вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.02.2021р. Справа № 904/6543/20
За позовом: Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», м. Кривий Ріг
До: Обслуговуючого кооперативу «Восток-36», м. Криви Ріг
Про: стягнення 546 294, 00 грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися
АТ «Криворізька теплоцентраль» (позивач) звернулося з позовом до ОК «Восток-36» (відповідач) про стягнення 546 294, 00 грн. ( в т.ч.: 460 327, 25 грн. - основний борг; 34 130, 76 грн. - пеня; 32 222, 91 грн. - штраф; 10 062, 57 грн. - інфляційні втрати та 9 550, 51 грн. - 3% річних) заборгованості, що виникла внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань зі своєчасної оплати поставленої позивачем теплової енергії за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №544 від 07.10.13р. (укладеним між сторонами) за період з 01.01.20р. по 15.04.20р.
Ухвалою суду від 07.12.20р. було відкрите провадження у справі №904/6543/20 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.
ОК «Восток-36» (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що нарахування пені в розмірі 34 130, 76 грн. є необґрунтованим (оскільки в п. 7.2.7 не зафіксовано конкретний розмір пені, а лише зазначено граничний розмір такої пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ). Також заперечував проти стягнення з нього штрафу в розмірі 32 222, 91 грн. відповідно до умов п.7.2.7 договору (оскільки в порушення умов п. 4.2.5 договору позивачем станом на 22.12.20р. не виставлено та не направлено відповідачу рахунки на оплату теплової енергії, а тому вимога про стягнення штрафу є передчасною). Окрім того, надав докази часткового погашення основної заборгованості за договором в розмірі 350 327, 25 грн.; у зв'язку з чим просив звільнити відповідача від сплати штрафу , заявленого позивачем. Також просив розстрочити виконання рішення суду на 11 календарних місяців з першого наступного місяця після ухвалення рішення по справі.
АТ «Криворізька теплоцентраль» (позивач) своїм правом на подання відповіді на відзив не скористалося.
Відповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк (встановлений законом). Однак, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020.; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020р. № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020р. № 956 продовжено період карантину до 31.12.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. № 1236 продовжено період карантину до 28.02.2021р.
Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов'язок держави - захищати життя людини.
Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
В той же час, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, та яким були внесені зміни до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, - процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Від сторін жодних заяв, клопотань про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом , не надходило.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
07.10.13р. між ДП «Криворізька теплоцентраль» (правонаступник - АТ «Криворізька теплоцентраль», теплопостачальна організація - продавець) та ЖБК «Восток-36» (правонаступник - ОК «Восток-36», споживач - покупець) укладений договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді №544, відповідно до умов якого теплопостачальна організація - продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1 договору).
За умовами пункту 4.2.5 договору теплопостачальна організація-продавець зобов'язана виписувати рахунки споживачеві-покупцю для оплати спожитої ним теплової енергії у звітному періоді не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а також направляти акти здачі-прийняття послуг, які підтверджують обсяг отриманої теплової енергії та які повинні бути повернуті в підписаному або в не підписаному вигляді до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом.
Згідно з пунктами 6.1., 6.2. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до пункту 6.3. договору оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місцем споживання теплової енергії.
Пунктом 7.2.7 договору передбачено, що за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми. Період, за який нараховується штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій встановлено сторонами у три роки.
За умовами пункту 10.1. договору договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 06.10.2014р., з урахуванням частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 10.3. договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією зі сторін. (а.с.8-10).
На виконання умов договору позивач у період з 01.01.20р. по 30.04.20р. надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 460 327, 25 грн., що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття послуг (а.с.21-25). Однак відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань надані позивачем послуги у спірний період на час звернення з цим позовом не оплатив ; у зв'язку з чим (згідно наданого позивачем розрахунку) за відповідачем рахувалась заборгованість за вищезазначеним договором у загальному розмірі 460 327, 25 грн. (а.с.8). Окрім того - позивач відповідно до п. 7.2.7. договору та приписів ст.625 ЦК України нарахував відповідачу: 34 130, 76 грн. - пені; 32 222, 91 грн. - штрафу; 10 062, 57 грн. - інфляційних втрат та 9 550, 51 грн. - 3% річних (а.с.8).
Судом встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідачем було частково погашено основну заборгованість за спірний період у розмірі 350 327, 25 грн., що підтверджується відповідними доказами , наданими відповідачем.
За своєю правовою природою договір №523 від 08.10.13р., укладений між сторонами, відноситься до договорів постачання енергетичних та іншими ресурсами через приєднану мережу. Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язаний оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. У відповідності із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. У відповідності зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.525 ЦК України). Перевіривши надані позивачем розрахунок штрафу , інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість в межах їх можливого нарахування, а тому останні підлягають до стягнення у визначених позивачем сумах. Одночасно , заперечення відповідача щодо нарахування штрафу у розмірі 32 222, 91 грн. (з підстав не виставлення позивачем рахунків на оплату) суд оцінює критично (оскільки відповідно до приписів 692 ЦК України покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; а враховуючи умови договору: відповідно до пункту 6.3. договору оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місцем споживання теплової енергії. Тобто, сплата відповідачем вартості отриманої теплової енергії не залежить від того, чи виставив позивач відповідні рахунки . Але така оплата була здійснена відповідачем з порушенням строків, визначених п.6.3 договору).
Одночасно, суд погоджується із запереченнями відповідача щодо необґрунтованості нарахування пені, з урахуванням наступного.
За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеного у п. 2.1 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Враховуючи вищевикладені норми законодавства, суд приходить до висновку, що сторони не узгодили в договорі конкретний розмір пені, а тому її нарахування та вимоги позивача щодо стягнення пені з відповідача є неправомірними та безпідставними. Так, п. 7.2.7 договору містить положення щодо формування розміру пені, але з нього конкретно не вбачається її розмір, оскільки сторонами визначено, що за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, проте таке викладення не є однозначним, адже не більше подвійної облікової ставки НБУ це і 0,1 ставки НБУ і 1,9 ставки НБУ. З огляду на що суд не вбачає підстав у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 32 222, 91 грн.
В силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене , позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 110 000, 00 грн. - заборгованості за договором; 10 062, 57 грн. - інфляційних втрат та 9 550, 51 грн. - 3% річних. Також суд (враховуючи часткове погашення відповідачем заборгованості) вважає за можливе зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача , до 27 777, 91 грн. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 34 130, 76 грн. суд вважає за необхідне відмовити, з вищенаведених підстав. В іншій частині позовних вимог суд вважає за необхідне закрити провадження у справі на підставі п.2. ч.231 ГПК України - у зв'язку з відсутністю предмету спору (оскільки після відкриття провадження у справі відповідачем було частково погашено основну заборгованість за договором в загальному розмірі 350 327, 25 грн. ).
Окрім того, розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до приписів ст.331 ГПК України : за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Відповідно до п.7.2. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.12р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом…Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно до положень «Конвенції про захист прав людини та основних свобод» (Рим, 4.XI.1950) ( ратифіковано Законом України N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ): Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом (стаття 6(1).Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи (Стаття 13 (1). Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитися як таке, що надає будь-якій державі, групі або особі будь-яке право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, що викладені в цій Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж передбачено в Конвенції (Стаття 17 (1). Відповідно до Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав і основних свобод людини» ( який ратифіковано Законом України N 475/97-ВР (475/97-ВР ) від 17.07.97): кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права (ст.1 ).
Європейський Суд з прав людини неодноразово в низці своїх рішень за заявами громадян проти України зазначав, що в Україні заявники на протязі значного терміну часу не можуть домогтися виконання судових рішень, винесених на їх користь. Так у рішенні по Справі «Войтенко проти України» (Заява N 18966/02,Страсбург, 29 червня 2004 року) суд знову повторює, що «...ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. «Іммобільяре Саффі проти Італії», заява N 22774/93). Суд нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (див. серед інших джерел, «Бурдов проти Росії», заява N 59498/00; «Ясіуньєне проти Латвії», заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).Тому у цій справі Суд вважає, що неможливість заявника домогтися виконання його рішення протягом чотирьох років становить втручання у його право на мирне володіння майном у сенсі пункту першого статті 1 Протоколу N 1 ...».
Враховуючи вищезазначені фактичні обставини та приписи чинного законодавства України; порушення зобов'язання відповідачем за спірний період має системний характер; суд дійшов до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення заяви відповідача, оскільки він не довів належними доказами, що наявні обставини, які б ускладняли виконання рішення або робили його неможливим у спосіб, встановлений цим рішенням - шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 243, 247-252, 331 ГПК України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача - Обслуговуючого кооперативу «Восток-36» (50093, м. Кривий Ріг, вул. Лісового, буд. 37; код ЄДРПОУ 21909252) на користь позивача - Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» ( 50014, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1; код ЄДРПОУ 00130850): 110 000, 00 грн. - заборгованості за договором; 10 062, 57 грн. - інфляційних втрат; 9 550, 51 грн. - 3% річних; 27 777, 91 грн. - 7% штрафу та 7 682, 45 грн. - витрат на сплату судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
3. Закрити провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 350 327, 25 грн. - основної заборгованості за договором.
4. Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 34 130, 76 грн. - пені, судові витрати в цій частині покласти на позивача.
5. Відмовити в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 22.02.21р.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.Ю.Васильєв