ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.02.2021Справа №910/15707/20
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення штрафу у розмірі 38 030,40 грн.,
У жовтні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 38 030,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" стверджує, що відповідачем було неналежно виконано свої зобов'язання із своєчасної доставки вантажу за залізничними накладними №№ 53624250, 53624268, 53635447, 53635462, 53635496, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для застосування до Акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафних санкцій у виді штрафу, передбаченого ст. 116 Статуту залізниць України, у розмірі 38 030,40 грн.
До позовної заяви Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" було долучено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, згідно якого вбачається, що позивач очікує понести витрати на оплату судового збору у розмірі 2 102,00 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги в орієнтовному розмірі 3 533,30 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2020 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 19.10.2020) відкрито провадження у справі №910/15707/20; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 06.11.2020 про відкриття провадження у справі №910/15707/20 була надіслана відповідачу 10.11.2020 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, та згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105474219042 була вручена Акціонерному товариству "Українська залізниця" 16.11.2020.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 06.11.2020 у справі №910/15707/20 встановлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Отже, Акціонерне товариство "Українська залізниця" повинне було подати відзив на позов у строк до 01.12.2020 включно.
Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку (ч. 7 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України).
03.12.2020 засобами поштового зв'язку від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на позов (зданий до установи поштового зв'язку 01.12.2020) з доказами його направлення позивачу, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що усі вагони з вантажем були доставлені з простроченням не з вини залізниці, а через не прийом даного вантажу станцією Одеса-Порт через перевантаження. Крім того, відповідач звертає увагу суду, що переуступний напис на накладних виконаний не керівником (а начальником) та головним бухгалтером Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".
Разом із відзивом Акціонерним товариством "Українська залізниця" було направлено до суду заяву про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, яка обґрунтована скрутним фінансовим становищем відповідача, різким зростанням обсягу податкового навантаження та зменшенням купівельної спроможності населення через зупинку регулярних пасажирських перевезень залізницею з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, що призводить до збитковості діяльності Акціонерного товариства "Українська залізниця".
14.12.2020 засобами поштового зв'язку від Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" надійшла відповідь на відзив та на заяву про зменшення розміру штрафу (здана до установи поштового зв'язку 10.12.2020) з доказами її направлення відповідачу, в якій позивач вказує, що про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка у перевізних документах, однак спірні залізничні накладні не містять відмітки про причини затримки вантажу. Також позивач вказує, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" є Сахаутдінов Р.І., яким і було вчинено разом із головним бухгалтером переуступні написи на спірних залізничних накладних. Щодо заяви про зменшення розміру штрафу, то Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" вказує, що відповідачем систематично та впродовж кількох років порушуються свої зобов'язання із своєчасної доставки вантажу. Позивач вказує, що здійснює свою діяльність (яка також є збитковою) у зоні проведення операції об'єднаних сил, що унеможливлює нормальне функціонування підприємства, яке в свою чергу ускладнюється через несвоєчасне виконання залізницею своїх зобов'язань. Крім того, Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" стверджує, що ним та іншими підприємствами м. Маріуполь зроблено значні фінансові вливання на відновлення зруйнованої залізничної інфраструктури задля безперебійного залізничного постачання сировини, однак Акціонерне товариство "Українська залізниця" продовжує порушувати терміни доставки вантажу та не вживає належних заходів, спрямованих на недопущення подібних порушень у подальшому.
До своєї відповіді на відзив позивачем долучено докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно інформації з пошукової системи відстеження поштових відправлень Акціонерного товариства "Укрпошта" примірник відзиву був вручений Акціонерному товариству "Українська залізниця" 15.12.2020, однак відповідач не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив у визначений у п. 6 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 06.11.2020 у справі №910/15707/20 строк.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
У лютому 2020 року АТ "Українська залізниця" було здійснено перевезення вантажу (листової сталі та чорних металів) за залізничними накладними №53624250, №53624268, №53635447, №53625462 та №53635496.
Спір у справі стосується наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафу у загальному розмірі 38 030,40 грн. за несвоєчасну доставку вантажу згідно зазначених залізничних накладних.
Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, та Правил обчислення термінів доставки вантажів і Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі залізничних накладних №53624250, №53624268, №53635447, №53625462 та №53635496 відповідачем було взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу, здійснення чого не заперечується сторонами (навпаки, підтверджено відповідачем у змісті свого відзиву), однак, позивачем вказується на порушення встановлених строків відповідних перевезень.
Положеннями ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами.
Так, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за затримання терміну доставки вантажів в межах, визначених Статутом залізниць України.
Отже, при здійсненні перевезень вантажів залізничним транспортом на підставі договорів перевезення, укладених із суб'єктами господарювання-замовниками, залізниця, як перевізник, несе відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань в порядку, визначеному Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, та відповідає перед контрагентами за допущені нею прострочення у доставці вантажів до станції призначення в порядку, визначеному транспортним статутом на залізниці.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України на залізницю, як перевізника, покладено обов'язок доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений Статутом залізниць, пунктом 41 якого визначено, що терміни доставки вантажів та правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються правилами, виходячи з технічних можливостей залізниці; обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.
В даному випадку, позивачем вказується на те, що за доданими до позову залізничними накладними відповідачем було порушено взяті на себе зобов'язання із доставки вантажу у встановлені Правилами обчислення термінів доставки вантажів строки, а тому існують правові підстави для застосування визначеної відповідальності у вигляді стягнення штрафу.
Відповідно до пункту 41 Статуту залізниць України залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Як вбачається із спірних залізничних накладних:
- за залізничною накладною №53624250 вантаж був прийнятий АТ "Українська залізниця" 05.02.2020 (п. 56 накладної) для здійснення його доставки в пункт призначення. Відстань перевезення складала 923 км (п. 30 накладної);
- за залізничною накладною №53624268 вантаж був прийнятий АТ "Українська залізниця" 05.02.2020 (п. 56 накладної) для здійснення його доставки в пункт призначення. Відстань перевезення складала 923 км (п. 30 накладної);
- за залізничною накладною №53635447 вантаж був прийнятий АТ "Українська залізниця" 06.02.2020 (п. 56 накладної) для здійснення його доставки в пункт призначення. Відстань перевезення складала 923 км (п. 30 накладної);
- за залізничною накладною №53635462 вантаж був прийнятий АТ "Українська залізниця" 06.02.2020 (п. 56 накладної) для здійснення його доставки в пункт призначення. Відстань перевезення складала 923 км (п. 30 накладної);
- за залізничною накладною №53635496 вантаж був прийнятий АТ "Українська залізниця" 06.02.2020 (п. 56 накладної) для здійснення його доставки в пункт призначення. Відстань перевезення складала 923 км (п. 30 накладної).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в МЮ України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Пунктом 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України) визначено, що у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1. Правил).
Згідно з п. 2.4 наведених Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до п. 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, а саме:
- за залізничними накладними №53624250 та №53624268 вантаж був прийнятий АТ "Українська залізниця" 05.02.2020, отже з огляду на п. 2.1. Правил строк доставки обчислюється з 06.02.2020, оскільки відстань складає 923 км., строк доставки складає 5 діб + 1 доба на операції пов'язані з відправленням та прибуттям вантажу, тобто 6 діб. Відтак, враховуючи п. 2.4 Правил вантаж мав бути доставлений не пізніше 11.02.2020, проте доставлений 17.02.2020, що свідчить про те, що з 12.02.2020 відповідач вважається таким, що порушив строки доставки вантажу. З огляду на те, що вантаж по залізничним накладним №53624250 та №53624268 доставлений 17.02.2020, то прострочення доставки вантажу складає 5 діб.
- за залізничними накладними №53635447, №53635462 та №53635496 вантаж був прийнятий АТ "Українська залізниця" 06.02.2020, отже з огляду на п. 2.1. Правил строк доставки обчислюється з 07.02.2020, оскільки відстань складає 923 км., строк доставки складає 5 діб + 1 доба на операції пов'язані з відправленням та прибуттям вантажу, тобто 6 діб. Відтак, враховуючи п. 2.4 Правил вантаж мав бути доставлений не пізніше 12.02.2020, проте доставлений 17.02.2020, що свідчить про те, що з 13.02.2020 відповідач вважається таким, що порушив строки доставки вантажу. З огляду на те, що вантаж по залізничним накладним №53635447, №53635462 та №53635496 доставлений 17.02.2020, то прострочення доставки вантажу складає 4 доби.
Таким чином, календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, підтверджується, що вантаж відповідачем доставлено з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Згідно з ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Отже, за несвоєчасну доставку вантажу за залізничними накладними №53624250, №53624268, №53635447, №53625462 та №53635496 підлягає нарахуванню штраф у розмірі 30% від провізної плати.
Згідно з пунктом 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Проте, у п. 49 залізничних накладних №53624250, №53624268, №53635447, №53625462 та №53635496 не міститься відміток та/або зазначення причин затримки вагонів.
В свою чергу, відповідачем обставини прострочення виконання свого зобов'язання із вчасної доставки вантажу не заперечувались, як не спростовувалось вірності здійсненого позивачем розрахунку штрафу. АТ "Українська залізниця" лише вказує про те, що порушення строків доставки вантажу відбулось не з його вини, а через не прийом даного вантажу станцією Одеса-Порт через перевантаження.
Проте, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що мали місце незалежні від відповідача об'єктивні причини, що зумовили затримку у доставці вантажу, які згідно законодавства дають право залізниці на збільшення терміну доставки, у зв'язку з чим суд приходить до висновку правомірність нарахування штрафу за невчасну доставку вантажу згідно залізничних накладних №53624250, №53624268, №53635447, №53625462 та №53635496.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Суд відзначає, що в розумінні ст.ст. 13, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України самого факту посилання відповідача на відсутність в його діях вини та наявність незалежних від нього обставин для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань не достатньо та АТ "Українська залізниця" повинне довести (шляхом подання доказів), що порушення спірних зобов'язань мало місце не з вини залізниці.
Оскільки, Акціонерним товариством "Українська залізниця" не надано жодних доказів на підтвердження того, що мали місце незалежні від відповідача об'єктивні причини, що зумовили затримку у доставці вантажу, які згідно законодавства дають право залізниці на збільшення терміну доставки, у зв'язку з чим суд, здійснивши власний розрахунок штрафних санкцій, приходить до висновку, що сума штрафу, нарахованого на підставі ст.ст. 116, 130 Статуту за наслідками перевезення вантажу відповідачу за спірними залізничними накладними з перевищенням нормативних строків перевезення, становить 38 030,40 грн.
Відповідно до ст. 130 Статуту залізниць право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Згідно з ст. 133 Статуту залізниць передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
У п. 4 залізничних накладних №53624250, №53624268, №53635447, №53625462 та №53635496 зазначено, що одержувачем вантажу є Одеська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
На зворотному боці залізничних накладних №53624250, №53624268, №53635447, №53625462 та №53635496 міститься переуступний напис про передачу права на пред'явлення претензій та позову Приватному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", засвідчений підписами начальника та головного бухгалтера Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", тобто, від вантажоотримувача до вантажовідправника.
Суд вважає безпідставними твердження Акціонерного товариства "Українська залізниця" про неналежність особи - Сахаутдінова В.І., який посвідчив переуступний напис від імені Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", оскільки останній займає посаду начальника вантажоотримувача, в той час як переуступний напис повинен засвідчуватись керівником вантажоотримувача, оскільки загальновідомою обставиною є те, що термін "керівник" це не назва посади у юридичній особі, а узагальнена назва статусу, який займає відповідна особа у юридичній особі. До прикладу, керівниками юридичної особи є директор, генеральний директор, начальник тощо.
Попри наведене, суд вважає, що відповідачу дані обставини достеменно відомі, але останній посилається на надумані та безпідставні причини виключно з метою ухилення від застосування до нього штрафних санкцій, що в свою чергу дає підстави для висновку про недобросовісність Акціонерного товариства "Українська залізниця".
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно нараховано АТ "Українська залізниця" штрафні санкції у виді штрафу, передбаченого п. 116 Статуту, в розмірі 38 030,40 грн.
Щодо поданої відповідачем заяви про зменшення розміру штрафу на 50% суд відзначає наступне.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, вирішуючи таке питання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Передбачене статтею 233 Господарського кодексу України та статтею 551 Цивільного кодексу України право суду на зменшення пені може бути реалізоване судом у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19.
Вирішуючи заяву АТ "Українська залізниця" про зменшення суми штрафних санкцій судом враховано, що, по-перше, позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.
Проте, відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.
По-друге, порушення відповідачем своїх зобов'язань з вчасної доставки вантажів має систематичний характер вже продовж дуже тривалого часу у різних регіонах України, проте відповідачем не надано доказів вжиття заходів на недопущення таких порушень у майбутньому.
По-третє, загальновідомою обставиною є те, що у зв'язку із збільшенням в Україні кількості захворювань на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, та після запровадження карантину на всій території України (в період дії карантину), кількість пасажирських перевезень залізницею зменшилась, відтак у відповідача було більше можливостей для вчасного виконання своїх зобов'язань з доставки вантажу у порівнянні із попередніми роками.
Як унормовано частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, суд, оцінивши в т.ч. з огляду на викладені критерій обставини даної справі та мотивування поданої відповідачем заяви не вбачає правових підставі для її задоволення та зменшення заявленого до стягнення штрафу на 50% від встановленої судом суми, що підлягає стягненню з відповідача.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з АТ "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" суми штрафу у розмірі 38 030,40 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову покладається на відповідача з огляду на задоволення позову повністю.
Щодо розподілу судових витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги.
Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 533,30 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
До позовної заяви Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" було долучено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, згідно якого вбачається, що позивач очікує понести витрати на оплату судового збору у розмірі 2 102,00 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги в орієнтовному розмірі 3 533,30 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
14.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив, до якої позивачем було долучено копію договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №845 від 30.03.2018, який укладений з Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога", копії додаткових угод №4 від 03.12.2018, №26 від 09.12.2019, №197 від 02.10.2020 до договору; копію Акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 05.10.2020 до додаткової угоди №197 від 02.10.2020 до договору №845 від 30.03.2018.
Також в матеріалах справи наявні довіреність №7 від 02.01.2020, видана адвокату Івченку Сергію Петровичу на представництво інтересів Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", та свідоцтво серії ПТ №3055 про право Івченка Сергія Петровича на заняття адвокатською діяльністю.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 05.10.2020 до додаткової угоди №197 від 02.10.2020, Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" було надано Приватному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" юридичні послуги з консультації клієнта, узгодження правової позиції, складення позовної заяви та розрахунку суми штрафу загальною вартістю 3 533,30 грн.
У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - задоволення позовних вимог у повному обсязі та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 3 533,30 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1; ідентифікаційний код 00191129) суму штрафу у розмірі 38 030 (тридцять вісім тисяч тридцять) грн. 40 коп., судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 533 (три тисячі п'ятсот тридцять три) грн. 30 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 18.02.2021.
Суддя Р.В. Бойко