вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 911/3543/20
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області (07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 137) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, просп. Перемоги, 14) в особі Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області (76492, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, с. Угорники, вул. Тополина, 3)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ УКРАЇНА" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Симоненка Василя, 4)
про стягнення 14935,72 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами,
Без виклику представників сторін
Заступник керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ УКРАЇНА" (далі - ТОВ "САТ УКРАЇНА", відповідач) про стягнення 14935,72 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами.
Обґрунтовуючи позов, прокурор зазначає, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, на підставі Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 р., на автодорозі Н-10-93 км «Стрий - Чернівці» в с. Угринів по вул. Об'їздовій було здійснено перевірку транспортного засобу MAN модель TGS 33.640, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом марки NOOTEBOOM модель МСО-107.07, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ТОВ "САТ УКРАЇНА". За результатами контролю 24.09.2019 р. було складено акт № 186109 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксовано порушення вимог ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт", а саме - надання послуг із перевезення вантажу із перевищенням габаритів.
До вказаного акту був проведений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 24.09.2019 р., згідно з яким за перевищення вагових параметрів було нараховано до сплати 558,90 євро, яку відповідачем здійснено не було. З урахуванням викладеного, прокурор звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача плату за проїзд автомобільними дорогами великоваговим транспортним засобом, а саме - 14935,72 грн. (за офіційним курсом НБУ на 24.09.2019 р.) за перевищення нормативно-вагових параметрів згідно акту № 186109 від 24.09.2019 р., а також судовий збір.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний прокурором спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Заступником керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ УКРАЇНА" про стягнення 14935,72 грн. заборгованості за проїзд автомобільними дорогами, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2020 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 911/3543/20 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було.
З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
24.09.2019 р. посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, на підставі направлення на рейдову перевірку № 008610 від 23.09.2019 р. та щоденного графіку проведення рейдових перевірок у період з 23.09.2019 р. по 29.09.2019 р., проводився габаритно-ваговий контроль на автодорозі Н-10-93 км «Стрий-Чернівці», с. Угринів, вулиця Об'їздова. Зокрема, було здійснено перевірку транспортного засобу марки MAN модель TGS 33.640, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом марки NOOTEBOOM модель МСО-107.07, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів вказані транспортні засоби належать на праві власності ТОВ «САТ УКРАЇНА».
Під час перевірки був присутній водій ОСОБА_1 .
У ході проведеної перевірки було виявлено факт перевищення нормативних вагових параметрів великовагових транспортних засобів, чим порушено вимоги абз. 3 ч. 1 ст. 60, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», без дозволу, виданого Державтоінспекцією.
24.09.2019 р. Управлінням Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області було складено акт № 186109 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також акти про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0003203, № 0011187 та довідку № 0009079 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в яких зафіксовано наступні вагові параметри зазначеного вище автомобіля: нормативно допустима повна маса становить 40 т; фактична повна маса - 62,160 т (перевищення - 22,160 кг); габаритні параметри: допустима довжина/ширина/висота 22,00м/2,60м/4,00м; фактичні параметри довжина/ширина/висота 20,40м/2,80м/3,60м (0,20 м перевищує ширина).
Як вбачається з матеріалів справи, про факт порушення перевізником законодавства про автомобільний транспорт та складання відповідних актів посадовими особами було ознайомлено водія ОСОБА_1 , проте від підпису та надання пояснень до вищевказаних актів останній відмовився.
Зважаючи на викладене, уповноваженими посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області було проведено розрахунок у відповідності до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 р., згідно з яким за перевищення нормативних параметрів було нараховано до сплати 558,90 євро. Розрахунок проведений відповідно до затвердженої постановою формули, а саме: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В х К, де (П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів; К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі). П = 0,81 х 138 х 2 = 558,90 євро.
Оскільки курс гривні до євро складав 26,7234 грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ станом на 24.09.2019 р., то загальний розмір плати за проїзд, нарахованої ТОВ «САТ УКРАЇНА», було визначено в сумі 14935,72 грн.
У подальшому, Управлінням Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області вказаний вище розрахунок № 86 від 24.09.2019 р. було направлено листом № 56979/27/24-19 від 03.10.2019 р. на адресу ТОВ «САТ УКРАЇНА», в якому повідомлено, що останньому нараховано плату за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 558,90 євро, яка підлягає сплаті товариством.
Як слідує з позову, вказаний лист залишився без відповіді, сплату здійснено не було.
Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.
Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Також статтею 48 цього Закону встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Поряд з цим, статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека).
Відповідно до п. 1 даного Положення Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Згідно з пп. 1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Пунктом 8 Положення передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Відповідно до пп.пп. 15, 27 п. 5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. № 879 (далі - Порядок).
Пунктом 3 Порядку встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з ч. 3 п. 2 вищезазначеного Порядку, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Згідно з п 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Відповідно до п. 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 р. № 1007/1207, посадові особи Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю, у тому числі, здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 р. № 422; видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30, 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю № 879.
Згідно з п. 30 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг)хВ, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.
Відповідно до п. 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається, виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Окрім цього, п. 26 Порядку № 879 встановлено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складанні відповідної довідки, акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд, посадові особи Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області діяли на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства.
Проте, незважаючи на вказане, Державною службою України з безпеки на транспорті, за наявності відповідних підстав, заходів щодо звернення з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача коштів у примусовому порядку для захисту інтересів держави з метою їх надходження до Державного бюджету України не вжито, що підтверджується листом Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області від 11.06.2020 р. № 19510-20, з яким воно звернулося до прокуратури Київської області для ініціювання стягнення даних коштів у примусовому порядку з огляду на те, що Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області не наділене правом звернення до суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Враховуючи норми Закону України «Про автомобільний транспорт» та інші підзаконні нормативно-правові акти про автомобільний транспорт, Укртрансбезпека та її територіальні органи мають підстави на стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування, що випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Верховний Суд у своїй постанові у справі № 820/1203/17 від 06.06.2018 р. вказав, що Укртрансбезпека виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у справі № 820/1203/17 від 06.06.2018 р. звернула увагу на те, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежується лише нарахуванням такої плати.
Поряд з цим, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Водночас, тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що прокурором при зверненні до суду з даним позовом було доведено нездійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
Слід зазначити, що згідно з п. 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, одним з джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відтак, визначена у встановленому порядку плата за проїзд, не оскаржена та не сплачена перевізником у встановлені чинним законодавством строки, набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Відповідач належними та допустимими доказами заявлених до нього вимог не спростував. Разом з тим, будь-яких доказів, які підтверджують здійснення ним сплати коштів в розмірі, еквівалентному 558,90 євро за офіційним курсом НБУ на день перевірки (14935,72 грн.), як плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, суду не надав.
Поряд з цим, з матеріалів справи слідує, що дії посадових осіб Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області відповідачем не оскаржувалися, і про незгоду водія з даними зважування у складених за наслідками вагового контролю акті та довідці не зазначено.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Окрім того, суд вважає за необхідне відзначити, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Аналіз ст. 19 Конституції України, приписів процесуального законодавства та суб'єктного складу сторін свідчить про те, що справи за позовами до юридичних осіб про стягнення плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки вони не стосуються захисту прав, свобод і інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язані з вирішенням питання щодо стягнення коштів. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів (постанови від 06.06.2018 р. у справі № 820/1203/17, від 12.02.2020 р. у справі № 926/16/19).
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Приписами статті 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Виходячи з наведеного, суд вважає обґрунтованою, доведеною та не спростованою відповідачем вимогу прокурора про стягнення з відповідача 14935,72 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури у повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області (07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 137) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, просп. Перемоги, 14) в особі Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області (76492, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, с. Угорники, вул. Тополина, 3) задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ УКРАЇНА" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Симоненка Василя, 4, код 35612320) на користь Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області (76492, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, с. Угорники, вул. Тополина, 3, код відсутній) до Державного бюджету України (отримувач УК у Тимс. р-ні/отг Угринів/22160100, р/р UA648999980313171216000009600, Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 38026444) плату за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 14935 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 72 коп., що еквівалентно сумі 558,90 євро.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ УКРАЇНА" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Симоненка Василя, 4, код 35612320) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, р/р UA028201720343190001000015641 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909996) судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 22.02.2021 р.
Суддя В.М. Бабкіна