Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"11" лютого 2021 р. м. Житомир Справа № 906/1410/20
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.
секретар судового засідання: Макарчук В.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Бенько І.В., ордер серія КН №64925 від 10.12.2020 (в режимі відеоконференції)
від відповідача: Яремчук О.В., довіреність від 11.11.2020
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росагро"
про стягнення 1 072 919,61 грн
Процесуальні дії по справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росагро" про стягнення 1072919,61 грн.
Ухвалою від 04.12.2020 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 29.12.2020.
23.12.2020 на адресу господарського суду Житомирської області надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 61, 62).
Ухвалою господарського суду від 29.12.2020 суд відклав підготовче засідання на 15.01.2021.
14.01.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 82, 83).
Ухвалою суду від 15.01.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.02.2021 р.
У судовому засіданні 11.02.2021р., відповідно до ст.240 ГПК України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги ТОВ "Тайтен Машинері Україна" грунтуються на умовах договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №TMU-219T-19 від 10.10.2019р.
В додатку №1 від 10.10.2019 до договору, яким є специфікація, зазначено, що постачанню підлягає жниварка для збирання кукурудзи Olimac Drago S 8 TR, нова, адаптована під комбайн CASE ІН 5130.
Сторони погодили ціну товару в гривнях - 1042449,10 гривень, а також встановили грошовий еквівалент в іноземній валюті - EURO - 38500,00 євро.
Відповідно до п. 2.3 договору сторони встановили, що протягом терміну дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті в гривнях у наступному порядку:
- платіж у розмірі 312734,73 грн (грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 11550,00 євро) - здійснюється Покупцем до 15.10.2019;
- платіж у розмірі 729714,37 грн (грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 26950,00 євро) - здійснюється Покупцем до 20.12.2019.
15.10.2019р. позивач на підставу акту приймання-передачі техніки поставив відповідачу товар.
Покупець здійснив часткову оплату отриманого товару в сумі 312219,60 грн. (еквівалент 11550 євро), у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 26950,00 євро, виходячи із наступного розрахунку: 38500,00 євро (ціна товару) - 11550,00 євро (оплата здійснена покупцем 11.10.2019) = 26950,00 євро.
За розрахунком позивача, станом на момент подачі позовної заяви сума основного боргу у розмірі 26950 євро становить еквівалент 906029,36 грн., що розрахований у порядку передбаченому п. 2.4 договору, а саме керуючись курсом продажу 1 євро на міжбанку станом на 20.11.2020 - 33,6189 грн.
У зв'язку з невиконанням ТОВ "Росагро" своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару в повному обсязі, позивач, на підставі п.п. 7.1, 7.2 договору, нарахував до стягнення 78383,12 грн. пені за період з 21.12.2019р. по 21.06.2020р. та 88507,13 грн. - 11% річних, нарахованих за період з 21.12.2019р. по 09.11.2020р.
Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву вказав, що дійсно отримав від позивача на виконання умов договору від 10.10.2019р. жниварку для збирання кукурудзи Olimac Drago S 8 TR, нову, адаптовану під комбайн CASE ІН 5130
Однак, через певні обставини він не мав можливості сплатити борг, який виник після 20.12.2019р.
Факт заборгованості в сумі 906029,36 грн. та правомірність нарахування пені відповідач не заперечив, однак не погодився з нарахування 11% річних. Вважає, що таке нарахування мало проводитися з урахуванням курсу євро саме на момент виникнення зобов'язань.
Зазначив, що розрахунок 11% річних відбувався в євро, а до такої валюти не застосовуються інфляційні втрати, навіть передбачені договором.
Позивач у відповіді на відзив, посилаючи на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16.01.2019р. у справі №373/2054/16-ц, вказує, що чинне законодавство встановлює можливість виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті та нарахування 3% річних, визначених ст.625 ЦК України, які входять до складу грошового зобов'язання та мають компенсаційний характер, в іноземній валюті.
Зазначив, що при обрахунку відсотків річних за основу береться розмір простроченої суми, яка визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у валюті України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог щодо стягнення заборгованості та пені не заперечив. Щодо вимог про стягнення 11% річних поклався на розсуд суду.
Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
В ході розгляду справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, сторонам було створено всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
10.10.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росагро" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №TMU-219T-19 (далі - договір), згідно п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця сільськогосподарську техніку, згідно з умовами оплати, які викладені в п. 2.3. договору (а.с. 20-28).
Пунктом 1.2. договору передбачено, що специфікація на товар наведена в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.3. договору, товар постачається на умовах DDP (Інкотермс 2010), адреса: с.Миролюбівка, Житомирський р-н, Житомирська обл., в строк протягом двох робочих днів після оплати Покупцем 30% вартості Товару.
Згідно з п. 2.1. договору сторони встановлюють ціну товару в гривнях, а також встановлюють грошовий еквівалент в іноземній валюті - EURO (надалі еквівалент), який визначено по курсу продажу євро на Міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання Договору.
Загальна сума договору складається з суми всіх платежів здійснених покупцем на підставі виставлених продавцем рахунків згідно договору.
Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що на момент підписання цього договору загальна вартість товару становить 1042449,10 гривень, в тому числі ПДВ 20% 173741,52 гривні.
Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 38500,00 євро, який визначено по курсу продажу євро на Міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів на день, який передував підписанню цього договору і становить 27,0766 гривень за один євро.
Сторони домовилися, що розміри курсу продажу євро на Міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів на день, який застосовується при визначенні грошового еквівалента за цим договором, визначається на підставі даних оприлюднених на Українському фінансовому сервері (http://minfin.com.ua).
У разі виникнення суперечок достатнім доказом існування курсу МВРУ на визначену дату є роздруківка відповідної сторінки з сайту, що зроблена продавцем та засвідчена підписом уповноваженої особи продавця та його печаткою.
Відповідно до п. 2.3. договору, сторони встановлюють, що протягом терміну дії договору, грошові зобов'язання Покупця існують і підлягають сплаті в гривнях у наступному порядку:
пп. 2.3.1. платіж у розмірі 312734,73 грн., в тому числі ПДВ 20%, здійснюється покупцем до 15 жовтня 2019 року.
Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 11550,00 євро, який визначено по курсу продажу євро на Міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього договору і становить 27,0766 гривень за один євро.
Пп. 2.3.2. платіж у розмірі 729 714,37 грн., в тому числі ПДВ 20%, здійснюється покупцем до 20 грудня 2019 року.
Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 26950,00 євро, який визначено по курсу продажу євро на Міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього договору і становить 27,0766 гривень за один євро.
Пунктом 2.4 договору погоджено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату за цим договором на підставі рахунків продавця, які ним виписані з урахуванням п.2.3 договору таким чином, що сума гривнях, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань за п.2.3 визначається шляхом множення зазначеного в цьому пункті грошового еквіваленту в іноземній валюті, на відповідний курс продажу на євро на МВРУ (що вказаний у графі «міжбанк, єкурс продажу») на момент закриття торгів на день, який передує дню фактичного здійснення платежу покупцем, при цьому, підписання додаткових угод та надсилання повідомлень покупцю не вимагається.
Пунктом 7.1 договору встановлено, що у випадку прострочення терміну оплати, встановленого умовами цього договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення з моменту виникнення заборгованості за весь строк прострочення сплати заборгованості та суму боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції протягом десяти календарних днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги продавцем.
Згідно з п.7.2 договору, керуючись ст. 625 ЦК України сторони домовилися, що у разі прострочення термінів оплати (у т.ч. кожного з платежів), встановлених умовами цього договору покупець сплачує продавцю 11% річних від простроченої суми протягом 10 календарних днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги продавцем.
Пунктом 7.3 договору сторони обумовили строк позовної давності по стягненню неустойки тривалістю у п'ять років.
11.10.2019р. відповідач сплатив позивачу 312219,60 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку ТОВ "Тайтен Машинері Україна" за період з 01.01.2019р. по 08.07.2020р. (а.с. 34).
10.09.2020р. ТОВ "Тайтен Машинері Україна" направило ТОВ "Росагро" вимогу №490 про сплату простроченої суми вартості товару у розмірі 887083,50 грн., 78383,12 грн. пені та 70659,58 грн. 11 % річних, всього: 1036126,20 грн. (а.с. 35- 39).
ТОВ "Росагро" вимоги позивача не виконало та відповіді на вимогу не надало.
За вказаних обставин, ТОВ "Тайтен Машинері Україна" звернулось до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Росагро" 1072919,61 грн., з яких: 906029,36 грн. основного боргу, керуючись курсом продажу 1 євро на міжбанку станом на 20.11.2020 - 33,6189 грн., 78383,12 грн. пені за період з 21.12.2019р. по 21.06.2020р. та 88507,13 грн. - 11% річних, нарахованих за період з 21.12.2019р. по 09.11.2020р.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу товару на підставі договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №TMU-219T-19 від 10.10.2019р.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Пунктом 2.1. договору сторони визначили ціну товару в гривнях, а також встановили грошовий еквівалент в іноземній валюті - EURO, який визначено по курсу продажу євро на Міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання договору.
Судом встановлено факт виконання зобов'язань з боку позивача щодо поставки відповідачу товару на суму 1042449,10 грн., що еквівалентно 38500,00 євро .
Факт виконання позивачем свого зобов'язання щодо поставки товару вказує на необхідність виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару.
Судом встановлено, що 11.10.2019р. відповідачем сплачено позивачу 312219,60 грн., що еквівалентно 11550 євро по курсу продажу євро на Міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів 10.10.2019р.
Наступний платіж в розмірі 26950 євро, згідно умов п.2.3.2 договору, відповідач мав сплатити в строк до 20.12.2019р., однак свої зобов'язання не виконав.
Перевіривши розрахунок ТОВ "Тайтен Машинері Україна" на його відповідність нормам законодавства та умовам пунктів 2.3, 2.4 договору, суд встановив, що позивачем вірно обраховано суму заборгованості відповідача 26950 євро в гривневому еквіваленті - 906029,36 грн., виходячи з курсу продажу євро на Міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів 20.11.2020р.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого товару на суму 906029,36 грн.
Слід зазначити, що відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що заборгованість за договором має складати 906029,36 грн., тобто погодився з розрахунком суми основного боргу, виконаного позивачем.
За вказаних обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 906029,36 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення термінів оплати покупець сплачує продавцю 11% річних від простроченої суми протягом 10 календарних днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги продавцем.
Позивач просить стягнути з відповідача 88507,13 грн. - 11% річних, нарахованих за період з 21.12.2019р. по 09.11.2020р.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що він виконаний у відповідності з нормами чинного законодавства та умовами договору, є арифметично вірним та обґрунтованим.
З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 88507,13 грн. 11% річних підлягають до задоволення.
Щодо заперечень відповідача відносно нарахування 11% річних слід зазначити, що при обрахунку відсотків річних за основу береться розмір простроченої суми, яка визначена у договорі, чи судовому рішенні, а не її еквівалент у валюті України.
Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.01.2019р. у справі №373/2054/16-ц.
Відсотки річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем виконання зобов'язання до дня звернення до суду з позовом (до дня ухвалення судового рішення), помноженого на розмір відсотків річних, поділеного на 100 та поділеного на кількість днів у році.
Оскільки, нарахування відсотків річних у даному випадку здійснюється на суму боргу в іноземній валюті за період від дати прострочення до дати звернення до суду з позовом, правомірним є застосування позивачем, при обчисленні гривневого еквіваленту суми 11% річних, курсу євро станом на 20.11.2020р., а не станом на дату виникнення зобов'язання.
Позивач також просить стягнути з відповідача 78383,12 грн. пені, нарахованої за період з 21.12.2019р. по 21.06.2020р.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 1 ст.230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.1 договору погоджено, що у випадку прострочення терміну оплати, встановленого умовами цього договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення з моменту виникнення заборгованості за весь строк прострочення сплати заборгованості та суму боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції протягом десяти календарних днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги продавцем.
З розрахунку позивача вбачається, що нарахування пені ним здійснено за період з 21.12.2019р. по 21.06.2020р. на суму боргу в гривневому еквіваленті, визначену шляхом множення суми боргу в євро на курс євро на відповідну дату прострочення, помножену на подвійну облікову ставку НБУ, помножену на кількість днів прострочення, поділену на 100, поділену на кількість днів у році.
Перевіривши нарахування пені за допомогою інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд встановив, що розрахунок позивачем виконано відповідно до норм чинного законодавства та умов договору, він є законним та обґрунтованим.
За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення 78383,12 грн. пені підлягають задоволенню в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно із ч.ч.2, 3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст.13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст.81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 1072919,61 грн., з яких 906029,36 грн. основного боргу, 78383,12 грн. пені, 88507,13 грн. - 11% річних.
Судові витрати за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.129 ГПК України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову, на підставі п.1 ч.4 ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідач.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росагро" (13416, Житомирська обл., Андрушівський р-н, с. Великі Мошківці, вул. Шкільна, 12, код ЄДРПОУ 39122573)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1, код ЄДРПОУ 38379774)
- 906029,36 грн. - основний борг;
- 78383,12 грн. - пеня;
- 88507,13 грн. - 11% річних;
- 16093,79 грн. - судовий збір.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 22.02.21
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1 - до справи
2,3 - сторонам (рек)