ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
15 лютого 2021 року Справа №902/864/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Дужич С.П.,
суддя Миханюк М.В.,
суддя Коломис В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 05 листопада 2020 року, суддя Матвійчук В.В., м. Вінниця, повний текст складено 09 листопада 2020 року, у справі
за позовом Військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця
про стягнення 17 424,88 грн.
Клопотань про відвід суддів не заявлялось. Заяв про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін не заявлялось.
01 вересня 2020 року, військовий прокурор Вінницького гарнізону звернувся до Господарського суду Вінницької області в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області з позовом до КЕВ м. Вінниця про стягнення 17 242,88 грн. - за самовільний забір підземних вод.
05 листопада 2020 року, ухвалою Господарського суду Вінницької області даний позов було залишено без розгляду, на підставі п.1 ч.1 ст. 226 ГПК України.
Прокурор військової прокуратури Вінницького гарнізону у своїй апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та повернути справу для продовження розгляду по суті, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, оскільки, ще з 15 серпня 2019 року, Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області було встановлено факт правопорушення, проте не вжито дієвих заходів щодо захисту інтересів держави протягом розумного строку.
Зважаючи на бездіяльність інспекції, він дотримався порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", за яким якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.
Підставу звернення з відповідним позовом, прокурор пов'язує з тим, що Державна екологічна інспекція не звертається до суду самостійно через відсутність коштів на сплату судового збору.
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця, у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає подану апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції прийнята у відповідності до норм матеріального і процесуального права, оскільки сама по собі відсутність коштів на сплату судового збору не свідчить про неналежне здійснення позивачем захисту інтересів держави.
11 січня 2021 року, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду було відкрито провадження за скаргою прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону та призначено розглядати її без виклику сторін в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Попереджено сторін про їх право заявити клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, яке ними не реалізовано.
09 лютого 2021 року до Північно-західного апеляційного господарського суду від КЕВ м. Вінниця надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти доводів апеляційної скарги.
Крім того, член колегії суддя Миханюк В.В., у період з 03 по 12 лютого 2021 року перебувала у відпустці, тому колегія суддів вважає за можливе, відповідно до положень п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розглянути апеляційну скаргу упродовж розумного строку поза межами строку визначеного у строк ст. 273 ГПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:
09-19 липня 2019 року, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області було проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання КЕВ м. Вінниця вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зокрема, щодо водозабірних свердловин в смт. Стрижавка, с. Бохоники, с. Широка Гребля, с. Балки, м. Гайсин /Акт №445/ВН/. (а.с.20-39)
29 липня 2019 року, було складено протокол №010411 про адміністративне правопорушення на начальника КЕВ м. Вінниця, згідно якого було встановлено незаконне використання КЕВ м. Вінниця води 8-ома водозабірними свердловинами без встановлених дозволів, що є правопорушенням, передбачених ст.ст.82, 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення. (а.с.40)
В цей же день, 29 липня 2019 року, постановою про накладення адміністративного стягнення начальника КЕВ м. Вінниця було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст. 82, 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн., який було сплачено, також, 29 липня 2019 року (а.с.41-42)
15 серпня 2019 року, було проведено Розрахунок розмірів збитків, заподіяних державі КЕВ м. Вінниця самовільним водокористуванням та встановлено, що завдані державі збитки складають 17 242,88 грн. (а.с.46)
19 серпня 2019 року, Державна екологічна інспекція у Вінницькій області направила до КЕВ м. Вінниця претензію №3290/03, в якій вимагала сплатити 17 242,88 грн. - завданих державі збитків. (а.с.44-45)
05 червня 2020 року, Державна екологічна інспекція у Вінницькій області, у зв'язку з відсутністю достатнього фінансування на сплату судового збору, направила військовій прокуратурі Вінницького гарнізону матеріали для пред'явлення позову в інтересах держави в особі інспекції щодо стягнення з КЕВ м. Вінниці 17 424,88 грн. - збитків завданих державі. (а.с.17)
27 серпня 2020 року, прокурор військової прокуратури Вінницького гарнізону повідомив Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області про можливість самостійного звернення до суду з відповідною позовною заявою. (а.с.19)
01 вересня 2020 року, прокурор військової прокуратури Вінницького гарнізону направив Державній екологічній інспекції у Вінницькій області повідомлення, в порядку ст. 23 Закону "Про прокуратуру", в якому повідомив про намір звернутись до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про стягнення 17 424,88 грн. - збитків завданих державі. (а.с.83)
01 вересня 2020 року, військовий прокурор Вінницького гарнізону звернувся до Господарського суду Вінницької області в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області з позовом до КЕВ м. Вінниця про стягнення 17 242,88 грн. - за самовільний забір підземних вод. (а.с.1-16)
Правовими підставами звернення до суду військового прокурора з вказаним позовом стало порушення КЕВ м. Вінниця вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а саме: здійснення самовільного забору води із артезіанських свердловин.
05 листопада 2020 року, ухвалою Господарського суду Вінницької області даний позов було залишено без розгляду, на підставі п.1 ч.1 ст. 226 ГПК України. (а.с.195-202)
Своє рішення суд першої інстанції мотивував відсутністю підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з огляду на наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч.3 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у разі порушення або загрози порушення інтересів держави тільки у виключних випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;
- якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Нездійснення захисту - має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень, тобто він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином - має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Обґрунтовуючи своє звернення з даним позовом до суду, прокурор зазначає, що воно зумовлено потребою захистити інтереси держави у зв'язку з нездійсненням відповідних повноважень органом Державної екологічної інспекції України в особі Держекоінспекцією у Вінницькій області, який держава наділила відповідними функціями щодо державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів
Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Згідно з п.18 "Положення про Державну екологічну інспекцію України", затвердженого Указом Президента України №454/2011 від 13 квітня 2011 року, визначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України та здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря), у даному випадку через Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області.
Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Держекоінспекція України в особі Держекоінспекції у Вінницькій області, а тому прокурор вправі був звертатися до суду в інтересах держави в її особі та визначити позивачем.
Посилання прокурора і позивача, що необхідність представлення інтересів держави у даних правовідносинах саме прокурором виникла не бездіяльністю уповноваженого органу, а відсутністю достатнього фінансування Державної екологічної інспекції у Вінницькій області для оплати судового збору (у 2019 році його розмір склав би 1921,00 грн., а у 2020 році - 2027,00 грн.) не відповідають матеріалам справи.
Так, Держекоінспекцією у Вінницькій області, як доказ відсутності у належного фінансування на сплату содового збору, було надано кошториси інспекції на 2019 та 2020 роки, а також виписки з рахунку за період з 02 липня 2019 року по 30 вересня 2020 року. (а.с.140-176)
З наданих документів вбачається, що видатки на судовий збір /КЕКВ 2800/ в інспекції у 2019 році складали 115 000,00 грн., а в 2020 році - 107 000,00 грн.
На момент звернення до Військової прокуратури щодо пред'явлення позову в інтересах держави в особі інспекції про стягнення з КЕВ м. Вінниці 17 424,88 грн. - збитків завданих державі (05 червня та 28 серпня 2020 року), на рахунку Держекоінспекції у Вінницькій області, також, було достатньо коштів для сплати 2027,00 грн. - судового збору. Зокрема, у період з 29 травня по 10 червня 2020 року вихідний залишок по КЕКВ 2800 збільшився з 7 804,50 грн. до 24 200,50 грн., а 28 серпня вихідний залишок по КЕКВ 2800 збільшився з 14 731,50 до 24 7331,50 грн.
Більше того, з наданих суду доказів вбачається, що на протязі 2019-2020 рр. Держекоінспекція у Вінницькій області неодноразово сплачувала судовий збір за подання позовів до судів різних юрисдикцій та інстанцій, проте доводи, стосовно того, що заважало Інспекції самостійно сплатити судовий збір і звернутись про стягнення з КЕВ м. Вінниці 17 424,88 грн. - збитків, завданих державі, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до п.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Відповідно до п.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Як встановлено з матеріалів справи, за результатами планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання КЕВ м. Вінниця вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів /акт №445/ВН/, було зафіксовано факт правопорушення з боку КЕВ м. Вінниця в частині використання води 8-ома водозабірними свердловинами без встановлених дозволів, складено протоколу №010411 про адміністративне правопорушення від 29 липня 2019 року, а також розраховано розмірів збитків, заподіяних державі КЕВ м. Вінниця, який склав 17 242,88 грн. /розрахунок від 15 серпня 2019 року/.
Таким чином, жодна з сторін спору не заперечує, що з 15 серпня 2019 року, Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області встановлено факт правопорушення, проте на даний час встановлені збитки не відшкодовані, до суду остання не зверталась, а відтак прокурор вірно оцінив, що у даному випадку має місце неналежне здійснення Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області захисту інтересів держави після з'ясування обставин виявленого порушення, а саме: не проводяться заходи представницького характеру з питань відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення посадовими особами КЕВ м. Вінниця законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Прокурор, на виконання ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", зобов'язаний був попередньо, до подання позову до суду, звернутися до органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, з повідомленням про порушення закону, який повинен був розглянути таке звернення і вжити заходів щодо захисту інтересів держави. Та лише у випадку невжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивованої відмови вжити такі заходи - є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності цього органу, та дають підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, прокурор, маючи інформацію про те, що Держекоінспекція у Вінницькій області до суду не зверталась, а також має бажання, щоб саме прокурор здійснював таке представництво, лише 27 серпня 2020 року повідомив позивача про можливість самостійного звернення до суду з відповідною позовною заявою, а вже через 4 дні - 01 вересня 2020 року направив повідомлення про намір звернутись до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про стягнення 17 424,88 грн. - збитків завданих державі і цього ж дня направив до суду відповідну позовну заяву.
Згідно правової позиції, наведеної Великою Палатою Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 травня 2020 року по справі №912/2385/18, для підтвердження підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.
Таким чином, прокурором не було дотримано порядку, встановленого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому у прокурора відсутні підстави для представництва ним інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції через неналежне здійснення захисту інтересів держави.
Як роз'яснено в п.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 у справі №912/2385/18, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати і в таких справах виникають підстави для застосування положень п.2 ч.1 ст.226 ГПК України (залишення позову без розгляду).
Згідно п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Інші заперечення, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час їх розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.
Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції прийнята у відповідності до норм ст. 234 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування та задоволення вимог апеляційної скарги прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 129, 282 ГПК України, у зв'язку з відмовою в їх задоволенні, покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269-276, 281-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону - залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 05 листопада 2020 року у справі №902/864/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Матеріали справи №902/864/20 повернути Господарському суду Вінницької області.
Головуючий суддя Дужич С.П.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Коломис В.В.