ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.02.2021Справа № 910/19362/20
За позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва»
до фізичної особи-підприємця Бордюга Ігоря Анатолійовича
про стягнення 30 253, 29 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговуванння житлового фонду Дніпровського району м.Києва» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Бордюга Ігоря Анатолійовича (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 30 253, 29 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 525, 526, 530, 612, 614, 631 ЦК України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання в частині сплати орендних платежів за договором оренди нерухомого майна від 13.03.2019 №391/1.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
14.01.2021 від представника позивача надійшла заява про долучення виписки банку про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з 29.07.2020 по 13.01.2021.
Відповідач у встановлений ухвалою суду п'ятнадцятиденний строк відзиву на позовну заяву не надав.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
Приписами статті 10 зазначеного Закону закріплено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 02217, місто Київ, вулиця Закревського, будинок 31, квартира 399.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 направлялась судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт повернувся з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду є наслідками діяння (бездіяльності) самого відповідача щодо його належного отримання, тобто його власною волею, оскільки самим відповідачем надаються до ЄДР відомості, щодо офіційної адреси його місцезнаходження.
Відтак, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість проявив процесуальну бездіяльність.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/19362/20.
Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
13.03.2019 між позивачем (надалі - підприємство - балансоутримувач), відповідачем (надалі - орендар) та Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією (надалі-орендодавець) укладено договір № 391/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 330 жовтня 2018 р. №47/123 та розпорядження голови Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 18 лютого 2019 року № 118 « Про передачу в оренду нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва єдиному претенденту на право оренди, загальною площею 95, 10 кв. м на вул. Всеволода Нестайка, 1/18» передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - Об'єкт, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Всеволода Нестайка, буд. 1/18, для розміщення торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.
Пунктом 2.1. договору визначено, що об'єктом оренди є нежитлове приміщення, загальною площею - 95, 10 кв., у т.ч. підвал-95, 10 кв. м., згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.
Відповідно до п.3.1. договору орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 р №415/1280 (зі змінами та доповненнями), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2018 р.- 61 грн 38 коп. за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає 5 837 (п'ять тисяч вісімсот тридцять сім) грн 50 коп.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 в справі № 910/13904/19, зміненого в частині постановою Північного апеляційного суду від 03.03.2020, розірвано договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №391/1 від 13.03.2019 укладений між Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією та Фізичною особою підприємцем Бордюгом Ігорем Анатолійовичем, а також Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», зобов'язано Фізичну особу підприємця Бордюга Ігоря Анатолійовича повернути Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» орендоване за договором майно, а саме: нежитлове підвальне приміщення, вбудоване в житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Нестайка Всеволода, буд. 1/18, площею 95,10 кв. м, за актом приймання-передачі орендованого майна, виселено Фізичну особу підприємця Бордюга Ігоря Анатолійовича з нежитлового підвального приміщення, вбудоване в житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Нестайка Всеволода, буд. 1/18, площею 95,10 кв. м шляхом підписання двостороннього акту приймання-передачі орендованого майна.
08.01.2020 на виконання рішення Господарського суду міста Києва видано накази.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що вказаним рішенням встановлено існування з відповідачем орендних відносин та зобов'язання останнього сплачувати орендну плату. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 30 253, 29 грн заборгованості за орендну плату.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 в справі № 910/13904/19 встановлено факт передачі майна позивача в оренду відповідачу та використання відповідачем орендованого майна за вказаним договором № 391/1 від 13.03.2019.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця (п.3.7. договору).
Як убачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду від 03.12.2019 у справі №910/13904/19, відповідач звільнив орендоване приміщення, що підтверджується актом передачі-приймання нерухомого майна за адресою: м. Київ, вулиця, Всеволода Нестайка, 1/18 від 29.07.2020. Також, відповідно до вказаного акту заборгованість відповідача перед позивачем станом на 29.07.2020 складає 63 253, 29 грн, який підписаний повноважними представниками сторін.
Відповідачем було частково сплачено суму заборгованості в розмірі 33 000, 00 грн
Спір у даній справі виник, у зв'язку з невиконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 30 253, 29 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами ч. 1 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 3.7. договору, сторони передбачили, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.
Позивачем було надано приміщення відповідачу в орендне користування у період з 13.03.2019 по 29.07.2020 на суму 195 941, 95 грн.
Як встановлено судом, відповідачем було частково сплачено суму заборгованості в розмірі 165 688, 66 грн, а тому просить стягнути з відповідача 30 253,29 грн суму основної заборгованості (195 941, 95 грн - 165 688, 66 грн).
Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.
Таким чином, суд розцінює часткову оплату здійснену відповідачем, як визнання ним основного боргу.
Доказів сплати суми основної заборгованості в розмірі 30 253, 29 грн матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.
Отже, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення суми заборгованості по сплаті оренди в розмірі 30 253, 29 грн підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 30 253, 29 грн суми основної заборгованості.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 102, 00 грн відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Бордюк Ігоря Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва» (02002, місто Київ, вулиця Челябінська, будинок 9-г, ідентифікаційний код 39606435) 30 253 (тридцять тисяч двісті п'ятдесят три) грн 29 коп. основної заборгованості та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань