79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.02.2021 справа № 914/2705/20
За позовною заявою: Воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, м. Калуш, Івано-Франківська область
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Стебницьке гірничо-хімічне підприємство "Полімінерал", м. Стебник, м. Дрогобич, Львівська область
про: стягнення 579009,76грн за договором №1 від 23.12.2019
Суддя У.І.Ділай
Секретар В.Д. Андрусик
За участі представників сторін:
Від позивача: І.І.Конєвич - представник
Від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Стебницьке гірничо-хімічне підприємство "Полімінерал", про стягнення 579009,76грн заборгованості за договором №1 від 23.12.2019.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2020, справу №914/2705/20 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 26.10.2020 позов залишено без руху.
06.11.2020 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 23.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.12.2020.
11.12.2020 від позивача до суду надійшла заява про уточнення (збільшення) позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача726998,76грн заборгованості.
Ухвалою від 15.12.2020 заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог прийнято до розгляду та судове засідання призначено 29.12.2020.
Ухвалою від 29.12.2020 судове засідання призначено 26.01.2021.
Ухвалою від 26.01.2021 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.02.2021.
09.02.2021 від позивача до суду надійшла заява, в якій зазначено про часткову сплату відповідачем заборгованості в розмірі 61200,00грн.
Представник позивача в судовому засіданні 11.02.2021 підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи, просив стягнути з відповідача 655798,76грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та часткової сплати боргу).
У судове засідання 11.02.2021 відповідач повторно явку пововажного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Відповідач протягом тривалого розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
В процесі розгляду матеріалів справи суд -
встановив:
23.12.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір №1 на постійне та обов'язкове обслуговування, відповідно до якого домовились про організацію та здійснення "Аварійно-рятувальною службою" аварійно-рятувального обслуговування "Об'єкта" з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на "Об'єкті" надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованій на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.
Відповідно до п. 4.2 вказаного договору позивач прийняв на себе зобов'язання оплачувати вартість обслуговування Аварійно-рятувальною службою щомісячно до 05 числа місяця наступного за звітним, на підставі актів виконання умов Договору та рахунків.
Як зазначено в позові, Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області виконало взяті зобов'язання на загальну суму 726998,76грн. В підтвердження до матеріалів справи долучено копії актів наданих послуг: №36 від 30.06.2020, №43 від 31.07.2020, №51 від 31.08.2020, №59 від 30.09.2020, №67 від 31.10.2020 (оригінали оглянуто судом).
Однак, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо оплати отриманих послуг.
У порядку досудового врегулювання спору 07.08.2020 позивач направляв відповідачу претензію про сплату заборгованості, яка залишена без відповіді та задоволення.
Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань. Відтак, Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області подало до Господарського суду Львівської області із позов про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 726998,76грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Після відкриття провадження відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 61200,00грн.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір №1 на постійне та обов'язкове обслуговування від 23.12.2019, у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків. За своєю правовою природою спірний договір належить до договорів про надання послуг.
За договором про надання послуг, відповідно до вимог ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виконавець повинен надати послугу особисто (ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України).
Позивач свої зобов'язання виконав, що підтверджується долученими копіями актів наданих послуг (оригінали оглянуто судом).
Відповідач про дійсність отримання послуг та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо надання послуг на загальну суму 655798,76грн. Провадження в частині стягнення 61200,00грн слід закрити у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Судовий збір покладається на відповідача повністю, оскільки, спір виник з його вини.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 129, 191, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити частково.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Стебницьке гірничо-хімічне підприємство "Полімінерал" на користь Воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області 655798,76грн основного боргу та 10905,00грн судового збору.
3.Провадження в частині стягнення 61200,00грн основного боргу закрити.
4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 22.02.2021.
Суддя У.І. Ділай