номер провадження справи 18/120/20
10.02.2021 справа № 280/388/19
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електростанція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул.Промислова, буд. 133)
до відповідача Енергодарської міської ради Запорізької області (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, буд. 11)
треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:
1. Комунальне підприємство "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, буд. 1, прим. 8)
2. Комунальне підприємство "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 17, офіс 5-1)
3. Запорізька обласна державна адміністрація (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164)
про визнання протиправним та скасування рішення № 21 від 24.07.2018
Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.
при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.
учасники справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від третьої особи-1: Сущенко П.Г., довіреність № б/н від 08.12.2020
від третьої особи-2: не з'явився
від третьої особи-3: Левіт А.Р., довіреність №08-49/0003 від 04.01.2021
У січні 2019 року державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Енергодарської міської ради Запорізької області, треті особи: комунальне підприємство "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради, комунальне підприємство "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради, Запорізька обласна державна адміністрація, про визнання протиправним та скасування рішення Енергодарської міської ради Запорізької області "Про створення комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради Запорізької області" № 21 від 24.07.2018.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.03.2019 провадження у справі № 280/338/19 закрито; роз'яснено позивачу, що даний спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 27.03.2019 в адміністративній справі №280/388/19 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.07.2020 ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 27.03.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 залишено без змін.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.08.2020 за заявою ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в поряду ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України, справу № 280/338/19 направлено за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Запорізької області.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020 вказану справу передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 23.09.2020 прийнято справу до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі № 280/388/19, присвоєно справі номер провадження 18/23/20, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - комунальне підприємство "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради, комунальне підприємство "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради, Запорізьку обласну державну адміністрацію, призначено підготовче судове засідання на 27.10.2020.
У зв'язку з перебуванням судді Левкут В.В. з 12.10.2020 по 30.10.2020 на лікарняному, судове засідання, призначене на 27.10.2020 не відбулося. Сторони повідомлені про неможливість проведення судового засідання 27.10.2020. Ухвалою від 02.11.2020 підготовче засідання призначено на 10.11.2020. Ухвалою від 10.11.2020 строк підготовчого провадження продовжувався на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 26.11.2020. Ухвалою від 20.11.2020, у зв'язку з виробничою необхідністю, підготовче засідання, призначене на 26.11.2020, перенесено на 02.12.2020. Ухвалою від 02.12.2020 підготовче засідання відкладено на 14.01.2021. Ухвалою від 14.01.2021 підготовче провадження закрито 14.01.2021, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 10.02.2021.
В судовому засіданні 10.02.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 10.02.2021 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".
В судове засідання 10.02.2021 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про розгляд справи без його участі до суду не надходило.
З позовної заяви від 23.01.2019 за вих. №28-23/1629 вбачається, що позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 24.07.2018 Енергодарською міською радою прийнято рішення №21 «Про створення комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради», яке порушує вимоги ст. 27 Господарського кодексу України, оскільки спрямоване на створення нового монопольного утворення без достатніх підстав, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, оскільки на території міста Енергодара вже наявний суб'єкт природних монополій, який з 2013 року здійснює аналогічні види ліцензованої господарської діяльності, а саме - Комунальне підприємство «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради, з яким позивачем укладено договір №12Т-13 від 23.04.2013 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для м. Енергодара. Вважає, що діяльність нового монопольного утворення КП «ТВК» ЕМР організовується на тій же матеріально-технічній базі, що наявна у іншого монополіста в тих же сферах діяльності - КП «ПКВ» ЕМР. При цьому правонаступництва між КП «ПКВ» ЕМР та КП «ТВК» ЕМР не відбувається. Отже, у відповідача відсутні підстави для вчинення дій та прийняття актів, спрямованих на створення нового монопольного утворення, а оскаржуване рішення, відповідно, є протиправним та підлягає скасуванню. Також вважає, що відповідач, який на даний момент є власником двох монопольних утворень (КП «ПКВ» ЕМР та КП «ТВК» ЕМР), що здійснюють аналогічні види господарської діяльності у сферах природних монополій та на суміжному ринку, мав на меті умисне виведення активів з КП «ПКВ» ЕМР для уникнення погашення даним підприємством заборгованості перед позивачем. Внаслідок несвоєчасної та неповної оплати послуг за теплову енергію, в тому числі за Договором №10Т-12 від 02.12.2012, КП «ВК «ТВК» має заборгованість перед ВП ЗАЕС, підтверджену рішеннями суду, яка складає 23700166,94 грн. Виконавчі документи щодо стягнення з КП «ВК «ТВК» заборгованості за судовими рішеннями знаходяться на примусовому виконанні відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, 27.12.2013 Енергодарською міською радою прийнято рішення №23, за яким припинено юридичну особу КП «ВК «ТВК» шляхом ліквідації. 21.08.2014 рішенням Енергодарської міської ради №54, скасовано рішення №23 від 27.12.2013 про припинення юридичної особи КП ВК «ТВК» шляхом ліквідації. Однак, господарська діяльність КП «ВК «ТВК» не поновлена, а заборгованість цього підприємства перед ВП ЗАЕС не погашена. Майно, яке було вилучено з господарського відання КП «ВК «ТВК» на підставі рішення Енергодарської міської ради №48 від 29.03.2013 й передано у господарське відання КП «ПКВ» ЕМР, до КП «ВК «ТВК» також не повернено. Енергодарською міською радою 27.11.2018 прийняті рішення №№ 3, 9, 12, 13, якими значна частина матеріально-технічної бази (рухоме та нерухоме майно комунальної форми власності), що перебували у господарському віданні (постійному користуванні) КП «ПКВ» ЕМР, передана у господарське відання (постійне користування) новому монопольному утворенню - КП «ТВК» ЕМР. Водночас, відповідач пунктом 4 рішення №3 від 27.11.2018, уповноважив КП «ТВК» ЕМР надати отримане за цим рішенням майно у користування КП «ПКВ» ЕМР. Отже, знову два підприємства (КП «ПКВ» ЕМР та КП «ТВК» ЕМР) використовують одне й теж майно для отримання дозвільних документів та провадження господарської діяльності в сферах природних монополій та на суміжних ринках. Таким чином, відповідачем вилучена матеріально-технічна база КП «ВК «ТВК», необхідна для здійснення господарської діяльності, в зв'язку з чим підприємство стало неплатоспроможним та позбавленим можливості самостійно погасити значну суму заборгованості перед ВП ЗАЕС, яка складає в сумі 23 700 166,94 грн. Позивач вважає, що у такий спосіб відповідач уникає передбаченого законодавством України обов'язку щодо погодження порядку чи забезпечення погашення заборгованості теплопостачальної організації (КП «ПКВ» ЕМР) перед постачальником енергоносіїв (позивачем). Отже, прийняте Енергодарською міською радою рішення № 21 від 24.07.2018 порушує встановлену законом заборону приймати акти або вчиняти дії, спрямовані на утворення без достатніх підстав нового монопольного утворення. Відповідно, оскаржуване рішення суперечить вимогам ст. 27 Господарського кодексу України, а тому має бути скасованим.
Порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод, інтересів позивача як суб'єкта природних монополій в сфері виробництва теплової енергії, полягає у неможливості стягнення з КП «ПКВ» ЕМР заборгованості за надані послуги, штрафних санкцій, індексу інфляції та судового збору, яка станом на 17.01.2019 загалом складає 33 644 340, 79 грн. Це, в свою чергу, негативно позначиться на господарській діяльності позивача як суб'єкта природної монополії та виробника теплової енергії. Як наслідок, оскаржуване рішення спричинить неможливість належного виконання позивачем Програми підвищення рівня безпеки енергоблоків атомних електростанцій.
На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 19, 42 Конституції України, ч. 5 ст. 27, 28 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 6, ч.ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про природні монополії», ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», п.п. 17 п.п. 3.2 п. 3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 22.03.2017 №308, ч.ч. 4, 5 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання», ст.ст. 4, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», позивач просить визнати протиправним (незаконним) та скасувати рішення Енергодарської міської ради №21 від 24.07.2018 «Про створення комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради.
Представник відповідача у судові засідання, призначені у господарському суді з розгляду цієї справи, не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника відповідача до суду не надходило.
Копію ухвали Господарського суду Запорізької області від 23.09.2020 про відкриття провадження у справі №280/388/19 отримано уповноваженим представником відповідача - 25.09.2020, що підтверджується оригіналом рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6900119447286 від 24.09.2020, який міститься в матеріалах справи.
З матеріалів справи №280/388/19 вбачається, що при розгляді цієї справи в Запорізькому окружному адміністративному суді, Енергодарською міською радою Запорізької області надано до справи письмовий відзив від 13.03.2019 за вих. №01-07- 10/30 на позовну заяву, в якому зазначено, що з позовними вимогами не погоджується, оскільки вони є безпідставними та необгрунтованими, такими що не відповідають вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про природні монополії» та Господарського кодексу України. При прийнятті спірного рішення, Енергодарська міська рада діяла відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування». Також зазначає про відсутність порушення ст. 27 ГК України під час прийняття рішення Енергодарської міської ради Запорізької області від 24.07.2018 № 21, оскільки на момент створення КП «ТВК» ЕМР, останнє не було монопольним утворенням у сфері постачання теплової енергії, як про це вказує позивач. Існування КП «ПКВ» ЕМР, яке здійснює постачання теплової енергії мешканцям міста Енергодар не є перешкодою для створення КП «ТВК» ЕМР. Для отримання реальної можливості для КП «ТВК» ЕМР здійснювати КП «ТВК» ЕМР господарську діяльність з постачання теплової енергії необхідний час для встановлення нових тарифів, укладення нового договору на транспортування та постачання теплової енергії з теплогенеруючою організацією. Також існують виконавчі провадження щодо стягнення заборгованості з КП «ПКВ» ЕМР на користь позивача. Таким чином, позивач не є суб'єктом правовідносин, які склались в результаті прийняття оскаржуваного рішення відповідачем, відповідно і дане рішення не може порушувати прав, свобод чи інтересів позивача. На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.
Позивачем до матеріалів справи надано письмову відповідь від 25.03.2019 за вих. №28-23/6479 на відзив, відповідно до якого позивач зазначає, що твердження відповідача, що оскаржуване рішення прийнято для задоволення потреб фізичних та юридичних осіб у відповідних комунальних послугах не відповідає дійсності, оскільки відповідні комунальні послуги на території міста Енергодара надає інше комунальне підприємство, що раніше було створене відповідачем, - Комунальне підприємство «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради. Вважає, що ст. 27 ГК України встановлено ознаку порушення, а саме є спрямованість дій чи рішень органу місцевого самоврядування на утворення без достатніх підстав нових монопольних утворень. Необхідність встановлювати, чи були наявні ознаки монопольного утворення на момент прийняття певних рішень чи вчинення дій, даною нормою не передбачається. А отже, твердження відповідача про відсутність ознак монопольного утворення на момент прийняття оскаржуваного рішення не має жодного правового значення. На підставі викладеного, позивач підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник Комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради підтримав доводи, викладені у письмовому відзиві від 26.10.2020 за вих. №4257 на позовну заяву, пояснивши, що Енергодарська міська рада Запорізької області від імені та в інтересах територіальної громади міста Енергодар відповідно до закону має право здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами комунальної власності. Відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв відповідно до норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». У статті 22 Закону України «Про теплопостачання» відсутні заборони місцевим радам створювати комунальні підприємства. Також, позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що визнання недійсним та скасування такого рішення захистить порушенні права та інтереси позивача. Комунальне підприємство «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради єдине підприємство у місті Енергодар здатне надавати послуги з централізованого опалення, теплопостачання, водопостачання та водовідведення. Зазначені послуги підприємство надає населенню, державним установам, приватним та державним підприємствам. Зазначене підприємство наразі є діючим, на якому також працює близько 500 осіб. Таким чином, наслідком визнання недійсним та скасування рішення Енергодарської міської ради №21 «Про створення комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради» від 24.07.2018 в судовому порядку може стати в подальшому передумовою для припинення діяльності такої юридичної особи, що негативно вплине на права та інтереси третіх осіб - працівників Комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради» та міста в цілому. Крім того, представник третьої особи - 1 посилається на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2019 у справі № 908/2798/18 як на факти, які встановлені судом та мають преюдиційне значення для вирішення цього спору.
Представник Запорізької обласної державної адміністрації підтримав позицію, викладену у письмових поясненнях від 09.11.2020, зазначивши, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у 2013 році КП «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради було видано ліцензії. Відповідно до норм Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензія підприємства на провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення є чинною та безстроковою. У разі, якщо підприємство бажає переоформити ліцензію, необхідно звернутися із відповідною заявою до облдержадміністрації, ліцензіатом якої на сьогодні є Підприємство. Комунальне підприємство «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради до облдержадміністрації з відповідною заявою не зверталося. Щодо ліцензій, які були видані Комунальному підприємству "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради, пояснив, що Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Запорізької обласної державної адміністрації було розглянуто звернення КП «Тепловодоканад» ЕМР та у зв'язку з наданням ним повного пакету документів, у Департаменту були відсутні підстави для залишення заяви без розгляду. Отже, розпорядженнями голови Запорізької обласної державної адміністрації від 14.12.2018 № 348-л, від 14.12.2018 № 347-л та від 14.12.2018 № 346-л було видано відповідні ліцензії Комунальному підприємству "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради на необмежений строк.
Представник Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Документи запропоновані надати ухвалою суду від 23.09.2020 не надіслав.
Всі процесуальні документи по цій справі було направлено Комунальному підприємству "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради на адресу: 71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 17, офіс 5-1.
Однак, копії ухвал суду від 23.09.2020 про відкриття провадження у справі, від 02.11.2020 про призначення підготовчого засідання, від 10.11.2020 про продовження строку підготовчого засідання та відкладення підготовчого засідання, від 20.11.2020 про перенесення підготовчого провадження, повернулись на адресу суду з зазначенням УДППЗ «Укрпошта» причини повернення - адресат не знайдено, за закінченням терміну зберігання.
Враховуючи викладене, суд визнає, що КП «ПКВ» ЕМР належним чином повідомлено про дату, час та місце призначених судових засідань. Однак, третя особа-2 своїми правами передбаченими ст. 168 ГПК України не скористалась, письмових пояснень по суті спору не надала.
Наявні матеріали дозволяють розглянути справи по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - 1, 3, суд
Відповідно до рішення Енергодарської міської ради Запорізької області від 24.07.2018 №21 «Про створення Комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради», з метою задоволення потреб фізичних та юридичних осіб у відповідних комунальних послугах, відповідно до ст.ст. 56-58, 78 Господарського кодексу України, керуючись п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», Енергодарська міська рада вирішила:
1. Створити юридичну особу комунальне підприємство «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради.
2. Затвердити статут комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради.
3. Делегувати міському голові повноваження щодо призначення особи, яка буде уповноважена на здійснення державної реєстрації комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
4. Делегувати міському голові повноваження щодо затвердження структури правління комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради.
5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на міського голову Музику П.О.
Згідно з п.1.3 Статуту КП «ТВК» ЕМР, власником Підприємства є Енергодарська міська рада Запорізької області. Уповноваженим Власника для Підприємства в усіх випадках, передбачених цим Статутом, є міський голова.
Відповідно до п.1.7 Статуту КП «ТВК» ЕМР, відносини Власника з Підприємством будуються на засадах його підпорядкованості.
Згідно з п.1.8 Статуту КП «ТВК» ЕМР, підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями Власника, а Власник не несе відповідальності за зобов'язаннями підприємства.
У пункті 2.2 Статуту КП «ТВК» ЕМР визначено основні завдання господарської діяльності підприємства, до яких, зокрема, відносяться: надання послуг з постачання теплової енергії; надання послуг з постачання гарячої води; надання послуг з централізованого водопостачання; надання послуг з централізованого водовідведення; інші завдання та види діяльності, які не суперечать вимогам чинного законодавства України.
Пунктом 3.1 Статуту КП «ТВК» ЕМР визначено основні види економічної діяльності підприємства, до яких, зокрема, відносяться: 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; 36.00 Забір, очищення та постачання води; 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод.
Пунктом 3.3 Статуту КП «ТВК» ЕМР встановлено, що підприємство вправі здійснювати діяльність, яка потребує спеціальних дозволів, патентів, ліцензій, після отримання зазначених дозволів, патентів, ліцензій.
Згідно з п.5.2 Статуту КП «ТВК» ЕМР, майно підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за підприємством на праві господарського відання.
Відповідно до п.5.5 Статуту КП «ТВК» ЕМР, власник відшкодовує обґрунтовані витрати Підприємства (різницю в тарифах за надані комунальні послуги споживачам тощо) за результатами його господарської діяльності відповідно до вимог чинного законодавства.
Як вбачається із інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрованими видами економічної діяльності КП «ТВК» ЕМР є: 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний); 36.00 Забір, очищення та постачання води; 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод; 42.21 Будівництво трубопроводів; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування.
Згідно з абз. 7 підп. 13 п. 4 та абз. 7 підп. 14 п. 4 Положення про Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Запорізької обласної державної адміністрації від 29.12.2012 № 687 зі змінами Департамент відповідно до покладених на нього завдань забезпечує: реалізацію повноважень обласної державної адміністрації щодо ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії; реалізацію повноважень обласної державної адміністрації щодо ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення.
Протоколами засідання комісії Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Запорізької обласної державної адміністрації з розгляду документів, що додаються здобувачами ліцензії до заяви про отримання (переоформлення, анулювання) ліцензій, № 66-21/2018 від 06.12.2018, №26-67/2018 від 06.12.2018 та № 25-67/2018 від 06.12.2018 засвідчено, що підписані документи, які додаються до заяв про отримання ліцензій Комунальним підприємством "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради подані в повному обсязі та відповідають вичерпному переліку документів, визначених в п. 1.7 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, затверджених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.03.2017 № 307 та від 22.03.2017 № 308.
Заяви та документи, що додаються до заяв, підписані особою, яка має на це повноваження, та складені за формами з Ліцензійних умов. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців є відомості про здобувача ліцензії та відсутні відомості про державну реєстрацію його припинення. Таким чином, відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» підстави для залишення заяви комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради про отримання ліцензії без розгляду були відсутні.
Розпорядженнями голови Запорізької обласної державної адміністрації від 14.12.2018 № 348-л, від 14.12.2018 № 347-л та від 14.12.2018 № 346-л видано відповідні ліцензії Комунальному підприємству "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради на необмежений строк.
На підставі отриманих ліцензій КП «ТВК» ЕМР внесено до Реєстру суб'єктів природних монополій у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, захоронення побутових відходів, розміщеного на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Рішенням Енергодарської міської ради №26 від 21.12.2018 затверджено нову редакцію статуту КП «ПКВ» ЕМР.
Відповідно до п.1.3 Статуту КП «ПКВ» ЕМР, власником підприємства є Енергодарська міська рада. Уповноваженим власника для підприємства в усіх випадках, передбачених цим Статутом, є міський голова.
Згідно з п.2.2 Статуту КП «ПКВ» ЕМР, до основних завдань господарської діяльності підприємства відноситься, зокрема, надання комунальних послуг з централізованого водопостачання, водовідведення та опалення.
Пунктом 3.1 Статуту КП «ПКВ» ЕМР встановлено, що основними видами економічної діяльності підприємства, зокрема, є: 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; 36.00 Забір, очищення та постачання води; 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрованими видами економічної діяльності КП «ПКВ» ЕМР є наступні: 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний); 36.00 Забір, очищення та постачання води; 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод; 38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 81.10 Комплексне обслуговування об'єктів.
Пунктом 3.3 Статуту КП «ПКВ» ЕМР встановлено, що підприємство вправі здійснювати діяльність, яка потребує спеціальних дозволів, патентів та ліцензій, після отримання зазначених дозволів, патентів та ліцензій.
Відповідно до листа Запорізької обласної державної адміністрації від 08.01.2019 №13-К-004-е, КП «ПКВ» ЕМР з 31.05.2013 має чинні ліцензії, видані НКРЕКП на провадження наступних видів господарської діяльності:
- на провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення серії АГ № 500098 на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 31.05.2013 № 68, строк дії ліцензії з 31.05.2013 по 30.05.2018;
- на провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами серії АД № 041995 на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 31.05.2013 № 67, строк дії ліцензії з 31.05.2013 по 30.05.2018;
- на провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії серії АД №041996 на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 31.05.2013 № 67, строк дії ліцензії з 31.05.2013 по 30.05.2018.
Відповідно до ч. 6 ст. 21 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» вказані ліцензії продовжують діяти та є безстроковими.
КП «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради звернулося до облдержадміністрації листом від 20.03.2018 № 01-12/492-05 як до ліцензіата з проханням надати відповідні роз'яснення про необхідність переоформлення ліцензії для подальшого провадження встановленої господарської діяльності або використання надалі наявної ліцензії з огляду на зміни Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
Листом облдержадміністрації від 26.03.2018 № 02837/08-26 підприємству надана відповідь, що відповідно до ч. 6 ст. 21 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що на день набрання чинності цим Законом (тобто на 28.06.2015) є чинними, продовжують діяти.
Ліцензії на провадження видів господарської діяльності, які є чинними на день набрання чинності цим Законом та мали обмежений термін дії є безстроковими і можуть бути, за заявою ліцензіата, переоформлені відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий строк.
Таким чином, відповідно до норм Закону ліцензія підприємства на провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення є чинною та безстроковою. У разі, якщо підприємство бажає переоформити ліцензію, необхідно звернутися із відповідною заявою до облдержадміністрації, ліцензіатом якої на сьогодні є Підприємство.
Як пояснив представник Запорізької обласної державної адміністрації Комунальне підприємство «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради до облдержадміністрації з відповідною заявою не зверталося.
Відповідно до п. 2.1.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 № 278 (діяли на момент отримання ліцензій КП «ПКВ» ЕМР), провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії можливе при виконанні таких умов як, зокрема, наявність у ліцензіата договорів (або попередніх договорів) купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою організацією (у разі якщо ліцензіат не є теплогенеруючою організацією), договорів (або попередніх договорів) на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами (у разі якщо ліцензіат не є теплотранспортуючою організацією) та договорів (або попередніх договорів) зі споживачами на постачання теплової енергії.
На виконання вказаних вимог між позивачем та КП «ПКВ» ЕМР укладено Договір №12Т-13 від 23.04.2013 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для м. Енергодара.
Рішенням виконавчого комітету Енергодарської міської ради №167 від 29.05.2013, КП «ПКВ» ЕМР з 01.06.2013 визначено виконавцем житлово-комунальних послуг в м. Енергодарі, зокрема, з централізованого опалення, з централізованого постачання холодної та гарячої води, з централізованого водовідведення. Також цим же рішенням КП «ПКВ» ЕМР дозволено застосовувати тарифи на житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та "централізованого постачання гарячої води, водопостачання та водовідведення для категорій: «Населення», «Бюджетні установи, організації», «Інші споживачі», затверджені рішеннями виконавчого комітету Енергодарської міської ради.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості щодо перебування КП «ПКВ» ЕМР в процесі припинення, а також записи про державну реєстрацію припинення цього підприємства у вказаному реєстрі відсутні.
27.11.2018 Енергодарською міською радою прийнято рішення, а саме:
- №3 «Про передачу комунального майна з балансу Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради на баланс Комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради»;
- №9 «Про укладання договору позички з комунальним підприємством «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради»;
- №12 «Про припинення права постійного користування земельними ділянками комунальному підприємству «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради»;
- №13 «Про передачу у постійне користування земельних ділянок комунальному підприємству «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради»
Позивач зазначає, що із вказаних рішень вбачається, що діяльність нового монопольного утворення КП «ТВК» ЕМР організовується на тій же матеріально-технічній базі, що наявна у іншого монополіста в тих же сферах діяльності - КП «ПКВ» ЕМР. При цьому правонаступництва між КП «ПКВ» ЕМР та КП «ТВК» ЕМР не відбувається.
З урахуванням викладеного, позивач вважає, що у відповідача відсутні підстави для вчинення дій та прийняття актів, спрямованих на створення нового монопольного утворення, а оскаржуване рішення, відповідно, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято в порушення ст. 27 Господарського кодексу України та ст. 22 Закону України «Про теплопостачання».
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно зі статтею 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
За приписами статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі статтею 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно з абзацом 15 статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципі законності.
Відповідно до пункту 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно зі ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
У пункті 31 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що до виключної компетенції міської ради належить прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
Згідно п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Згідно з ч. ч. 1, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Пунктами 5, 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Частиною 1 статті 78 Господарського кодексу України передбачено, що Комунальне унітарне підприємство створюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що Енергодарська міська рада Запорізької області від імені та в інтересах територіальної громади міста Енергодар відповідно до закону має право здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами комунальної власності. Також, питання про створення комунальних підприємств та затвердження установчих документів таких юридичних осіб належить до компетенції відповідного органу місцевого самоврядування - Енергодарської міської ради Запорізької області.
Отже, Енергодарська міська рада Запорізької області від імені та в інтересах територіальної громади міста Енергодара, відповідно до вищезазначеного законодавства реалізувала надане їй право власника, прийнявши рішення про створення комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради для задоволення потреб фізичних та юридичних осіб у відповідних комунальних послугах.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.04.2019 у справі №908/2798/18 за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до Енергодарської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) - Міністерство юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; 2) - Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області в особі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, 3) - Державна фіскальна служба України; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) - Комунальне підприємство "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради; 2) - Комунальне підприємство "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Енергодарської міської ради № 3 від 27.11.2018 про передачу комунального майна, в задоволенні позову відмовлено.
У вказаному рішенні встановлено, що «27.11.2018 р. Енергодарською міською радою прийнято рішення №3 про передачу комунального майна з балансу комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради на баланс комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради.
Відповідно до п. 1 рішення, із господарського відання та балансу комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради (далі - КП "ПКВ" ЕМР- третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору , на стороні відповідача) вилучається комунальне майно згідно із додатком до даного рішення та передається вказане комунальне майно в господарське відання та на баланс комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради (далі - КП "ТВК" ЕМР- третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ).
Згідно з п. 2 рішення, вищевказана передача майна має бути здійсненна у строк до 31.12.2018 р.
Відповідно до додатку до даного рішення, вартість майна, яке вилучається з господарського відання та балансу КП "ПКВ" ЕМР та передається в господарське відання та на баланс КП "ТВК" ЕМР, складає 350 767 610,69 грн. …
… майно закріплене на праві господарського відання за КП "ПКВ" ЕМР є власністю територіальної громади міста Енергодар в особі Енергодарської міської ради Запорізької області, питання відчуження якого вирішується виключно на пленарних засіданнях ради, тобто, передача комунального майна на баланс комунального підприємства не змінює форми власності та не позбавляє власника можливості реалізувати усі правомочності власності щодо такого майна. …
Отже, перебування на балансі та закріплення за КП "ПКВ" ЕМР на праві господарського відання нерухомого майна, не підтверджує набуття останнім у встановленому законом порядку права власності на вказане майно, а лише надає можливість підприємству здійснювати свою статутну діяльність для забезпечення потреб територіальної громади міста у послугах з централізованого водопостачання та водовідведення, тощо. …
Таким чином, Енергодарська міська рада Запорізької області від імені та в інтересах територіальної громади міста Енергодара відповідно до вищезазначеного законодавства реалізувала надане їй право власника, прийнявши рішення про передачу в господарське відання комунального майна територіальної громади міста Енергодар новоствореному комунальному підприємству "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради (надалі за текстом - КП "Тепловодоканал" ЕМР) для надання можливості останньому здійснювати свою статутну діяльність для забезпечення потреб територіальної громади. …
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване рішення Енергодарська міська рада Запорізької області (відповідач у справі) не порушила права та охоронювані законом інтереси позивача, як стягувача у виконавчих провадженнях №56631672 та №50779867 де боржником є КП "ПКВ" ЕМР. …
З метою виконання рішення суду постановами державного виконавця було накладено арешт на майно та кошти, що належать боржнику. Також, актом опису та арешту майна від 21.03.2016 було проведено опис та арешт 2343 одиниці майна, що обліковувалось на балансі КП "ПКВ" ЕМР балансовою вартістю 179 111 903, 05 грн.
08.04.2016 виконавче провадження № 49681714 було об'єднане у зведене виконавче провадження № 50779867.
19.04.2016 виконавче провадження № 49681714 було закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із повним фактичним виконанням рішення суду боржником шляхом погашення заборгованості.
Крім цього, в рамках зведеного виконавчого провадження № 50779867 постановами про опис та арешт майна на теперішній час описано та арештовано сім одиниць майна, що належать КП "ПКВ " ЕМР, балансова вартість яких складає 35 000 000, 00 грн.
Станом на 13.11.2018 залишок заборгованості за зведеним виконавчим провадженням № 50779867 складає 4 992 610, 05 грн.»
Зазначене рішення суду, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2019 у справі №908/2798/18 залишено без змін, касаційна скарга на вказані судові рішення сторонами не подавалась.
Відповідно до частини 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач посилається на те, що 27.11.2018 Енергодарською міською радою прийняті рішення №№ 3, 9, 12, 13, якими значна частина матеріально-технічної бази (рухоме та нерухоме майно комунальної форми власності), що перебували у господарському віданні (постійному користуванні) КП «ПКВ» ЕМР, передана у господарське відання (постійне користування) новому монопольному утворенню - КП «ТВК» ЕМР. Водночас, відповідач пунктом 4 рішення № 3 від 27.11.2018, уповноважив КП «ТВК» ЕМР надати отримане за цим рішенням майно у користування КП «ПКВ» ЕМР. Таким чином, відповідачем вилучена матеріально-технічна база КП «ВК «ТВК», необхідна для здійснення господарської діяльності, в зв'язку з чим підприємство стало неплатоспроможним та позбавленим можливості самостійно погасити значну суму заборгованості перед ВП ЗАЕС, яка складає в сумі 23 700 166,94 грн.
Однак, вказані твердження судом відхиляються, оскільки як встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.04.2019 у справі № 908/2798/1, яке має преюдиційне значення для вирішення цієї справи, права Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» рішенням Енергодарської міської ради № 3 від 27.11.2018 про передачу комунального майна іншому суб'єкту не порушені.
Також доводи позивача про те, що відповідач, який на даний момент є власником двох монопольних утворень (КП «ПКВ» ЕМР та КП «ТВК» ЕМР), що здійснюють аналогічні види господарської діяльності у сферах природних монополій та на суміжному ринку, мав на меті умисне виведення активів з КП «ПКВ» ЕМР для уникнення погашення даним підприємством заборгованості перед позивачем, судом сприймаються критично, оскільки вказані твердження є припущеннями позивача та не підтверджені жодними доказами у справі.
Відповідно до ст. 42 Конституції України, держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.
Відповідно до статті 27 Господарського кодексу України монопольним визнається домінуюче становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару (робіт, послуг). (ч. 1)
Монопольним є становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує розмір, встановлений законом. (ч. 2)
Монопольним може бути визнано також становище суб'єктів господарювання на ринку товару за наявності інших умов, визначених законом. (ч. 3)
У разі суспільної необхідності та з метою усунення негативного впливу на конкуренцію органи державної влади здійснюють стосовно існуючих монопольних утворень заходи антимонопольного регулювання відповідно до вимог законодавства та заходи демонополізації економіки, передбачені відповідними державними програмами, за винятком природних монополій. (ч. 4)
Органам державної влади та органам місцевого самоврядування забороняється приймати акти або вчиняти дії, спрямовані на економічне посилення існуючих суб'єктів господарювання-монополістів та утворення без достатніх підстав нових монопольних утворень, а також приймати рішення про виключно централізований розподіл товарів. (ч. 5)
Згідно зі ст. 28 Господарського кодексу України, стан товарного ринку, за якого задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю продукції в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами господарювання, не можуть бути замінені у споживанні іншими, у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на такі товари, ніж попит на інші товари (послуги), - вважається природною монополією. Суб'єктами природної монополії можуть бути суб'єкти господарювання будь-якої форми власності (монопольні утворення), які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.
У статті 1 Закону України «Про природні монополії» визначено, що природна монополія - стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) (далі - товари);
Суб'єкт природної монополії - суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності, який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії;
Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про природні монополії» передбачено, що відповідно до цього Закону регулюється діяльність суб'єктів природних монополій, зокрема, у сферах централізованого водопостачання та водовідведення, транспортування теплової енергії.
Відповідно до змісту ч. 11 ст. 5 Закону України «Про природні монополії» відповідно до цього Закону регулюється діяльність суб'єктів природних монополій у таких сферах: транспортування теплової енергії.
Згідно з ч.1 ст. 6 Закону України «Про природні монополії», до суміжних ринків, що регулюються відповідно до цього Закону, належить, зокрема, постачання теплової енергії.
Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про природні монополії», державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій здійснюється на основі таких принципів, як, зокрема, принцип самоокупності.
Частиною 3 статті 9 Закону України «Про природні монополії» встановлено, що при регулюванні цін (тарифів) на товари суб'єктів природних монополій не враховуються, зокрема, суми безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів, а також суми визнаних штрафів, пені, неустойки
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності як, зокрема, централізоване водопостачання та водовідведення, крім централізованого водопостачання та водовідведення за нерегульованим тарифом; виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, крім виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом.
Згідно з умовами п.п.17 п.п.3.2 п. 3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 22.03.2017 № 308, при провадженні господарської діяльності з постачання теплової енергії ліцензіат повинен, зокрема, укласти договори купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою організацією (у разі, якщо ліцензіат не є теплогенеруючою організацією), договори на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами (у разі необхідності) в обсязі, достатньому для виконання договірних зобов'язань перед споживачами, та договори зі споживачами на постачання теплової енергії.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про теплопостачання», якщо при централізованому теплопостачанні технологічні витрати теплової енергії або витрати палива теплогенеруючих, теплотранспортних, теплопостачальних організацій перевищують нормативний рівень, то це може стати підставою для розірвання існуючих договірних відносин з ними. (ч. 1)
Зміна форми власності або перехід права власності на відповідні об'єкти з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії, яка здійснюється в порядку, передбаченому законами України, не повинна призводити до погіршення умов та якості теплопостачання споживачам. (ч. 2)
У разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним). (ч. 3)
Договори про постачання та транспортування енергоносіїв укладаються з правонаступниками реорганізованої теплопостачальної та/або теплогенеруючої організації виключно за умови погодження порядку погашення заборгованості з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання за попередній період. (ч. 4)
Учасник (засновник) теплопостачальної або теплогенеруючої організації у разі прийняття рішення про її ліквідацію забезпечує погашення боргу такої організації перед постачальниками енергоносіїв. (ч. 5)
Суд зазначає, що норми ст. 27 Господарського кодексу України містять положення щодо заборони органам місцевого самоврядування приймати акти або вчиняти дії, спрямовані на економічне посилення існуючих суб'єктів господарювання - монополістів та утворення без достатніх підстав нових монопольних утворень.
Крім того, ні норми ст. 27 ГК України, ні ст. 22 Закону України «Про теплопостачання», не містять жодних застережень щодо заборони місцевим радам створювати комунальні підприємства.
Судом встановлено, що на момент створення КП «ТВК» ЕМР, останнє не було монопольним утворенням у сфері постачання теплової енергії, про що зазначає позивач, оскільки на момент створення КП «ТВК» ЕМР не мало на балансі майна, яке необхідне для здійснення господарської діяльності з постачання теплової енергії. Зазначене майно було передано на баланс КП «ТВК» ЕМР на підставі інших рішень сесій Енергодарської міської ради, які були прийняті майже через чотири місяці після створення КП «ТВК» ЕМР. Крім того, зазначене майно було надано у позичку КП «ПКВ» ЕМР для того, щоб останнє мало можливість продовжувати постачати теплову енергію мешканцям міста Енергодар відповідно до змісту договору №12Т-13 від 23.04.2013 для завершення опалювального сезону.
Суд зазначає, що існування КП «ПКВ» ЕМР, яке здійснює постачання теплової енергії мешканцям міста Енергодар не є перешкодою для створення КП «ТВК» ЕМР. Для отримання реальної можливості для КП «ТВК» ЕМР здійснювати господарську діяльність з постачання теплової енергії необхідний час для встановлення нових тарифів, укладення нового договору на транспортування та постачання теплової енергії з теплогенеруючою організацією.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Реалізуючи передбачене у вказаній нормі право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача або ж запобіжить його порушенню. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Згідно з частиною 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема судовий захист цивільного права та інтересу.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Отже, при вирішенні спору суд з'ясовує характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.
Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були або ж можуть бути вони порушеними.
До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Як стверджує позивач, договір №12Т-13 від 23.04.2013 укладений між КП «ПКВ» ЕМР та ВП ЗАЕС на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для м.Енергодара не розірваний, в нього не вносились зміни щодо зменшення об'ємів теплової енергії та зменшення переліку об'єктів, що обслуговуються; комунальне підприємство стабільно провадить господарську діяльність, передбачену статутом, у відповідності до виданих ліцензій і дозвільних документів; продовжує надавати послуги різним категоріям споживачів, у тому числі населенню міста Енергодар, з централізованого водопостачання та водовідведення, а також постачання теплової енергії.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровано Комунальне підприємство "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради за кодом ЄДРПОУ 42346158 та Комунальне підприємство "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради за кодом ЄДРПОУ 3216651.
Також суд зазначає, що в статутах КП «ТВК» ЕМР та КП «ПКВ» ЕМР відсутні положення, що КП «ТВК» ЕМР є правонаступником КП «ПКВ» ЕМР.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що створене нове Комунальне підприємство "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради за кодом ЄДРПОУ 42346158 є самостійною юридичною особою, а отже несе відповідальність за свою господарську діяльність самостійно з урахуванням особливостей закону щодо регулювання діяльності комунальних підприємств.
Крім того, у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо КП «ПКВ» ЕМР відсутні відомості, що вказане підприємство припинено ліквідовано або порушено провадження у справі про банкрутство, отже КП «ПКВ» ЕМР може продовжувати здійснювати види ліцензованої діяльності.
Посилання позивача на те, що відповідач приймає рішення відносно КП «ВК «ТВК» та КП «ПКВ» ЕМР, які призвели до фактичного припинення господарської діяльності КП «ВК «ТВК» і його неплатоспроможності, що в свою чергу, безпосередньо порушує майнові права та законні інтереси позивача, які полягають в ефективному виконанні судових рішень, а саме в стягненні заборгованості та штрафних санкцій з КП «ПКВ» ЕМР, у тому числі підтвердженої рішеннями судів України, судом відхиляється, оскільки, як встановлено рішенням суду від 10.04.2019 у справі № 908/2798/18, на момент прийняття спірного рішення Енергодарської міської ради Запорізької області від 27.11.2018 № 3, арешт на майно яке передавалось з господарського відання КП «ПКВ» ЕМР у господарське відання КП «Тепловодоканал» ЕМР був скасований. Інше майно КП «ПКВ» ЕМР продовжує знаходитись під арештом в рамках виконавчого провадження № 50779867. Отже, існує зведене виконавче провадження в рамках якого стягується заборгованість з КП «ПКВ» ЕМР на користь ДП «НАЕК» "Енергоатом" в особі ВП «ЗАЕС».
Виникнення негативних для позивача наслідків у вигляді наявної заборгованості комунальних підприємств вказує на можливість застосувати до таких правовідносин правил про субсидіарну відповідальність.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що рішення Енергодарської міської ради Запорізької області від 24.07.2018 №21 «Про створення Комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради» не порушує права та інтереси державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електростанція" та прийнято відповідно до норм Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в України», ст. 27 Господарського кодексу України, ст. 22 Закону України «Про теплопостачання».
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 42, 46, 76-80, 86, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 22.02.2021.
Суддя В.В. Левкут