Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3618/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради, м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвіктас", м. Київ
про стягнення коштів 810 058,08 грн.
за участю представників:
позивача: Коваль Г.Ю., (посв. №1795);
відповідача: Хрустовська О.П., адвокат.
Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвіктас" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 810 058,08 грн. за період з 01.01.2018 року по 31.10.2019 року, на підставі ст. ст. 1212-1214 ЦК України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у період з 01.01.2018 року по 31.10.2019 року не сплачував за користування земельною ділянкою площею 1,5206 га по вул.Озерній, 1 у м Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.11.2019 у справі №922/3618/19 позовну заяву Харківської міської ради до ТОВ "Інвіктас" про стягнення 810058,08 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати направлено за виключною підсудністю до Господарського суду м.Києва.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 ухвалу господарського суду Харківської області від 13.11.2019 у справі №922/3618/19 скасовано, справу передано до господарського суду Харківської області для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 04.11.2020 року відкрито провадження у справі № 922/3618/19. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою від 02.12.2020 на підставі п.1 ч.2 ст.183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 23.12.2020 о 12:00.
23.12.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвіктас", через канцелярію суду (вх.№30038) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач категорично не погоджується з твердженнями та обґрунтуваннями позивача щодо безпідставного збереження Товариством коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, оскільки з боку Товариство було вжито заходи щодо оформлення свого права землекористування, а отже в діях відповідача відсутій елемент господарського правопорушення, як причинно-наслідковий зв'язок між дією та наслідком. Також, у відзиві просить визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву до суду.
Протокольною ухвалою від 23.12.2020 на підставі п.1 ст.119 ГПК України поновлено відповідачу строк на подання відзиву до суду, відзив на позовну заяву (вх.№30038 від 23.12.2020) прийнято до розгляду. Ухвалою суду від 23.12.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання на підставі ч.3 ст.177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 13.01.2021 о 12:50.
05.01.2021 від Харківської міської ради, через канцелярію суду (вх.№129) надійшла відповідь на відзив , в якій позивач вказує на те, що відсутність укладеного між Харківською міською радою та ТОВ "Інвіктас" договору оренди земельної ділянки за період з 01.01.2018 року по 31.10.2019 року виключає договірні зобов'язання. Відсутність неправомірних дій Відповідача означає відсутність цивільного правопорушення (протиправних дій) і, як наслідок, виключає деліктні зобов'язання. Так, фактичний вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, котрі є правомірними, адже ніяким чином не суперечать чинному законодавству.
13.01.2021 від ТОВ "Інвіктас", через канцелярію суду надійшло клопотання про визнання доказів неналежними та недостовірними (вх.№653), в якому просить суд визнати надані позивачем розрахунки безпідставно збережених ТОВ "Інвіктас" коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2018 по 31.12.2018р. та з 01.01.2019 по 31.12.2019 неналежними та недостовірними доказами у господарській справі №922/3618/19. Клопотання обгрунтоване тим, що вказані розрахунки не містять дати їх здійснення та наіменнування підрозділу у якому працюють особи, які підписали ці розрахунки. Ввжає, що розрахунки здійснені на підставі неточних даних, без врахування суттєвих обставин та без наявності договірного врегулювання відносин між сторонами.
Протокольною ухвалою від 13.01.2021 на підставі п.1 ч.2 ст.183 ГПК України було відкладено підготовче засідання на 27.01.21 о 12:45.
21.01.2021 ТОВ "Інвіктас" до суду надані письмові заперечення (вх.№1540), які були долучені судом до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 27.01.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 17.02.2021 о 12:10.
Присутній у судовому засіданні 17.02.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Присутній у судовому засіданні 17.02.2021 представник відповідача проти позовних вимог позивача заперечував та просив у задоволенні позову відмовити.
Без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 17.02.2021, якою відомлено відповідачу у клопотанні про визнання доказів неналежними та недостовірними (вх.№653), з огляду на те, що дослідження доказів та встановлення їх належності до предмету доказування є власною процесуальною дією суду, яка не потребує додаткового звернення особи для визнання або встановленння судом цього юридичного факту.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 17.02.2021, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, Харківською міською радою, відповідно до вимог статті 189 Земельного кодексу України, були здійснені заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства.
Як вбачається інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.07.2019 №173576135 право власності на нежитлові будівлі літ. "А-1" площею 312,1 кв.м., літ. "Ж-2" площею 437,1 кв.м., літ. "К-1" площею 38,5 кв.м., літ. "З-1" площею 208,3 кв.м., літ. "Д-1" площею 725,9 кв.м., літ. "Г-1" площею 57,4 кв.м., літ. "Б-1" площею 84,4 кв.м., літ. "В-1" площею 642,8 кв.м. по вул. Озерній, 1 у м.Харкові зареєстроване з 27.03.2017 за ТОВ "ІНВІКТАС" на підставі договору купівлі-продажу від 27.03.2017 №341.
Згідно інформації Відділу у м.Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 08.06.2018 №19-20-0.23, 08-1853/116-18 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку по вул. Озерній, 1 у м.Харкові не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.09.2019 №НВ-0003736612019 земельна ділянка площею 1,5206 га по вул. Озерній, 1 у м.Харкові з кадастровим номером 6310138800:12:002:0033 зареєстрована 28.12.2017 в Відділі у м.Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.
Таким чином, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку по вул. Озерній, 1 у м.Харкові з кадастровим номером 6310138800:12:002:0033, та з урахуванням ст.12,80,83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 1,5206 га по вул. Озерній, 1 у м.Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.
Статтею 189 ЗК України визначено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.
На виконання наданих Харківській міській раді як органу місцевого самоврядування повноважень, на сесії міської ради прийняте рішення від 20.11.2015 №7/15, яким затверджені положення органів міської ради 7 скликання.Додатком 13 до вказаного рішення затверджене Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради відповідно до п.2.2 якого основним завданням Департаменту є здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, самоврядного контрою у сфері благоустрою населених пунктів.
Пунктом 3.1.1 цього Положення визначено, що Департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює самоврядний контроль за використанням та охороною земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова, а також за додержанням юридичними та фізичними особами земельного законодавства.
Пунктом 3.1.4 цього Положення передбачено, що Департамент здійснює контроль за додержанням вимог законодавства України при використанні земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова фізичними та юридичними особами, виявляє та фіксує факти використання земельної ділянки без документа, що посвідчує право власності (користування) на земельну ділянку, виявляє та фіксує факти неотримання доходів у результаті безпідставного збереження коштів землекористувачами при використанні земельних ділянок комунальної форми власності з порушенням вимог земельного законодавства.
Відповідно до п.п. 3.2.1.-3.2.5 Положення Департамент має право: обстежувати земельні ділянки комунальної форми власності міста Харкова з метою здійснення самоврядного контрою за використанням та охороною земель комунальної власності, самоврядного контролю у сфері благоустрою населенних пунктів ; складати акти обстеження земельних ділянок за результатами заходів самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; здійснювати фото та відеозйомку, застосовувати інші технічні засоби фіксування фактів порушення земельного законодавства.
Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 13.08.2019 року було здійснено обстеження земельної ділянки (кадастровий номер 6310138800:12:002:0003) та складено акт обстеження, з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки по вул. Озерній,1 у м.Харкові, розробленого ТОВ "Геодезично-вишукувальний центр" та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінки земельної ділянки, наданого Відділом у м.Харкові Головного упраління Держгеокадастру у Харківській області від 19.06.2019 №1015/0/45-19, яким встановлено, що на земельній ділянці площею 1,5206 га (кадастровий номер 6310138800:12:002:0003) по вул. Озерній, 1 у м.Харкові розташовані сім нежитлових будівель літ. "Ж-2", "К-1", "З-1", "Д-1", "Г-1", "Б-1", "В-1", право власності на які зареєстроване за ТОВ "ІНВІКТАС". Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого Відділом у м.Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 19.06.2019 № 1015/0/45-19, площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:12:002:0003 складає 1,5206 га. Вказана земельна ділянка огорожена, використовується ТОВ "ІНВІКТАС" для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "Ж-2", "К-1", "З-1", "Д-1", "Г-1", "Б-1", "В-1".
За твердженнями позивача, у період з 01.01.2018 року по 31.10.2019 року земельна ділянка використовувалась без реєстрації речового права на неї та за відсутності правовстановлюючих документів, а відповідач за вищевказаний період не сплачував за користування земельною ділянкою по вул. Озерній, 1 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, грошові кошти у розмірі орендної плати. Позивачем було здійснено розрахунки розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Озерній, 1 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138800:12:002:0003) від 19.06.2019 року № 1015/0/45-19 у загальному розмірі 810 058,08 грн.
Вищевказані обставини, стали причиною звернення позивача з відповідним позовом до суду. При цьому позовні вимоги Харківської міської ради обґрунтовано наявністю підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.
Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.
Відповідно до вимог статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів.
Згідно зі статтями 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
Статтями 12, 122 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень міських рад у сфері земельних відносин на території міст належить розпорядження землями комунальної власності та контроль за їх використанням та охороною, додержання земельного законодавства.
Згідно зі статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні", до відання міських рад належить справляння плати за землю, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням і охороною земель.
Таким чином, міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - брати участь у реалізації державної політики у сфері земельних відносин та здійснювати контроль за використанням земель, у т.ч. шляхом звернення до суду з позовом про стягнення коштів за фактичне використання земельної ділянки.
Харківська міська рада посилається на те, що відповідач фактично користувався земельною ділянкою без укладання договору оренди та за рахунок власника земельної ділянки зберіг грошові кошти у розмірі орендної плати зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Для висновку про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів потрібно встановити обставини набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого), а також те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв'язку із чим зберегла кошти, вона зобов'язана повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою (у період з 01.01.2018 року по 31.10.2019 року), на якій ці об'єкти розміщені за адресою: по вул. Озерній, 1 у м. Харкові, кадастровим номером 6310138800:12:002:0033 загальною площею 1,5206 га.
Як вбачається із матеріалів справи, за відповідачем було зареєстровано право власності на нерухоме майно за адресою: по вул. Озерній, 1 у м. Харкові з 27.03.2017 року (а.с.20).
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України. Так, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частини 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України).
Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України унормовано, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
За змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об'єкт, мають місце відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у виді орендної плати.
При цьому, зобов'язання щодо внесення плати за фактичне користування земельною ділянкою за своїм змістом є кондикційними. Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).
Належним способом захисту у цьому випадку є стягнення безпідставно збережених грошових коштів за користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею на підставі (в порядку) глави 83 Цивільного кодексу України.
Як встановлено приписами частини 1, 3, 4, 9 статті 791 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.09.2019 № НВ-0003736612019 з кадастровим номером 6310138800:12:002:0033 зареєстрована в Відділі у м.Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 28.12.2017 (а.с. 23-25), а отже земельна ділянка по вул. Озерній, 1 у м.Харкові є сформованою з 28.12.2017 року.
Відповідно до вимог статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина 1 статті 21 названого Закону).
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17.
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 2 статті 20, частина 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель").
З огляду на вказані приписи положень чинного законодавства України нормативна грошова оцінка вартості земельної ділянки є обов'язковим доказом для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення такої справи, зокрема щодо площі земельної ділянки для розрахунку суми недоотриманих доходів позивача, а також щодо визначення розміру орендної плати за земельні ділянки на підставі нормативної грошової оцінки.
При цьому із наведених норм законодавства не вбачається можливості зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Вказаний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збереженого майна (коштів) у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно - шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі - а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (відповідні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 року у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 року у справі № 922/2082/18, від 16.11.2019 року у справі № 922/3607/18).
З огляду на вищевикладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, що мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17, від 11.06.2019 року у справі № 922/551/18.
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Отже, витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативно-грошову оцінку.
Суд ставиться критично до тверджень відповідача стосовно недостовірності наданих позивачем розрахунків розміру безпідставно збережених ТОВ "Інвіктас" коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2018 по 31.12.201 та з 01.01.2019 по 31.12.2019 (а.с.27-28) щодо відповідача на загальну суму 810 058,08 грн., оскільки судом встановлено, що відповідні нарахування здійснено із урахуванням витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 19.06.2019 №1015/0/45-19 (а.с.26), виданого Відділом у м.Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Площа земельної ділянки складає 1,5206 га.
Суд окремо зауважує на неможливості застосування норм законодавства, що регулюють відшкодування збитків саме у вигляді упущеної вигоди - ст.22, 1166 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України та ін. Упущена вигода згідно п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України є різновидом збитків. Упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності. Тобто, до упущеної вигоди, як різновиду збитків, в повній мірі застосовуються вимоги названих вище норм права, в т.ч. в частині необхідності наявності умов застосування у вигляді делікту (господарського правопорушення).
Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що спірні правовідносини охоплюються регулюванням ст.ст. 1212-1214 ЦК України. Як вбачається зі змісту цих норм вони підлягають застосованою в т.ч. у відносинах, які не місять ознак делікту. Так, ч.2 ст.1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.
З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.
З матеріалів справи та з пояснень позивача вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.
Щодо першої - Відповідач зберіг майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою комунальної власності по вул. Озерній, 1 у м. Харкові.
Збереження такого майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю за вказаною адресою. Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набуті Відповідачем будівлі, будучи згідно зі ст. 181 ЦК нерухомим майном, є органічно та нерозривно пов'язаною з цією земельною ділянкою.
Відсутність договору оренди землі має фактичним наслідком набуття Відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті чого відбулося збереження відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у розмірі орендної плати.
Щодо другої - правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, так як реалізація речового права на земельну ділянку згідно зі ст. 206 ЗК, п. 14.1.136 ч. 14.1 ст. 14 ПК здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем права володіння і користування земельною ділянкою безоплатно - відсутні, так само, як і підстави для ненарахування, несплати орендної плати за землю.
Щодо третьої - Відповідач зберіг майно за рахунок Позивача. Власником земельної ділянки по вул. Озерній, 1 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138800:12:002:0033) є територіальна громада міста Харкова в особі Позивача відповідно до ст. 83 ЗК, за якою всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю.
Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці Європейського суду з прав людини.
Очевидно, що такий стан речей не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Кваліфікація спірних правовідносин як зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст.1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
За допомогою цих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.
Згідно розрахунків наданих позивачем і перевірених судом ( а.с. 27-28) розмір вартості майна безпідставно збереженого відповідачем за період 01.01.2018 - 31.10.2019, становить у загальному розмірі 810 058,08 грн.
Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для визнання позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 810 058,08 грн. законними, обґрунтованими такими, що відповідачем не спростовані і такими, що підлягають задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 12 150,87 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 129-1 Конституції України, ст. 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВІКТАС» (вул. Сирецька, 33, м.Київ, 04073, код ЄДРПОУ 39848243) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції 7, ЄДРПОУ 04059243, за реквізитами: код класифікації доходів бюджету: 24062200, рахунок (IBAN): UA158999980000031419611020002; код отримувача: 37999649, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); отримувач: УК м. Харкові) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати 810 058 грн. 08 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВІКТАС» (вул. Сирецька, 33, м.Київ, 04073, код ЄДРПОУ 39848243) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції 7, ЄДРПОУ 04059243, р/р 35413087032986, Банк: ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) витрати зі сплати судового збору 12150 грн. 87 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.
Повне рішення складено "22" лютого 2021 р.
Суддя С.Ч. Жельне