ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.02.2021Справа № 910/18569/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан логістик"
про cтягнення 127 509,22 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Дюбко С.П.
Представники:
Від позивача: Крижанівська І.З., довіреність № б/н від 02.01.20;
Від відповідача: Поліщук С.М., довіреність № 07 від 27.12.20.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан логістик" про стягнення 127 509,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості наданих послуг на підставі договору №ЕП-00000610 від 12.12.2018, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 114 500,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 473,50 грн., 3% річних у розмірі 2 588,73 грн. та пеню у розмірі 8 946,99 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2020 року відкрито провадження у справі № 910/18569/20 та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.
Представник позивача в судовому засіданні 09.02.2021 р. позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у своїх письмових запереченнях на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
12.12.2018 року між ТОВ «Молочна компанія «Галичина» та ТОВ «ПАН ЛОГІСТИК» укладений договір надання та організації послуг № ЕП-00000610 (надалі -Договір), за умовами якого ТОВ «Молочна компанія «Галичина» (перевізник) зобов'язується перевезти наданий йому експедитором (ТОВ «ПАН ЛОГІСТИК») вантаж в міжнародному та/або в міжміському сполученні з пункту відправлення до пункту призначення і видати вантаж вантажоодержувачеві або іншій уповноваженій на одержання вантажу особі, а Експедитор, після прийняття перевезення, відповідно до умов цього договору, зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (п. 1.1. договору).
Конкретні умови кожного перевезення зазначаються сторонами у разових договорах - заявках (далі - заявка), які при підписанні сторонами стають невід'ємними частинами цього договору. підписані сторонами умови заявки мають пріоритетну силу щодо умов цього договору. Сторони керуються умовами договору, якщо ці умови не змінені заявкою (п. 1.5. договору);
Експедитор (ТОВ «ПАН ЛОГІСТИК») зобов'язується надавати перевізнику заявку на перевезення не пізніше, ніж за три години до запланованої дати та часу завантаження. Заявки можуть надаватися за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти. В заявці сторони зазначають дату і адресу завантаження/розвантаження, назву вантажовідправника/вантажоодержувача, час подачі автомобіля , місце митного оформлення вантажу в країні відправлення та призначення і митні переходи, дані про вантаж, маршрут, державний номер автомобіля (тягача, причепа/напівпричепа), що буде здійснювати перевезення, додаткові вимоги до автомобіля, контактні дані водія, вартість перевезення, додаткові умови перевезення тощо (п.п. 2..1.1. договору).
Вартість послуг по кожному окремому перевезенні визначається у заявці на перевезення (п. 3.1. договору).
Експедитор проводить оплату за відповідне перевезення протягом двадцяти банківських днів після отримання від Перевізника всіх оригінальних документів, вказаних в п. 2.2.17 договору, якщо інший строк оплати не вказаний в заявці, та виключно після реєстрації перевізником виписаної ним податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог Податкового кодексу України. Сторони погодились, що перевізник зобов'язується зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 5 (п'яти ) днів з моменту її складання, (п. 3.2. договору).
За прострочення виконання платіжних зобов'язань по даному договору, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення (п. 4.4. Договору).
Договір набирає чинності із дати підписання сторонами і діє до 31.12.2019. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомить одна одну про бажання розірвати його, Договір вважається пролонгованим на тих же умовах на кожен наступний рік.
На виконання умов договору ТОВ «Молочна компанія «Галичина» у період з 24.12.2019 р. по 11.02.2020 р. надало ТОВ «ПАН ЛОГІСТИК» послуги щодо перевезень вантажу на загальну суму 114 500,00 грн., відповідно до заявок та товарно-транспортних накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.
ТОВ «Молочна компанія «Галичина» було складено вісім актів здачі-приймання робіт на загальну суму 114 500,00 грн. та надіслано відповідачеві поштою. Отримання відповідачем зазначених актів здачі-прийняття робіт підтверджується копіями експрес -накладних нової пошти.
Однак, відповідач не підписав і не направив на адресу позивача його примірники актів Заявнику.
У вказаних актах і заявках зафіксовані дати і адреси завантаження/розвантаження, назви вантажовідправника/вантажоодержувача, час подачі автомобіля , дані про вантаж, маршрут, державний номер автомобіля (тягача, причепа/напівпричепа), що буде здійснювати перевезення, додаткові вимоги до автомобіля, контактні дані водія, вартість перевезення, додаткові умови перевезення тощо.
Акти, зазначені в таблиці не містять підписів відповідача, проте, відповідач не скористався своїм правом надати щодо них свої зауваження чи заперечення щодо якості та обсягу виконаних послуг або правом повернути Перевізнику/Позивачу документи без здійснення оплати в разі їх неналежної підготовки та оформлення.
Відповідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Загальні умови перевезення визначаються Цивільним Кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Статтею 920 ЦК України визначено що, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.
Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав умови договору та умови заявок, що підтверджується товарно-транспортними накладними та актами здачі-приймання робіт на загальну суму 114 500,00 грн.
Доказів проведення оплати відповідачем вказаних сум у визначені строки матеріали справи не містять.
Разом з тим, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем було подано письмову заяву про застосування строку позовної давності.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 року).
Відповідно до ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Як вбачається з позовної заяви, відповідно до умов договору позивачем були надані послуги по автомобільному перевезенню та складено наступні акти здачі - прийняття робіт:
1. Акт здачі - прийняття робіт № МКГ00652403 від 24.12.2020 року на суму 19 000,00 грн. з ПДВ, строк платежу якого закінчився 30.01.2020 року;
2. Акт здачі - прийняття робіт № МКГ00661141 від 31.12.2020 року на суму 19 000,00 грн. з ПДВ, строк платежу якого закінчився 04.02.2020 року;
3. Акт здачі - прийняття робіт № МКГ00010366 від 03.01.2020 року на суму 7 000,00 грн. з ПДВ, строк платежу якого закінчився 07.02.2020 року;
4. Акт здачі - прийняття робіт № МКГ00010368 від 04.01.2020 року на суму 19 000,00 грн. з ПДВ, строк платежу якого закінчився 07.02.2020 року;
5. Акт здачі - прийняття робіт № МКГ00032380 від 16.01.2020 року на суму 7 000,00 грн. з ПДВ, строк платежу якого закінчився 21.02.2020 року;
6. Акт здачі - прийняття робіт № МКГ00035900 від 21.01.2020 року на суму 18 500,00 грн. з ПДВ, строк платежу якого закінчився 21.02.2020 року;
7. Акт здачі - прийняття робіт № МКГ00076932 від 08.02.2020 року на суму 18 500,00 грн. з ПДВ, строк платежу якого закінчився 12.03.2020 року;
8. Акт здачі - прийняття робіт № МКГ00088645 від 12.02.2020 року на суму 6 500,00 грн. з ПДВ, строк платежу якого закінчився 20.03.2020 року;
Як встановлено судом, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" було пред'явлено до суду 25.11.2020, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції господарського суду м. Києва.
Таким чином, позов пред'явлено з пропуском встановленого строку.
Відповідно до частин 3-5 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не заявлялися клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності.
Таким чином, суд вважає, що позивач не був позбавлений можливості пред'явити позов до відповідача в межах шестимісячного строку позовної давності.
Доказів зворотнього позивачем суду не надано, а судом не встановлено.
Заперечуючи проти застосування строків позовної давності позивач посилався на те, що згідно підписаних документів (договорів, заявок) ТОВ "Пан логістик" виступає саме як експедитор, а тому на ці правовідносини не поширюється дія положення ч. 5 ст. 315 ГК і до спірних правовідносин підлягає застосуванню загальна позовна давність тривалістю в 3 роки, визначена ст.257 ЦК. Також позивач посилався на п. 12 розділу "Прикінцеві і перехідні положення" Цивільного кодексу України, яким встановлено , що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Суд критично ставиться до вищезазначених доводів позивача з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
За змістом ч. 2 ст. 908 ЦК, що кореспондується з вимогами ч. 5 ст. 307 ГК, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
У справі, що розглядається, перевізник (позивач) взяв на себе зобов'язання перевозити наданий йому експедитором-замовником (відповідачем) вантаж у міжнародному та/або в міжміському сполученні з пункту відправлення до пункту призначення і видати вантаж вантажоодержувачеві або іншій уповноваженій на одержання вантажу особі, а Експедитор, після прийняття перевезення, відповідно до умов цього договору, зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (п. 1.1). Між позивачем (перевізником) і вантажовідправниками або вантажоодержувачами договірних відносин немає.
З аналізу наведених норм права та встановлених судом обставин справи вбачається, що між сторонами спору склалися правовідносини з перевезення вантажу.
Відсутність у цьому спорі відносин транспортного експедирування підтверджується положеннями ст. 929 ЦК, ст. 316 ГК, ст.ст. 1, 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», згідно з якими за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу. Тобто сторонами такого договору є експедитор і клієнт, на виконання доручень якого діє експедитор.
Таким чином, перевізник (позивач) уклав договір з посередницьким підприємством (відповідачем), яке користується правами та несе обов'язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників та вантажоодержувачів. У зв'язку з цим, відповідач користується правами вантажовідправника, в тому числі і правом на застосування позовної давності щодо вимог до нього із оплати перевезень.
Посилання позивача на п. 12 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» Цивільного Кодексу України» є необгрунтованими, оскільки у правовідносинах, що виникли між сторонами застосовується не ст. 267 ЦК України, а саме ч. 5 ст. 315 ГК України. У Господарському кодексу України відсутня норма, яка б продовжувала строки, визначені ст. 315 ГК України, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" не підлягають задоволенню, з огляду на пропуск спеціального строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у справі.
Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17.02.2021
Суддя О.В. Мандриченко