ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.02.2021Справа № 911/2040/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Сервіс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекарня «Коперше»
про стягнення 137520,57 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекарня «Коперше»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Сервіс»
про зобов'язання вчинити дії
Представники сторін:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Аврамов В.П.;
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Гринько М.М.
17.07.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Сервіс» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекарня «Коперше» про стягнення 137520,57 грн, з яких 120000,00 грн основного боргу, 13397,02 грн пені, 2042,53 грн 3% річних та 2081,02 грн інфляційних втрат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018 не у повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 120000,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 13397,02 грн пені, 2042,53 грн 3% річних та 2081,02 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.07.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Сервіс» передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Внаслідок проведеного автоматизованого розподілу позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Сервіс» передано на розгляд судді Спичака О.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 відкрито провадження у справі №911/2040/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
14.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекарня «Коперше» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Сервіс» про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги у зустрічній позовній заяві обґрунтовані тими обставинами, що на виконання умов Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018 позивач за зустрічним позовом отримав від відповідача товар на загальну суму 4232726,19 грн. Зокрема, 01.03.2019 за накладною №УППС0000062. Однак, технологічних креслень обладнання за вказаною накладною з технічними даними для експлуатації (підведення води, виходу стоків в каналізацію, електричну потужність, силу току, напруги) із точною вказівкою усіх необхідних параметрів комунікацій відповідач за зустрічним позовом не передав.
За наведених обставин, позивач за зустрічним позовом зазначає, що він позбавлений можливості належним чином ввести в експлуатацію та використовувати обладнання.
Враховуючи викладені обставини, позивач за зустрічним позовом просить суд спонукати відповідача до виконання умов Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018, а саме зобов'язати надати технологічні креслення з зазначенням всіх необхідних технічних даних для експлуатації (підведення води, виходу стоків в каналізацію, електричну потужність, силу току, напруги) із точною вказівкою всіх необхідних параметрів комунікацій обладнання.
Крім того, відповідачем за первісним позовом подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що сума заборгованості за Договором №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018 становить 110000,00 грн. При цьому, відповідач за первісним позовом зауважив, що в супереч умовам договору позивач не передав технологічні креслення обладнання з зазначенням всіх необхідних технічних даних для експлуатації (підведення води, виходу стоків в каналізацію, електричну потужність, силу току, напруги) із точною вказівкою всіх необхідних параметрів комунікацій; не забезпечив нагляд за додержанням усіх вимог та правил підведення комунікацій на місці монтажу та введення в експлуатацію обладнання; не здійснив монтаж, введення обладнання в експлуатацію та навчання персоналу.
Відповідач за первісним позовом вказав на те, що його обов'язок здійснити остаточний розрахунок виникає лише після введення обладнання в експлуатацію та підписання відповідного акту, однак позивач фактично не привів обладнання до робочого стану, запуску робочих механізмів обладнання в роботу не здійснив, навчання персоналу не провів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекарня «Коперше» до розгляду з первісним позовом, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.10.2020.
У підготовчому засіданні 13.10.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 11.11.2020.
У підготовчому засіданні 11.11.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 25.11.2020.
16.11.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зауважив, що ним було повністю виконано зобов'язання щодо монтажу, введення обладнання в експлуатацію, навчання персоналу та забезпечено передання позивачу (покупцю) технологічних креслень. Вже близько півтора року позивач за зустрічним позовом користується обладнанням, його працівники працюють на ньому, обладнання підключене, змонтоване, використовується в повній мірі в господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекарня «Коперше».
При цьому, на думку відповідача за зустрічним позовом, оскільки ним було вже виконано зобов'язання з передачі технологічних креслень позивачу, відсутній предмет спору зустрічного позову, у зв'язку з чим відповідач за зустрічним позовом просив суд закрити провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекарня «Коперше».
16.11.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 25.11.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 09.12.2020.
03.12.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
Крім того, 03.12.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 09.12.2020 судом було відхилено клопотання позивача за первісним позовом про закриття провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог, постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.12.2020.
Судове засідання, призначене на 29.12.2020, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Спичака О.М. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 судове засідання у справі №911/2040/20 призначено на 16.02.2021.
Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 16.02.2021 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги за первісним позовом підтримав у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечив.
Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 16.02.2021 надав усні пояснення по справі, проти задоволення первісного позову заперечив, зустрічний позов підтримав у повному обсязі.
У судовому засіданні 16.02.2021 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пекарня «Коперше» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Сервіс» (постачальник) укладено Договір №1-11/18-1П поставки обладнання, відповідно до умов якого постачальник приймає на себе зобов'язання здійснити поставку технологічного обладнання, асортимент та кількість якого вказані в Специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти обладнання та сплатити за нього ціну у відповідності до умов цього договору.
Відповідно до п. 1.3 Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018 до зобов'язань постачальника за цим договором входить обов'язок здійснити монтаж, введення обладнання в експлуатацію та навчання персоналу.
Згідно з п. 2.1 Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018 постачальник зобов'язаний здійснити поставку обладнання на умовах та у відповідності до порядку, що встановлений цим договором, здійснити монтаж обладнання та ввести його в експлуатацію належним чином та згідно з положеннями договору; провести навчання персоналу покупця з питань роботи з обладнанням та додержанням техніки безпеки в порядку п. 2.2.5 договору; забезпечити передачу покупцю технологічних креслень обладнання з зазначенням усіх необхідних технічних даних для експлуатації (підведення води, виходу стоків в каналізацію, електричну потужність, силу току, напруги) із точною вказівкою усіх необхідних параметрів комунікацій.
У п. 3.2 Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018 вказано, що ціна договору встановлена в Специфікації (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору.
Ціна договору складається з ціни обладнання, вартості монтажних та пусконалагоджувальних робіт, вартості навчання персоналу (п. 3.3 Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018).
Згідно з п. 3.3.1 Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018 ціна обладнання та монтажних і пусконалагоджувальних робіт становить 4314212,00 грн.
У п. 6.2 Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018 сторонами погоджено, що покупець зобов'язаний впродовж 24 годин з моменту доставки обладнання постачальником прийняти обладнання. При цьому, якщо покупець з будь-яких причин не в змозі прийняти обладнання, то він зобов'язаний одночасно підписати видаткові накладні та договір відповідального зберігання та оплатити постачальнику за зберігання обладнання, право власності на яке перейшло покупцю, відповідно до виставленого рахунку.
Згідно з п. 6.5 Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018 право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання повноваженими представниками сторін видаткових накладних.
Відповідно до п. 7.2 Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018 приймання-передача здійснюється уповноваженими представниками сторін за видатковою накладною на обладнання, проект якої надається постачальником до підписання покупцю. Підписання видаткової накладної здійснюється в момент прийняття обладнання на місці, вказаному у п. 6.1 договору.
Приймання обладнання здійснюється за кількістю у відповідності до кількості, що вказана у Специфікації до договору, разом з оформленням гарантійного талону якості на товар (п. 7.3 Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018).
Відповідно до п. 7.4 Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018 обладнання передається покупцю разом з наступними документами: інструкція з експлуатації, технічний паспорт на обладнання, видаткова та податкова накладні, інші товарно-транспортні документи, що зазвичай оформлюються в таких випадках.
У п. 8.1 Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018 сторонами погоджено, що постачальник зобов'язаний впродовж 2-х робочих днів з моменту підписання видаткових накладних ввести обладнання в експлуатацію.
Під введенням обладнання в експлуатацію у відповідності до умов цього договору розуміється здійснення постачальником дій зі збирання конструкції обладнання, приведення її до робочого стану, запуску робочих механізмів обладнання в роботу (п. 8.2 Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018).
Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 13.1 Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач за первісним позовом (постачальник) вказує на те, що відповідач (покупець) в порушення умов укладеного між сторонами Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018 не у повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 120000,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 13397,02 грн пені, 2042,53 грн 3% річних та 2081,02 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги у зустрічній позовній заяві обґрунтовані тими обставинами, що на виконання умов Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018 позивач за зустрічним позовом отримав від відповідача товар на загальну суму 4232726,19 грн. Зокрема, 01.03.2019 за накладною №УППС0000062. Однак, технологічних креслень обладнання за вказаною накладною з технічними даними для експлуатації (підведення води, виходу стоків в каналізацію, електричну потужність, силу току, напруги) із точною вказівкою усіх необхідних параметрів комунікацій відповідач за зустрічним позовом не передав.
За наведених обставин, позивач за зустрічним позовом зазначає, що він позбавлений можливості належним чином ввести в експлуатацію та використовувати обладнання.
Враховуючи викладені обставини, позивач за зустрічним позовом просить суд спонукати відповідача до виконання умов Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018, а саме зобов'язати надати технологічні креслення з зазначенням всіх необхідних технічних даних для експлуатації (підведення води, виходу стоків в каналізацію, електричну потужність, силу току, напруги) із точною вказівкою всіх необхідних параметрів комунікацій обладнання.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а вимоги позивача за зустрічним позовом задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У Додатку №1 до Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018 (Специфікація) сторони погодили найменування товару, що поставляється позивачем, його характеристики, кількість, ціну та загальну вартість - 4314212,00 грн.
Судом встановлено, що 28.02.2019 позивач за первісним позовом поставив відповідачу на умовах Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018 обладнання на суму 1080807,38 грн (відповідно до видаткової накладної №УППС0000059 від 28.02.2019); 01.03.2019 - обладнання на суму 1967476,87 грн (відповідно до видаткової накладної №УППС0000062 від 01.032.2019); 06.03.2019 - обладнання на суму 516040,28 грн (відповідно до видаткової накладної №УППС0000071 від 06.03.2019); 18.03.2019 - обладнання на суму 172924,58 грн (відповідно до видаткової накладної №УППС0000092 від 18.03.2019); 21.03.2019 - обладнання на суму 68611,13 грн (відповідно до видаткової накладної №УППС0000105 від 21.03.2019); 22.03.2019 - обладнання на суму 20892,84 грн (відповідно до видаткової накладної №99 від 22.03.2019); 22.03.2019 - обладнання на суму 2902,80 грн (відповідно до видаткової накладної №108 від 22.03.2019); 25.03.2019 - обладнання на суму 17854,01 грн (відповідно до видаткової накладної №УППС0000104 від 25.03.2019); 26.03.2019 - обладнання на суму 384017,17 грн (відповідно до видаткової накладної №УППС0000119 від 26.03.2019); 04.04.2019 - обладнання на суму 1200,00 грн (відповідно до видаткової накладної №186 від 04.04.2019).
Вказані накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток Товариства з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Сервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекарня «Коперше»; в них міститься посилання на реквізити Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018.
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт поставки позивачем за первісним позовом на користь відповідача товару (обладнання) на загальну суму 4232727,06 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 4.1 Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018 оплата за даним договором здійснюється наступним чином:
- покупець в порядку передплати сплачує постачальнику 60% ціни обладнання, що вказана у п. 3.3.1 договору, впродовж 1 банківського дня з моменту підписання цього договору на підставі рахунку постачальника, який належним чином передається останнім не пізніше 1 доби до моменту підписання договору (п.п. 4.1.1);
- наступний платіж, що становить 30% від суми відповідної до п. 3.3.1 цього договору, покупець сплачує постачальнику впродовж 1 банківського дня з моменту інформування покупця про готовність обладнання до відвантаження зі складу виробника на основі відповідного листа, на підставі рахунку постачальника, який належним чином передається останнім не пізніше 1 доби з моменту такого інформування (п.п. 4.1.2);
- наступний платіж, що становить 5% від суми договору, що виникла у зв'язку з підписанням видаткових накладних, покупець сплачує постачальнику впродовж 1 банківського дня з моменту здійснення поставки та підпитання сторонами видаткових накладних у відповідності до порядку, що встановлений цим договором, на підставі рахунку постачальника, який належним чином передається останнім не пізніше 1 доби з моменту здійснення поставки та підписання сторонами акту приймання-передачі обладнання (п.п. 4.1.3);
- решту ціни обладнання, що становить 5% від суми договору, що виникла у зв'язку з підписанням видаткових накладних, покупець сплачує постачальнику впродовж 1 банківського дня з моменту вводу обладнання в експлуатацію та підписання сторонами акту вводу обладнання в експлуатацію у відповідності до порядку, що встановлений цим договором, на підставі рахунку постачальника, який належним чином передається останнім не пізніше 1 доби з моменту здійснення вводу обладнання в експлуатацію та підписання сторонами акту вводу обладнання в експлуатацію (п.п. 4.1.4).
Судом встановлено, що 13.12.2018 відповідач за первісним позовом сплатив на користь позивача за первісним позовом грошові кошти у розмірі 2568460,80 грн, 14.12.2018 - грошові кошти у розмірі 900000,00 грн, 27.02.2019 - грошові кошти у розмірі 364164,30 грн, 19.03.2019 - грошові кошти у розмірі 91463,95 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, копії яких долучено позивачем до позовної заяви, та платіжними дорученнями, які долучені відповідачем за первісним позовом до матеріалів справи (разом - 3924089,05 грн).
18.06.2019 між сторонами укладено Додаткову угоду №1, у п. 1 якої сторонами визначено, що станом на дату підписання цієї угоди загальна сума сплачених покупцем грошових коштів становить 3924089,05 грн; загальна вартість поставленого товару складає 4232727,06 грн.
Враховуючи стан взаєморозрахунків згідно з п. 1 цієї угоди сторони домовились викласти п. 3.3.1 договору у наступній редакції: «ціна обладнання та монтажних і пусконалагоджувальних робіт становить 4232727,06 грн. При цьому, на момент здійснення платежів сума оплати повинна складати еквівалент євро, але проводитися національній валюті України».
Сторони домовились викласти п. 4.1.3 договору у наступній редакції:
«наступний платіж, що становить 308638,01 грн покупець сплачує постачальнику з моменту підписання сторонами видаткових накладних та акту приймання-передачі обладнання у відповідності до порядку, що встановлений договором, за наступним графіком погашення:
- в строк до 31.07.2019 - 18638,01 грн,
- в строк до 31.08.2019 - 30000,00 грн,
- в строк до 30.09.2019 - 40000,00 грн,
- в строк до 31.10.2019 - 70000,00 грн,
- в строк до 30.11.2019 - 75000,00 грн,
- в строк до 31.12.2019 - 75000,00 грн.».
При цьому, як вбачається з п. 4 Додаткової угоди, сторони домовились видалити п.п. 4.1.4 - 4.1.5 Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018.
З наведеного вбачається, що до дати укладення між сторонами додаткової угоди (18.06.2019) виконання відповідачем за первісним позовом обов'язку остаточно здійснити розрахунки за обладнання, поставлене позивачем, залежало від моменту вводу обладнання в експлуатацію та підписання сторонами акту вводу обладнання в експлуатацію у відповідності до порядку, що встановлений договором.
Однак, у зв'язку з укладенням між сторонами Додаткової угоди №1 від 18.06.2019 п.п. 4.1.4 Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018 було виключено, а п. 4.1.3 договору викладено у новій редакції з зазначенням графіку сплати покупцем платежу у сумі 308638,01 грн.
Тобто, виконання відповідачем за первісним позовом обов'язку з оплати вартості обладнання не пов'язане з будь-якими іншими умовами, окрім факту поставки обладнання (прийняття його покупцем).
Враховуючи викладене, суд вважає необгрунтованими твердження відповідача за первісним позовом, що його обов'язок здійснити остаточний розрахунок виникає лише після введення обладнання в експлуатацію та підписання відповідного акту, однак позивач фактично не привів обладнання до робочого стану, запуску робочих механізмів обладнання в роботу не здійснив, навчання персоналу не провів (зі слів відповідача за первісним позовом).
Судом встановлено, що 31.07.2019 відповідач за первісним позовом сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 18638,01 грн, 16.10.2019 - грошові кошти у розмірі 70000,00 грн, 31.10.2019 - грошові кошти у розмірі 70000,00 грн, 29.11.2019 - грошові кошти у розмірі 30000,00 грн, 30.06.2020 - грошові кошти у розмірі 10000,00 грн (разом - 198638,01 грн), що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, копії яких долучено позивачем до позовної заяви, та платіжними дорученнями, які долучені відповідачем за первісним позовом до матеріалів справи.
За таких обставин, оскільки позивачем за первісним позовом було поставлено відповідачу обладнання на суму 4232727,06 грн, тоді як відповідачем за первісним позовом були сплачені грошові кошти у загальному розмірі 4122727,06 грн, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 110000,00 грн.
Доказів сплати грошових коштів у розмірі 110000,00 грн станом на дату розгляду справи у суді Товариством з обмеженою відповідальністю «Пекарня «Коперше» суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекарня «Коперше» за Договором №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018 у сумі 110000,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем за первісним позовом не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Сервіс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекарня «Коперше» суми основного боргу у розмірі 120000,00 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 110000,00 грн.
Крім того, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 13397,02 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 10.3 Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018 у разі несвоєчасної оплати покупцем платежів, що передбачені цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми прострочення за кожен день прострочення сплати відповідного платежу.
Перевіривши розрахунки пені, долучені позивачем за первісним позовом до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо їх необґрунтованості, оскільки позивачем не враховано вимоги ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день).
Оскільки останній день строку за тими платежами, відносно яких позивач за первісним позовом здійснює нарахування пені (відповідно до розрахунку), припадає на вихідні дні, обчислення строків повинно здійснюватися з урахуванням вимог ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.
Крім того, при розрахунку пені позивачем за первісним позовом не було дотримано вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та, при цьому, умовами Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018 не встановлено іншого періоду нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (протягом 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано).
За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені (в межах заявлених позивачем за первісним позовом позовних вимог) та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 12300,18 грн.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Сервіс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекарня «Коперше» пені у розмірі 13397,02 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 12300,18 грн.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2042,53 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунки 3% річних, долучені позивачем за первісним позовом до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо їх необґрунтованості, оскільки позивачем не враховано вимоги ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день).
Оскільки останній день строку за тими платежами, відносно яких позивач за первісним позовом здійснює нарахування 3% річних (відповідно до розрахунку), припадає на вихідні дні, обчислення строків повинно здійснюватися з урахуванням вимог ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.
Крім того, позивачем за первісним позовом не врахована здійснена відповідачем часткова оплата 30.06.2020 на суму 10000,00 грн.
За таких обставин суд здійснив власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом, є 2010,53 грн.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Сервіс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекарня «Коперше» 3% річних у розмірі 2042,53 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 2010,53 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2081,02 грн.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, долучені позивачем за первісним позовом до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо їх обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Сервіс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекарня «Коперше» інфляційних втрат у розмірі 2081,02 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекарня «Коперше», суд не вбачає підстав для його задоволення, зважаючи на наступне.
Позовні вимоги у зустрічній позовній заяві обґрунтовані тими обставинами, що на виконання умов Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018 позивач за зустрічним позовом отримав від відповідача товар на загальну суму 4232726,19 грн. Зокрема, 01.03.2019 за накладною №УППС0000062. Однак, технологічних креслень обладнання за вказаною накладною з технічними даними для експлуатації (підведення води, виходу стоків в каналізацію, електричну потужність, силу току, напруги) із точною вказівкою усіх необхідних параметрів комунікацій відповідач за зустрічним позовом не передав.
За наведених обставин, позивач за зустрічним позовом зазначає, що він позбавлений можливості належним чином ввести в експлуатацію та використовувати обладнання.
Враховуючи викладені обставини, позивач за зустрічним позовом просить суд спонукати відповідача до виконання умов Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018, а саме зобов'язати надати технологічні креслення з зазначенням всіх необхідних технічних даних для експлуатації (підведення води, виходу стоків в каналізацію, електричну потужність, силу току, напруги) із точною вказівкою всіх необхідних параметрів комунікацій обладнання.
Судом встановлено, що 01.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Сервіс» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Пекарня «Коперше» наступний товар:
- розстійна камера тунельна, виконана з анодованого алюмінію 4 візки 600*400, підлога з нерж. сталі, вітрове вікно, панель управління включає: регулювання вентилятора, регулювання температури, регулювання пари, регулювання вологості, освітлення, терморегулятор, виробник Arte Bianka (2 одиниці);
- шафа холодильна на 1 двері однокамерний, об'ємом 700 л, температурний режим роботи -2/+8 градусів, інтуїтивна цифрова панель управління, автоматичне розморожування гарячим газом, клімат клас 4 рівня, агрегат з сучасної вентильованої системою охолодження, камери з рівномірним розподілом холоду, верхнє розташування агрегату, конденсатор з антикорозійним покриттям і захистом від попадання пилу і вологи, енергоклас С (середньорічне споживання 548 кВт/до 69% економії електроенергії), ізоляція 80 мм з щільністю поліуретану 46 кг/м.куб, в комплекті 3 пластифіковані полки на одні двері, штамповані двері з доводчиком, штампована камера з 23 напрямними з навантаженням на підлог до 40 кг і кроком 55 мм (1 одиниця);
- шафа морозильна на 1 двері об'ємом 700л,, Температурний режим роботи -18/-22 градуст, клімат клас 4 рівня, енергоклас С (середньорічне споживання 54В кВт / до 69% економії електроенергії), ізоляція 60 мм з плотністю поліуретану 45 кг/м.куб, штампована камера з 23 направляючими з кроком 55 мм, екохладогент (1 одиниця);
- ротаційна піч на і візок 600*400, на 18 рівнів, змінний поворотний візок, 2 вентилятора з обертанням реверсії, моторизований витяжний зонт, програми з автоматичним управлінням, піч має ексклюзивну цифрову панель управління з рідкокристалічним графічним дисплеєм, внутрішня і зовнішня збірка повністю виконана з нержавіючої сталі і оснащена подвійними скляними дверима, ізоляція високої щільності, внутрішнє освітлення галогенними лампами, самодіагностика (2 одиниці);
- візок 400*600 на 18 рівнів (1 одиниця);
- візок 400*600 на 14 рівнів (1 одиниця);
- тісторозкаточна машина напольного типу, на 2 крила розмір 600x1400 кожне, варіатор швидкості, діаметр циліндра 80 мм, бункер для посипання борошном, захисні накрилки, регулювання роскатки 0-48 мм, реверс напрямку руху стрічки педаллю (1 одиниця);
- апарат шокового охолодження/заморозки на 20 рівнів (1 одиниця).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1.3 Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018 до зобов'язань постачальника за цим договором входить обов'язок здійснити монтаж, введення обладнання в експлуатацію та навчання персоналу.
Згідно з п. 2.1 Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018 постачальник зобов'язаний здійснити поставку обладнання на умовах та у відповідності до порядку, що встановлений цим договором, здійснити монтаж обладнання та ввести його в експлуатацію належним чином та згідно з положеннями договору; провести навчання персоналу покупця з питань роботи з обладнанням та додержанням техніки безпеки в порядку п. 2.2.5 договору; забезпечити передачу покупцю технологічних креслень обладнання з зазначенням усіх необхідних технічних даних для експлуатації (підведення води, виходу стоків в каналізацію, електричну потужність, силу току, напруги) із точною вказівкою усіх необхідних параметрів комунікацій.
Відповідно до п. 7.4 Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018 обладнання передається покупцю разом з наступними документами: інструкція з експлуатації, технічний паспорт на обладнання, видаткова та податкова накладні, інші товарно-транспортні документи, що зазвичай оформлюються в таких випадках.
Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України зазначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок.
Тобто цей засіб захисту застосовується за наявності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем.
Так, він може мати місце при невиконанні обов'язку сплатити кошти, передати річ кредитору, виконати роботи чи надати послуги.
Обов'язок боржника виконати певні дії повинен бути встановлений договором або актом цивільного законодавства.
Зокрема, у ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України вказано, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
У ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України зазначено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Як вбачається з умов укладеного між сторонами Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018, позивач за первісним позовом, як постачальник, зобов'язаний був забезпечити передачу покупцю технологічні креслення обладнання з зазначенням усіх необхідних технічних даних для експлуатації (підведення води, виходу стоків в каналізацію, електричну потужність, силу току, напруги) із точною вказівкою усіх необхідних параметрів комунікацій.
16.11.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зауважив, що ним було повністю виконано зобов'язання щодо монтажу, введення обладнання в експлуатацію, навчання персоналу та забезпечено передання позивачу (покупцю) технологічних креслень. Вже близько півтора року позивач за зустрічним позовом користується обладнанням, його працівники працюють на ньому, обладнання підключене, змонтоване, використовується в повній мірі в господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекарня «Коперше».
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Суд вважає недоведеними та необгрунтованими доводи позивача за зустрічним позовом відносно того, що постачальником (відповідачем за зустрічним позовом) не було передано технологічні креслення обладнання з зазначенням усіх необхідних технічних даних для експлуатації (підведення води, виходу стоків в каналізацію, електричну потужність, силу току, напруги) із точною вказівкою усіх необхідних параметрів комунікацій.
Зокрема, судом враховано, що з дати отримання покупцем від продавця вказаного обладнання (01.03.2019) будь-яких заперечень, звернень чи вимог, які б стосувались невиконання ТОВ «Профітекс-Сервіс» обов'язку, встановленого у п. 2.1.4 договору, до відповідача за зустрічним позовом позивачем не висувалось (доказів протилежного матеріли справи не містять).
При цьому, у ст. 666 Цивільного кодексу України зазначено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Матеріали справи не містять доказів, що покупцем з дати отримання обладнання (01.03.2019) вчинялись будь-які дії, спрямовані на отримання від продавця документів, вказаних у п. 2.1.4 договору, що могло б свідчити, що відповідачем за зустрічним позовом дійсно не було передано позивачу технологічні креслення обладнання з зазначенням усіх необхідних технічних даних для експлуатації (підведення води, виходу стоків в каналізацію, електричну потужність, силу току, напруги) із точною вказівкою усіх необхідних параметрів комунікацій.
За таких обставин, керуючись принципами рівності та змагальності, суд дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено суду належними та допустимими доказами невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Сервіс» обов'язку, встановленого у п. 2.1.4 Договору №1-11/18-1П поставки обладнання від 01.11.2018.
Таким чином, суд відмовляє у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекарня «Коперше» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Сервіс» про зобов'язання вчинити дії.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судові витрати за подання первісного позову покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Сервіс»); судові витрати за подання зустрічного позову покладаються на позивача за зустрічним позовом у зв'язку з відмовою у позові (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Сервіс» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекарня «Коперше» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, буд. 12-Г, кв. 176; ідентифікаційний код: 42160556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Сервіс» (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 9, корпус 1-ф; ідентифікаційний код: 39304165) суму основного боргу у розмірі 110000 (сто десять тисяч) грн 00 коп., пеню у розмірі 12300 (дванадцять тисяч триста) грн 18 коп., 3% річних у розмірі 2010 (дві тисячі десять) грн 53 коп., інфляційні втрати у розмірі 2081 (дві тисячі вісімдесят одна) грн 02 коп. та судовий збір у розмірі 1931 (одна тисяча дев'ятсот тридцять одна) грн 90 коп.
3. В іншій частині первісного позову відмовити.
4. У зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекарня «Коперше» відмовити.
5. Судові витрати за подання зустрічного позову покласти на позивача за зустрічним позовом.
6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст складено та підписано 22.02.2021.
Суддя О.М. Спичак