вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 911/3053/20
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Ворко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18, код 21560766) в особі Київської міської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01033, м. Київ, вул. Антоновича, 40, код 01189910)
до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Фастівської міської ради (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Небесної Сотні, 8, код 03193620);
про стягнення 321 569,08 грн.
за участю представників:
позивача - Беліменко О.О.;
відповідача - не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Фастівської міської ради (відповідач) про стягнення 321 569, 08 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він у період з 01.11.2019 по 30.06.2020 надав телекомунікаційні послуги окремим категоріям громадян, які користуються правом на пільги, в зв'язку з чим поніс витрати, пов'язані з наданням пільг в заявленому до стягнення розмірі, котрі відповідач зобов'язаний відшкодовувати відповідно до положень чинного законодавства.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 26.11.2020.
09.11.2020 на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов лист із заявою про проведення судового засідання без участі представника.
Також 09.11.2020 на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує з мотивів відсутності фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державної програми соціального захисту населення, спрямованої на підтримку окремих категорій громадян, які мають право на пільги з оплати послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету, а також того, що державним бюджетом на 2019 - 2020 роки не передбачено субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для надання пільг з послуг зв'язку.
Також відповідач зазначає що в силу положень Бюджетного кодексу України та Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, відповідач не є головним розпорядником коштів місцевого бюджету на відшкодування наданих пільг з послуг зв'язку окремим категоріям громадян і такі повноваження на нього не покладено, а з набранням чинності 01.01.2020 постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1101 «Про деякі питання виплати державної соціальної допомоги» повноваження головних розпорядників коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання держаних програм соціального захисту населення в частині надання пільг з відповідача зняті.
Також відповідач зазначає, що у 2017 році були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 якими було виключено з переліку державних програм соціального захисту населення компенсаційні виплати на пільги з послуг зв'язку.
Відповідач стверджує, що після набрання чинності 01.10.2019 постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 373 «Про деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі», якою було виключено п. 10, 11 та 12 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, він не має права складати та підписувати акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги форми « 3-пільга».
19.11.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області представником позивача було подано відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.11.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів з ініціативи суду та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 21.01.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.01.2021 закрито підготовче провадження у справі № 911/3053/20 та призначено справу до розгляду по суті на 11.02.2021.
08.02.2021 на електронну адресу Господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення.
Втім варто зазначити, що згідно даних електронної пошти Господарського суду Київської області та даних сервісу АЦСК (акредитованого центру сертифікації ключів) суд дослідив, що вищезазначені письмові пояснення не підписані електронним цифровим підписом.
За приписами ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Стаття 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначає, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Приписами ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Оскільки письмові пояснення надіслані електронною поштою не містить підпису ЕЦП, отже не можуть вважатись оригіналом електронного документа, а тому суд не приймає їх до розгляду.
Відповідач, який був повідомлений належним чином про дату та час слухання справи, свого повноважного представника в судове засідання 11.02.2021 не направив.
В судовому засіданні 11.02.2021, заслухавши вступне слово представника позивача, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Учасники справи виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
11.02.2021 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
На виконання вимог законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, позивачем, як оператором телекомунікації в період з 01.11.2019 до 30.06.2020 надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян Фастівського району Київської області за пільговими тарифами на загальну суму 321 569,08 грн., що підтверджується актами звірки розрахунків за наданні населенню послуги на пільгових умовах, які підписані зі сторони позивача, підписи зазначених осіб скріплено печаткою позивача.
Вказані акти були направлені відповідачу відповідно до описів вкладення у цінний лист та отримані ним відповідно до відміток про отримання в рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, про що відповідач не заперечував. Завірені копії вказаних документів залучені до матеріалів справи.
Також зазначені акти були направлені на електронну пошту відповідача. Проте, відповідач належним чином оформлені та підписані акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги за відповідний період позивачу не повернув.
Разом з тим, відповідач своїх зобов'язань з відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг за користування телефоном пільговим категоріям громадян, не виконав, в зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі заявленої до стягнення суми 321 569,08 грн. у вигляді непогашених витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.
Положеннями ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
У п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; п. 18 ч. 1 ст. 61, п. 10 ч. 1 ст. 62, п. 17 ч. 1 ст. 63, п. 19 ч. 1 ст. 64 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; п. 11 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; ч. 5 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку для окремих категорій осіб.
У відповідності до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. 63 «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 11.04.2012 № 295 установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу регулюються Бюджетним кодексом України.
Згідно зі ст. 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету - це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.
Положеннями ст. 30 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Відповідно до п. 9 ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги.
У відповідності до підпункту «б» пункту 4 статті 89 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, державні програми соціального захисту.
Відповідно до п. 204 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.
За змістом статті 102 Бюджетного кодексу України яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).
Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений, зокрема, Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 256) та Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1101 (далі - Порядок № 1101).
Пунктами 2, 3 Порядку № 256 передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Згідно п. 5 Порядку № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), зокрема, щодо пільг з послуг зв'язку.
Відповідно до п. 1 Порядку № 1101 цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у загальному фонді державного бюджету Мінсоцполітики за програмою «Виплата деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплата послуг окремим категоріям населення» (далі - бюджетні кошти).
Згідно з положеннями п. 3 Порядку № 1101 розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).
З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29.01.2003 № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).
Згідно п. 3 Положення Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою «1 - пільга», в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма « 1 - пільга» затверджується Мінсоцполітики; ведуть облік отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей шляхом формування на кожну особу персональної облікової картки згідно з формою « 1 - допомога», в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг « 2-пільга», та Інструкції про порядок її заповнення» від 04.10.2007 № 535, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 за № 1172/14439, який був чинним до 31.07.2020, затверджено форму для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг « 2-пільга», за якою підприємства та організації, що надають послуги, формують та надають до управлінь праці та соціального захисту населення розрахунки на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, у вигляді файлів DBF або ТХТ-формату.
З огляду на викладене, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, такі зобов'язання виникають безпосередньо із законів України.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Заявлена позивачем до стягнення з відповідача грошова сума фактично є втратами підприємства, які воно понесло надаючи послуги окремим категоріям громадян за пільговими тарифами, встановленими державою у відповідних Законах України, оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. З огляду на зазначене уповноважений на те державою орган - Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Фастівської міської ради, в силу закону має відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені ним витрати.
Безумовному обов'язку оператора телекомунікацій надавати послуги зв'язку на пільгових умовах визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких пільг.
Аналогічного правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 924/781/17.
Проте, всупереч згаданих приписів закону, відповідач не виконав своїх зобов'язань з відшкодування понесених позивачем втрат внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у спірному періоді в розмірі 321 569,08 грн. Доказів відшкодування позивачу вказаних втрат відповідач суду не надав.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 321 569,08 грн. витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.
Заперечення відповідача, які зводяться до відсутності фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державної програми соціального захисту населення, спрямованої на підтримку окремих категорій громадян, які мають право на пільги з оплати послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету а також те, що державним бюджетом на 2019 - 2020 роки не передбачено субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для надання пільг з послуг зв'язку судом відхиляються з огляду на наступне.
Затримка бюджетного фінансування не може бути підставою для не оплати наданих послуг, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для звільнення від виконання вказаних зобов'язань.
Також слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).
Зокрема, в пп. 3.2 рішення від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Разом з тим, держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію, інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.
Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» видатків на ці зобов'язання не було передбачено, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не з наведеного Закону, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним у цьому законодавстві особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.
Щодо заперечень відповідача проти позову, які зводяться до того, що відповідач не є головним розпорядником коштів місцевого бюджету на відшкодування наданих пільг з послуг зв'язку окремим категоріям громадян, і такі повноваження на нього не покладено, а з набранням чинності 01.01.2020 постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1101 «Про деякі питання виплати державної соціальної допомоги», повноваження головних розпорядників коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання держаних програм соціального захисту населення в частині надання пільг з відповідача зняті, суд зазначає наступне.
Повноваження головного розпорядника коштів місцевого бюджету на відшкодування наданих пільг з послуг зв'язку окремим категоріям громадян а також розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, з нарахування та здійснення соціальних виплат відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1101 покладено на управління місцевих рад до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (п. 3 Порядку № 256) та структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних держадміністрацій (п. 3 Порядку № 1101). Отже, в даному випадку, повноваження головного розпорядника коштів місцевого бюджету на відшкодування наданих пільг з послуг зв'язку окремим категоріям громадян а також розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня з виконання державних програм соціального захисту населення покладено на Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Фастівської міської ради.
З приводу доводів відповідача про те, що в 2017 році були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 щодо виключення з переліку державних програм соціального захисту населення компенсаційних виплат на пільги з послуг зв'язку, слід зазначити, що відповідні зміни внесені на підставі Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» від 20.12.2016 № 1789-VIII, яким доповнено ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України пунктом 204, відповідно до якого до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку, про що вже зазначено вище.
Отже, з 01.01.2017 фактично відбулася зміна джерела фінансування визначених законодавством пільг на послуги зв'язку, а саме - замість фінансування з державного бюджету вказані витрати мають фінансуватись з місцевих бюджетів.
Суд відзначає, що решта пояснень та заперечень сторін були досліджені судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовують.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Фастівської міської ради (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Небесної Сотні, 8, код 03193620) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18, код 21560766) в особі Київської міської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01033, м. Київ, вул. Антоновича, 40, код 01189910) 321 569 (триста двадцять одну тисячу п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 97 коп. витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та 4823 (чотири тисячі вісімсот двадцять три) грн. 54 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.02.2021
Суддя Т.Д. Лилак