79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.02.2021 справа № 914/2576/20
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоун Дхендж», місто Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будграніт», місто Львів,
про: стягнення заборгованості у розмірі 362 046, 67 грн.
Суддя Синчук М.М.
За участю секретаря судового засідання
Кияк І.В.
Представники учасників справи:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоун Дхендж» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будграніт» про стягнення заборгованості у розмірі 362 046, 67 грн.
Ухвалою суду від 15.10.2020 позов залишено без руху, позивачу встановлено строк для виправлення виявлених недоліків.
26.10.2020 до суду від позивача надійшли заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено докази скерування позовної заяви з додатками відповідачу; копію договору №09/19 від 20 серпня 2019року; копію акту звірки взаємних розрахунків за вересень 2019р. по червень 2020р.; копію претензії №01/07/2020 від 22.07.2020р., копію листа (відповіді на претензію) ТОВ «Будграніт» від 13.08.2020р. №13-08; копію виписки з банку по розрахунках з ТОВ «Будграніт»; копію договору про надання правової допомоги.
Ухвалою суду від 02.11.2020р. суд постановив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначити на 23.11.20 р.
Ухвалами суду від 23.11.2020р., 14.12.2020р. підготовчі засідання у справі відкладались з підстав, відображених у відповідних ухвалах суду.
Представником позивача 04.12.2020р. долучено до матеріалів справи у якості доказів документи, що підтверджують здійснення поставок товару відповідачу - копії видаткових накладних - (59 шт.)
Ухвалою суду від 14.12.2020р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №914/2576/20 на 30 днів з 02.01.2021р.
Ухвалою суду від 20.01.2021р. постановлено закрити підготовче провадження у справі №914/2576/20, розгляд справи №914/2576/20 по суті призначити на 15.02.2021р.
В судове засідання 15.02.2021 року представник позивача не з'явився.
В судове засідання 15.02.2021 року представник відповідача не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином та завчасно повідомлений на адресу, зазначеній в позовній заяві та згідно витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ (79021, Львівська обл., місто Львів, вулиця Кульпарківська, будинок 93). Крім того, ухвали суду від 23.11.2020р., 20.01.2021р. надсилались на адресу засновника юридичної особи - ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 ).
Судом встановлено, що поштове відправлення з позовною заявою з додатками, що надсилалась позивачем на адресу відповідача 28.09.2020р. - вулиця Кульпарківська, будинок 93, Львів, 79021 (ідентифікатор поштового відправлення 1170101809591) станом на 01.10.2020 12:51 - відправлення вручено особисто.
На адресу суду повернулось поштові відправлення з ухвалою суду від 14.12.2020р. (ідентифікатор поштового відправлення 7901413631230), ухвалою суду від 20.01.2021р. (ідентифікатор поштового відправлення 7901413692744) з поштовими довідками про причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно із ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. Згідно із ч. 2 ст. 9 даного Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу як місцезнаходження юридичної особи. Згідно із ч. 1 ст. 10 даного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. В силу ст. 11 цього Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів (в мережі "Інтернет").
Відтак, у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи (фізичної особи-підприємця) - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. В матеріалах справи відсутні повідомлення та докази зміни місцезнаходження юридичної особи відповідача станом на дату прийняття рішення суду.
Як вбачається з інформації, що знаходиться на сайті Акціонерного товариства «Укрпошта», поштове відправлення з ухвалою суду від 23.11.2021р. (ідентифікатор поштового відправлення 7901413621278), що надсилалось на адресу засновника відповідача ОСОБА_1. станом на 18.12.2020р. р. вручено.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зазначених в ч. 2 ст. 202 ГПК України, а саме: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні 15.02.2021р., визначених у ч. 2 ст. 202 ГПК України, не встановлено.
Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст. 202 ГПК України).
А тому, оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, сторонами заяв та клопотань, зокрема про відкладення розгляду справи, станом на 15.02.2021р. не подано, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 15.02.2021 р. за відсутності представника позивача та відповідача.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Аргументи позивача.
Між ТОВ «Стоун Дхендж» та ТОВ «Будграніт» укладено договір поставки №09-19 від 20 серпня 2019 року.
Впродовж вересня 2019 року - квітня 2020 року відбувались поставки товару. Однак оплата за поставлений товар відповідачем здійснена частково.
Станом на 24.09.2020 р. відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання щодо оплати Товару на суму 338 845, 98 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Крім того, у зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 4 277, 22 грн. 3% річних та 18 923, 47 грн. пені.
Аргументи відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву та доказів сплати заявленої до стягнення суми боргу не подав.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
20 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стоун Дхендж» (далі - Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будграніт» (далі - Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №09-19 (далі- Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати щебеневу продукцію загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, яких визначена Сторонами у видаткових накладних.
В матеріалах справи містяться видаткові накладні, Постачальником за якими є Товариство з обмеженою відповідальністю «Стоун Дхендж», а Покупцем - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будграніт»: №247 від 20 вересня 2019 року на суму 5 707, 25 грн., №278 від 26 вересня 2019 року на суму 4 290, 00 грн., №279 від 26 вересня 2019 року на суму 4 256, 40 грн., №284 від 27 вересня 2019 року на суму 4 464, 00 грн., №285 від 27 вересня 2019 року на суму 5 471, 64 грн., №312 від 01 жовтня 2019 року на суму 6 555, 60 грн., №313 від 01 жовтня 2019 року на суму 4 708, 80 грн., №314 від 01 жовтня 2019 року на суму 4 500, 00 грн., №315 від 01 жовтня 2019 року на суму 7 392, 78 грн., №329 від 04 жовтня 2019 року на суму 4 080, 00 грн., №358 від 11 жовтня 2019 року на суму 19 065, 60 грн., №370 від 16 жовтня 2019 року на суму 2 298, 00 грн., №380 від 18 жовтня 2019 року на суму 6 757, 20 грн., №384 від 21 жовтня 2019 року на суму 4 951, 20 грн., №400 від 22 жовтня 2019 року на суму 14 078, 40 грн., №404 від 24 жовтня 2019 року на суму 5 054, 40 грн., №412 від 30 жовтня 2019 року на суму 2 452, 80 грн., №438 від 05 листопада 2019 року на суму 2 256, 00 грн., №441 від 07 листопада 2019 року на суму 2 630, 40 грн., №446 від 08 листопада 2019 року на суму 12 024, 90 грн., №448 від 11 листопада 2019 року на суму 4 519, 20 грн., №467 від 22 листопада 2019 року на суму 6 760, 80 грн., №478 від 26 листопада 2019 року на суму 13 647, 60 грн., №495 від 02 грудня 2019 року на суму 6 908, 40 грн., №501 від 05 грудня 2019 року на суму 11 459, 20 грн., №506 від 09 грудня 2019 року на суму 9 467, 64 грн., №509 від 11 грудня 2019 року на суму 6 073, 45 грн., №513 від 12 грудня 2019 року на суму 6 577, 20 грн., №523 від 17 грудня 2019 року на суму 2 125, 20 грн., №526 від 18 грудня 2019 року на суму 6 736, 80 грн., №543 від 24 грудня 2019 року на суму 26 690, 40 грн., №8 від 13 січня 2020 року на суму 22 869, 00 грн., №23 від 16 січня 2020 року на суму 24 976, 80 грн., №44 від 21 січня 2020 року на суму 24 267, 24 грн., №59 від 27 січня 2020 року на суму 6 462, 00 грн., №63 від 28 січня 2020 року на суму 28 166, 40 грн., №66 від 29 січня 2020 року на суму 6 919, 20 грн., №74 від 03 лютого 2020 року на суму 13 345, 20 грн., №82 від 05 лютого 2020 року на суму 12 453, 95 грн., №90 від 07 лютого 2020 року на суму 6 822, 00 грн., №103 від 12 лютого 2020 року на суму 6 994,80 грн., №108 від 13 лютого 2020 року на суму 13 899, 60 грн., №127 від 18 лютого 2020 року на суму 18 103, 81 грн., №137 від 21 лютого 2020 року на суму 20 062, 14 грн., №142 від 22 лютого 2020 року на суму 13 209, 46 грн., №144 від 23 лютого 2020 року на суму 19 026, 00 грн., №163 від 28 лютого 2020 року на суму 9 426, 72 грн., №151 від 26 лютого 2020 року на суму 20 595, 60 грн., №243 від 18 березня 2020 року на суму 12 553, 55 грн., №258 від 21 березня 2020 року на суму 2 432, 40 грн., №282 від 26 березня 2020 року на суму 7 768, 80 грн., №294 від 28 березня 2020 року на суму 7 570, 80 грн., №298 від 29 березня 2020 року на суму 6 330, 00 грн., №302 від 30 березня 2020 року на суму 2 468, 40 грн., №311 від 31 березня 2020 року на суму 2 322, 00 грн., №331 від 04 квітня 2020 року на суму 7 779, 60 грн., №374 від 13 квітня 2020 року на суму 15 033, 60 грн., №407 від 21 квітня 2020 року на суму 7 833, 60 грн., №419 від 23 квітня 2020 року на суму 4 453, 20 грн.
Розрахунки за кожну партію Товару здійснюються на умовах 100 % попередньої оплати за певну партію Товару в безготівковому порядку протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання від Постачальника відповідного рахунку-фактури який формується на підставі відповідної Заявки, якщо інше не передбачено Заявками до даного Договору (п. 4.1. Договору).
Приймання Товару по кількості та якості проводиться згідно з Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення по кількості та я кості (П-6, П-7).
Якщо в момент прийому-передачі Товару буде виявлено Покупцем невідповідна його кількість чи неналежна якість, Покупець зобов'язаний терміново повідомити про це Постачальника у письмовому вигляді. (п. 5.2., 5.3 Договору).
Сторони несуть відповідальність за порушення своїх зобов'язань за Договором у повному об'ємі, згідно з діючим законодавством України.
У випадку погодження Сторонами у письмовому вигляді оплати за Товар згідно цього Договору на умовах відстрочення платежу, при несвоєчасній оплаті за отриманий Товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0, 5% від суми прострочення платежу за кожен день прострочення, але не більше як у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент прострочення від несплаченої суми за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов'язань по оплаті». (П.6.1, 6.3 Договору).
Позивачем до позовної заяви долучено виписку з особового рахунку Товариства з обмеженою обмеженою відповідальністю «Стоун Дхендж», відкритого у АТ КБ «Приватбанк», щодо руху коштів у період з 25.09.2019 р. по 31.01.2020р. у якій, серед іншого, відображено оплати, здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Будграніт» за поставлений щебінь.
В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків за період вересень 2019р. - червень 2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стоун Дхендж» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будграніт» з Договором, відповідно до якими сторонами визначено, що станом на 30.06.2020р. заборгованість Товариства з обмеженою обмеженою відповідальністю «Стоун Дхендж» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Будграніт» становить 338 845, 98 грн.
Позивачем долучено до позовної заяви претензію Товариства з обмеженою овідповідальністю «Стоун Дхендж» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будграніт» №01/07/2020 від 22.07.2020р. з вимогою провести оплату в термін 2-х банківських днів з моменту отримання претензії.
Також матеріали справи містять лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Будграніт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоун Дхендж» у якому зазначено про намір виконати зобов'язання з оплати заборгованості по Договору.
Доказів оплати заборгованості по Договору у розмірі 338 845, 98 грн., що є предметом спору у справі, що розглядається відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.
ОЦІНКА СУДУ.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами положень ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що розрахунки за кожну партію Товару здійснюються на умовах 100 % попередньої оплати за певну партію Товару в безготівковому порядку протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання від Постачальника відповідного рахунку-фактури який формується на підставі відповідної Заявки, якщо інше не передбачено Заявками до даного Договору.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами Договору, позивачем здійснювались поставки товару у період з 20.09.2019р. по 23.04.2020р. на загальну суму 568 107, 13 грн. Однак, відповідачем кореспондуючий обов'язок з оплати отриманого згідно Договору товару виконано частково, у сумі 229 261, 15 грн.
Так як з матеріалів справи вбачається, що поставки товару здійснювались без отримання Постачальником 100 % попередньої оплати за певну партію Товару у відповідності до положень п. 4.1. Договору, то згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України у Покупця виник обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Зважаючи на відсутність доказів оплати відповідачем заборгованості по Договору у розмірі 338 845, 98 грн., суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 338 845, 98 грн. заборгованості за Договором поставки №09-19 від 20.09.2019р. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо заявленої до стягнення суми 3% річних суд зазначає таке.
Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2020р. у справі № 924/532/19.
Здійснивши власний розрахунок, суд встановив, що позивачем нарахування 3% річних у сумі 4 277, 22 грн. здійснено вірно, відтак такі вимоги підлягають до задоволення.
З приводу вимоги про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (положення ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК України. Так, за ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
За наведеними вище положеннями ГК України, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.12.2019р. у справі №904/4156/18.
Як встановлено судом, сторонами у п. 6.3 Договору визначено, що у випадку погодження Сторонами у письмовому вигляді оплати за Товар згідно цього Договору на умовах відстрочення платежу, при несвоєчасній оплаті за отриманий Товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0, 5% від суми прострочення платежу за кожен день прострочення, але не більше як у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент прострочення від несплаченої суми за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов'язань по оплаті».
Однак, як вбачається з матеріалів справи, Сторонами у письмовому вигляді оплати за Товар згідно Договору на умовах відстрочення платежу погоджено не було, відтак відсутні підстави для застосування умов п. 6.3 Договору та нарахування відповідачу пені за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати вартості поставленого позивачем товару.
З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати в сумі 15 430, 70 грн. (з яких: 5 430, 70 грн. - судовий збір, 10 000, 00 витрати на професійну правничу допомогу)
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на наведене, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 5 146, 85 грн. сплаченого позивачем судового збору.
Позивачем долучено до матеріалів справи копію Договору про надання професійної правової допомоги б/н від 12.09.2020р., укладеного між адвокатським бюро «Наталії Костків» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стоун Дхендж», предметом якого є надання правової допомоги щодо стягнення боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будграніт» за договором поставки в обсязі та на умовах, передбачених Договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було скеровано позовну заяву до суду 28.09.2020р., 07.12.2020р. представником позивача Костків Н.С. скеровано до суду клопотання про долучення доказів (копій видаткових накладних).
За висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України).
Аналогічні висновки викладено також у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.
Відповідно до розділу 3 Договору про надання професійної правової допомоги, за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.1. 1.2. Договору Замовник сплачує Виконавцеві винагороду в розмірі 10 000,00 гривень, виходячи з вартості однієї години роботи адвоката 2000, 00 грн. Розмір винагороди може бути збільшено за згодою сторін в зв'язку з збільшенням обсягу правової допомоги. В ціну Договору не включені фактичні витрати щодо виконання Виконавцем (адвокатом) зобов'язань за Договором.
Отже розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, матеріали справи не містять доказів збільшення розміру винагороди представника відповідача за згодою сторін Договору про надання професійної правової допомоги.
Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано суду доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування.
Суд, з огляду на умови Договору про надання професійної правової допомоги, дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу дійшов висновку, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу підлягає до задоволення.
Зважаючи на положення п.3 ч.4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 247-248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будграніт» (79021, Львівська обл., місто Львів, вулиця Кульпарківська, будинок 93, ідентифікаційний код 41152779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоун Дхендж» (79017, Львівська обл., місто Львів, вулиця Студентська, будинок 8, квартира 18, ідентифікаційний код 41645452) суму основного боргу у розмірі 338 845, 98 грн. та 4 277, 22 грн. 3% річних.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будграніт» (79021, Львівська обл., місто Львів, вулиця Кульпарківська, будинок 93, ідентифікаційний код 41152779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоун Дхендж» (79017, Львівська обл., місто Львів, вулиця Студентська, будинок 8, квартира 18, ідентифікаційний код 41645452) 5 146, 85 грн. судового збору та 9 477, 32 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 18.02.2021р.
Суддя М.М. Синчук