ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.02.2021Справа № 910/16126/20
За позовом Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"
до Приватного підприємства "Акрілат-Хімконтракт"
про відшкодування шкоди 176 968,35 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники сторін: без виклику.
Обставини справи:
Акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Акрілат-Хімконтракт" про відшкодування шкоди у розмірі 176 968,35 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач на підставі ст.ст. 993, 1172, 1187, 1194 ЦК України повинен відшкодувати позивачу збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього, за вирахуванням різниці відшкодованої страховою компанією, яка застрахувала за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ 0983141.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про здійснення розгляду справи.
21.12.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів завданої майнової шкоди у заявленому розмірі та здійснення ним такого відшкодування.
Відповідач разом з відзивом на позов подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
З урахуванням ціни позову, а також відсутності обставин, що зумовлюють проведення судового засідання з повідомленням сторін, у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши матеріали справи, суд
14.06.2017 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промсервіс" (далі - Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № УА 152335.
Предметом даного договору були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "Peugeot", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У відповідності до умов вказаного Договору страхування Позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.
07.11.2017 року на автодорозі Полтава - Красноград відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу "Fiat" реєстраційний номер НОМЕР_2 (власник - Приватного підприємства "Акрілат-Хімконтракт" під керуванням співробітника відповідача ОСОБА_1 , при зустрічному роз'їзді, об'їжджаючи перешкоду, не надав перевагу у русі автомобілю "Peugeot", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та здійснив з ним зіткнення, у наслідок чого пошкодив транспортний засіб "Peugeot", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить Товариством з обмеженою відповідальністю "Промсервіс".
Відповідно до постанови Красноградського районного суду Харківської області від 17.11.2017 у справі № 626/1849/17, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України (ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
До позивача з заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернулась потерпіла сторона та надана всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою особою документів позивачем було складено страховий акт.
На підставі страхового акту № 25/47313/2.1.5.1 від 26.12.2017 року Акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна", як страховик за діючим договором добровільного страхування наземного транспорту, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 276 968,35 грн. (платіжні доручення №№ 16604, 16605 від 26.12.2017) власникові транспортного засобу "Peugeot".
Доводи відповідача про не надання позивачем належних доказів завданої майнової шкоди у заявленому розмірі та здійснення ним такого відшкодування є безпідставними, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи копіями рахунку № П_СчТ03160 від 27.11.2017, Рахунку-фактури № 121 від 07.11.2017, актом виконаних робіт № 106 від 07.11.2017, вищевказаними платіжними дорученнями. Крім того вказані факти встановлені рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2020 у справі 183/34/19, яке набрало законної сили, тому у силу вимог ст. 75 ГПК України не потребують повторного доказування.
Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність транспортного засобу "Fiat" реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована за полісом АМ983141 в ПрАТ "СК "Провідна", то остання керуючись ст. ст. 22 та 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодувала позивачу шкоду у розмірі 100 000 грн.
Судом враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до роз'яснень викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
При цьому, обмеження законом обсягу відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності не порушує право на відшкодування фактичних витрат особи, яка здійснила страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування майна, адже це право може бути реалізоване шляхом подання позову до винної особи про відшкодування здійснених на відновлення пошкодженого майна витрат в частині, яку у відповідності до спеціального законодавства страховик цивільно-правової відповідальності відшкодовувати не зобов'язаний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.06.2014 р. №6-49цс14 та від 02.12.2015 р. №6-691цс15).
Таким чином, різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, і сплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Судом встановлено, що власником автомобіля "Fiat" реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент скоєння ДТП був відповідач.
Відтак, відповідач є особою відповідальною за збиток заподіяний автомобілю "Peugeot", реєстраційний номер НОМЕР_1 у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, зважаючи на те, що позивачем сплачено 276 968,35 грн., 100 000 відшкодовано йому ПрАТ "СК "Провідна" різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 176 968,35 грн.
Таким чином, в розумінні ст.ст. 993, 1187, 1194 ЦК України у відповідача виникло зобов'язання перед Позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого Позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 176 968,35 грн., різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) є законною і обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню судом в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України у зв'язку з задоволенням позову судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
Позов Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства "Акрілат-Хімконтракт" (04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3-Г, ідентифікаційний код 24744461) на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А, ідентифікаційний код 20842474) 176 968 (сто сімдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 35 коп. шкоди, 2 654 (дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. судового збору.
Наказ видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І. Борисенко