вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 911/3392/20
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" (29009, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Толстого, буд. 1/1; 07400, м. Бровари, вул. Гагаріна 23, кв. 79)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАК МАРКЕТ" (08129, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 2, оф. 3)
про стягнення 81368,26 грн. заборгованості за договором № U10700 від 16.01.2017 р., у тому числі - 70000,00 грн. основного боргу, 6515,73 грн. 15% річних, 4852,53 грн. пені,
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" (далі - ТОВ "INTER CARS UKRAINE", позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАК МАРКЕТ" (далі - ТОВ "ТРАК МАРКЕТ", відповідач) про стягнення 81368,26 грн. заборгованості за договором № U10700 від 16.01.2017 р., у тому числі - 70000,00 грн. основного боргу, 6515,73 грн. 15% річних, 4852,53 грн. пені.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 16.01.2017 р. було укладено договір поставки № U10700, згідно умов якого відповідачеві було поставлено товар на загальну суму 160923,25 грн., який було прийнято останнім, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами. Відповідно, у ТОВ "ТРАК МАРКЕТ" виник обов'язок з оплати такого товару. Проте, всупереч вимогам зазначеного договору, відповідачем оплату за поставлений ТОВ "INTER CARS UKRAINE" товар було здійснено частково, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 81368,26 грн. заборгованості за договором № U10700 від 16.01.2017 р., у тому числі - 70000,00 грн. основного боргу, 6515,73 грн. 15% річних, 4852,53 грн. пені, і судові витрати покласти на відповідача.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену позивачем у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАК МАРКЕТ" про стягнення 81368,26 грн. заборгованості за договором № U10700 від 16.01.2017 р., у тому числі - 70000,00 грн. основного боргу, 6515,73 грн. 15% річних, 4852,53 грн. пені, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2020 р. було відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін).
15.02.2021 р. до господарського суду Київської області від ТОВ "INTER CARS UKRAINE" надійшла заява б/н від 13.02.2021 р. (вх. № 3612/21 від 15.02.2021 р.), відповідно до якої позивач просить суд врахувати при ухваленні рішення та долучити до матеріалів справи на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу копію акту приймання-передачі наданих послуг від 23.11.2020 р. та копію платіжного доручення № 13875 від 27.11.2020 р.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було.
З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
16.01.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" (постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАК МАРКЕТ" (покупець) був укладений договір поставки № U10700, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується, використовуючи послуги третьої сторони (яка є комерційним посередником, тобто надає послуги (сприяє) в укладенні постачальником угод поставки; просуває від імені постачальника товар; узгоджує та оформлює партії поставки, комплектує та відповідає за їх доставку), передати покупцю у встановлений строк замовлені ним запасні частини до автомобілів, автохімію, масла, супутні товари для автотранспорту тощо (товар) окремими партіями, а покупець зобов'язується приймати товар для здійснення підприємницької діяльності та оплачувати його. Асортимент (номенклатура), ціна та кількість товару остаточно погоджуються сторонами у накладних, які є специфікаціями у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають його невід'ємну частину.
Згідно з п. 1.2 договору ціна договору складається із сумарної ціни поставлених партій товару, яка вказана у видаткових накладних.
Договір набуває чинності з дня його належного підписання сторонами та діє по 31 грудня 2017 року. Якщо жодна із сторін за три тижні до цього терміну письмово не підтвердить намір припинити договір, то строк договору продовжується на тих самих умовах по 31 грудня кожного наступного року, але не більше ніж три роки. Після спливу трьох років сторони підписують договір у новій редакції (п. 2.1 договору).
У відповідності з п. 2.2 договору, якщо на момент припинення або розірвання договору стороною не виконане будь-яке зобов'язання - договір продовжує діяти до моменту виконання такою стороною всіх зобов'язань і законних вимог та проведення остаточних розрахунків.
Умовами п. 4.1 договору встановлено, що ціна одиниці виміру товару, що вказана в реєстрі цін постачальника, є ринковою. Вартість товару вказується в гривнях у рахунку на оплату або видатковій накладній та відповідає рівню звичайних цін.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що покупець у будь-який визначений законодавством спосіб оплачує повну ціну товару на вказаних у рахунку/накладній умовах: 1) попередньої оплати - відповідно до рахунка постачальника, при цьому перебіг строку поставки починається з наступного дня після надходження суми передплати на банківський рахунок постачальника; 2) товарного кредиту з відстроченням платежу - протягом 30 (тридцяти) календарних днів після приймання такої партії від постачальника.
Згідно з п. 10.6 договору покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару за вимогою постачальника сплачує за весь час прострочення: суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, а також проценти (ч. 5 ст. 694 ЦК України) на прострочену суму в розмірі 15% річних.
Як слідує з матеріалів справи, постачальником на виконання умов договору поставки № U10700 від 16.01.2017 р. було поставлено покупцю товар, що, зокрема, підтверджується підписаними сторонами накладними № UAUJ7_200017677 від 12.02.2020 р. на суму 1496,62 грн., № UAUJ7_200017677 від 13.02.2020 р. на суму 2250,82 грн., № UAUJ7_200018469 від 14.02.2020 р. на суму 1529,94 грн., № UAUJ7_200018539 від 14.02.2020 р. на суму 1017,92 грн., № UAUJ7_200019283 від 17.02.2020 р. на суму 1881,88 грн., № UAUJ7_200019565 від 17.02.2020 р. на суму 5551,79 грн., № UAUJ4_200010254 від 17.02.2020 р. на суму 1334,33 грн., № UAUJ7_200019861 від 18.02.2020 р. на суму 21915,78 грн., № UAUJ4_200010847 від 19.02.2020 р. на суму 2118,02 грн., № UAUJ3_200007754 від 19.02.2020 р. на суму 1749,91 грн., № UAUJ4_200010721 від 19.02.2020 р. на суму 2323,72 грн., № UAUJ7_200021306 від 20.02.2020 р. на суму 3648,73 грн., № UAUJ7_200021439 від 20.02.2020 р. на суму 2863,80 грн., № UAUJ3_200008178 від 21.02.2020 р. на суму 2250,82 грн., № UAUJ7_200021578 від 21.02.2020 р. на суму 2436,71 грн., № UAUJ7_200021671 від 21.02.2020 р. на суму 1397,70 грн., № UAUJ3_2000087597 від 25.02.2020 р. на суму 2138,09 грн., № UAUJ7_200025236 від 28.02.2020 р. на суму 4609,88 грн., копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.
Між ТОВ "ТРАК МАРКЕТ" та ТОВ "INTER CARS UKRAINE" було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2020 р. до 24.03.2020 р. на суму 153168,04 грн.
У подальшому, ТОВ "INTER CARS UKRAINE" поставило ТОВ "ТРАК МАРКЕТ" товар на суму 7755,21 грн. згідно накладних № UAUJ7_200098133 від 23.07.2020 р. на суму 6261,38 грн., № UAUJ7_200100422 від 27.07.2020 р. на суму 1493,83 грн.
З позову слідує, що ТОВ "ТРАК МАРКЕТ" частково оплатило товар, що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ "INTER CARS UKRAINE" за період з 29.01.2020 р. до 16.10.2020 р., з яких вбачається, що від ТОВ "ТРАК МАРКЕТ" надійшли оплати в сумі 90923,25 грн.
Таким чином, відповідач не повністю розрахувався з позивачем за поставлений товар.
ТОВ "ТРАК МАРКЕТ" було направлено ТОВ "INTER CARS UKRAINE" лист № РІМ/17-09/1 від 17.09.2020 р., згідно якого відповідач зазначав, що станом на 17.09.2020 р. має заборгованість перед позивачем у сумі 101523,25 грн., яку зобов'язується погасити згідно наданого графіку до 27.11.2020 р.
Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не виконав взяті на себе зобов'язання і не сплатив ТОВ "INTER CARS UKRAINE" заборгованість за поставлений товар за договором поставки № U10700 від 16.01.2017 р. в сумі 70000,00 грн., останнє і звернулось з даним позовом до суду.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Відповідно до ст. 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно з приписами ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінюючи подані до справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що договір поставки № U10700 від 16.01.2017 р. був чинним на момент виникнення та існування спірних правовідносин.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач будь-яких заперечень проти позову чи доказів здійснення повної оплати поставленого товару згідно договору поставки № U10700 від 16.01.2017 р. суду не надав.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.
Як зазначалось вище, умовами договору сторони визначили граничний термін оплати за поставлений товар, а саме - на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу протягом 30 (тридцяти) календарних днів після приймання такої партії від постачальника (п. 5.1 договору).
Виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, настав.
Проте, відповідач свої обов'язки в частині оплати за поставлений товар по договору поставки у обсязі та строки, які визначено умовами вказаного правочину, належним чином не виконав. Так, відповідачем було здійснено оплату поставленого позивачем товару в загальній сумі 90923,25 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором поставки № U10700 від 16.01.2017 р. в сумі 70000,00 грн. (153168,04 грн. (сума боргу, зафіксована сторонами в акті звірки від 24.03.2020 р.) - 90923,25 грн. (часткова оплата товару) + 7755,21 грн. (поставка після підписання акту звірки сторонами)), з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у зазначеній сумі, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 4852,53 грн. пені за порушення термінів оплати товару.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Водночас, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Слід зазначити, що за приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як зазначалось вище, відповідно до п. 10.6 договору покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару за вимогою постачальника сплачує за весь час прострочення суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період.
Судом встановлено, що заявлений до стягнення розмір пені був визначений позивачем у сумі 4852,53 грн. за загальний період з 14.03.2020 р. до 20.11.2020 р. щодо кожної накладної окремо, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України.
З урахуванням викладеного, пеня, заявлена позивачем до стягнення, підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі, який є обґрунтованим і арифметично вірним.
Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 15% річних в сумі 6515,73 грн. за загальний період з 14.03.2020 р. до 20.11.2020 р. щодо кожної видаткової накладної окремо.
У відповідності з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.
За умовами п. 10.6 договору покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару за вимогою постачальника сплачує за весь час прострочення проценти (ч. 5 ст. 694 ЦК України) на прострочену суму в розмірі 15% річних.
Згідно з ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
За приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Оскільки розмір процентів, визначений позивачем, був передбачений договором, є обґрунтованим та арифметично вірним, то 15% річних в сумі 6515,73 грн. підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" у повному обсязі.
Позивач також просив стягнути з відповідача судові витрати.
З приводу розподілу у даній справі судових витрат слід зазначити таке.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).
Позивачем в позовній заяві зазначено, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи, що становить суму 2262,00 грн., яка складається з судового збору в розмірі 2102,00 грн., а також 60,00 грн. комісія зі сплати судового збору, 100,00 грн. поштові витрати.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
У підтвердження сплати судового збору позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 13607 від 20.11.2020 р. на суму 2102,00 грн.
Отже, витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Cтаном на час прийняття рішення позивачем, у підтвердження понесення решти заявлених очікуваних судових витрат, жодних доказів не подано та не заявлено клопотання про їх включення до складу судових витрат, у зв'язку з чим у суду на час прийняття рішення відсутні підстави для вирішення питання щодо їх включення до складу судових витрат, що підлягають розподілу.
Поряд з цим, позивач просив суд стягнути з ТОВ "ТРАК МАРКЕТ" 5500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з приписами статті 30 наведеного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з вимогами статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд зазначає, що договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов'язаними з розглядом конкретної судової справи.
Наведену правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 07.09.2020 р. у справі № 910/4201/19.
Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За приписами ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до положень частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивач при поданні даного позову до суду зробив заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій послався, зокрема, на доданий до позову договір про надання правової допомоги від 05.05.2020 р.
Пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання щодо віднесення суми витрат на оплату послуг адвоката у судові витрати у даній справі суд враховує, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження таких витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Як вбачається з матеріалів справи, судові витрати у розмірі 5500,00 грн. на оплату послуг адвоката заявлені позивачем до стягнення з відповідача з огляду на те, що для захисту своїх порушених прав та майнових інтересів у даній справі позивач звернувся за допомогою до адвоката Петренко С.В., на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 05.05.2020 р., відповідно до п. 1 якого предметом даного договору є: 1) забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у будь-якому статусі: позивача, відповідача, третьої особи, апелянта; 2) надання клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складання позовних заяв, скарг, клопотань, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню у разі порушення; 3) представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського судочинства, в державних органах, підприємствах недержавної форми організації, перед фізичними та юридичними особами; надання правової допомоги здійснюється шляхом: - надання консультацій, проведення аудиту господарської діяльності, аналізу документів, розробки та правового аналізу договорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності клієнтом; 4) надання правової допомоги, шляхом підготовки та подачі процесуальних документів до суду; інші види послуг, які пов'язані з адвокатською діяльністю та виконанням договору.
У відповідності з п. 3.1 договору гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором.
Згідно з п. 3.2 договору гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в додатку 1 до цього договору, та є комерційною таємницею.
Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт (п. 3.3 договору).
Пунктом 3.4 договору передбачено, що факт надання послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг. Після закінчення надання послуг (або ж проміжного періоду надання послуг), адвокат протягом 1 робочого дня готує та передає на погодження клієнта два примірники акта приймання-передачі наданих послуг. Клієнт зобов'язаний протягом 1 робочого дня розглянути та підписати вказаний акт або надати письмові мотивовані заперечення. Після підписання клієнт протягом 1 робочого дня передає один примірник підписаного акта адвокату .
Згідно з п. 3.7 договору підставою для сплати гонорару є цей договір та акт наданих послуг.
Додатком № 1 до договору від 05.05.2020 р. було передбачено розрахунок вартості однієї години надання послуг та розрахунок вартості одного документа.
23.11.2020 р. між адвокатом Петренко С.В. та ТОВ "INTER CARS UKRAINE" було підписано акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги б/н від 05.05.2020 р., згідно з яким адвокат Петренко С.В., з однієї сторони, і замовник в особі директора ТОВ "INTER CARS UKRAINE" Головача В.В., з іншої сторони, склали цей акт про те, що адвокат надав клієнту правову допомогу з досудового врегулювання спору та підготовки і подачі позову до господарського суду Київської області по дебітору ТОВ "ТРАК МАРКЕТ". Робота виконана у повному обсязі. Загальна вартість наданих правових послуг складає 5500,00 грн.
Окрім того, у підтвердження понесення судових витрат позивачем було долучено до матеріалів справи платіжне доручення № 13875 від 27.11.2020 р. на суму 5500,00 грн.
Відповідно до положень статей 11, 15 Господарського процесуального кодексу України питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд має вирішувати із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази понесення позивачем витрат на правову допомогу, суд вважає, що розмір гонорару адвоката позивача є розумним та пропорційним щодо послуг, наданих адвокатом у даній справі, та співмірним із складністю спору, кількістю та характером наявних доказів і змістом складених адвокатом документів.
З урахуванням наведеного, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в сумі 5500,00 грн. підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАК МАРКЕТ" (08129, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 2, оф. 3, код 36263933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" (29009, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Толстого, буд. 1/1, код 30865632) 70000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 4852 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят дві) грн. 53 коп. пені, 6515 (шість тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 73 коп. 15% річних, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору, 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складене 22.02.2021 р.
Суддя В.М. Бабкіна