Постанова від 17.02.2021 по справі 913/567/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2021 р. Справа № 913/567/19(913/193/20)

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В. , суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Бірчак К.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - Подкова І.Л. наказ № 41к-05 від 12.02.21

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (3511 Л/3) на рішення Господарського суду Луганської області від 16.11.2020 (повний текст рішення складено 19.11.2020, суддя Яресько Б.В) у справі № 913/567/19 (913/193/20)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ

до відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, м. Сєвєродонецьк, Луганська область

про стягнення 138 847,76 грн

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну електроенергію у розмірі 103815,36 грн, 3% річних - 9304,55 грн, інфляційних нарахувань - 25727,85 грн. Також позивач просив стягнути судовий збір у розмірі 2 102 грн.(а.с.1-4).

Ухвалою від 06.04.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження(а.с.63-66).

В процесі розгляду справи відповідачем заявлене клопотання (від 27.04.2020 вих. №45/56) про застосування відносно вимог позивача строків позовної давності (а.с.86-88).

Позивачем подана заява про визнання причин пропущення позовної давності поважними (від 13.05.2020 № 31/62), в якій він зазначає, що пропуск строку позовної давності виник внаслідок недбалості, а у подальшому і звільненні в лютому 2018 року працівника позивача, якому було доручено контролювати вказану справу, та неможливості прийняття на роботу нового працівника, а також посилається на незадовільний фінансово-економічний стан підприємства позивача, наявність значних боргових зобов'язань перед кредиторами, арешт розрахункових рахунків органами ДВС в 2018-2019 роках.(а.с.97-99).

Рішенням Господарського суду Луганської області від 16.11.2020 позов задоволено частково (а.с.171-177).

Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання 25727,85 грн. інфляційних втрат, 3% річних в розмірі 9304,55 грн. та 530,35 грн. судового збору. В решті вимог відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем були порушені умови договору в частині своєчасної та повної оплати спожитої активної електричної енергії, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 103815,36 грн.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно та арифметично вірно здійснено нарахування втрат від інфляції та 3% річних.

Разом з цим, з урахуванням трирічної позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, оскільки на момент подання позову 31.03.2020 строк позовної давності за зобов'язаннями в сумі 103815,36 грн. за період з травня 2014 року по березень 2016 року сплинув, суд першої інстанції відмовив в позові в частині стягнення 103815,36 грн в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач, ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 16.11.2020 у справі №913/567/19 (913/193/20) в частині відмовлення у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 103815,36, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" задовільнити. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір (а.с.184-189).

Підставою для скасування оскаржуваного рішення позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків викладених в рішенні суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Позивач наголошує на поважності причин пропуску позовної давності, які викладені в заяві від 13.05.2020 № 31/62 та вважає, що ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" не може бути позбавлене права на подання позовної заяви з пропущеним строком позовної давності з причини винних дій, а саме, неналежного виконання посадових обов'язків фізичною особою - працівником ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", якому було доручено контролювати вказану справу, та неможливості прийняття на роботу нового працівника, що призвело до пропуску строку позовної давності.

На переконання апелянта, стягнення втрат від інфляції в сумі 25 727,85 грн., 3% річних в розмірі 9304,55 грн. не призводить до повного виконання умов договору про постачання електричної енергії від 12.12.2011 № 264, проте ефективним способом відновлення порушеного права в даному випадку є стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 103815,36 грн.

21.12.2020 року протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду справи №913/567/19 (913/193/20) визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В., суддя Чернота Л.Ф.(а.с.204).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" на рішення Господарського суду Луганської області від 16.11.2020 року у справі №913/567/19 (913/193/20), встановлено строк відповідачу до 11.01.2021 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання позивачу у справі (а.с.205-206).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2020 призначено справу до розгляду на 17.02.2021 о 10:00 год.(а.с.209-210).

16.01.2021 до Східного апеляційного господарського суду від Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії надійшов відзив на апеляційну скаргу, який був направлений на адресу суду поштою 12.01.2021. Враховуючи, що відзив надійшов до суду з порушенням строку, встановленого судом, керуючись ч. 2 ст. 118 ГПК України суд залишає відзив без розгляду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" про участь в режимі відеоконференції представника Подкови І.Л. у судовому засіданні 17.02.2021 о 10:00 год. (а.с.229-231).

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 232).

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що судом було здійснено усі заходи щодо належного повідомлення учасників справи про дату, зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Апелянт у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити у повному обсязі, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмовлення у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 103815,36, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" задовільнити. В іншій частині рішення залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 12.12.2011 між сторонами у справі укладений договір на постачання електричної енергії № 264, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати енергію відповідачу, а відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за використану електричну енергію (а.с.11-15).

Відповідно до пункту 2.3.4 відповідач зобов'язується оплачувати позивачу вартість електричної енергії за діючими роздрібними тарифами та здійснювати інші платежі згідно з Умовами Додатку «Порядок розрахунків».

У відповідності до «Порядку розрахунків» розрахунковим вважається період, який починається з 15 числа поточного місяця та триває до 14 числа (включно) наступного місяця.

Згідно до п.8 додатку до договору "Порядок розрахунків" остаточний розрахунок за спожиту у розрахунковому місяці активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за перетікання реактивної електричної енергії, за перетікання реактивної електроенергії, оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків відповідач здійснює на підставі наданих позивачем електричної енергії рахунків протягом 10 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

Позивач свої зобов'язання виконав і в період з травня 2014 року по березень 2016 року відпустив відповідачу активну електричну енергію на суму 103815,36 грн.

Факт постачання підтверджується наданими позивачем актами прийняття-передачі товарної продукції, та не спростовується відповідачем під час розгляду справи.

В порушення умов договору відповідач своєчасно за спожиту активну електроенергію не розраховувався, в зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість за спожиту за період травень 2014 - березень 2016 року активну електроенергію в сумі 103815,36 грн.

Зазначені обставини стали підставою звернення позивача до Господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за спожиту в травні 2014 - березні 2016 року активну електроенергію в сумі 103815,36 грн. та у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачем 3 % річних в розмірі 9304,55 грн. за період з 03.04.2017 року по 30.03.2020 року, інфляційних втрат в розмірі 25727,85 грн. за період з квітня 2017 року по лютий 2020 року.

Відповідачем заявлене клопотання про застосування відносно вимог позивача строків позовної давності.

Позивачем подана заява про визнання причин пропущення позовної давності поважними від 13.05.2020 № 31/62, в якій він зазначає, що пропуск строку позовної давності виник внаслідок недбалості, а у подальшому і звільненні в лютому 2018 працівника позивача ОСОБА_2 , якому було доручено контролювати вказану справу, та неможливості прийняття на роботу нового працівника.

Місцевий господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт порушення умов договору в частині своєчасної та повної оплати спожитої активної електричної енергії, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 103815,36 грн., у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 25727,85 грн. інфляційних втрат, 3% річних в розмірі 9304,55 грн. є обґрунтованими.

Разом з цим, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення 103815,36 грн. основного боргу за спливом позовної давності, про яку заявлено відповідачем у справі.

Оскільки позивач в апеляційній скарзі не погоджується з рішенням суду в частині відмови в стягненні 103815,36 грн. основного боргу, а отже відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги саме в зазначеній частині.

Як встановлено судом першої інстанції, в період з травня 2014 року по березень 2016 року позивач відпустив відповідачу активну електричну енергію на суму 103815,36 грн. на підставі договору № 264 від 12.12.2011.

В порушення умов договору відповідач своєчасно за спожиту активну електроенергію не розраховувався, в зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість за спожиту в травні 2014 - березні 2016 року активну електроенергію в сумі 103815,36 грн., яка залишилась не сплаченою на час звернення позивача з даним позовом до суду.

Факт порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної оплати споживчої енергії та наявності у відповідача заборгованості в розмірі 103815,36 грн. за період травень 2014 року - березень 2016 року підтверджується матеріалами справи.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем заявлене клопотання (від 27.04.2020 вих. № 45/56) про застосування відносно вимог позивача строків позовної давності (а.с. 86-88).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до частини першої статті 261 зазначеного Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, у випадку пред'явлення позову особою, право якої порушене, відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Це правило пов'язано не тільки із часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

У розумінні положень статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

В наданій до суду першої інстанції заяві про визнання причин пропущення позовної давності поважними позивач зазначає про те, що 20.05.2016 позивачем було направлено заяву (вимогу) про грошові вимоги до боржника (а.с.97-99).

Листом від 08.06.2016 відповідач повідомив, що не має оригіналів документів для проведення звіряння суми заборгованості та розгляду заявлених вимог.

30.06.2016 позивач направив всі копії документів, необхідних для розгляду заяви про грошові вимоги, але відповідач відповіді не надав, сума заборгованості залишилась несплаченою.

Отже, станом на червень 2016 року позивач був достеменно обізнаний про порушення свого права на отримання своєчасної оплати від відповідача за спожиту в травні 2014 - березні 2016 року активну електроенергію в сумі 103815,36 грн.

Оскільки позивач звернуся до господарського суду з позовною заявою 31.03.2020 року, отже позовна давність щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 103815,36 грн. за період травень 2014 року - березень 2016 року на момент звернення позивача з даним позовом сплинула.

Колегія суддів звертає увагу, що застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин, що випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об'єктивних перешкод для вчасного звернення позивача із вимогою про захист порушеного права.

Суд вправі надати особі (визнати право) на судовий захист порушеного права за сукупності умов:

- особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об'єктивно перешкоджали йому звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, вказавши та надавши також суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України);

- суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об'єктивний характер, і тим самим дійде висновку про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права.

За відсутності будь-якої із наведених умов, суд не має права визнавати існування поважних причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, надавати у зв'язку із цим особі (позивачу) судовий захист порушеного права та задовольняти відповідні вимоги.

Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, Касаційного господарського суду від 28.01.2020 у справі № 910/9158/16.

Отже, з'ясування зазначених вище питань і встановлення відповідних обставин існування поважних причин пропуску позовної давності є необхідними складовими для належного розгляду справи.

Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи і не може бути переоцінене.

Позивачем до суду першої інстанції подана заява про визнання причин пропущення позовної давності поважними (від 13.05.2020 № 31/62), в якій він зазначає, що пропуск строку позовної давності виник внаслідок недбалості, а у подальшому і звільненні в лютому 2018 року працівника позивача, якому було доручено контролювати вказану справу, та неможливості прийняття на роботу нового працівника, а також посилається на незадовільний фінансово-економічний стан підприємства позивача, наявність значних боргових зобов'язань перед кредиторами, арешт розрахункових рахунків органами ДВС в 2018-2019 роках.

Колегія суддів вважає, що посилання позивача на неналежне виконання посадових обов'язків фізичною особою - працівником ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", якому було доручено контролювати вказану справу, не може вважатися поважною причиною пропущення позовної давності, оскільки дані обставини носять суб'єктивний характер. В той час як упродовж тривалого часу ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" було обізнано з фактом наявності у відповідача заборгованості в сумі 103815,36 грн. та мало право і можливість звернутися в особі керівника або іншої посадової особи до суду за захистом порушеного права, але таким правом не скористалося. Сам по собі факт незадовільного стану правової роботи на підприємстві та недбалість відповідальних за правову та організаційно-документальну роботу посадових осіб не має об'єктивного характеру та не може вважатися поважною причиною пропуску позовної давності.

Обставини непереборної сили позивачем не наведені, докази, які підтверджують існування тяжкого фінансово - економічного стану підприємства в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність об'єктивних обставин, які унеможливлювали та утруднювали своєчасне подання позову про стягнення спірної заборгованості, та визнання поважними причини пропуску позивачем строків позовної давності задля захисту його порушеного права.

Наведені позивачем доводи про те, що стягнення втрат від інфляції в сумі 25 727,85 грн., 3% річних в розмірі 9304,55 грн. не призводить до повного виконання умов договору про постачання електричної енергії від 12.12.2011 № 264, а ефективним способом відновлення порушеного права в даному випадку є стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 103815,36 грн., колегія суддів відхиляє, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України саме на позивача в даному випадку покладений обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Як зазначалось вище, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу. Позивач має право отримати судовий захист у разі доведення поважності причин пропуску позовної давності належними доказами, які оцінюються судом у відповідності до ст. 86 ГПК України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на зазначене, а також зважаючи на установлений господарським судом факт спливу позовної давності за наявності вимог про її застосування та за відсутності поважних причин для відновлення цього строку, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача суми основного боргу в сумі 103815,36 грн. у цьому випадку немає.

Враховуючи викладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 16.11.2020 року у справі №913/567/19 (913/193/20) ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 273, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" на рішення Господарського суду Луганської області від 16.11.2020 у справі №913/567/19 (913/193/20) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 16.11.2020 року у справі №913/567/19 (913/193/20) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 22.02.2021.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя І.В. Зубченко

Суддя Л.Ф. Чернота