. (2 арк.) про проведення обшукуза місцем реєстрації Короткова Д.М., подано з порушенням вимог ст. 80 ГПК України.
Перелічені документи підтверджують проведення слідчих дій в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240210000170, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.361 КК України, на виконання завдань кримінального провадження у відповідності до ст.2 КПК України, а тому за відсутності вироку суду не є обов'язковими для господарського суду в силу ч.6 ст.75 ГПК України.
Наразі відповідно до п. 32.3 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами своїх тверджень, що списання з його поточного рахунку № НОМЕР_1 на підставі платіжного доручення № 1854 від 14.03.2017р. грошових коштів відбулося з вини банку, оскільки, як встановлено під час розгляду справи, відповідач при виконані електронного платіжного доручення №1854 від 14.03.2017р. в операційний час, перевіривши правильність заповнення його реквізитів, сформованих і підписаних з використанням дійсних електронних цифрових підписів посадових осіб позивача, виконав доручення клієнта, що містилося в розрахункових документах. При цьому, докази несанкціонованого списання коштів з вини банку в матеріалах справи відсутні, а відповідно протиправна поведінка та вина відповідача суду не доведена, що виключає відшкодування банком завданих позивачу збитків.
Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б доводили факти втручання в роботу системи "Інтернет-Клієнт-Банк" зі сторони третіх осіб 14.03.2017р. з вини відповідача.
Відтак, суд дійшов висновку, що саме порушення позивачем п.п. 4.3.5, 4.3.6, 4.3.7 договору на виконання розрахункових операцій системою дистанційного обслуговування "Інтернет-Клієнт-банк" № 222 від 18.03.2014р. стало безпосередньою причиною відправки 14.03.2017р. з комп'ютера позивача платіжного доручення №1854 від 14.03.2017р. на перерахування 498 750,16 грн. на рахунок третьої особи.
Отже, за відсутності доступу третіх осіб до ключів ЕПЦ позивача, будь-яке використання системи дистанційного обслуговування без відома позивача було б неможливим.
З вищенаведеного вбачається відсутність вини банку в події несанкціонованого списання з рахунку позивача грошових кошів в сумі 498 750,16 грн., та в силу положень договору та закону банк не несе відповідальність за наслідки несанкціонованого використання таємних ключів ЕЦП позивача.
При цьому, виконуючи платіжне доручення № 1854 від 14.03.2017р., відповідач виконував взяті на себе обов'язки за договором банківського рахунку № 221 від 18.09.2014р. та договором на виконання розрахунково-касових операцій системою дистанційного обслуговування "Інтернет-клієнт-банк" №222 від 18.09.2014р. у відповідності до норм чинного законодавства.
Наразі суд критично оцінює приведену позивачем практику Верховного суду, оскільки остання не є тотожною спірним правовідносинам із визначеним позивачем предметом спору у справі.
Крім того, судом відзначається, що у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010р. Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
В свою чергу, статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.
Розподіл судових витрат між сторонами.
З огляду на зміст ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 20, 24, 74, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові Приватного акціонерного товариства "Славутський хлібозавод", Хмельницька область, м. Славута до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Хмельницького обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України", м. Хмельницький про визнання дій та бездіяльності Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Хмельницького обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" в частині невиконання банківських послуг з розрахунково-касового обслуговування, які пов'язані з переказом грошей з рахунку (на рахунок) клієнта з відкритого поточного рахунку № НОМЕР_1 Приватного акціонерного товариства "Славутський хлібозавод" неправомірними; визнання нечинною транзакції щодо переказу 14.03.2017р. коштів в розмірі 498 750,16 грн. із поточного рахунку № НОМЕР_1 Приватного акціонерного товариства "Славутський хлібозавод"; зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Хмельницького обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" повернути Приватному акціонерному товариству "Славутський хлібозавод" 498 750,16 грн. шляхом їх відновлення на поточному рахунку № НОМЕР_1 відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку визначеному ст. 257 ГПК України до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 22.02.2021р.
Суддя І.В. Грамчук
Віддрук. 3 прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу (30000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Церковна, буд. 29);
3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, буд. 46).
Надіслати всім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.