ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.02.2021Справа № 910/16671/20
Господарський суд міста Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/16671/20
За позовом Фермерського господарства "Злак" (вул. Молодіжна, буд. 58, Велика Лепетиха, Великолепетиський район, Херсонська область, 74502)
До Товариства з обмеженою відповідальністю "РІКАРДО КОМ" (вул. Академіка Вільямса, буд. 6-Д, офіс 43, м. Київ, 03189)
Про стягнення 106 351,00 грн
Без виклику представників сторін
Фермерське господарство "Злак" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІКАРДО КОМ" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 106351, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань щодо поставки попередньо оплаченого товару за договором поставки № 11506 від 22.09.2020. На підставі зазначеного позивач просить суд стягнути з відповідача суму передплати за договором в розмірі 106 351, 00 грн.
04.11.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою залишив позовну заяву без руху, надав позивачеві п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали від 04.11.2020.
17.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов лист від позивача з долученою до нього уточненою позовною заявою, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 04.11.2020.
19.11.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №910/16671/20, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою суд встановив відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву впродовж 15 днів з дня вручення ухвали суду від 19.11.2020, та встановив позивачу строк впродовж 15 днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив.
При цьому, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.11.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, а саме, вул. Академіка Вільямса, буд. 6-Д, офіс 43, м. Київ, 03189, однак поштовий конверт (відправлення №0105476247167) повернувся з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою.
Згідно із пунктом 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Зі змісту даної статті вбачається, що день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.
Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
У даному випадку судом враховано, що за приписами ч. 1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 у справі № 910/16671/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду з 23.11.2020.
Однак, відповідач правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористався та заяви про поновлення строку для подання відзиву до суду не подав.
Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Як встановлено матеріалами справи, 22.09.2020 між ТОВ «РІКАРДО КОМ» (надалі також - відповідач, постачальник) та ФГ «ЗЛАК» (надалі також - позивач, покупець) укладено Договір поставки №11506 (надалі - Договір), згідно п.1.1. якого постачальник зобов'язується передати у встановлені цим Договором строки у власність покупця мінеральні добрива, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість за цінами та на умовах, визначених цим Договором.
Серед іншого, сторони погодили наступне:
Пункт 1.2. Договору - асортимент, кількість та ціна товару, що може бути поставлений згідно цього Договору зазначаються сторонами у видаткових накладних, які є невід'ємними частинами даного Договору.
Пункт 3.1. Договору - постачальник поставляє покупцю товар партіями протягом 3 (трьох) робочих днів, з моме6нту отримання постачальником на його поточний банківських рахунок передплати за товар, передбачений п. 6.2.1. цього договору.
Пункт 4.3. Договору - датою поставки є дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної. Видаткові накладні є документами, які підтверджують виконання зобов'язань постачальника по передачі покупцю товару у погодженій сторонами кількості.
Пункт 4.6. Договору - зобов'язання постачальника з поставки товару вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару, підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної та передачі покупцю повного комплекту документів, передбачених для даного виду товару, оформлених згідно вимог чинного законодавства України та цього Договору.
Пункт 6.1. Договору - ціна товару погоджується сторонами у рахунках-фактурах та видаткових накладних у національній валюті України - гривні. Оплата товару здійснюється в національній валюті України - гривні.
Підпункт 6.2.1. Договору - покупець сплачує 100% (сто відсотків) вартості товару у якості попередньої оплати на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури від постачальника.
Пункт 6.3. Договору - днем оплати вважається день зарахування коштів на банківський рахунок постачальника, якщо інше не суперечить чинному законодавству України.
Пункт 7.1. Договору - цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 31.12.2020 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
Пункт 11.8. Договору - даний Договір може бути розірвано в односторонньому порядку після письмового повідомлення за 15 (п'ятнадцять) календарних днів до передбачуваної дати розірвання стороною-ініціатором. Сторона-ініціатор направляє іншій стороні за Договором письмове повідомлення щодо розірвання цього Договору шляхом надсилання рекомендованого листа з повідомленням про його отримання або кур'єрською поштою. Розірвання даного Договору не звільняє сторони від зобов'язань, що виникли протягом його дії.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачем 22.09.2020 було виставлено рахунок-фактуру №11506 на оплату вартості товару в сумі 212 702, 40 грн.
Як стверджує позивач та підтверджено матеріалами справи, згідно платіжного доручення №46 від 24.09.2020 позивачем було сплачено вартість товару в якості попередньої оплати в розмірі 106 351,00 грн.
Однак, позивач стверджує, що в строк обумовлений п. 3.1. Договору відповідач вказаний в рахунку-фактурі товар не поставив.
Матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з вище вказаним, позивач, 02.10.2020 надіслав на адресу відповідача повідомлення про одностороннє розірвання договору з 19.10.2020 в порядку передбаченому п. 11.8. Договору та про необхідність повернути сплачений аванс в сумі 106 351, 00 грн. Однак, позивач вказує на те, що попередню оплату відповідач не повернув, та товар не поставив, відтак, позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати за непоставлену продукцію в судовому порядку.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що позовні вимоги ФГ «Злак» підлягають задоволенню з огляду на наступне:
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
У відповідності до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Також, відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити вартість товару. До відносин поставки неврегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Разом з тим, ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом вище, пунктом 3.1. Договору встановлено, що постачальник поставляє покупцю товар партіями протягом 3 (трьох) робочих днів, з моменту отримання постачальником на його поточний банківських рахунок передплати за товар, передбачений п. 6.2.1. цього договору.
Згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення №46 від 24.09.2020 позивачем було сплачено вартість товару в якості попередньої оплати в розмірі 106 351,00 грн.
Відтак, відповідач повинен був поставити товар не пізніше 29.09.2020, однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази здійснення поставки відповідачем в строк встановлений Договором та відповідач таких доказів до суду не надав.
У зв'язку з означеним, матеріалами справи підтверджено, що позивач 02.10.2020 повідомив відповідача в порядку встановленому п. 11.8. Договору про одностороннє розірвання договору з 19.10.2020. Відтак, Договір вважається розірваними з 19.10.2020.
Разом з тим, одночасно з повідомленням про розірвання договору позивач просив повернути сплачений позивачем аванс в розмірі 106 351, 00 грн. Втім, докази того, що позивач повернув аванс позивачеві в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до частин 2,3 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто, виходячи з аналізу положень ст.693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки, законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Дані висновки суду згоджуються із позиціями викладеними у постановах Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №922/2131/19 від 27.11.2019 у справі №924/277/19, від 28.02.2019 у справі №912/2275/17, від 30.07.2019 у справі №904/4899/18.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 справа №918/631/19).
Відтак, у зв'язку з розірванням Договору в односторонньому порядку позивач правомірно очікував на повернення сплаченої ним суми попередньої оплати.
Однак, суд зазначає, що у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 231 ЦК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
З аналізу приписів ст. 1212 ЦК України, вбачається, що норми зазначеної статті звужують застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, так як, отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Конструкція статті 1212 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Суд відзначає, що у разі припинення зобов'язань сторін за Договором, позивач має право розраховувати на стягнення з відповідача сплаченої йому передоплати на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки її положення застосовуються також при поверненні виконаного однією із сторін у зобов'язанні у разі, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала, тобто у разі, коли договір є припиненим
Зокрема, в пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».
Суд з цим висновком погоджується і вважає його застосовним у даній справі, з огляду на що, згідно з принципом «jura novit curia» («суд знає закони») до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 1212 ЦК України, оскільки у даному випадку, розірвання в односторонньому порядку позивачем договору поставки є підставою для подальшої вимоги про повернення авансу на підставі статті 1212 ЦК України за вже розірваним Договором.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача суми попередньої оплати (як безпідставно набутих коштів в результаті розірвання договору позивачем) у розмірі 106 351, 00 грн, як такі, що є документально доведеними та відповідачем у встановленому ГПК порядку не спростовані.
Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Фермерського господарства «Злак» до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКАРДО КОМ» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІКАРДО КОМ" (вул. Академіка Вільямса, буд. 6-Д, офіс 43, м. Київ, 03189, ідентифікаційний код: 42693884) на користь Фермерського господарства "Злак" (вул. Молодіжна, буд. 58, Велика Лепетиха, Великолепетиський район, Херсонська область, 74502, ідентифікаційний код: 30145131) грошові кошти в розмірі 106 351 (сто шість тисяч триста п'ятдесят одна) грн 00 коп., а також 2 197 (дві тисячі сто дев'яносто сім) грн 00 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г. П. Бондаренко-Легких