вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 911/2907/20
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі структурної одиниці нафтогазовидобувного управління "Чернігівнафтогаз"
до дочірнього підприємства "Енерготранссервіс"
про стягнення заборгованості у сумі 792 552,99 грн. та збитків у сумі 1 064 126,03 грн.,
за участю представника:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився,
06 жовтня 2020 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі структурної одиниці нафтогазовидобувного управління "Чернігівнафтогаз" (далі - позивач) до дочірнього підприємства "Енерготранссервіс" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 792 552,99 грн. та збитків у сумі 1 064 126,03 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що на виконання умов договору про постачання електричної енергії споживачу (Прилуцький РЕМ (2 частина) та інші РЕМи) №11/06/03/180-МТР/266 від 23.08.2019 року позивачем перераховано відповідачу 14 986 040,21 грн., а відповідачем поставлено позивачу електроенергію на загальну суму 14 215 782,82 грн. Так, відповідач електроенергію в повному обсязі позивачу не поставив, попередню оплату не повернув.
Крім цього, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу (Прилуцький РЕМ (2 частина) та інші РЕМи) №11/06/03/180-МТР/266 від 23.08.2019 року, позивач уклав договір про постачання електроенергії з іншим постачальником, здійснивши додаткові витрати.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 770 257,39 грн., 13 069,12 грн. трьох процентів річних, 9 226,48 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та 1 064 126,03 грн. збитків.
Ухвалою суду від 12.10.2020 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 28 жовтня 2020 року.
28 жовтня 2020 року представники позивача та відповідача у засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 28.10.2020 року підготовче засідання відкладено на 25 листопада 2020 року.
10 листопада 2020 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про участь у засіданні, призначеному на 25 листопада 2020 року, в режимі відеоконференції, в задоволенні якої судом було відмовлено ухвалою суду від 16.11.2020 року.
Ухвалою суду від 23.11.2020 року підготовче засідання відкладено на 09 грудня 2020 року, у зв'язку з перебуванням судді Грабець С.Ю. у відпустці.
26 листопада 2020 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в задоволенні якої судом було відмовлено ухвалою суду від 01.12.2020 року.
09 грудня 2020 року представник позивача в засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 09.12.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 23.12.2020 року.
23 грудня 2020 року представники сторін у засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Судом встановлено, що ухвали суду від 12.10.2020 року та 28.10.2020 року, направлені відповідачу, були повернуті поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідками форми ф-20 від 18.11.2020 року та 04.12.2020 року із зазначенням «за закінченням терміну зберігання».
У зв'язку з цим, 23 грудня 2020 року судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про виклик відповідача у справі №911/2907/20 в засідання, яке відбудеться 13 січня 2021 року.
13 січня 2021 року представник позивача в засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.01.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 10 лютого 2021 року.
26 січня 2021 року судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про виклик відповідача у справі №911/2907/20 в судове засідання, яке відбудеться 10 лютого 2021 року.
22 січня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, яка підлягала задоволенню судом.
10 лютого 2021 року представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 12.10.2020 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи по суті, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:
23 серпня 2019 року між дочірнім підприємством "Енерготранссервіс" (далі - відповідач) та публічним акціонерним товариством "Укрнафта" в особі структурної одиниці нафтогазовидобувного управління "Чернігівнафтогаз" (далі - позивач) був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу (Прилуцький РЕМ (2 частина) та інші РЕМи) №11/06/03/180-МТР/266 (далі - договір), згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався надати послуги з постачання електроенергії позивачу для забезпечення потреб електроустановок позивача (Прилуцький РЕМ (2 частина) та інші РЕМи), а позивач зобов'язувався оплатити вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами договору.
Відповідно до п. 1.2. договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ).
Згідно з п. 2.2. договору, обов'язковою умовою для постачання електричної енергії позивачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого позивач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Пунктом 2.4. договору встановлено, що період постачання електричної енергії за договором: з 01 вересня 2019 р. до 30 червня 2020 р.
Згідно з п. 3.1 договору, початком постачання електричної енергії позивачу є дата, зазначена в додатку 1 до цього договору.
Відповідно до п. 5.1. договору, загальна вартість договору складає 118 717 578,70 грн. (сто вісімнадцять мільйонів сімсот сімнадцять тисяч п'ятсот сімдесят вісім грн. 70 коп.) в тому числі ПДВ 19 786 263,12 грн. (дев'ятнадцять мільйонів сімсот вісімдесят шість тисяч двісті шістдесят три грн. 12 коп.).
04 вересня 2019 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №11/06/03/180-МТР/266 про постачання електричної енергії споживачу (Прилуцький РЕМ (2 частина) та інші РЕМи) (далі - додаткова угода №1), згідно з якою п. 5.1. договору викладено в наступній редакції: "Загальна вартість договору, згідно планових об'ємів, яка розрахована за вищенаведеною формулою становить 107 324 269,92 грн. (сто сім мільйонів триста двадцять чотири тисячі двісті шістдесят дев'ять грн. 92 коп.) в тому числі ПДВ 17 887 378,32 грн. (сімнадцять мільйонів вісімсот вісімдесят сім тисяч триста сімдесят вісім грн. 32 коп.)".
Пунктом 5.2. договору встановлено, що позивач розраховується з відповідачем за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з договірною ціною, яка є додатком 2 до цього договору.
Відповідно до п. 4 додатку №2 до договору, умови оплати - до 28 числа місяця що передує розрахунковому авансовий платіж - 33%; до 05 числа розрахункового місяця авансовий платіж - 34%; до 15 числа розрахункового місяця авансовий платіж - 33%.
Остаточний розрахунок за фактичний відпрацьований період проводиться до 15 числа місяця наступного за звітним. Підписується акт купівлі - продажу електроенергії. На підставі підписаного акту за звітний місяць фіксується сальдо (різниця між фактичною вартістю купованої позивачем електричної енергії з урахуванням ПДВ та сумарною оплатою позивачем електричної енергії за звітний місяць) на 01 число місяця наступного за звітним (сума переплати/недоплати) і відповідно коригується третій платіж до 15 числа.
Відповідно до п.п. 9 п. 7.2. договору, відповідач зобов'язується відшкодовувати збитки, понесені позивачем у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим договором.
Згідно з п.п. 12 п. 7.2. договору, протягом 3 (трьох) днів від дати, коли відповідачу стало відомо про нездатність продовжувати постачання електричної енергії позивачу, він зобов'язується проінформувати позивача про його право: вибрати іншого електропостачальника та про наслідки невиконання цього; перейти до електропостачальника, на якого в установленому порядку покладені спеціальні обов'язки (постачальник "останньої надії"); на відшкодування збитків, завданих у зв'язку з неможливістю подальшого виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п.п. 13 п. 7.2. договору, у разі невиконання або неналежного виконання свого зобов'язання щодо постачання електричної енергії як з власної вини відповідача так і з вини третіх осіб, в тому числі у разі непогодження оператором системи розподілу (обленерго) зміни постачальника, зважаючи на що позивач буде змушений укласти договір з постачальником "останньої надії", відповідач зобов'язаний відшкодувати різницю між тарифом постачальника "останньої надії" та договірною ціною (тарифом) цього договору.
Пунктом 9.1. договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Договір набирає чинності з 1 вересня 2019 року за умови підписання його сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) та затвердження в ПАТ "Укрнафта" і діє до 30 червня 2020 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків (п. 13.1. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 14 986 040,21 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2963 від 30 серпня 2019 року на суму 155 830,79 грн., №2961 від 30 серпня 2019 року на суму 3 879 686,41 грн., №3023 від 05 вересня 2019 року на суму 1 280 000,00 грн., №3025 від 06 вересня 2019 року на суму 2 091 493,60 грн., №3077 від 12 вересня 2019 року на суму 260 703,55 грн., №3256 від 27 вересня 2019 року на суму 3 283 406,28 грн., №3342 від 04 жовтня 2019 року на суму 3 382 903,44 грн., №3374 від 15 жовтня 2019 року на суму 652 016,14 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.
Судом встановлено, що відповідач передав позивачу електричну енергію на загальну суму 14 215 782,82 грн., що підтверджується актами прийому-передачі електроенергії №55 від 30.09.2019 року на суму 8 423 849,86 грн. та №57 від 31.10.2019 року на суму 5 791 932,96 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.
25 жовтня 2019 року відповідач направив на адресу позивача лист №12/10/19, в якому повідомив позивача про те, що з 23 жовтня 2019 року відповідач отримав статус "дефолтний".
Згідно з п. 1.7.4. Правил ринку, учасник ринку, крім ОСП, ОР та гарантованого покупця, набуває статусу «Дефолтний» при настанні принаймні однієї з таких подій або обставин: тривалість статусу «Переддефолтний» для учасника ринку становить більше двох робочих днів; судом прийнято рішення про визнання учасника ринку банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або учасником ринку або його уповноваженими органами прийнято рішення про ліквідацію учасника ринку; у випадку анулювання ліцензії учасника ринку.
Відповідно до п. 1.7.5. Правил ринку, на період існування статусу «Дефолтний» АР вживає до такого учасника ринку такі заходи, зокрема, надсилає учаснику ринку та Регулятору повідомлення про набуття учасником ринку статусу «Дефолтний»; публікує на офіційному вебсайті АР повідомлення про набуття учасником ринку статусу "Дефолтний" із зазначенням дати набуття такого статусу; зупиняє майбутні та скасовує діючі реєстрації ДД щодо продажу електричної енергії учасникам ринку; установлює нульовий обсяг продажу електричної енергії на РДН та ВДР для такого учасника ринку; якщо учасник ринку також виступає в якості електропостачальника (або споживача), після набуття ним статусу «Дефолтний» постачання електричної енергії споживачам такого учасника ринку (або такому учаснику ринку) здійснюється постачальником «останньої надії» відповідно до Правил роздрібного ринку.
Згідно з пп. 2 п. 1.7.5. Правил ринку, вчинення до учасника ринку будь-яких дій з боку АР відповідно до цього пункту не впливає та не змінює відповідальність такого учасника ринку відповідно до цих Правил, що означає, що учасник ринку із статусом «Дефолтний» несе відповідальність за сплату всіх сум (у тому числі податків), що необхідно сплатити відповідно до цих Правил.
22 листопада 2019 року позивач направив на адресу відповідача лист щодо повернення попередньої оплати за електроенергію №01/01/11/06/03/05/02-02/1/971 від 20.11.2019 року.
Відповідач електроенергію позивачу в повному обсязі не передав, відповіді на лист №01/01/11/06/03/05/02-02/1/971 від 20.11.2019 року не надав, попередню оплату позивачу не повернув.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 770 257,39 грн., 13 069,12 грн. трьох процентів річних, 9 226,48 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та 1 064 126,03 грн. збитків.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про ринок електроенергії", постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Частиною 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електроенергії" встановлено, що договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з ч. 6 ст. 56 Закону України "Про ринок електроенергії", постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України "Про ринок електроенергії", умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються: 1) найменування та місцезнаходження електропостачальника; 2) перелік послуг, що надаються електропостачальником; 3) ціна електричної енергії та послуг, що надаються; 4) показники якості електропостачання, зокрема якості електричної енергії; 5) види послуг з технічного обслуговування, які пропонуються електропостачальником; 6) умови та порядок відшкодування (компенсації), що застосовується у разі недотримання електропостачальником показників якості послуг, визначених договором, зокрема у разі виставлення невірного рахунка та/або несвоєчасного виставлення рахунка; 7) порядок та засоби повідомлення актуальної інформації щодо чинних тарифів, вартості послуг з технічного обслуговування, очікуваних змін цін та умов постачання електричної енергії; 8) порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії; 9) порядок подання звернень, претензій, скарг споживачем та порядок їх розгляду електропостачальником, методи ініціювання процедур вирішення спорів; 10) строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору; 11) зобов'язання електропостачальника щодо надання споживачу інформації про захист прав споживачів, зокрема у розрахункових документах (рахунках); 12) права та обов'язки електропостачальника і споживача у разі неможливості виконання своїх зобов'язань та у разі тимчасового зупинення постачання; 13) інші положення залежно від специфіки та виду послуг, що надаються електропостачальником.
Згідно з п.п. 1 п. 1.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Пунктом 4.7 ПРРЕЕ встановлено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі:
1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;
2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;
3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.
За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати.
Судом встановлено, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 14 986 040,21 грн., а отримав електроенергію на суму 14 215 782,82 грн.
Згідно з п. 4 додатку №2 до договору про постачання електричної енергії споживачу (Прилуцький РЕМ (2 частина) та інші РЕМи), умови оплати: до 28 числа місяця що передує розрахунковому авансовий платіж - 33%; до 05 числа розрахункового місяця авансовий платіж - 34%; до 15 числа розрахункового місяця авансовий платіж - 33%. Остаточний розрахунок за фактичний відпрацьований період проводиться до 15 числа місяця наступного за звітним. Підписується акт купівлі - продажу електроенергії. На підставі підписаного акту за звітний місяць фіксується сальдо (різниця між фактичною вартістю купованої позивачем електричної енергії з урахуванням ПДВ та сумарною оплатою позивачем електричної енергії за звітний місяць) на 01 число місяця наступного за звітним (сума переплати/недоплати) і відповідно коригується третій платіж до 15 числа.
У разі надходження коштів від позивача понад повну вартість електричної енергії, поставленої позивачу у розрахунковому періоді, сума таких надходжень зараховується як оплата заборгованості попередніх періодів з найдавнішим терміном виникнення, а за відсутності такої, в рахунок оплати наступного розрахункового періоду або за заявою позивача повертається йому на поточний рахунок.
Так, до 30 червня 2020 року відповідач зобов'язувався передати позивачу електроенергію в об'ємі 48 540 МВт год., на суму 107 324 269,92 грн.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Відповідач електроенергію на суму 770 257,39 грн. позивачу не поставив, попередню оплату не повернув, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 770 257,39 грн. попередньої оплати за електричну енергію є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення попередньої оплати, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 13 069,12 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 9 226,48 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, статтею 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Стягнення трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити грошові кошти на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Правовідносини, в яких у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов'язанням, а тому на нього можуть нараховуватися три проценти річних та сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Так, відповідач повинен був повернути позивачу суму попередньої оплати не пізніше 31.10.2019 року.
Три проценти річних, враховуючи період заборгованості з 10.02.2020 року до 03.09.2020 року (207 днів), від суми 770 257,39 грн. становлять 13 069,12 грн., які підлягають стягненню.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абз. 5 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" №1078 від 17 липня 2003 року).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції за період з лютого 2020 року до липня 2020 року, за лютий - 99,7% (УК №47 від 12.03.2020 року); березень - 100,8% (УК №70 від 11.04.2020 року); квітень - 100,8% (УК №88 від 13.05.2020 року); травень - 100,3% (УК №109 от 11.06.2020 року); червень - 100,2% (УК №134 від 16.07.2020 року); липень - 99,4% (УК №154 від 12.08.2020 року) від суми 770 257,39 грн., складає 9 226,48 грн., які підлягають стягненню.
Також, позивач просив суд стягнути з відповідача збитки в сумі 1 064 126,03 грн.
За твердженнями представника позивача, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу (Прилуцький РЕМ (2 частина) та інші РЕМи) №11/06/03/180-МТР/266 від 23.08.2019 року, 30 жовтня 2019 року позивач уклав договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" №11/06/03/227-МТР/320-МТР з державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго".
Так, за 1 138 430,00 об'єму кВт-го електроенергії позивач зобов'язувався сплатити 2 531 791,19 грн. відповідачу, а згідно з умовами договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" №11/06/03/227-МТР/320-МТР від 30.10.2019 року, ціна за 1 138 430,00 об'єму кВт-го електроенергії становила 3 595 917,22 грн., тобто на 1 064 126,03 грн. більше.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України, господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.
Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 3 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Так, обов'язком позивача є не лише доведення розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, але й сам факт порушення відповідачем свого обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і завданою шкодою. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за наявності встановлених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою для настання цивільно-правової відповідальності.
Судом встановлено, що відповідачем порушені умови договору постачання електричної енергії споживачу (Прилуцький РЕМ (2 частина) та інші РЕМи) №11/06/03/180-МТР/266 від 23.08.2019 року та не поставлено електроенергію, об'ємом 1 138 430,00 кВт-го, у зв'язку з чим позивачем укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" №11/06/03/227-МТР/320-МТР від 30.10.2019 року з державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та сплачено додатково 1 064 126,03 грн.
Так, суд дійшов висновку про те, що саме протиправні дії відповідача спричинили необхідність здійснення позивачем додаткових витрат, тому вимога про стягнення з відповідача збитків у сумі 1 064 126,03 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. ч. 1, 2, 6, 7 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1, ч. 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч.ч. 1, 2, п. 1 ч. 3 ст. 216, ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225, ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 22, ч. 1 ст. 614, ч. ч. 1, 2 ст. 623, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч.ч. 2, 3 ст. 120, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити повністю позов публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі структурної одиниці нафтогазовидобувного управління "Чернігівнафтогаз" до дочірнього підприємства "Енерготранссервіс" про стягнення заборгованості у сумі 792 552,99 грн. та збитків у сумі 1 064 126,03 грн.
Стягнути з дочірнього підприємства "Енерготранссервіс" (07403, Київська область, місто Бровари, вулиця Сергія Москаленка, будинок 25/1, ідентифікаційний код 34943698) на користь публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, ідентифікаційний код 00135390) в особі структурної одиниці нафтогазовидобувного управління "Чернігівнафтогаз" (17500, Чернігівська область, місто Прилуки, вулиця Вокзальна, 1, ідентифікаційний код 00136573) 770 257,39 грн. (сімсот сімдесят тисяч двісті п'ятдесят сім грн. 39 коп.) попередньої оплати; 13 069,12 грн. (тринадцять тисяч шістдесят дев'ять грн. 12 коп.) трьох процентів річних; 9 226,48 грн. (дев'ять тисяч двісті двадцять шість грн. 48 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 1 064 126,03 грн. (один мільйон шістдесят чотири тисячі сто двадцять шість грн. 03 коп.) збитків; 27 850,19 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот п'ятдесят грн. 19 коп.) витрат на сплату судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 22.02.2021 року.
Суддя С. Грабець