ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.01.2021Справа № 910/10420/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного підприємства "Охоронна група "КОМСЕРВІС" (вул. Оболонська Набережна. буд. 11, корп. 3, м. Київ, 04210, код ЄДРПОУ 40874109)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТ АРТ ЛТД" (вул. Менделеєва, буд. 1, корп. 6. Закарпатська обл., Свалявський р-н, місто Свалява, 89300, код ЄДРПОУ 39949191)
про стягнення 35 960, 18 грн,
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання
Приватне підприємство "Охоронна група "КОМСЕРВІС" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТОЛЮКС ЕКСПРЕС ПОШТА" (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОСТ АРТ ЛТД"; далі - відповідач) про стягнення суми 32 900, 00 грн основного боргу, 376,36 грн 3% річних, 449,08 грн інфляційних, 2 234,74 грн пені.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про спостереження за спрацюваннями засобів охоронно-тривожної сигналізації №б/н від 21.02.2019 щодо оплати наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020, у зв'язку з тим, що при перевірці правильності зазначених даних щодо відповідача у справі були наявні неточності, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.10.2020, зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення щодо належної адреси відповідача з відповідними доказами станом на дату відкриття провадження у справі, а також щодо територіальної юрисдикції (підсудності) даної справи.
28.10.2020 від позивача до суду надійшов лист з доказами понесених позивачем судових витрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 підготовче засідання, відкладено на 25.11.2020.
05.11.2020 на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 від позивача надійшли пояснення щодо адреси місцезнаходження відповідача станом на дату відкриття провадження у справі та щодо територіальної юрисдикції (підсудності) даної справи.
Підготовче засідання, призначене на 25.11.2020, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному.
28.10.2020 від позивача до суду надійшов лист з додатковими доказами понесених позивачем судових витрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 підготовче засідання призначено на 24.12.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/10420/20 до судового розгляду по суті на 20.01.2021.
У судовому засіданні 20.01.2021 представники позивача підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнити.
В свою чергу, відповідач взагалі в судові засідання не з'являвся, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся належним чином.
Так, відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду про повідомлення про дату, час та місце розгляду справи були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адреси місцезнаходження відповідача, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: « 03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 30» та « 79053, Львівська обл. м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 18, офіс 701».
Станом на дату розгляду справи конверти з ухвалами про повідомлення про дату час та місце засідання були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній».
Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали про повідомлення про час, дату та місце розгляду справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
За змістом частини 1 та 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи і не повідомив суду про причини неявки, суд на місці постановив проводити розгляд справи по суті проводити за відсутності представника відповідача.
Разом з цим суд зазначає, що у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
За результатами розгляду справи, суд вважає за необхідне зазначити, що час розгляду справи є виправданим.
Згідно до з частинами першою та другою статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Згідно з частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини другої цієї статті суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
При цьому, суд враховує пріоритети, визначені частиною третьої статті 2, згідно до якої основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; … 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Враховуючи процесуальну поведінку учасників судового процесу, суд неодноразово відкладав судові засідання для забезпечення засад верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивності, а також змагальності сторін.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.1.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було би неприродно встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку яка залежить від певних критеріїв вироблених практикою ЄСПЛ складність справи поведінка заявника поведінка державних органів значущість питання для заявника.
У судовому засіданні 20.01.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд,
21.02.2019 між Приватним підприємством «Охоронна група «КОМСЕРВІС» (далі - позивач; виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛЮКС Експрес пошта» (далі - відповідач, замовник) було укладено договір №ОГ-18-ПО про спостереження за спрацюваннями засобів охоронно-тривожної сигналізації (далі - договір).
Відповідно до розділу 2 цього договору, замовник передає, а виконавець приймає під охорону за допомогою пульта централізованого спостереження об'єкти, що вказані в додатку №1 до договору (що є його невід'ємною частиною) (пункт 2.1. договору). Охорона об'єктів здійснюється шляхом спостереження за станом засобів охоронно-тривожної сигналізації на об'єктах та негайного виїзду ГМР при їх спрацюванні з метою затримання сторонніх осіб, що незаконно проникли на об'єкт, в період охорони (пункт 2.2. договору). Початком надання охоронних послуг виконавцем вважається дата, що вказана в акті вводу в експлуатацію охоронної сигналізації (додаток 2). Періодом охорони вважається період часу з моменту взяття об'єкта під охорону до його зняття з охорони (пункт 2.3. договору).
Пунктом 3.2.12. договору встановлений обов'язок замовника своєчасно вносити оплату за послуги охорони згідно п. 8.2. договору.
Відповідно до пункту 5.1.4. договору у разі порушення строку оплати вартості наданих виконавцем послуг замовник за кожний день прострочення зобов'язаний виплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який нараховується пеня.
Згідно з пунктом 8.1. договору щомісячна вартість послуг виконавця не залежить від фактичного часу знаходження об'єкта під охороною, розмір якої визначений в додатку 1 до договору.
Оплата за Договором здійснюється на умовах передоплати і проводиться щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця за наступний місяць. Оплата послуг здійснюється замовником на підставі договору та/або рахунку, який направляється замовнику на електронну адресу, що вказана в додатку 1 до договору (пункт 8.2. договору). Відсутність рахунку на оплату наданих послуг виконавцем з будь-яких підстав не звільняє замовника від обов'язку своєчасної оплати послуг відповідно до умов договору (пункт 8.3. договору).
У разі невиконання зобов'язань замовником, визначених п.8.2. договору протягом 30 календарних днів виконавець направляє замовнику два примірники акту прийняття наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів підписати і повернути один примірник підписаного акту виконавцю.
У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник має право не підписувати акт та зобов'язаний в той же строк, у письмовій формі надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення (пункт 8.4. договору).
За умови неповернення замовником підписаного акта прийняття наданих послуг, чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений п. 8.4. цього договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами (пункт 8.5. договору).
21.02.2019, згідно додатку №1 до договору замовник передав під охорону виконавця один об'єкт, а саме, павільйон (№153, №171, №154, №172) у секторі А площею 20 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, вул., Садова, 70-а -100 (мікрорайон Жуляни), вартість охоронних послуг становила 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 копійок) за календарний місяць.
Договір №ОГ-18-ПО від 21.02.2019 вважається укладеним з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та набуває чинності відповідно до п. 2.3. договору (пункт 11.1. договору). Строк цього договору починає свій перебіг з моменту, визначеному у п. 2.3. цього договору та діє протягом календарного року (пункт 11.2. договору). Якщо за 15 днів до закінчення дії договору жодна із сторін письмово не повідомить про його припинення, договір вважається продовжений на той же термін, без обмеження кількості разів його продовження (пункт 11.3. договору). Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (пункт 11.4. договору).
Додатковими угодами до договору №ОГ-18-ПО від 21.02.2019 вносилися зміни.
Так, шляхом укладання додаткових угод №1 та №2 до договору від 01.03.2019, у зв'язку прийняттям на спостереження за станом охоронно-тривожної сигналізації приміщень, що знаходяться за адресами: м. Луцьк, вул. Карбишева, 1 та м. Черкаси, вул. Володимира Ложешникова (Крупської) 18, сторонами збільшено вартість послуг виконавця до 1900, 00 грн.
Додатковою угодою №3 до договору від 04.03.2019, у зв'язку прийняттям на спостереження за станом охоронно-тривожної сигналізації приміщення, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Набережна, 32, вартість послуг виконавця збільшено до 2400, 00 грн.
Додатковою угодою №4 до договору від 01.03.2019, у зв'язку з початком надання послуг автоматичної передачі SMS-повідомлення на мобільний телефон замовника та зміною вартості послуг, сторонами додаток №1 до договору викладений у новій редакції, та відповідно вартість послуг склала 2980, 00 грн.
З 14.03.2019, відповідно до додаткової угоди №5 до договору, вартість вказаних послуг збільшено до 2980, 00 грн, у зв'язку прийняттям на спостереження за станом охоронно-тривожної сигналізації приміщення, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, 78-В.
Згідно з додатковою угодою №6 до договору від 01.03.2019, у зв'язку прийняттям на спостереження за станом охоронно-тривожної сигналізації приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, б-р Перова, 44, вартість послуг зросла до 3540, 00 грн.
З 15.04.2019 вартість послуг збільшено до 4860, 00 грн, на підставі укладення додаткової угоди №7 до договору, у зв'язку прийняттям на спостереження за станом охоронно-тривожної сигналізації приміщень, що знаходяться за адресами: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 18 та м. Луцьк, вул. Привокзальна, 10.
З 01.06.2020, вартість послуг було зменшено до 3700, 00 грн шляхом укладення додаткової угоди №8 до договору, у зв'язку з припиненням спостереження за об'єктами: м. Київ, вул., Садова, 70-а -110 (мікрорайон Жуляни) та Садова, 70-а -100 (мікрорайон Жуляни).
Як встановлено судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, за період з грудня 2019 року по червень 2020 року позивачем було надано відповідачу послуги спостереження за спрацюваннями засобів охоронно-тривожної сигналізації на загальну суму 32900, 00 грн, про що позивачем складені акти надання послуг №180 від 31.08.2019, №281 від 31.08.2019, №283 від 30.09.2019, №310 від 31.10.2019, №513 від 31.08.2019, №1 від 31.01.2020, №114 від 29.02.2020, №239 від 31.03.2020, №369 від 30.04.2020, №500 від 31.05.2020, №648 від 30.06.2020 та виставлені відповідні рахунки на оплату.
На виконання умов пункту 8.4. договору замовником було повернуто виконавцю підписані та скріплені печаткою наступні акти надання послуг: №180 від 31.08.2019, №281 від 31.08.2019, №283, від 30.09.2019, №310 від 31.10.2019, №513 від 31.12.2019, №1 від 31.01.2020 та №114 від 29.02.2020.
Як зазначає позивач, інші акти надання послуг виконавцю повернуті не були, однак враховуючи, що замовником не було надано письмових зауважень щодо якості, кількості наданих послуг, та у відповідності до умов п. 8.5. договору, надані послуги прийняті замовником без зауважень.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо надання послуг.
Втім, відповідач оплату послуг спостереження за спрацюваннями засобів охоронно-тривожної сигналізації за період з грудня 2019 року по червень 2020 року не виконав.
Позивач зазначає, що 10.06.2020 звертався до відповідача із досудовою вимогою №88, яка була вручена відповідачу 15.06.2020, однак залишена без відповіді та задоволення, що і стало причиною звернення до суду з даним позовом.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 8.2. договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг за договором на момент розгляду справи настав.
Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, відповідач оплату послуг спостереження за спрацюваннями засобів охоронно-тривожної сигналізації за період з грудня 2019 року по червень 2020 року не здійснив.
Тоді як, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем, визначених умовами договору послуг та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині повної оплати отриманих послуг, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 32 900, 00 грн.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Пунктом 5.1.4. договору сторони погодили, що у разі порушення строку оплати вартості наданих виконавцем послуг замовник за кожний день прострочення зобов'язаний виплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який нараховується пеня.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати отриманих послуг, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов договору, позивачем нараховано пеню у загальному розмірі 2234, 00 грн за період з 01.12.2019 по 15.07.2020,
Здійснивши перерахунок пені, суд прийшов до висновку, що він є арифметично невірним, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що обґрунтована сума пені є більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог, позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в сумі заявленій позивачем, а саме 2234, 00 грн.
Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано 3% річних в сумі 376, 36 грн та інфляційні втрати у розмірі 449, 08 грн.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат за визначений позивачем період, суд встановив, що вказане нарахування проведено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього заборгованості з оплати по договору №ОГ-18-ПО від 21.02.2019 та відсутність підстав для оплати заявлених до стягнення коштів.
За таких обставин, оцінивши подані докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у матеріалах справи наявні наступні докази:
- копія договору №19 про надання правничої допомоги від 20.10.2020;
- копія платіжного доручення №651 від 27.10.2020 на суму 5000 грн;
- копія акту надання послуг №03/11 від 03.11.2020; на суму 2000 грн;
- копія платіжнного доручення №719 від 18.11.2020 на суму 2000 грн;
- копія платіжнного доручення №720 від 18.11.2020 на суму 3500 грн;
- копія ордеру серії АІ №1064479 від 27.10.2020;
- копія посвідчення адвоката Зінченко І.О.;
- копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Зінченко І.О.
Відповідно до умов договору №19 про надання правничої допомоги від 20.10.2020, укладеного між Приватним підприємством "Охоронна група "КОМСЕРВІС" (далі - клієнт) та адвокатом Зінченко І.О. (далі - адвокат), клієнт доручає, а адвокат відповідно до чинного законодавства приймає на себе зобов'язання в якості правничої допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права та законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановленому цим договорм та додатковими угодами, що є невід'ємними додатками до договору.
З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем фактично понесено витрати на правову допомогу у розмірі 10500 грн, наданої позивачу адвокатом Зінченко І.О.
За змістом статті 1 Закону України №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
У відповідності до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Суд враховує, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), що відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах від 25.04.2018 у справі №922/3142/17, від 02.05.2018 у справі №910/22350/16, від 11.06.2018 року у справі №923/567/17.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10500, 00 грн .
На підставі викладеного, та керуючись ст. 86, 126, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Охоронна група "КОМСЕРВІС" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТ АРТ ЛТД" (вул. Менделеєва, буд. 1, корп. 6. Закарпатська обл., Свалявський р-н, місто Свалява, 89300, код ЄДРПОУ 39949191) на користь Приватного підприємства "Охоронна група "КОМСЕРВІС" (вул. Оболонська Набережна. буд. 11, корп. 3, м. Київ, 04210, код ЄДРПОУ 40874109) 32 900 (тридцять дві тисячі дев'ятсот) грн 00 коп. основної заборгованості 376 (триста сімдесят шість) грн 36 коп. 3% річних, 449 (чотириста сорок дев'ять) грн 08 коп. інфляційних втрат, 2234 (дві тисячі двісті тридцять чотири) грн 74 коп. пені, 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору та 10500 (десять тисяч п'ятсот) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2021
Суддя Н.І. Ягічева