ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.02.2021Справа № 910/19422/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Вегери А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Інститут Паперу"
до Українського державного геологорозвідувального інституту
в особі відокремленого підрозділу Консалтинговий центр Українського державного геологорозвідувального інституту
про стягнення 138 729,75 грн.,
За участю представників сторін:
від позивача: Волкова Є.В. за довіреністю № 04-02 від 12.02.2021;
від відповідача: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Інститут Паперу" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Українського державного геологорозвідувального інституту в особі відокремленого підрозділу Консалтинговий центр Українського державного геологорозвідувального інституту (далі - відповідач) про стягнення 138 729,75 грн. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 11 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 28.12.2019 року між ним та Консалтинговим центром Українського державного геологорозвідувального інституту було укладено договір про спільну експлуатацію та утримання приміщень № 02Е-20, за умовами якого позивач зобов'язався надати послуги по забезпеченню безперебійного функціонування (життєдіяльності) приміщень, що є власністю відповідача та знаходяться в будинку по вулиці Кутузова, 18/7 у місті Києві, а також забезпечити обслуговування, експлуатацію, поточний ремонт допоміжних приміщень будівлі та утримання прибудинкової території, а відповідач - компенсувати витрати позивача на виконання зазначених послуг пропорційно до займаної ним площі у цій будівлі. У той же час всупереч умовам наведеного правочину відповідач вчасно та у повному обсязі надані позивачем послуги не оплатив, витрати позивача не компенсував, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 138 729,75 грн. У зв'язку з наведеними обставинами, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2020 року відкрито провадження у справі № 910/19422/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
У той же час ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2021 року в даній справі призначено судове засідання для розгляду її по суті на 16.02.2021 року.
15.02.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 15.02.2021 року № 03-02 про долучення до матеріалів справи письмових доказів.
Крім того, 15.02.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог від 15.02.2021 року № 02-02, в якій Приватне акціонерне товариство "Інститут Паперу" просило суд стягнути з Українського державного геологорозвідувального інституту в особі відокремленого підрозділу Консалтинговий центр Українського державного геологорозвідувального інституту 188 322,61 грн. основного боргу.
У судовому засіданні 16.02.2021 року представник Приватного акціонерного товариства "Інститут Паперу" подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Також у судовому засіданні 16.02.2021 року представник позивача подав заяву про поновлення Приватному акціонерному товариству "Інститут Паперу" строку на подання заяви про збільшення розміру позовних вимог у даній справі.
У судовому засіданні 16.02.2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про поновлення позивачу процесуального строку на подання клопотання від 15.02.2021 року № 03-02, та долучено до матеріалів справи означені докази разом із доказами на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2021 року в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Інститут Паперу" про поновлення строку на подання заяви про збільшення розміру позовних вимог у справі № 910/19422/20 відмовлено, вищенаведену заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог залишено без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні 16.02.2021 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у судове засідання 16.02.2021 року не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 14.12.2020 про відкриття провадження у справі № 910/19422/20, а також ухвала від 05.02.2021 року про призначення даної справи до судового розгляду по суті в судовому засіданні, були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відокремленого підрозділу відповідача - Консалтингового центру Українського державного геологорозвідувального інституту, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/7.
Проте, зазначені відправлення вручені адресату не були.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Слід також зазначити, що ухвала суду від 14.12.2020 року про відкриття провадження у справі № 910/19422/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження юридичної особи відповідача - Українського державного геологорозвідувального інституту, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04114, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 78-А, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105476358210, відповідно до якого відповідач ухвалу суду отримав 17.12.2020 року.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2020 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
У судовому засіданні 16.02.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
28.12.2019 року між позивачем (далі - Співвласник-1) та Консалтинговим центром Українського державного геологорозвідувального інституту (далі - Співвласник-2) було укладено договір про спільну експлуатацію та утримання приміщень № 02Е-20 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався надати послуги по забезпеченню безперебійного функціонування (життєдіяльності) приміщень, що є власністю Співвласника-2 та знаходяться в будинку по вулиці Кутузова, 18/7 у місті Києві, а також забезпечити обслуговування, експлуатацію, поточний ремонт допоміжних приміщень будівлі та утримання прибудинкової території, а Співвласник-2 - компенсувати витрати позивача на виконання зазначених послуг пропорційно до займаної ним площі у цій будівлі.
Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих осіб.
За умовами зазначеного Договору будівля - будинок (споруда), у якому розміщується приміщення співвласників; комунальні послуги - послуги, спрямовані на задоволення потреби юридичної особи у водопостачанні, водовідведенні, електропостачанні, опаленні; допоміжні приміщення - туалети, коридори, холи, сходи та сходові клітини, технічний поверх та покрівля, підвал, технічні приміщення будівлі.
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що загальна площа вищезазначених приміщень, які належать Співвласнику-2 та знаходяться у будівлі, - 1 542,1 м2, що становить 12,34 % загальної площі всієї будівлі.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 цієї угоди Співвласник-1 зобов'язаний, зокрема, забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням і утриманням будівлі та прибудинкової території, а Співвласник-2, у свою чергу, зобов'язаний, зокрема, компенсувати Співвласнику-1 витрати, необхідні для оплати електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за чинними на момент розрахунків тарифами пропорційно площі, яку він займає, а також компенсувати Співвласнику-1 загальногосподарські витрати та витрати на технічне обслуговування будівлі пропорційно площі, яку він займає.
Відповідно до пункту 4.1 Договору розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, обслуговування прибудинкової території залежить від складу робіт і послуг, які надаються Співвласнику-1 експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги.
У пункті 4.2 Договору сторони домовилися, щодо приміщень, що належать Співвласнику-2, розмір загальногосподарських та комунальних витрат, які були здійснені в 2019 році та вказані в Додатку № 1 до цього Договору, оплачуються фіксованою сумою - 33 061,90 грн. на місяць, в тому числі ПДВ.
За умовами пункту 4.3 Договору в разі використання приміщень, що належать Співвласнику-2, нарахування розміру загальногосподарських та комунальних витрат здійснюється з дати початку експлуатації приміщень, з урахуванням частки Співвласника-2 у загальній площі будівлі, та складає: електропостачання приміщень, водопостачання та водовідведення, опалення приміщень оплачуються в розмірі 12,34 % від рахунків, що виставляються відповідними постачальниками комунальних послуг міста Співвласнику-1 (пункт 4.3.1); загальногосподарські витрати (утримання дворової території, вивіз сміття, експлуатація ліфтів, охорона, утримання пожежної автоматики та інше) та технічне обслуговування будинку (технічне обслуговування та ремонт приладів обліку тепла, води, електроенергії, ремонт та реконструкція мереж тепло-, водо-, електропостачання, ремонт допоміжних приміщень , покрівлі та фасаду будівлі, роботи по благоустрою прибудинкової території тощо), які були здійснені в 2019 році, оплачуються в розмірі 12,34 % від витрат Співвласника-1 (пункт 4.3.2).
Відповідно до пункту 4.4 Договору Співвласник-2 проводить оплату протягом 10 робочих днів після одержання рахунків від Співвласника-1.
Строк дії договору про спільну експлуатацію та утримання приміщень з 01.01.2020 року до 31.12.2020 року (пункт 5.1 означеного правочину).
За змістом пункту 5.3 Договору Співвласник-1 залишає за собою право змінити пункт 4.3 цього Договору у випадку зміни тарифів на послуги.
Невід'ємною частиною цього Договору є Додаток № 1 - Розрахунок щомісячної компенсації загальногосподарських витрат та технічного обслуговування будинку (пункт 10.1 Договору).
Відповідно до умов наявного в матеріалах справи Додатку № 1 до Договору щомісячна вартість загальногосподарських витрат позивача (у тому числі ПДВ) на 2020 рік (частка площі - 100 %) становить 159 430,86 грн., а щомісячна вартість загальногосподарських витрат відповідача (у тому числі ПДВ) на 2020 рік (частка площі - 12,34 %) складає 33 061,90 грн.
Разом із тим, судом встановлено, що листом № 152 від 25.06.2020 року відповідач звернувся до позивача з проханням надати йому знижку на оплату за пунктом 4.2 Договору (яким встановлено фіксований розмір щомісячної оплати в сумі 33 061,90 грн.) у розмірі 25 % до кінця 2020 року.
Враховуючи наведене звернення, 01.07.2020 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою до тексту цього правочину додано пункт 4.5 наступного змісту: "Розмір загальногосподарських та комунальних витрат, починаючи з липня 2020 року по грудень 2020 року, визначається у розмірі 75 % від розміру загальногосподарських та комунальних витрат, встановленого пунктом 4.2 Договору".
За умовами пункту 4 означеної Додаткової угоди № 1 остання набирає чинності з моменту її підписання сторонами, скріплення печатками сторін та дії протягом чинності Договору.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач згідно з підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками актами здачі-прийняття робіт № ОУ-0000349 від 29.02.2020 року на суму 33 061,90 грн. (що складає вартість загальногосподарських витрат за січень 2020 року), № ОУ-0000515 від 31.03.2020 року на суму 33 061,90 грн. (що складає вартість загальногосподарських витрат за лютий 2020 року), № ОУ-0000559 від 30.04.2020 року на суму 33 061,90 грн. (що складає вартість загальногосподарських витрат за березень 2020 року), № ОУ-0000718 від 31.05.2020 року на суму 33 061,90 грн. (що складає вартість загальногосподарських витрат за квітень 2020 року), № ОУ-0000916 від 30.06.2020 року на суму 33 061,90 грн. (що складає вартість загальногосподарських витрат за травень 2020 року), № ОУ-0001041 від 31.07.2020 року на суму 24 796,43 грн. (що, з урахуванням наданої відповідачу знижки 25 % складає вартість загальногосподарських витрат за червень 2020 року), № ОУ-0001196 від 31.08.2020 року на суму 24 796,43 грн. (що, з урахуванням наданої відповідачу знижки 25 % складає вартість загальногосподарських витрат за липень 2020 року), № ОУ-0001339 від 30.09.2020 року на суму 24 796,43 грн. (що, з урахуванням наданої відповідачу знижки 25 % складає вартість загальногосподарських витрат за серпень 2020 року), № ОУ-0001600 від 31.10.2020 року на суму 24 796,43 грн. (що, з урахуванням наданої відповідачу знижки 25 % складає вартість загальногосподарських витрат за вересень 2020 року) та № ОУ-0001707 від 30.11.2020 року на суму 24 796,43 грн. (що, з урахуванням наданої відповідачу знижки 25 % складає вартість загальногосподарських витрат за жовтень 2020 року) надав відповідачу погоджені між сторонами послуги на загальну суму 289 291,65 грн.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з надання вищенаведених послуг свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Співвласником-1 своїх зобов'язань за Договором.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що в порушення взятих на себе за Договором зобов'язань відповідач оплату вартості наданих йому послуг у спірний період здійснив лише частково, перерахувавши позивачу грошові кошти у загальному розмірі 150 561,90 грн. (платіжні доручення: від 12.03.2020 року № 463 на суму 33 061,90 грн., від 26.05.2020 року № 615 на суму 10 000,00 грн., від 30.06.2020 року № 693 на суму 75 000,00 грн., від 21.07.2020 року № 775 на суму 20 000,00 грн., від 28.10.2020 року № 8473 на суму 12 500,00 грн.) та заборгувавши таким чином останньому 138 729,75 грн.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань з оплати вартості наданих йому за Договором послуг, позивач звернувся до Співвласника-2 із претензією від 01.12.2020 року № 01-125 про погашення наявної в останнього заборгованості у розмірі 138 729,75 грн.
Проте така претензія була залишена відповідачем без задоволення.
Зважаючи на те, що спірна сума боргу погашена відповідачем у добровільному порядку не була, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Враховуючи, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором про спільну експлуатацію та утримання приміщень від 28.12.2019 року № 02Е-20, яка складає 138 729,75 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства "Інститут Паперу" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
У той же час, як було зазначено вище, позивач просив суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на оплату професійної правничої допомоги, які відповідно до наданих Приватним акціонерним товариством "Інститут Паперу" документів становлять 11 000,00 грн.
Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем у встановлений статтею 129 Господарського процесуального кодексу України строк подано, зокрема, копію укладеного між ним (Клієнт) та адвокатом Єловіковою Вікторією Вікторівною (Адвокат) договору про надання правової допомоги від 02.12.2020 року № 02122020/ЮР.
За умовами пункту 1.1 Договору про надання правової допомоги від 02.12.2020 року № 02122020/ЮР у порядку та на умовах, що визначені цим договором, Адвокат за завданням Клієнта зобов'язується здійснити захист, представництво або надавати інші види правової допомоги Клієнту на підставі заявки на отримання послуг з правової (професійної правничої/юридичної) допомоги, підписаної сторонами.
Надання Адвокатом послуг в межах договору може здійснюватися на підставі додаткових угод, що укладаються сторонами в межах цього договору, або за письмовим завданням (дорученням) Клієнта (пункт 4.1 Договору про надання правової допомоги від 02.12.2020 року № 02122020/ЮР).
Відповідно до пункту 5.1 означеної угоди гонорар Адвоката визначається, виходячи із загальної вартості послуг, наданих Клієнту за його завданнями (дорученнями), на підставі виставленого Адвокатом рахунку, який є невід'ємною частиною цього договору, якщо інше не буде прямо узгоджено сторонами.
Згідно з пунктом 9.1 цього правочину останній набирає чинності і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами або уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
З матеріалів справи вбачається, що 02.12.2020 року між позивачем та адвокатом Єловіковою Вікторією Вікторівною було укладено додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги від 02.12.2020 року № 02122020/ЮР (далі - Додаткова угода), в якій останні погодили, що Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надати послуги з правової (професійної правничої) допомоги щодо підготовки та подання до господарського суду міста Києва позовної заяви про стягнення з Українського державного геологорозвідувального інституту в особі його відокремленого підрозділу - Консалтинговий центр Українського державного геологорозвідувального інституту на користь Клієнта грошових коштів у розмірі 138 729,75 грн., що є заборгованістю за Договором про спільну експлуатацію та утримання приміщень № 02Е-20.
У пункті 1.1 Додаткової угоди позивач та адвокат Єловікова Вікторія Вікторівна погодили наступний перелік послуг з погодинним відображенням змісту витраченого часу: попереднє опрацювання матеріалів, наданих Клієнтом, остаточне узгодження з Клієнтом суми стягнення та переліку документів, необхідних для подання позовної заяви до суду - 2 години; підготовка позовної заяви, а також розрахунку суми, що стягується за позовом (Додаток № 1 до позовної заяви) та попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач (Клієнт) поніс і очікує понести в зв'язку із розглядом справи (з додатками) (Додаток № 2 до позовної заяви), завіряння копій додатків до позовної заяви, відправка сторонам по справі та подання до суду - 8 годин (разом - 10 годин).
Період надання послуг: з 02.12.2020 року по 09.12.2020 року (пункт 2 Додаткової угоди).
Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди після отримання Клієнтом результатів надання Адвокатом юридичних послуг сторони складають про це двосторонній акт приймання-передавання наданих послуг у двох примірниках, по одному для кожної сторони. Акт приймання-передавання наданих послуг підписується Адвокатом та направляється (надається) Клієнту протягом 5 (п'яти) робочих днів після повного надання Адвокатом послуг за цим договором.
Згідно з пунктом 4 Додаткової угоди загальна вартість послуг за даною Додатковою угодою складає суму в розмірі 11 000,00 грн. (1 100 грн. * 10 год.) без ПДВ, оскільки Адвокат не платник ПДВ, та сплачується Клієнтом у строк до 28.12.2020 року.
За умовами пункту 5 Додаткової угоди остання набуває чинності з моменту підписання її сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Слід зазначити, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем також було долучено до матеріалів справи копію акту від 08.12.2020 року приймання-передавання наданих послуг до Додаткової угоди на суму 11 000,00 грн. (який містить опис виконаних Адвокатом робіт (наданих послуг) та кількість витраченого останнім часу на виконання відповідних робіт, що відповідає умовам Додаткової угоди), а також платіжне доручення про оплату позивачем вартості означених робіт від 08.12.2020 року № 915 на суму 11 000,00 грн.
Крім того, позивач надав суду ордер серії КВ № 385427 від 07.12.2020 та копію відповідного свідоцтва про право на заняття Єловіковою Вікторією Вікторівною адвокатською діяльністю № 4237 від 28.03.2011 року.
З доданих до матеріалів справи документів вбачається, що понесені і погоджені адвокатом, у відповідності до умов договору про надання правової допомоги від 02.12.2020 року № 02122020/ЮР витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 000,00 грн. є підтвердженими та пропорційним до предмета спору, враховуючи ціну позову, обсяг виконаних адвокатом робіт та наданих послуг.
За змістом частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.
Відповідач, у свою чергу, не навів будь-яких аргументів про неспівмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також не заявив обґрунтованого клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на оплату правничої допомоги.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11 000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Інститут Паперу" до Українського державного геологорозвідувального інституту в особі відокремленого підрозділу Консалтинговий центр Українського державного геологорозвідувального інституту про стягнення 138 729,75 грн. задовольнити.
2. Стягнути з Українського державного геологорозвідувального інституту (04114, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 78-А; код ЄДРПОУ 01432032) в особі відокремленого підрозділу Консалтинговий центр Українського державного геологорозвідувального інституту (01133 місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/7; код ЄДРПОУ ВП 39940136) на користь Приватного акціонерного товариства "Інститут Паперу" (01133 місто Київ, вулиця Кутузова, будинок 18/7; код ЄДРПОУ 31812534) 138 729 (сто тридцять вісім тисяч сімсот двадцять дев'ять) грн. 75 коп. основного боргу, 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, а також 11 000 (одинадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 22.02.2021 року.
Суддя В.С. Ломака