ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.02.2021Справа № 910/15077/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. за участі
секретаря судового засідання Маринченко М.В., розглянувши в порядку загального
позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом TEMAС a.s.
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайрекс»
про розірвання договору та стягнення 31 600, 00 євро,
за участі представників:
позивача - Крутоус М.В.,
відповідача - не з'явились.
TEMAС a.s. звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайрекс» про розірвання договору № 02/14-05 від 14.05.2018 та стягнення 31 600, 00 євро.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 позовну заяву залишено без руху на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви.
До Господарського суду міста Києва позивачем було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15077/20. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 08.12.2020.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 26.11.2020 представник відповідача надав відзив, яким заперечив вимоги повністю з огляду на відсутність факту порушення ним умов договору.
На електронну адресу Господарського суду міста Києва 07.12.2020 надійшло не засвідчене електронним цифровим підписом клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке залишене судом без розгляду на підставі частини другою статті 170 Господарського процесуального кодексу України.
У підготовчому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки на його думку позовна заява підписана не уповноваженою особою. Після дослідження наведених відповідачем обставин, судом відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з його необґрунтованістю.
За результатами підготовчого засідання 08.12.2020 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про продовження підготовчого провадження строком на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 26.01.2020.
За результатами підготовчого засідання 26.01.2021 судом прийнято рішення про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті у судовому засіданні 16.02.2021.
У судовому засіданні 16.02.2021 представник позивача надав письмові пояснення, які суд залишив без розгляду на підставі частини другої статті 207 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні 16.02.2021 підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач у судове засідання 16.02.2021 не з'явився, своїх уповноважених представників не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
У судовому засіданні 16.02.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 16.02.2021 після оголошення судом вступної та резолютивної частини рішення представник відповідача надав заяву про надання доказів понесених витрат на правову допомогу.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Сторонами у справі 14.05.2018 укладено договір №02/14-05, за умовами якого відповідач зобов'язався виготовити та передати позивачу подрібнюючий модуль для переробки відходів виробництва пароніту, а позивач - прийняти та оплатити його вартість.
За умовою пункту 1.2 договору № 02/14-05 від 14.05.2018 подрібнюючий модуль для переробки відходів виробництва пароніту до фракції 0,16 мм включає складові частини, які визначаються інвойсом, який є невід'ємною складовою укладеного договору.
Відповідно до наданого відповідачем та оплаченого позивачем інвойсу №1 від 24.05.2018 предметом поставки визначено дезінтегруючий модуль ИМП-00.000ПС (№011810М). Додаткових складових частин обладнання інвойс не визначає.
Розділом 5 договору № 02/14-05 від 14.05.2018 сторони визначили вимоги до якості та комплектності обладнання.
За умовою пунктів 5.1 та 5.2 якість мала відповідати вимогам ГОСТ та ДСТУ, а комплектність - стандартам виробника.
Пунктом 5.4 договору встановлено строк пред'явлення претензій в частині комплектності обладнання - 15 робочих днів з отримання покупцем.
Відповідно до пунктів 4.4 та 4.5 договору № 02/14-05 від 14.05.2018 приймання-передача обладнання відбувається на складі відповідача на умовах EXW (продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання після передачі товару у розпорядження покупця на своєму підприємстві).
Згідно пункту 2.1. договору № 02/14-05 від 14.05.2018 загальна вартість обладнання становить 31 600, 00 євро.
Позивач протягом періоду часу з 19.06.2018 по 26.10.2018 здійснив оплату товару у розмірі 31 600, 00 євро.
Пунктом 4.3 договору № 02/14-05 від 14.05.2018 встановлено, що датою відвантаження товару вважається дата, зазначена у товаросупровідних документах.
Відповідач 22.01.2019 передав позивачу товар на суму 31 600, 00 євро, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 0047138 від 22.01.2019 та митною декларацією від 22.01.2019. На момент передачі товару жодних претензій від позивача щодо його якості не було пред'явлено.
Укладеним сторонами у справі договором не передбачено обов'язок відповідача здійснювати монтаж та пусконаладку обладнання на території позивача (чи здійснювати відповідний технічний нагляд).
За наведеним в абзаці четвертому сторінки другої позовної заяви твердженням визначене договором обладнання було поставлене, проте не могло бути використане позивачем, оскільки своїми характеристиками не відповідало вимогам договору та технічному паспорту на це обладнання.
Позивач 22.05.2019 (після спливу чотирьох місяців з отримання обладнання) склав акт №01/22-05 про виявлені недоліки обладнання.
Цей односторонній документ позивача не може бути належним об'єктивним доказом відносно правової поведінки відповідача, проте, може мати доказову силу по відношенню до самого позивача.
За висновком цього документу потужність у 37 кВт дезінтегратора (частина подрібнюючого модуля) є недостатньою для виробництва позивача та потребує збільшення до 60 кВт.
Наведений висновок прямо свідчить про помилку саме позивача при виборі обладнання для закупівлі, а не про неналежність виконання відповідачем умов договору.
Окремо суд зазначає, що вказаний документ не містить посилань на виявлення працівниками позивача гучного гулу підшипників, розповсюдження пилу та невідповідність фракційної складової перероблених відходів.
Відповідач 29 травня 2019 року направив позивачу замінений дезінтегратор, який отримано позивачем 03.06.2019, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 065581 від 29.05.2019 та митною декларацією № UA100020/2019/515054 від 29.05.2019.
Проте, позивач, у зв'язку з виявленими недоліками, повернув відповідачу дезінтегратор, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № CMR000288 та митною декларацією № UA100020/2019/374537 від 04.09.2020.
З огляду на те, що відповідач у межах гарантійного строку не усунув недоліки переданого обладнання, позивач просить суд стягнути з відповідача сплачену за товар грошову суму у розмірі 31 600, 00 євро та розірвати договір № 02/14-05 від 14.05.2018.
Відповідач проти позову заперечує повністю, посилаючись на те, що товар за якістю відповідає умовам договору № 02/14-05 від 14.05.2018 та технічному паспорту.
Згідно пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частин першої та другої статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
Відповідно до статті 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Частиною другою статті 678 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Пунктами 7.1-7.2 договору № 02/14-05 від 14.05.2018 передбачено, що гарантійний термін на товар становить один рік від моменту ведення його в експлуатацію, але не більше 18 місяців з моменту поставки. Протягом гарантійного строку відповідач гарантує відповідність якості поставленого товару вимогам, встановленим нормативними актами України, а також можливості його експлуатації відповідно до його цільового призначення. Відповідач відповідає за всі недоліки та дефекти, виявлені протягом гарантійного строку, та зобов'язується усунути їх за свій рахунок, крім випадків, коли зазначені недоліки та дефекти виникли по вині позивача.
В обґрунтування своїх вимог позивач надав протокол № 1 від 30.07.2019 та акти про виявлені недоліки № 01/22-05 від 22.05.2019, № 03/28-08 від 28.08.2019.
Цими документами позивача визначено наступні недоліки обладнання: недостатня потужність дезінтегратора, необхідність у зменшенні ручної праці, полегшення роботи працівників, наявність стороннього шуму під час роботи.
Згідно пункту 7.3 договору № 02/14-05 від 14.05.2018 при виявленні недоліків товару під час гарантійного строку, позивач протягом трьох днів з моменту виявлення невідповідностей письмово повідомляє про це відповідача та викликає його представника для спільного огляду товару та складання акту про виявлені недоліки. Уповноважений представник відповідача зобов'язаний прибути до позивача для огляду обладнання та підписання акту виявлених недоліків.
Матеріали справи не містять доказів надіслання відповідачу повідомлення про виклик представника для спільного огляду обладнання. Вказане свідчить про порушення позивачем вимог пункту 7.3 договору № 02/14-05 від 14.05.2018, а отже відповідач не був своєчасно повідомлений про проведення перевірки якості переданого товару та виявлені позивачем недоліки.
Твердження позивача, що протокол № 1 від 30.07.2019 та акт про виявлені недоліки № 01/22-05 від 22.05.2019 складені за участі уповноваженого представника відповідача - Галаган Ю. суд відхиляє, оскільки жодних доказів, що підтверджують повноваження цієї особи представляти інтереси відповідача суду не надано, відповідачем даний факт заперечується. Матеріали справи також не містять доказів того, що Галаган Ю. був працівником відповідача на момент складення протоколу № 1 від 30.07.2019 та акту про виявлені недоліки № 01/22-05 від 22.05.2019.
Акт про виявлені недоліки № 03/28-08 від 28.08.2019 підписаний лише позивачем.
Враховуючи наведене, протокол № 1 від 30.07.2019 та акти про виявлені недоліки № 01/22-05 від 22.05.2019, № 03/28-08 від 28.08.2019 є документами, складеними позивачем в односторонньому порядку без дотримання положень пункту 7.3 договору № 02/14-05 від 14.05.2018 та такими, що не можуть бути належними доказами передачі відповідачем позивачу товару неналежної якості.
У відзиві відповідач зазначив, що наявність стороннього шуму під час роботи обладнання та забиття фільтрів спричинено порушенням позивачем правил користування товаром, про що складено акт № 2/11-19 від 05.11.2019.
Позивач, викладені у акті № 2/11-19 від 05.11.2019 відомості, жодним чином не спростував.
Пунктом 1.3 договору № 02/14-05 від 14.05.2018 встановлено, що технічні характеристики та габаритні креслення, за яким виготовляється дане обладнання, погоджується сторонами.
Згідно технічного паспорту на обладнання від 10.11.2018 сторони узгодили, що потужність дезінтегратора повинна становити 37 кВт, режим роботи обладнання - ручний.
Таким чином, визначена позивачем необхідність у заміні дезінтегратора потужністю 37 кВт на дезінтегратор потужністю 60 кВт не є недоліком обладнання та не може бути визнана гарантійним випадком. Також, необхідність у зменшенні ручної праці та полегшенні роботи працівників не передбачена технічним паспортом чи умовами договору № 02/14-05 від 14.05.2018.
Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів факту передачі відповідачем товару за договором № 02/14-05 від 14.05.2018 неналежної якості, в тому числі факту істотного порушення відповідачем вимог щодо якості товару.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача сплаченої за товар грошової суми у розмірі 31 600, 00 євро.
Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З огляду на те, що позивачем не доведено факту істотного порушення відповідачем вимог щодо якості товару, позовна вимога про розірвання договору № 02/14-05 від 14.05.2018 задоволенню також не підлягає.
Враховуючи наведені обставини у їх сукупності, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.
Відповідач у відзиві просив суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності.
Відповідно до частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Оскільки правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні, то позовна давність судом не застосовується.
Відповідач просить суд стягнути з позивача 21 000, 00 грн. витрат на правову допомогу.
Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи, що до закінчення судових дебатів у справі доказів понесення відповідачем витрат на правову допомогу чи заяви про намір подати такі докази після ухвалення рішення суду не надано, заявлена вимога про відшкодування з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000, 00 грн. залишається без розгляду.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 22.02.2021.
Суддя Т.Ю.Кирилюк