22.02.2021 року м.Дніпро Справа № 40/137-10
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Антоніка С.Г., Дарміна М.О.,
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Голотяк М.С., довіреність № 4 від 04.01.2021 р., представник;
представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Кривбасводоканал" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2020, постановлену суддею Красота О.І. (м. Дніпро) за результатами розгляду заяви Комунального підприємства "Кривбасводоканал" про видачу дублікату наказу про примусове виконання рішення суду та поновлення строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання, у справі №40/137-10
за позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Приватного підприємства "Новопілля", с. Новопілля Криворізького району Дніпропетровської області
про стягнення 100338 грн. 52 коп.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2020 у справі №40/137-10 відмовлено в задоволенні заяви Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (вих. №14821 від 21.12.2020) про видачу дублікату наказу про примусове виконання рішення суду та поновлення строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання з підстав пропуску строку заявником, визначеного п.19.4 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Комунальне підприємство "Кривбасводоканал", в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, зокрема порушення порядку розгляду черговості вимог, оскільки апелянт вважає, що вимога про поновлення строку для пред"явлення виконавчого документу до виконання є первісною відносно вимоги про видачу дублікату наказу, оскільки без поновлення цього строку, видача виконавчого документу втрачає будь-який сенс, просить ухвалу суду від 23.12.2020 скасувати, ухвалити нове рішення, яким поновити строк на пред"явлення виконавчого документу до виконання та видати дублікат наказу про примусове виконання у справі №40/137-10.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що вказаною ухвалою порушується його майнове право, а також принцип обов"язковості виконання судового рішення.
Вважає, що судом порушена черговість розгляду вимог, зокрема, першочерговою має розглядатись вимога про поновлення строку на пред"явлення наказу до виконання, похідною від якої є вимога про видачу дублікату наказу, оскільки без поновлення цього строку видача дублікату наказу втрачає будь-який сенс.
Звертає увагу суду, що у відповідь на адвокатський запит про стан виконання виконавчого провадження про стягнення з ПП "Новопілля" на користь КП "Кривбасводоканал" за наказом про примусове виконання у справі №40/137-10 коштів у сумі 100338,52 грн., державним виконавцем, в порушення вимог ст.31 Закону України "Про виконавче провадження", не надано доказів відправлення оригіналу виконавчого документа на адресу стягувача, а лише зазначено, що даний виконавчий документ перебував на примусовому виконання у відділі ДВС та про те, що виконавче провадження було знищено.
З урахуванням наведеного стягувач вважає, що пропуск строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання пропущено саме через бездіяльність відділу ДВС, що полягала у не направленні цього документа на адресу стягувача, як це передбачено ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", а відтак останній, вважаючи, що виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні, не знав і не міг знати про пропуск строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Апелянт вважає, що пропуск строку відбувся з поважних причин.
Приватне підприємство "Новопілля" відзив на апеляційну скаргу не надало, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористалось.
У зв'язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, про що складений акт від 23.11.2020, копію ухвали надіслано позивачу (апелянту) засобами електронного зв"язку та додатково представника повідомлено в телефонному режимі; для відповідача розміщено оголошення на офіційному веб-сайті суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2021 (суддя Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Комунального підприємства "Кривбасводоканал" залишено без руху з підстав пропуску строку скаржником на звернення зі скаргою, без клопотання про відновлення цього строку. Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, а саме подання мотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду.
26.01.2021 засобами поштового зв"язку від скаржника до суду надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, яке мотивовано отримання повного тексту ухвали від 23.12.2020 скаржником засобами поштового зв"язку 29.12.2020, що підтверджується ним вхідним номером, проставленим на копії оскаржуваної ухвали, копією конверту, в якому надійшло судове рішення, отже, строк на апеляційне оскарження ухвали суду, відповідно до вимог законодавства, припадає на 11.01.2021 (з урахуванням перенесення робочого дня 08.01.2021 на 16.01.2021 та оскільки 09.01.2021 та 10.01.2021 - вихідні дні), в який вона і подана.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2021 (колегія суддів у складі: головуючий Іванов О.Г. (доповідач), Антонік С.Г., Дармін М.О.) скаржнику відновлено строк на апеляційне оскарження ухвали суду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2020 у справі № 40/137-10; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 22.02.2021.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився.
Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи (відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України) за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні 22.02.2021 Центральним апеляційним господарським судом оголошена вступна та резолютивна частини постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
У жовтні 2010 року Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" (далі-Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Новопілля" (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 100 338,52 грн., з яких: 94924 грн. 34 коп. - основного боргу, 1254 грн. 54 коп. - інфляційних витрат, 1162 грн. 68 коп. - 3% річних, 2996 грн. 77 коп. - пені.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2010 позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного підприємства "Новопілля", на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" 94 924 грн. 53 коп. - основного боргу, 1254 грн. 54 коп. - інфляційних витрат, 1162 грн. 68 коп. - 3% річних, 2996 грн. 77 коп. - пені, 1003 грн. 39 коп. - державного мита, 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
30.11.2010 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2010 видано наказ.
22.12.2020 Позивач подав до господарського суду заяву і просив суд:
- видати дублікат наказу про примусове виконання у справі №40/137-10 про стягнення з Приватного підприємства "Новопілля" (53003, Дніпропетровська область, Криворізький район, село Новопілля, вул. Садова, буд. 46) (код ЄДРПОУ 035751376), на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, буд. 6-а) (код ЄДРПОУ 03341316) 94 924 грн. 53 коп. - основного боргу, 1 254 грн. 54 коп-інфляційних втрат, 1 162 грн. 68 коп. - 3 % річних, 2 996 грн. 77 коп. - пені, 1 003 грн. 39 коп. - державного мита, 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- поновити строк для пред'явлення наказу про примусове виконання у справі №40/137-10 про стягнення з Приватного підприємства "Новопілля" (53003, Дніпропетровська область, Криворізький район, село Новопілля, вул. Садова, буд.46) (код ЄДРПОУ 035751376), на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, м.Кривий Ріг, вул. Єсеніна, буд. 6-а) (код ЄДРПОУ 03341316) 94 924 грн. 53 коп. - основного боргу, 1 254 грн. 54 коп. - інфляційних втрат, 1 162 грн. 68 коп. - 3 % річних, 2 996 грн. 77 коп. - пені, 1 003 грн. 39 коп. - державного мита, 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В обґрунтування заяви позивач послався на те, що згідно відповіді Криворізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 02.12.2019 №13.33-27/25533, наказ господарського суду від 30.11.2010 перебував на виконанні в Криворізькому районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області за виконавчим провадженням №47258446, яке було завершено на підставі статті 47 п. 2 Закону України "Про виконавче провадження" 24.06.2015. Органом ДВС зазначено, що повторно на виконання даний документ не надходив.
При цьому, оскільки Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" є підприємством стратегічного значення, від безперебійного та сталого функціонування якого, залежить надання послуг централізованого постачання холодної води та водовідведення не тільки міста Кривого Рогу та прилеглих районів, зокрема, Криворізького, Софіївського, Широківського, Нікопольського, Апостолівського, а також пологовим будинкам, школам, дитячим садкам, державним, адміністративним органам, промисловим та іншим підприємствам усіх форм власності, тому є необхідним належне фінансування цього підприємства, в тому числі і за рахунок коштів, які є заборгованістю перед позивачем за рішеннями, які вступили в законну силу.
Заявник наголосив, що виконавчий документ було втрачено при пересилці, тому стягувач не володів і не міг володіти інформацією стосовно його місцезнаходження. Також неможливо встановити достовірно, чи направлявся взагалі оригінал наказу на примусове стягнення стягувачу органом ДВС разом з постановою про повернення виконавчого документа, оскільки строки зберігання виконавчого провадження закінчилися та його було знищено.
На підтвердження невиконання боржником свого обов'язку за виконавчим документом до даної заяви позивачем долучена бухгалтерська довідка про стан розрахунків за виконавчим документом, а на підтвердження втрати виконавчого документа надана довідка про не надходження виконавчого документа підприємству від органу ДВС, підписана керівником та головним бухгалтером КП "Кривбасводоканал".
Враховуючи наведені обставини, оскільки оригінал наказу № 40/137-10 був втрачений при пересиланні, заявник звернувся до суду з заявою про поновлення строку на пред"явлення наказу до виконання та про видачу дублікату наказу.
Відмовляючи у задоволенні заяви Комунального підприємства "Кривбасводоканал" про поновлення строку на пред"явлення наказу до виконання та про видачу дублікату наказу, господарський суд першої інстанції виходив з положень п.19.4 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, за яким дублікат виконавчого документу можливо видати, якщо заявник звернувся з такою заявою до закінчення строку, встановленого для пред"явлення наказу до виконання. При цьому, з огляду на завершення виконавчого провадження 24.06.2015, суд констатував, що строк пред"явлення наказу до виконання сплив ще у 2018 році, відтак, звернення із заявою відбулось поза межами встановленого законом строку, що вказує на неможливість видачі дублікату наказу.
Також судом здійснений висновок, що вимога про поновлення строку на пред"явлення наказу до виконання є похідною від вимоги щодо видачі дублікату наказу, тому, оскільки в задоволенні заяви в частині вимоги щодо видачі дублікату наказу відмовлено, відсутні підстави і для поновлення строку пред"явлення виконавчого документа до виконання.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Згідно з п.п. 19.4. п. 19 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
З викладеного вбачається, що визначальним для видачі дублікату наказу є дотримання обов'язкової умови, а саме: подання заяви в межах строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Так, строк пред'явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 40/137-10 від 30.11.2010 на виконання встановлено до 01.12.2013.
Вказаний строк пред'явлення наказу був встановлений відповідно до приписів ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999.
З 05.10.2016 набрав чинності новий Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016.
Пунктом п'ятим Перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII встановлено, що виконавчі документи видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки встановлені цим законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Крім цього, згідно з п.1 ч.4 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 02.06.2016 № 1404-VIII), строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Частиною 5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 02.06.2016 № 1404-VIII) визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішеннястрок пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Також статтею 23 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV) передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.
Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV), повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених ст. 22 цього Закону.
Таким чином, обидві редакції Закону України "Про виконавче провадження" строк повторного пред'явлення наказу до виконання пов'язують з поверненням виконавчого документа саме стягувачу та пов'язують таку змогу з неможливістю в повному обсязі або частково виконати відповідне рішення, а відлік строку для повторного пред"явлення виконавчого документу до виконання пов"язаний з моментом (датою) повернення документу стягувачу. Більше того, при поверненні виконавчого документа стягувачу виноситься процесуальний документ - постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.
Колегія суддів констатує, що згідно відповіді Криворізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 02.12.2019 №13.33-27/25533, наказ господарського суду від 30.11.2010 по справі №40/137-10 перебував на виконанні в Криворізькому районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області за виконавчим провадженням №47258446, яке було завершено на підставі п.2 ч.1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" 24.06.2015 та повторно на виконання виконавчий документ не надходив.
За пунктом 2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснене частково, повертається стягувачу, зокрема у разі якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
При цьому згідно наданої Криворізьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відповіді неможливо встановити день повернення виконавчого документу стягувачу, оскільки як саме виконавче провадження №47258446, так і реєстри щодо відправлення кореспонденції знищені, у зв"язку із закінчення строку їх зберігання.
На підставі викладеного, колегія суддів констатує, що в даному випадку неможливо встановити день повернення виконавчого документа стягувачу, а відтак неможливо встановити початок перебігу строку для пред"явлення виконавчого документа до виконання після переривання. Внаслідок наведеного неможливо і констатувати про закінчення/пропуск стягувачем строку пред"явлення виконавчого документа до виконання після переривання такого строку.
Отже, з урахуванням наведеного, в даному випадку строк для пред"явлення наказу до виконання не є пропущеним, а відтак висновок господарського суду про пропуск такого строку, через що і відмовлено в задоволенні заяви про видачу дублікату наказу, є передчасним та таким, що не відповідає встановленим обставинам справи.
З урахуванням наведеного також є передчасною і вимога стягувача, наведена у заяві, про поновлення строку для пред"явлення наказу до виконання, внаслідок чого в задоволенні цієї частини вимог заяви слід відмовити.
Оскільки рішення господарського суду у справі № 40/137-10 на даний час боржником не виконано, а виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України), у зв'язку з фактом втрати наказу, Позивач правомірно звернувся до суду із заявою про видачу дублікату судового наказу.
Пункт 19.4 Перехідних положень ГПК України не ставить саму по собі видачу дубліката втраченого наказу в залежність як від причин його втрати, так і від того, ким втрачений наказ. Визначальними обставинами є сам факт втрати, виданого судом наказу, і те, що він перебував на виконанні.
На даний момент склалася така ситуація коли виконання вказаного рішення видається фактично неможливим, з огляду на те, що оригінал наказу відсутній як у КП "Кривбасводоканал", так і на виконанні в органі ДВС.
Видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ. Натомість, відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання, а ст. 8 передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.
Статтями 2, 326 ГПК України закріплено принцип обов'язковості судового рішення. Тобто, виконання судового рішення в порядку та в межах повноважень, закріплених законом, є одним з основних конституційних принципів, які характеризують державу як правову.
Відповідно до ч. 4 ст. 13, ст. 129 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини й громадянина захищаються судом; обов'язковість рішень суду є однією з основних задач судочинства.
Положення ст. ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Тобто, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.
З врахуванням встановлених обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, та відповідно до п.п. 1, 4 ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду Дніпропетровської області, як прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків, викладених у судовому рішенні (ухвалі) першої інстанції, обставинам справи - підлягає скасуванню. Слід прийняти нове рішення, яким заяву КП "Кривбасводоканал" від 21.12.2020 № 14821 про видачу дублікату наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2010 № 40/137-10 задовольнити частково, видавши дублікат наказу, в задоволенні решти заяви (щодо поновлення строку на пред"явлення наказу до виконання) - відмовити, з огляду на не пропуск позивачем такого строку.
Відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно стягнути з Приватного підприємства "Новопілля" на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 2270,00 гривень.
Керуючись ст. ст. 269, 271, 275, 277, 282, 283 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Кривбасводоканал" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2020 у справі №40/137-10 - задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2020 у справі № 40/137-10 - скасувати.
Заяву Комунального підприємства "Кривбасводоканал" від 21.12.2020 № 14821 в частині вимог про видачу дублікату наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2010 № 40/137-10 - задовольнити.
Видати дублікат наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2010 № 40/137-10 про стягнення з Приватного підприємства "Новопілля" (53003, Дніпропетровська область, Криворізький район, село Новопілля, вул. Садова, буд. 46) (код ЄДРПОУ 035751376), на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, буд. 6-а) (код ЄДРПОУ 03341316) 94 924 грн. 53 коп. - основного боргу, 1 254 грн. 54 коп. - інфляційних втрат, 1 162 грн. 68 коп. - 3 % річних, 2 996 грн. 77 коп. - пені, 1 003 грн. 39 коп. - державного мита, 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видачу дублікату наказу з урахуванням необхідних реквізитів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
В задоволенні решти вимог заяви Комунального підприємства "Кривбасводоканал" від 21.12.2020 № 14821 - відмовити.
Стягнути з Приватного підприємства "Новопілля" на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 2270,00 гривень.
Видачу наказу з урахуванням необхідних реквізитів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її оголошення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.02.2021.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя С.Г. Антонік