ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.02.2021Справа № 910/14583/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Закон Один»
до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»
про визнання правочину недійсним
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Решетило Р.Г.
25.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Закон Один» з вимогами до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про визнання недійсним одностороннього правочину.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем було неправомірно вчинено односторонній правочин про розірвання Договору ДНП-2019-03/43 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019, оскільки порушення позивачем умов вказаного договору відповідачем не доведено.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в задоволенні якої судом ухвалою від 28.09.2020 було відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 відкрито провадження у справі №910/14583/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.10.2020, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
У підготовчому засіданні 21.10.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 11.11.2020.
22.10.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що ним було правомірно розірвано Договір ДНП-2019-03/43 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019 в односторонньому порядку, оскільки його розірвання було обумовлене невиконанням позивачем умов договору.
У підготовчому засіданні 11.11.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 01.12.2020.
У підготовчому засіданні 01.12.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 16.12.2020.
У підготовчому засіданні 16.12.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.01.2021.
Судове засідання, призначене на 12.01.2021,не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Спичака О.М. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 судове засідання у справі №910/14583/20 призначено на 17.02.2021.
Представник відповідача у судовому засіданні 17.02.2021 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.
Представник позивача у судове засідання 17.02.2021 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду була отримана позивачем 04.02.2021 (за ідентифікатором пошуку 0105477261007).
У судовому засіданні 17.02.2021 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частину рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
21.03.2019 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закон Один» (сторона 2) укладено Договір ДНП-2019-03/43 про надання в експлуатацію майданчика для паркування, відповідно до умов якого сторона 1 передає за плату стороні 2 в експлуатацію 189 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 21 спеціальне місце для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, що розташовані на майданчику для паркування за адресою: м. Київ, Деснянський р-н, вул. Бальзака, 40 (вздовж лінії швидкісного трамвая) в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
Згідно з п. 2.2 Договору ДНП-2019-03/43 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019 сторона 2 за власні кошти здійснює облаштування та обладнання майданчика для паркування згідно з Правилами паркування (дорожніми знаками, дорожньою розміткою, шлагбаумом, приміщенням для охорони, огорожею, тощо) у відповідності до схеми організації дорожнього руху; здійснює експлуатацію майданчика для паркування згідно з вимогами чинного законодавства України, в тому числі правилами паркування, у відповідності до умов цього договору, схеми організації дорожнього руху, виключно за цільовим призначенням; зобов'язується облаштувати та експлуатувати не більшу кількість місць для паркування ТЗ на майданчику для паркування, ніж передбачено умовами договору.
У п. 3.5 Договору ДНП-2019-03/43 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019 зазначено, що за результатами проведення моніторингу (обстеження) території майданчика для паркування у випадку виявлення порушень умов договору сторона 1 складає про це акт, який надсилається стороні 2. Виявлені порушення мають бути усунені стороною 2 у 10-ти денний термін від дати складання акту, про що сторона 2 повинна повідомити сторону 1 до витікання даного строку.
Відповідно до п. 5.4 Договору ДНП-2019-03/43 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019 у разі виявлення стороною 1 за результатами моніторингу та обстеження території майданчика для паркування факту нецільового використання майданчика для паркування сторона 1 має право стягнути зі сторони 2 штраф у 10-ти кратному розмірі від плати за 1 день експлуатації кожного місця для паркування в кількості, визначеній схемою ОДР та умовами договору.
Згідно з п. 7.1 Договору ДНП-2019-03/43 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2020.
Відповідно до п. 7 Правил паркування транспортних засобів майданчики для паркування є об'єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів.
Згідно з п. 12 Правил паркування транспортних засобів майданчики для паркування обладнуються відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 23 Правил паркування транспортних засобів послуги з утримання майданчиків для платного паркування надаються оператором з метою використання таких майданчиків за призначенням, а також санітарного очищення, збереження та відновлення їх відповідно до законодавства, нормативів, норм, стандартів, порядків і правил з урахуванням вимог безпеки дорожнього руху. Перелік основних послуг з утримання майданчиків для платного паркування визначає Мінрегіон.
У п. 24 Правил паркування транспортних засобів зазначено, що оператор зобов'язаний використовувати майданчик для паркування за призначенням; обладнати майданчик для паркування відповідно до вимог цих Правил, Правил дорожнього руху, норм, нормативів, стандартів з урахуванням вимог безпеки дорожнього руху; утримувати територію та під'їзні шляхи до майданчика для паркування у належному технічному та санітарному стані; повідомляти уповноважені підрозділи Національної поліції про виявлені порушення цих Правил; надавати роз'яснення користувачам щодо застосування цих Правил; організовувати навчання персоналу, який обслуговує майданчик для паркування; забезпечувати безоплатно персонал, який обслуговує майданчик для паркування, спеціальним одягом з метою забезпечення його безпеки під час виконання службових обов'язків, а також безпеки дорожнього руху. Зразки спеціального одягу затверджує Мінрегіон; забезпечувати належне функціонування технічних приладів (пристроїв) для сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування згідно з вимогами цих Правил; інформувати користувачів послуги "мобільне паркування" про порядок і вартість її надання.
У п. 17.3.1 Правил благоустрою міста Києва зазначено, що платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням. Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.
Відповідно до п. 17.3.2 Правил благоустрою міста Києва особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають в розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно з якими у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок. На таких земельних ділянках оператор не має права здійснювати будь-яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць, що полягає у запровадженні інноваційних технологій (сучасних систем паркування), нанесенні дорожньої розмітки, встановленні відповідних дорожніх знаків, огорожі та інших елементів благоустрою, у порядку визначеному цими Правилами. Допускається відсутність дорожньої розмітки в залежності від погодних умов, бруду тощо при наявності установлених відповідних за змістом дорожніх знаків, що позначають межі та спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку.
Згідно з п. 17.3.3 Правил благоустрою міста Києва оператор розробляє схеми організації дорожнього руху за погодженням з управлінням ДАІ ГУ МВС України в м. Києві (при розташуванні місць для паркування в межах червоних ліній міських вулиць і доріг), Головним управлінням транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а у випадках необхідності їх розміщення: - в межах шляхопроводів, на тротуарах (при заниженні їх бордюрного каменя) - з комунальною корпорацією "Київавтодор"; - в межах міжквартальних територій - з КП "УЖГ" або КП "ШЕУ" виконавчих органів районних у м. Києві рад (районних у м. Києві державних адміністрацій); - на вулицях та в районі об'єктів відповідно постійного руху та відвідування осіб, яких охороняють відповідно до чинного законодавства, - з Управлінням державної охорони. Після затвердження схеми організації дорожнього руху у встановленому цими Правилами порядку оператор зобов'язаний повідомити КП "Київдорсервіс" про встановлені дорожні знаки.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що він сумлінно виконував умови Договори ДНП-2019-03/43 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019, однак відповідач повідомив позивача, що 17.06.2020 співробітниками відповідача були нібито виявлені порушення, допущені позивачем.
Позивач зазначає, що з акту обстеження від 17.06.2020 не вбачається, на яку саме величину межі паркувального майданчика перевищують межі, встановлені схемою ОДР, за допомогою якого вимірювального пристрою чи якими методами здійснювався обмір паркувального майданчика; не зрозуміло і не обґрунтовано висновок відповідача про можливість розташування на паркувальному майданчику 300 місць для паркування, так як доказів перебування одночасно такої кількості автомобілів на паркувальному майданчику 17.06.2020 відсутні.
При цьому, представник позивача при здійсненні перевірки та складенні акту не запрошувався.
За таких обставин, вважаючи, що одностороннє розірвання відповідачем Договору ДНП-2019-03/43 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019 є неправомірним, позивач просить суд визнати недійсним вчинений Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» односторонній правочин, оформлений листом від 21.08.2020 №053/05-3075 про розірвання вказаного договору.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує на те, що під час огляду паркувального майданчику було встановлено перевищення меж ділянки та схеми ОДР, що є порушеннями умов Договору ДНП-2019-03/43 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019 та підставою для розірвання вказаного договору в односторонньому порядку з ініціативи відповідача.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Отже, повідомлення сторони договору може вважатися одностороннім правочином, у випадку, якщо воно породжує, змінює чи припиняє права та обов'язки обох сторін договору.
Приписами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено умови чинності правочинів, а саме: законність змісту правочину, наявність у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину, його адекватність внутрішній волі, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.
У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновителями), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Отже, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Судом встановлено, що за Актом приймання-передачі паркувального майданчика від 17.05.2019 сторона 1 передала стороні 2 в експлуатацію паркувальних майданчик на 210 машиномісць за адресою: м. Київ, Деснянський р-н, вул. Бальзака, 40-а (вздовж лінії швидкісного трамвая), в межах ІІІ територіальної зони паркування міста Києва.
Відповідно до п. 2.1 Договору ДНП-2019-03/43 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019 сторона 1 (відповідач) здійснює контроль за виконанням умов цього договору; має право безперешкодного доступу на майданчик для паркування для здійснення моніторингу та обстеження даної території в будь-який момент без попереднього повідомлення сторони 2; розробляє схему організації дорожнього руху на майданчику для паркування, яка є невід'ємною частиною цього договору.
В Акті обстеження майданчика для паркування від 17.06.2020 вказано, що в ході обстеження комісією відповідача майданчика за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 40-а було встановлено, що на паркувальному майданчику фактично надаються послуги з цілодобового паркування ТЗ. На території майданчику знаходиться приміщення для охорони, майданчик огороджений, на в'їзді встановлений шлагбаум. В ході обстеження території майданчику виявлено наступні порушення умов договору та схеми ОДР: майданчика межі ділянки перевищують встановлені, згідно з схемою ОДР, на огородженій території можливе розташування 300 місць для паркування.
Суд вважає необгрунтованими доводи позивача стосовно того, що вказаний акт є неналежним доказом, оскільки він складений представниками Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» в односторонньому порядку та без запрошення представників позивача.
Так, умовами Договору ДНП-2019-03/43 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019 не встановлено особливостей складання актів обстеження, зокрема, не передбачено, що обстеження здійснюється за присутністю представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Закон Один» або, що такий акт підписується представниками позивача.
Крім того, як вбачається з п. 2.1 Договору ДНП-2019-03/43 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019, відповідач має право безперешкодного доступу на майданчик для паркування для здійснення моніторингу та обстеження даної території в будь-який момент без попереднього повідомлення сторони 2.
Судом встановлено, що листом вих. №053/05-2301 від 18.06.2020 Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» повідомило позивача про те, що 17.06.2020 співробітниками відповідача було здійснено виїзд та обстеження майданчика за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 40-а (вздовж лінії швидкісного трамвая) та встановлено, що межі ділянки не відповідають схемі ОДР, що було зафіксовано відповідним Актом обстеження.
Відповідно до п. 5.3 Договору ДНП-2019-03/43 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019 у разі виявленні стороною 1 за результатами моніторингу та обстеження території майданчика для паркування факту самовільного збільшення площі майданчика для паркування або облаштування (експлуатації) місць для паркування в кількості, що перевищує передбачену схеми ОДР та умови договору, сторона 1 має право стягнути зі сторони 2 штраф у 10-ти кратному розмірі від плати за 1 день експлуатації кожного місця для паркування ТЗ понад кількість, визначену схемою ОДР та умовами договору.
Відповідачем було нараховано позивачу штрафні санкції у розмірі 7215,00 грн та повідомлено, що виявлені порушення позивачу слід усунути (відповідно до п. 3.5 договору) у 10-ти денний термін від дати складання акту, про що необхідно повідомити Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс».
Доказів усунення вказаних порушень відповідачем суду не надано.
З Акту обстеження майданчику для паркування від 14.08.2020, складеного представниками Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», встановлено, що в результаті обстеження було виявлені наступні порушення умов договору та схеми організації дорожнього руху: майданчика межі ділянки перевищують встановлені згідно зі схемою ОДР, на огородженій території можливе розташування 300 місць для паркування.
Листом вих. №053/05-3075 від 21.08.2020 відповідач повідомив позивача про те, що співробітниками Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» 14.08.2020 було повторно здійснено виїзд та обстеження майданчика за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 40-а (вздовж лінії швидкісного трамвая) та встановлено, що межі ділянки не відповідають схемі ОДР, що було зафіксовано відповідним актом обстеження.
Крім того, відповідач повідомив позивача, що він листом №053/05-2301 від 18.06.2020 вже вказував на виявлені порушення, які були допущені позивачем, та на строки їх усунення.
Однак, станом на 19.08.2020 виявлені порушення не усунуті.
За таких обставин, посилаючись на п. 2.2.3 та на п. 7.7 Договору ДНП-2019-03/43 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019, відповідач повідомив позивача про дострокове розірвання вказаного договору в односторонньому порядку з 25.08.2020.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо належного виконання ним умов Договору ДНП-2019-03/43 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019 та, відповідно, відсутності у відповідача права на одностороннє розірвання вказаного договору є недоведеними належними та допустимими доказами та, водночас, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами (зокрема, актами обстеження майданчика для паркування від 17.06.2020 та від 14.08.2020).
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України).
У ст. 907 Цивільного кодексу України вказано, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
У п. 7.7.2 Договору ДНП-2019-03/43 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019 сторонами погоджено, що сторона 1 має право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку у випадку повторного виявлення порушень умов договору - в будь-який момент після повторного виявлення порушення незалежно від того, чи усунуте воно стороною 2.
У випадку дострокового розірвання договору в порядку п. 7.7.2 Договору ДНП-2019-03/43 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019 сторона 1 направляє стороні 2 письмове повідомлення про розірвання договору. В такому випадку договір вважається розірваним з дати, зазначеної в повідомленні (п. 7.9 Договору ДНП-2019-03/43 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019).
Приписами статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відтак, укладаючи Договір ДНП-2019-03/43 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019 сторони прямо врегулювали порядок розірвання договору, зокрема, передбачивши його розірвання в односторонньому порядку відповідачем у випадку повторного порушення умов договору позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повторно порушено умови Договору ДНП-2019-03/43 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019, що підтверджується актом обстеження від 14.08.2020.
Доказів на спростування обставин, зафіксованих позивачем в акті, відповідачем суду не надано.
Як встановлено судом, листом вих. №053/05-3075 від 21.08.2020 відповідач повідомив позивача про дострокове розірвання Договору ДНП-2019-03/43 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019 в односторонньому порядку з 25.08.2020 (посилаючись на п.п. 2.2.3 та 7.7 договору).
Позивачем не надано належних та допустимих доказів на спростування обставин, які стали підставою для одностороннього розірвання Договору ДНП-2019-03/43 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019 (повторне порушення позивачем умов договору, що зафіксовано в актах обстеження від 17.06.2020 та від 14.08.2020), право на яке передбачено узгодженими сторонами на власний розсуд умовами договору, що свідчить про недоведеність позивачем обставин, викладених у позовній заяві.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Закон Один» до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого листом від 21.08.2020 №053/05-3075, про розірвання Договору ДНП-2019-03/43 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019.
Судовий збір покладається на позивача у зв'язку з відмовою у позові (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. У позові відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст складено та підписано 22.02.2021.
Суддя О.М. Спича