ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.02.2021Справа № 910/16499/20
Господарський суд місті Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/16499/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробничий дім "РІВС" (вул. Північна, буд. 3, м. Київ 214, 04214)
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелен-Шнайдер" (вул. Маршала Гречка, буд. 13, оф. 1002, м. Київ 136, 04136)
Про стягнення 52 981, 94 грн
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробничий дім "РІВС" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелен-Шнайдер" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 52 981, 94 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором дистриб'юції № 3 від 05.06.2018 в частині оплати поставленого товару.
03.11.2020 суд залишив позовну заяву без руху, надав позивачу п'яти денний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.
Також, судом встановлено спосіб, яким позивач має усунути недоліки, а саме шляхом:
- подання до суду відомостей визначених п. 7 -10 ч. 3 ст. 162 ГПК України;
- подання до суду письмової заяви з зазначенням всіх відомостей визначених п. 1 ч. 3 ст. 162 ГПК України (повного найменування сторін, засобів зв'язку, адрес електронної пошти тощо);
- подання до суду належним чином засвідчених доказів доданих до позовної заяви;
- подання до суду всіх доказів наявних у позивача;
- подання до суду письмового обґрунтування позовних вимог;
- подання до суду належних доказів направлення позивачем відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.
23.11.2020 через загальний відділ діловодства від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали від 03.11.2020. Позивачем усунуто недоліки, визначені ухвалою від 03.11.2020 про залишення позовної заяви без руху.
26.11.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, про що постановив відповідну ухвалу.
Позивач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі № 910/16499/20, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Суд зазначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/16499/20 за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: поштовий індекс: 04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, буд. 13, оф. 1002. Вказану ухвалу відповідач отримав 03.12.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105476248082, яке міститься в матеріалах справи.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Як підтверджено матеріалами справи, 05.06.2018 між позивачем, як постачальник, та відповідач, як дистриб'ютор, уклали договір дистриб'юції № 3 (далі за текстом - договір), предметом якого є порядок взаємодії та розрахунки сторін під час здійснення постачальником поставки товару на територію на якій дистриб'ютором здійснюється дистриб'юторська діяльність на умовах, визначених у цьому договорі (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 2.2. договору з метою реалізації п. 2.1. постачальник передає у власність дистриб'ютора товар, а дистриб'ютор приймає товар для подальшої його реалізації через точки продажу на території та сплачує його вартість на умовах визначених цим договором.
В п. 3.1. договору сторони погодили, що дистриб'ютор організовує свою діяльність по наданню постачальнику обумовлених даним договором послуг таким чином, щоб забезпечити виконання плану продажу та своєчасну оплату вартості поставленого йому постачальником товару.
Згідно із п. 4.10. договору документом, що підтверджує факт поставки вважається видаткова накладна на товар, яку постачальник складає на підставі підписаної сторонами специфікації.
Право власності на товар, а також всі ризики випадкового знищення, пошкодження товару переходять від постачальника до дистриб'ютора з моменту фактичної передачі товару та оформлення належним чином супровідної документації дистриб'ютором (п. 4.11. договору).
Відповідно до п. 6.5. договору дистриб'ютор здійснює попередню оплату товару в розмірі 30 % шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на підставі наданого постачальником рахунку та цього договору, 70 % вартості товару дистриб'ютор оплачує згідно умов специфікації.
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі видаткової накладної № 37 від 18.03.2020 позивача поставив відповідачу товар на суму 4 204, 20 грн, на підставі видаткової накладної № 53 від 24.03.2020 - 82 758, 00 грн, на підставі видаткової накладної № 100 від 10.04.2020 - 100000, 00 грн. загалом по вказаним видатковим накладним позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 186962, 20 грн.
Поставлений за вказаними накладними товар був частково оплачений відповідачем на суму 133 980, 26 грн, а саме: 18.03.2020 оплачено 1 261, 26 грн, 19.03.2020 - 37 440, 00 грн та 45 279, 00 грн, 15.05.2020 - 20 000, 00 грн та 25.06.2020 - 30 000, 00 грн.
За розрахунком позивача заборгованість відповідача за договором складає 52 981, 94 грн, стягнення якої і є предметом позову у даній справі.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 186 962, 20 грн, що підтверджується матеріалами справи, які відповідач в силу положень п. 6.5. договору був зобов'язаний оплатити шляхом здійснення переплати на підставі рахунку в розмірі 30 % вартості товару та шляхом оплати 70 % вартості товару на підставі специфікації.
Матеріали справи специфікації на умовах якої відповідач зобов'язаний сплатити 70 % вартості товару не містять, відповідно суд позбавлений можливості достеменно встановити умови оплати за договором.
Проте, із наявних у справі платіжних доручень, на підставі яких відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару вбачається, що за кожною видатковою накладною товар був оплачений на різних умовах. Наприклад, товар поставлений за видатковою накладною № 53 від 24.03.2020 був повністю оплачений на умовах передплати, за товар поставлений за видатковою накладною № 37 від 18.03.2020 товар був поставлений на умовах 30 % переплати, а за видатковою накладною № 100 від 10.04.2020 на умовах після оплати. Отже, із матеріалів справи вбачається, що своїми діями (юридично значущими) сторони змінили порядок оплати поставленого за договором товару, при цьому яким саме чином, із наявних у справі доказів встановити не можливо.
З огляду на вказане та на підставі ст. 692 Цивільного кодексу України, якою внормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати товару, суд дійшов висновку, що строк оплати поставленого товару у даному випадку настав (адже із наявних матеріалів справи не вбачається встановлення іншого).
Враховуючи, що відповідачем поставлений товар був оплачений лише частково, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 52 981, 94 грн (186 962, 20 - 133 980, 26 = 52 981, 94), доказів сплати якої відповідачем суду не надано.
Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 52 981, 94 грн відповідачем суду не надано.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 52 981, 94 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до ст. 692 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 52 981, 94 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованість за поставлений товар за договором, у заявленому позивачем розмірі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробничий дім "РІВС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелен-Шнайдер" про стягнення 52 981, 94 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелен-Шнайдер" (вул. Маршала Гречка, буд. 13, оф. 1002, м. Київ 136, 04136; ідентифікаційний код 41572605) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробничий дім "РІВС" (вул. Північна, буд. 3, м. Київ 214, 04214; ідентифікаційний код 39714317) 52 981 (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят одну) грн 94 коп. основної заборгованості та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г. П. Бондаренко - Легких