ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.02.2021Справа № 910/4014/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/4014/20
за первісним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-два" (Україна, 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, буд. 6, офіс 213; ідентифікаційний код: 38374514)
про стягнення 463 500,50 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А-два" (Україна, 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, буд. 6, офіс 213; ідентифікаційний код: 38374514)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)
про стягнення 560 499,50 грн
Представники сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): не з'явились;
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Ніжніченко О.А., ордер серії АІ № 1052808 від 01.09.2020.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-два" (далі - відповідач) про стягнення 463 500,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором про надання послуг №ПЗ/ДН-1-195928/НЮ від 21.10.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
18.05.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4014/20, справу визнано судом малозначною та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
30.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, зазначає, що він не міг у повній мірі виконати свої договірні зобов'язання з причин, що не залежали від його волі і були наслідком недобросовісної поведінки позивача, оскільки позивач не виконав ряд умов, які були визначені договором та передували встановленню рекламних засобів. За твердженнями відповідача, лише 1/3 місць розміщення рекламних засобів, визначених у Додатку № 1 до Договору про надання послуг №ПЗ/ДН-1-195928/НЮ від 21.10.2019, відповідали умовам укладеного сторонами договору та могли бути використані. Крім того, за доводами відповідача, позивач не надав технічні умови із зазначенням технічних характеристик рекламних засобів, детальних вимог до розміщення, фундаментного блоку тощо, у зв'язку з чим замовити виготовлення конструкцій для розміщення реклами було неможливим, позивачем не було підписано Положення на розміщення наземного рекламного засобу на території АТ "Українська залізниця" для подальшої його передачі до Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Поряд з цим, відповідач зазначає, що позивач жодних послуг за Договором про надання послуг №ПЗ/ДН-1-195928/НЮ від 21.10.2019 відповідачу не надавав, оскільки відповідні акти приймання-передачі послуг сторонами за спірний період не підписувались, відтак позивачем не доведено самого факту надання послуг за вказаним договором, натомість відповідачем вчинялись дії для того, щоб вказані послуги були надані, що виключає можливість стягнення з відповідача заявленої позивачем заборгованості за послуги, для надання яких позивач не вчинив всіх необхідних дій.
30.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "А-два" (далі - позивач за зустрічним позовом, ТОВ "А-два") до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач за зустрічним позовом, АТ "Українська залізниця") про стягнення завданих збитків у розмірі 560 499,50 грн.
Зустрічний позов мотивовано тим, що протягом строку дії Договору про надання послуг №ПЗ/ДН-1-195928/НЮ від 21.10.2019 АТ "Українська залізниця" не надало ТОВ "А-два" жодних послуг, а також необхідних документів та дозволів для встановлення рекламних засобів, у результаті чого позивач за зустрічним позовом поніс збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди у розмірі 560 499,50 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 зустрічну позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу за зустрічним позовом строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
27.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви з додатками.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "А-два" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 560 499,50 грн до спільного розгляду з первісним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-два" про стягнення 463 500,50 грн, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.09.2020.
26.08.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшло заперечення (відповідь) на відзив, за змістом якої позивач за первісним позовом заперечує проти доводів відповідача за первісним позовом, викладених у відзиві, зазначає, що за умовами укладеного сторонами договору ТОВ "А-два" зобов'язувалось самостійно та за власний рахунок встановити рекламні засоби та отримати всі необхідні дозволи, АТ "Українська залізниця" було направлено ТОВ "А-два" витяг із Положення про порядок розміщення (розповсюдження) реклами на території та об'єктах ДТГО "Південно-західна залізниця" щодо вимог до проектно-технічної документації, який було отримано відповідачем за первісним позовом, відтак, на думку позивача за первісним позовом, посилання відповідача за первісним позовом щодо ненадання послуг за Договором про надання послуг №ПЗ/ДН-1-195928/НЮ від 21.10.2019 є спростованими та не звільняють ТОВ "А-два" від обов'язку провести розрахунок з позивачем за первісним позовом у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором.
04.09.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшло заперечення щодо відповіді на відзив, за змістом якої відповідач за первісним позовом повторно наголошує, що за результатами комісійного обстеження 20 із 32 місць для розміщення рекламних засобів не відповідали нормативам розміщення рекламних засобів або знаходились не на території АТ "Українська залізниця", у наданому позивачем за первісним позовом витязі з Положення про порядок розміщення (розповсюдження) реклами на території та об'єктах ДТГО "Південно-західна залізниця" були відсутні технічні умови, відповідач за первісним позовом вважає безпідставними твердження АТ "Українська залізниця" щодо відсутності необхідності погоджувати розміщення рекламних засобів із виконавчим органом міської ради, позивачем за первісним позовом не надано доказів надання послуг за Договором про надання послуг №ПЗ/ДН-1-195928/НЮ від 21.10.2019.
08.09.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого відповідач за зустрічним позовом заперечує проти зустрічного позову, зазначає, що в Договорі про надання послуг №ПЗ/ДН-1-195928/НЮ від 21.10.2019 сторони погодили умови надання послуг, вартість послуг, порядок розрахунків між сторонами тощо, листом від 17.02.2020 вих. № ДН-1-343/84 АТ "Українська залізниця" повідомило ТОВ "А-два" про розірвання вказаного договору. За умовами укладеного сторонами договору ТОВ "А-два" зобов'язувалось самостійно та за власний рахунок встановити рекламні засоби та отримати всі необхідні дозволи. Як стверджує відповідач за зустрічним позовом, розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власником об'єктів транспорту або уповноваженим ним органом (особою) та для цього не потрібно отримувати дозволи органів місцевого самоврядування, відтак посилання позивача за зустрічним позовом на те, що відповідач за зустрічним позовом не надав необхідних документів і дозволів, отримання яких є необхідним для виконання ТОВ "А-два" своїх зобов'язань є безпідставними. Відповідач за зустрічним позовом вказує на те, що ТОВ "А-два" не доведено складу цивільного правопорушення, що виключає настання відповідальності АТ "Українська залізниця" у вигляді відшкодування шкоди (збитків).
16.09.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої ТОВ "А-два" заперечує проти доводів АТ "Українська залізниця", викладених у відзиві на зустрічний позов, зазначає, що за умовами Договору про надання послуг №ПЗ/ДН-1-195928/НЮ від 21.10.2019 на відповідача за зустрічним позовом було покладено обов'язок щодо передачі технічних умов на розміщення рекламних засобів, твердження відповідача за зустрічним позовом щодо відсутності необхідності погоджувати розміщення рекламних засобів суперечить наявним у матеріалах справи доказам. ТОВ "А-два" повторно зазначає, що у зв'язку з порушенням відповідачем за зустрічним позовом взятих на себе зобов'язань і дострокове розірвання вказаного договору позивач за зустрічним позовом фактично був позбавлений можливості отримати грошову винагороду по оплаті наданих ним рекламних послуг за укладеними з контрагентами договорами, внаслідок чого поніс збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, розмір якої за розрахунком ТОВ "А-два" становить 560 499,50 грн.
У підготовче засідання 23.09.2020 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 23.09.2020 судом було прийнято до розгляду подані сторонами заяви по суті справи та оголошено перерву до 21.10.2020.
Підготовче засідання, призначене на 21.10.2020, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/4014/20 призначено на 25.11.2020.
У підготовче засідання 25.11.2020 з'явились представники сторін.
Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.12.2020.
У судове засідання 23.12.2020 з'явились представники сторін.
Представник позивача за первісним позовом надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги за первісним позовом підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача за первісним позовом надала суду усні пояснення по суті спору, проти первісного позову заперечувала.
Представник позивача за зустрічним позовом надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача за зустрічним позовом надав суду усні пояснення по суті спору, проти зустрічного позову заперечував.
У судовому засіданні 23.12.2020 судом було оголошено перерву до 10.02.2021.
У судове засідання 10.02.2021 з'явився представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання представник АТ "Українська залізниця" був повідомлений під розписку, явка представників сторін у судове засідання обов'язковою судом не визнавалась та нез'явлення представника АТ "Українська залізниця" не перешкоджає розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 10.02.2021 представник ТОВ "А-два" заперечувала проти первісного позову, просила суд відмовити в його задоволенні, вимоги за зустрічним позовом підтримала в повному обсязі, просила суд задовольнити зустрічний позов.
У судовому засіданні 10.02.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), суд
21.10.2019 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - виконавець позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, АТ "Українська залізниця") та Товариством з обмеженою відповідальністю "А-два" (далі - замовник, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, ТОВ "А-два") було укладено Договір про надання послуг №ПЗ/ДН-1-195928/НЮ (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з розміщення реклами на території та/або на об'єктах АТ "Укрзалізниця" рекламних засобів (далі - РЗ), з можливістю подальшого експонування на них реклами (далі - послуги) на визначений сторонами строк, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги відповідно до умов договору та додатків до нього, що є його невід'ємною частиною.
Згідно з пунктами 1.2, 1.3 Договору умови надання послуг, місце розміщення (адреса розташування) РЗ, тип РЗ, строк (термін) розміщення та вартість послуг визначаються цим Договором та Додатком 1 до нього, що є невід'ємною його частиною. Замовник несе відповідальність за технічний стан РЗ, дотримання вимог техніки безпеки під час монтування (встановлення) РЗ, експлуатації РЗ, обслуговування РЗ, утримання місця розміщення та/або території розміщення РЗ у належному санітарному стані згідно з вимогами законодавства України.
У підпунктах 2.1.1 - 2.1.3, 2.1.6 пункту 2.1 Договору виконавець зобов'язався надати замовнику послуги на території АТ "Укрзалізниця" відповідно до умов, викладених у цьому Договорі та Додатку 1 до нього; надати замовнику необхідні технічні умови (вимоги) на розміщення, експлуатацію та обслуговування РЗ; відповідно до письмової заявки замовника, що подається не пізніше 3 (трьох) робочих днів до проведення робіт по встановленню (монтажу) та/або обслуговуванню (ремонту) РЗ, забезпечити замовнику право доступу до місця розміщення РЗ відповідно до умов договору; щомісяця до 25 числа місяця наступного за звітним надавати замовнику акт приймання-передачі послуг, із наведеним у ньому розрахунком плати за послуги, що підтверджує факт надання послуг у відповідному розрахунковому періоді.
За змістом підп. 2.2.1 пункту 2.2 Договору виконавець має право одержувати плату за надані послуги відповідно до умов договору.
У підпунктах 2.3.1 - 2.3.4 пункту 2.3 Договору замовник зобов'язався до початку монтажу РЗ отримати у виконавця технічні умови на виготовлення, розміщення та експлуатацію (обслуговування) РЗ відповідно до цього договору та виконувати їх належним чином; добросовісно в повному обсязі та своєчасно виконувати умови Договору та Додатку до нього, дотримуватись вимог законодавства України про рекламу та про благоустрій населених пунктів; самостійно та за власний рахунок отримувати всі необхідні дозволи на розміщення РЗ, реклами, відповідно до Договору та законодавства України; встановити РЗ не пізніше 100 календарних днів з дати підписання сторонами Договору та узгодити проектну документацію на виготовлення, розміщення та монтаж РЗ. У випадку порушення замовником терміну (строку) встановлення РЗ Договір вважається розірваним в односторонньому порядку за письмовою вимогою виконавця з моменту направлення виконавцем такої вимоги.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору ціна Договору складається з сукупної вартості усіх послуг наданих виконавцем за Договором протягом строку його дії та становить 13 591 030,70 грн, у тому числі ПДВ 2 265 171,78 грн. Вартість послуг за місяць становить 231 750,25 грн, у тому числі ПДВ 38 625,04 грн.
У пунктах 3.4, 3.5 Договору сторони погодили, що розрахунки проводяться щомісячно, на підставі наданого (виставленого) виконавцем рахунку, не пізніше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до початку місяця, у якому буде надаватися послуга. Нарахування вартості за надані послуги починається з 01.12.2019.
Пунктом 3.7 Договору визначено, що оплата за послуги за цим Договором не залежить від факту наявності РЗ (встановлення, монтажу чи демонтажу РЗ) у місці розміщення згідно з Додатком 1 до цього Договору.
Згідно з п. 4.7 Договору несвоєчасне розміщення РЗ замовника з його вини не звільняє замовника від оплати за послуги, відповідно до умов Договору.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє з 21.10.2019 до 20.10.2024, а в частині оплати - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 6.1 Договору).
У Додатку 1 до Договору сторони погодили адреси розташування РЗ, тип РЗ, кількість площин РЗ, площу рекламного поля РЗ, загальну площу РЗ, площу проекції РЗ, вартість РЗ з ПДВ.
Листом від 17.02.2020 № ДН-1-343-84 позивач за первісним позовом, у зв'язку з порушенням відповідачем за первісним позовом умов Договору, повідомив ТОВ "А-два" про розірвання договірних відносин з 31.01.2020 в односторонньому порядку, відповідно до підп. 2.3.4 пункту 2.3 Договору.
Як зазначає позивач за первісним позовом, ТОВ "А-два" взяті на себе зобов'язання за Договором не виконало, вартість послуг за грудень 2019 року та січень 2020 року у встановленому Договором розмірі не сплатило, у зв'язку з чим АТ "Українська залізниця" звернулось до суду з позовом та просить стягнути з ТОВ "А-два" на свою користь заборгованість за Договором у розмірі 463 500,50 грн.
У зустрічній позовній заяві позивач за зустрічним позовом посилається на те, що між ТОВ "А-два" та ФОП Ткачук Т.П. було укладено Договір № 20-11-19 про надання рекламних послуг від 20.11.2019, між ТОВ "А-два" та ТОВ "Метро Медіа Прінт" було укладено Договір № 03-12-19 про надання рекламних послуг від 03.12.2019, між ТОВ "А-два" та ФОП Грицай Н.М. було укладено Договір № 06-12-19 про надання рекламних послуг від 06.12.2019, за умовами яких позивач за зустрічним позовом, як виконавець, зобов'язався надавати рекламні послуги замовникам - ФОП Ткачук Т.П., ТОВ "Метро Медіа Прінт" та ФОП Грицай Н.М. відповідно.
Разом з тим, у зв'язку з неналежним, на думку ТОВ "А-два", виконанням АТ "Українська залізниця" взятих на себе зобов'язань та дострокове розірвання Договору відповідачем за зустрічним позовом в односторонньому порядку позивач за зустрічним позовом позбавився можливості отримати грошову винагороду у вигляді плати за надання рекламних послуг за укладеними з ФОП Ткачук Т.П., ТОВ "Метро Медіа Прінт" та ФОП Грицай Н.М. договорами, внаслідок чого позивач за зустрічним позовом поніс збитки у вигляді упущеної вигоди. За розрахунком ТОВ "А-два" недоотриманий прибуток у зв'язку з систематичним порушенням АТ "Українська залізниця" умов Договору та достроковим його розірванням становить 560 499,50 грн, який є втраченою вигодою у розумінні положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, оскільки позивач за зустрічним позовом міг би реально його одержати за звичайних обставин у випадку якщо б права позивача за зустрічним позовом як сторони Договору не були порушені відповідачем за зустрічним позовом. З огляду на вищенаведене, ТОВ "А-два" просить суд стягнути з АТ "Українська залізниця" завдані збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди в розмірі 560 499,50 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
За доводами позивача за первісним позовом, ТОВ "А-два", виходячи із умов Договору, зобов'язане сплатити на користь АТ "Українська залізниця" вартість послуг за Договором за грудень 2019 року та січень 2020 року у загальному розмірі 463 500,50 грн.
Позивач за первісним позовом вказує, що відповідач за первісним позовом свого зобов'язання щодо розміщення рекламних засобів у стоденний строк, як це передбачено умовами Договору, не виконав, водночас вказані обставини не звільняють ТОВ "А-два" від обов'язку з оплати щомісячної вартості послуг за Договором, незважаючи на відсутність встановлених ТОВ "А-два" рекламних засобів.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд встановив, що АТ "Українська залізниця" реалізувало своє право на розірвання Договору в односторонньому порядку, відповідно до підп. 2.3.4 пункту 2.3 Договору, направивши на адресу ТОВ "А-два" лист від 17.02.2020 вих. № ДН-1-343/84, в якому повідомило відповідача за первісним позовом про розірвання договірних відносин з 31.01.2020.
Заперечуючи проти первісного позову, відповідач за первісним позовом вказує на те, що він не міг у повній мірі виконати свої договірні зобов'язання; позивачем за первісним позовом не було надано технічні умови для розміщення рекламних засобів; ТОВ "А-два" також заперечує факт надання АТ "Українська залізниця" послуг за Договором, оскільки будь-які акти приймання-передачі послуг за спірний період сторонами не підписувались.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом звертався до позивача за первісним позовом із листом від 26.11.2019 вих. № 3/26, в якому просив АТ "Українська залізниця" надати технічні умови (вимоги) на розміщення, експлуатацію та обслуговування рекламних засобів згідно з п. 2.1.3. Договору та забезпечити право доступу до місця розміщення РЗ. Крім того, у вказаному листі ТОВ "А-два" просило АТ "Українська залізниця" визначити початок періоду нарахування плати з дати отримання всіх необхідних дозволів на розміщення РЗ та проведення робіт по встановленню (монтажу) РЗ.
Листом від 11.12.2019 № ДН-1-452/2663 (докази направлення вказаного листа на адресу ТОВ "А-два" містяться в матеріалах справи) позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом про необхідність дотримання умов Договору, подання письмових заявок не пізніше 3 (трьох) робочих днів щодо дати та місця встановлення рекламного засобу. Разом із вказаним листом АТ "Українська залізниця" було направлено на адресу ТОВ "А-два" витяг із Положення про порядок розміщення (розповсюдження) реклами на території та об'єктах ДТГО "Південно-західна залізниця".
21.12.2019 комісією у складі представників АТ "Українська залізниця" та директора ТОВ "А-два" - Семененко В.В. було проведено обстеження та складено Акт комісійного обстеження земельних ділянок залізниці на предмет вибору місця для встановлення спеціальних рекламних засобів ТОВ "А-два" (далі - Акт обстеження), за результатами якого комісією АТ "Українська залізниця" погоджено встановлення РЗ ТОВ "А-два" на 9 із 32 місць (площин) для розміщення РЗ, які визначені в Додатку 1 до Договору. Крім того, комісією АТ "Українська залізниця" було додатково оглянуто місця для можливого встановлення рекламних конструкцій ТОВ "А-два" взамін запропонованих місць у Договорі.
Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 та постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 927/986/17.
З огляду на принцип змагальності сторін, розподілу обов'язку доказування та подання доказів, на позивача за первісним позовом покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме, надання послуг відповідачу за первісним позовом на виконання умов Договору.
Згідно з пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 23, 24, 27, 32 Додатку 1 до Договору вартість послуг з розміщення РЗ, а саме скролу за адресою Електриків, 1 - 6 696,61 грн; скролу за адресою Електриків, 2 - 6 696,61 грн; щита за адресою Електриків, 5 - 8 338,62 грн; скролу за адресою Залізничне шосе/вул. Тимірязівська (скрол) - 6 696,61 грн; щита за адресою Залізничне шосе/вул. Тимірязівська (щит) - 8 338,62 грн; щита за адресою просп. Повітрофлотський, 2 - 8 338,62 грн; щита за адресою просп. Повітрофлотський, 1 - 8 338,62 грн; щита за адресою Залізничне шосе, 2 - 8 338,62 грн; скролу за адресою вул. Привокзальна - 6 696,61 грн, що разом складає 68 479,54 грн.
Доказів того, що рекламні засоби на зазначених вище місцях (площинах) не могли бути встановлені саме з вини АТ "Українська залізниця" відповідачем за первісним позовом суду не надано.
Відповідачем за первісним позовом також не надано суду належним чином засвідчених копій заявок, складених відповідно до підп. 2.1.3 пункту 2.1 Договору, щодо встановлення (монтажу) рекламних засобів на зазначених вище місцях (площинах).
За умовами пунктів 3.5, 3.7, 4.7 Договору сторони погодили нарахування плати за надані послуги з 01.12.2019 незалежно від факту встановлення рекламних засобів, при цьому несвоєчасне розміщення РЗ ТОВ "А-два" з його вини не звільняє останнього від оплати послуг.
Доказів внесення змін до Договору та погодження сторонами будь-якого іншого порядку нарахування та оплати вартості послуг матеріали справи не містять.
З вищевказаних підстав судом відхиляються як необґрунтовані посилання відповідача за первісним позовом на те, що послуги за Договором АТ "Українська залізниця" не надавались взагалі, оскільки судом встановлено, що можливість розміщення РЗ за вищевказаними адресами залежала виключно від волевиявлення відповідача за первісним позовом.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання ТОВ "А-два" зобов'язання, визначеного підп. 2.3.4 пункту 2.3 Договору, щодо встановлення РЗ за вищевказаними адресами протягом 100 календарних днів з дати підписання Договору та узгодження проектної документації на виготовлення, розміщення та монтаж РЗ.
З матеріалів справи вбачається, що АТ "Українська залізниця" було направлено ТОВ "А-два" витяг із Положення про порядок розміщення (розповсюдження) реклами на території та об'єктах ДТГО "Південно-західна залізниця" щодо вимог до проектно-технічної документації, який було отримано відповідачем за первісним позовом, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303108657459, та не заперечується ТОВ "А-два".
Суд звертає увагу, що в Акті обстеження комісією АТ "Українська залізниця" встановлено можливість розміщення РЗ ТОВ "А-два" на 9 із 32 місць (площин) для розміщення РЗ, які визначені в Додатку 1 до Договору.
Відповідачем за первісним позовом не надано суду доказів на підтвердження передачі (направлення) позивачу за первісним позовом наданих разом з відзивом на первісний позов Погоджень на розміщення наземного рекламного засобу на території АТ "Українська залізниця" в місті Києві.
Надані відповідачем за первісним позовом роздруківки електронних листів не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оскільки вони не містять електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення.
Враховуючи вищенаведене, доводи ТОВ "А-два" щодо ненадання позивачем за первісним позовом технічних умов, непідписання Положення на розміщення наземного рекламного засобу на території АТ "Українська залізниця" для подальшої його передачі до Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є безпідставними.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на положення пункту 3.4 Договору, зобов'язання відповідача за первісним позовом з оплати вартості наданих позивачем за первісним позовом послуг мало виконуватись щомісячно, на підставі наданого (виставленого) АТ "Українська залізниця" рахунку, не пізніше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до початку місяця, у якому буде надаватися послуга.
Водночас, суд звертає увагу, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє сторону договору від обов'язку з оплати вартості послуг за Договором.
Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем за первісним позовом своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на вищенаведене, оскільки факт порушення відповідачем за первісним позовом зобов'язання з оплати наданих послуг за грудень 2019 року - січень 2020 року за Договором вартістю 136 959,08 грн щодо розміщення РЗ в місцях, визначених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 23, 24, 27, 32 Додатку 1 до Договору, позивачем за первісним позовом належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем за первісним позовом не спростований, суд дійшов висновку, що вимоги АТ "Українська залізниця" про стягнення з ТОВ "А-два" заборгованості за Договором підлягають частковому задоволенню в сумі 136 959,08 грн.
Решта заявлених позивачем за первісним позовом вимог не підлягає задоволенню, оскільки АТ "Українська залізниця" не надано суду доказів на підтвердження надання (можливості надання) послуг за Договором відповідачу за первісним позовом, зокрема в Акті обстеження комісією АТ "Українська залізниця" було встановлено неможливість розміщення рекламних засобів ТОВ "А-два" в інших місцях (площинах), визначених Додатком 1 до Договору.
Разом з тим, запропоновані комісією АТ "Українська залізниця" місця для можливого встановлення рекламних конструкцій ТОВ "А-два" взамін місць розміщення РЗ, визначених Додатком 1 до Договору, за відсутності внесення змін до Договору, також не підлягають оплаті відповідачем за первісним позовом.
Щодо вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення збитків у вигляді упущеної (втраченої) вигоди у розмірі 560 499,50 грн суд зазначає наступне.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами 1 - 3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Відповідно до статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.
За доводами позивача за зустрічним позовом, внаслідок порушення відповідачем за зустрічним позовом взятих на себе зобов'язань і дострокове розірвання Договору позивач за зустрічним позовом фактично позбавився можливості отримати грошову винагороду по оплаті наданих ним рекламних послуг за укладеними з контрагентами договорами, у зв'язку з чим поніс збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, розмір якої за розрахунком ТОВ "А-два" становить 560 499,50 грн.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. При цьому, наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Звертаючись із позовом про стягнення збитків у формі упущеної вигоди, позивач повинен здійснити точні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які б безспірно підтверджували їх розмір. Дослідження і перевірка розміру та складу заявленої до стягнення суми неодержаних доходів (упущеної вигоди) з огляду на реальність їх характеру має суттєве значення для правильного вирішення спору, виходячи із предмета і підстав цього позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.08.2020 у справі № 910/15883/14.
За приписами статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Отже, кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України).
У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані (за вирахуванням затрат). Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення з боржника.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.
Суд встановив, що між ТОВ "А-два" та ФОП Ткачук Т.П. було укладено Договір № 20-11-19 про надання рекламних послуг від 20.11.2019, між ТОВ "А-два" та ТОВ "Метро Медіа Прінт" було укладено Договір № 03-12-19 про надання рекламних послуг від 03.12.2019, між ТОВ "А-два" та ФОП Грицай Н.М. було укладено Договір № 06-12-19 про надання рекламних послуг від 06.12.2019, відповідно до яких позивач за зустрічним позовом, як виконавець, зобов'язався надавати рекламні послуги замовникам - ФОП Ткачук Т.П., ТОВ "Метро Медіа Прінт" та ФОП Грицай Н.М. відповідно.
Водночас, за висновком суду, посилання ТОВ "А-два" на можливість отримання плати за надані вказаним вище особам рекламні послуги, відповідно до умов зазначених договорів, жодним чином не підтверджує наявність понесених позивачем за зустрічним позовом збитків у вигляді упущеної вигоди.
Відтак, позивачем за зустрічним позовом не доведено в першу чергу наявності збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки ТОВ "А-два" не надано доказів, які б беззаперечно вказували на те, що дохід міг би бути отриманий останнім у випадку надання послуг зазначеним особам.
Вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення упущеної вигоди, які базуються на розрахунку можливого прибутку в сумі 560 499,50 грн, побудовані на можливих очікуваннях ТОВ "А-два" щодо отримання певного доходу та не підтверджені належними і допустимими доказами, які б свідчили про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач за зустрічним позовом.
При розгляді первісного позову судом було встановлено, що ТОВ "А-два" було порушено взяті на себе зобов'язання за Договором, зокрема, щодо встановлення РЗ не пізніше 100 календарних днів з дати підписання сторонами Договору та узгодження проектної документації на виготовлення, розміщення та монтаж РЗ, порушення строків розрахунків за Договором за послуги з розміщення РЗ у місцях (площинах), придатних для їх розміщення (пункти 1, 2, 5, 8, 9, 23, 24, 27, 32 Додатку 1 до Договору).
Суд відхиляє як необґрунтовані посилання позивача за зустрічним позовом на дострокове розірвання Договору відповідачем за зустрічним позовом в односторонньому порядку як на підставу завдання збитків ТОВ "А-два", оскільки розірвання договірних відносин АТ "Українська залізниця" мало наслідком невиконання позивачем за зустрічним позовом зобов'язання, визначеного підп. 2.3.4 пункту 2.3 Договору, при цьому, сторони при укладенні Договору погодили умову про розірвання Договору АТ "Українська залізниця" в односторонньому порядку у випадку порушення ТОВ "А-два" терміну встановлення РЗ.
За приписами частин 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України пов'язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов'язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.
Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
Подані позивачем за зустрічним позовом докази на підтримання власної позиції, на думку суду, є неповними та непереконливими, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість первісного позову, відтак до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає заборгованість за Договором у розмірі 136 959,08 грн. У задоволенні зустрічного позову суд дійшов висновку відмовити з вищевказаних підстав.
Витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову в розмірі 2 054,39 грн, пропорційно розміру задоволених вимог за первісним позовом, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача за первісним позовом, а решта витрат позивача за первісним позовом зі сплати судового збору, в зв'язку з необхідністю часткової відмови у задоволенні первісного позову - на позивача за первісним позовом.
Витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову в розмірі 8 407,49 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача за зустрічним позовом, оскільки зустрічний позов не підлягає задоволенню.
Оскільки позивачем за зустрічним позовом не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у встановлені процесуальним законом порядку та строк, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А-два" (Україна, 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, буд. 6, офіс 213; ідентифікаційний код: 38374514) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) заборгованість в розмірі 136 959 (сто тридцять шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн 08 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 054 (дві тисячі п'ятдесят чотири) грн 39 коп.
3. В іншій частині первісного позову відмовити.
4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 898,12 грн за подання первісного позову покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
5. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
6. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 407,49 грн за подання зустрічного позову покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "А-два".
7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 22.02.2021
Суддя О.В. Нечай