вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 911/3547/20
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (03179, м. Київ, просп. Перемоги, 151)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ГРАНТ" (09400, Київська обл., Ставищенський р-н, смт. Ставище, пров. Червоноармійський (Парковий), 3; 09401, Київська обл., Ставищенський р-н, смт. Ставище, вул. Сергія Цимбала, 4)
про стягнення 2058,39 грн. заборгованості за договором № 3016/557м-09 від 13.05.2009 р.,
Без виклику представників сторін
Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" (далі - ДП "Український державний центр радіочастот", позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ГРАНТ" (далі - ТОВ "Телерадіокомпанія "ГРАНТ", відповідач) про стягнення 2058,39 грн. заборгованості за договором № 3016/557м-09 від 13.05.2009 р., у тому числі - 2040,48 грн. основного боргу, 14,33 грн. пені, 3,58 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань в частині оплати виконаних позивачем робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів за період з 01.08.2020 р. по 31.10.2020 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 2040,48 грн. основного боргу, 14,33 грн. пені, 3,58 грн. 3% річних, а також судовий збір.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену позивачем у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ГРАНТ" про стягнення 2058,39 грн. заборгованості за договором № 3016/557м-09 від 13.05.2009 р., підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2020 р. було відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін).
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було.
З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
13 травня 2009 року між Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ГРАНТ" (замовник) було укладено договір № 3016/557м-09 на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, відповідно до п. 1.1 якого предметом даного договору є проведення виконавцем робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ), згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ замовника.
Відповідно до п. 3.1 договору вартість виконання робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпечення ЕМС РЕЗ, визначається на підставі затверджених у встановленому порядку «Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", пов'язаних з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу» за 1 календарний місяць, складає 174,00 грн. і не включає податок на додану вартість.
Виконання робіт підтверджується відповідним актом виконаних робіт, підписаним обома сторонами (п. 3.2 договору).
Пунктом 3.3 договору передбачено, що виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за проведені роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу замовника.
У відповідності з п. 3.4 договору розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, проводяться шляхом перерахування суми, що виставлена в платіжному документі, на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку.
Умовами п. 4.3 договору передбачено, що за порушення грошових зобов'язань замовник сплачує виконавцю штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент здійснення розрахунків від суми простроченого платежу.
Цей договір укладений в період в 1 календарний рік, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін (п. 6.1 договору).
Пунктом 6.2 договору визначено, що договір вважається продовженим на кожний наступний період тривалістю в 1 календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну його дії не надішле іншій стороні письмове повідомлення про свій намір припинити його дію надалі.
На виконання умов договору, ДП "Український державний центр радіочастот" було виконано на користь ТОВ "Телерадіокомпанія "ГРАНТ" роботи на загальну суму 2040,48 грн., що підтверджується актами про виконання робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ), згідно з договором № 3016/557м-09 від 13.05.2009 р., а саме - від 31.08.2020 р. на суму 262,56 грн., № 20-14028 від 30.09.2020 р. на суму 888,96 грн., № 20-15407 від 30.10.2020 р. на суму 888,96 грн.
На виконання умов договору № 3016/557м-09 від 13.05.2009 р., ДП "Український державний центр радіочастот" згідно описів вкладення № 12456, № 14028, № 15407 було направлено ТОВ "Телерадіокомпанія "ГРАНТ" рахунки № 12456 від 27.08.2020 р. на суму 262,56 грн., № 14028 від 29.09.2020 р. на суму 888,96 грн., № 15407 від 22.10.2020 р. на суму 888,96 грн., а також зазначені вище акти від 31.08.2020 р. на суму 262,56 грн., № 20-14028 від 30.09.2020 р. на суму 888,96 грн., № 20-15407 від 30.10.2020 р. на суму 888,96 грн., які не були отримані відповідачем та повернуті на адресу позивача відповідно 25.09.2020 р., 19.10.2020 р. та 16.11.2020 р., що вбачається з трекінгу з веб-сайту Укрпошти, копії яких долучено до матеріалів справи.
Отже, позивачем, взяті на себе зобов'язання було виконано в повному обсязі, проте їх вартість не сплачена, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Поряд з цим, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» користувачі радіочастотного ресурсу України зобов'язані вносити платежі та збори, передбачені законом, а також у встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, порядку плату за радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування.
Водночас, за приписами ч. 4 ст. 19 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального та спеціального користування здійснюється за рахунок користувачів радіочастотного ресурсу.
Враховуючи правову природу укладеного договору, дослідивши права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини підряду.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст. 854 ЦК України).
У відповідності з п. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до п. 1 ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі в повному обсязі з огляду на таке.
Судом встановлено, що договір № 3016/557м-09 на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 13.05.2009 р., є чинним.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк оплати робіт, виконаних позивачем на користь відповідача, настав.
Проте, відповідач свої обов'язки в частині оплати за виконані позивачем роботи по договору у обсязі та строки, які визначено умовами зазначеного правочину, належним чином не виконав.
Зазначену обставину відповідачем не спростовано, доказів здійснення сплати суми заборгованості, заявленої до стягнення у даній справі, до матеріалів останньої не надано.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором № 3016/557м-09 від 13.05.2009 р. в сумі 2040,48 грн., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у зазначеній сумі, є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 14,33 грн. пені за порушення термінів оплати за виконані роботи.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Водночас, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Слід зазначити, що за приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як зазначалось вище, відповідно до п. 4.3 договору передбачено, що за порушення грошових зобов'язань замовник сплачує виконавцю штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент здійснення розрахунків від суми простроченого платежу.
Судом встановлено, що заявлений до стягнення розмір пені був визначений позивачем у сумі 14,33 грн. за загальний період з 01.10.2020 р. до 27.11.2020 р. щодо кожного акту окремо.
З матеріалів справи слідує, що п. 3.4 договору встановлено, що розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, проводяться шляхом перерахування суми, що виставлена в платіжному документі, на розрахунковий рахунок виконавця, протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку.
Поряд з цим, статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на повернення направленої відповідачеві поштової кореспонденції, яка містила акти та рахунки, на адресу позивача, момент виникнення заборгованості щодо кожного акту було визначено позивачем за спливом 3 банківських днів після повернення кореспонденції на адресу останнього.
З урахуванням викладеного, пеня, заявлена позивачем до стягнення підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі, який є обґрунтованим та арифметично вірним.
Позивачем також було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що заявлений до стягнення розмір 3% річних був визначений позивачем у сумі 3,58 грн. за загальний період з 01.10.2020 р. до 27.11.2020 р. щодо кожного акту окремо, є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" у повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ГРАНТ" (09400, Київська обл., Ставищенський р-н, смт. Ставище, пров. Червоноармійський (Парковий), 3, код 30161258) на користь Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (03179, м. Київ, просп. Перемоги, 151, код 01181765) 2040 (дві тисячі сорок) грн. 48 коп. основного боргу, 14 (чотирнадцять) грн. 33 коп. пені, 3 (три) грн. 58 коп. 3% річних, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Рішення підписане 22.02.2021 р.
Суддя В.М. Бабкіна