ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.02.2021Справа № 910/19772/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аркс" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення 10 211,29 грн.,
без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У грудні 2020 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Аркс" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (далі - Компанія) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 10 211,29 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2020 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/19772/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
19 січня 2021 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Компанії на позовну заяву від 15 січня 2021 року № 0104-24, в якому остання заперечила проти задоволення вимог Товариства, посилаючись на те що, позивач не звертався до відповідача у встановленому законом порядку із заявою про виплату страхового відшкодування, а отже, на її думку, Товариством порушено порядок звернення до Компанії, що передбачений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон). Крім того, відповідач у своєму відзиві надав свої зауваження щодо ціни позову, зазначеної у позовній заяві.
26 січня 2021 року до суду надійшла відповідь Товариства на відзив від 22 січня 2021 року, в якій останнє зазначило, що ним було допущено технічну помилку та невірно вказано ціну позову - 33 291,21 грн., у зв'язку з чим позивач просить вважати вірною ціною позову - 10 211,29 грн. Також Товариство вказувало на те, що подання заяви на виплату страхового відшкодування не є обов'язком для позивача і він має право на звернення з позовом до суду в межах одного року з дати ДТП.
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Враховуючи подання сторонами у даній справі заяв по суті спору, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, в яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
26 серпня 2020 року на площі Соборній у місті Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: зіткнення автомобіля "RENAULT", державний номерний знак: НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , з автомобілем "FORD", державний номерний знак: НОМЕР_2 , за кермом якого перебував ОСОБА_2 .
Дані обставини були зазначені в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від 26 серпня 2020 року. Відповідно до наведеного повідомлення ОСОБА_2 вказав, що він не дотримався бокового інтервалу та здійснив наїзд на автомобіль "RENAULT", який у момент зіткнення стяв. У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку, що вказана ДТП сталася з вини водія автомобіля "FORD", державний номерний знак: НОМЕР_2 , - ОСОБА_2 .
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "RENAULT", державний номерний знак: НОМЕР_1 (застрахований транспортний засіб). Власником застрахованого транспортного засобу є ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що пошкоджений транспортний засіб було застраховано позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту програми "Класік" від 13 листопада 2019 року № 299799а9згл. Копія цього правочину наявна в матеріалах справи.
У зв'язку з наведеними обставинами 27 серпня 2020 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про подію та виплату страхового відшкодування за вказаним договором.
Судом також встановлено, що на підставі рахунку-фактури фізичної особи - підприємця Штогрина Андрія Івановича від 8 вересня 2020 року № СПД-000643, а також ремонтної калькуляції від 29 вересня 2020 року № 1.003.20.0 позивачем було складено страховий акт від 2 жовтня 2020 року № ARX2633601 (належні копії зазначених документів наявні в матеріалах справи).
Відповідно до вказаного акту сума страхового відшкодування склала 10 211,29 грн.
З матеріалів справи вбачається, що вказана сума страхового відшкодування була перерахована позивачем на рахунок суб'єкта господарювання, який здійснював ремонт застрахованого транспортного засобу, - фізичної особи-підприємця Штогрина А.І., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 5 жовтня 2020 року № 710904. Зі змісту вказаного платіжного доручення вбачається, що сума страхового відшкодування була виплачена страхувальнику без ПДВ.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Суд зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого ТЗ.
Відтак, Товариство, здійснивши виплату страхового відшкодування, набуло права потерпілої у ДТП особи в межах здійсненої виплати у вищенаведеній сумі.
З матеріалів справи вбачається, що на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як особи, що на законних підставах експлуатувала автомобіль "FORD", державний номерний знак: НОМЕР_2 , застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) серії ЕР № 179886281 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 130 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.).
Отже, Компанія є особою, на яку вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації вищевказаного автомобіля "FORD", на момент ДТП.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на те, що позивач не звертався до відповідача у встановленому законом порядку із заявою про виплату страхового відшкодування, чим порушив порядок звернення до Компанії, що передбачений Законом.
Пунктами 35.1 та 35.2 статті 35 Закону встановлено прямий обов'язок потерпілого чи іншої особи, яка має право на отримання страхового відшкодування, подати страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Крім того, приписами пункту 37.1 статті 37 Закону прямо передбачено, що однією з підстав відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого.
Як вбачається з матеріалів справи, заяву про страхове відшкодування на суму 10 211,29 грн. у формі та в порядку, передбаченому статтею 35 Закону, Товариство відповідачу не подавало.
Пунктом 36.2 статті 36 Закону чітко визначено, що страховик (МТСБУ) зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову в його здійсненні протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Суд відхиляє посилання позивача на необхідність застосування у даній справі правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15, в яких подача позову до суду ототожнюється з подачею заяви про виплату страхового відшкодування, оскільки з моменту звернення Товариства з даним позовом до суду - 15 грудня 2020 року, до дати ухвалення цього рішення пройшло менше 90 днів, а отже у Компанії згідно з наведеними приписами Закону на час вирішення даного спору по суті не настав обов'язок щодо прийняття рішення про здійснення (відмову у здійсненні) страхового відшкодування у сумі 10 211,29 грн.
Враховуючи зазначені обставини та вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку про те, що позивач передчасно звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача вказаної суми.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 22 лютого 2021 року.
Суддя Є.В. Павленко