Справа № 646/6121/20
н/п 2/953/986/21
15 лютого 2021 року Київський районний суд м. Харкова у складі :
головуючого судді Колесник С.А.,
за участю секретаря судового засідання Кудінової К.А.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №646/6121/20 за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, -
Представник позивача МТСБУ Мартинів О.І. звернувся до Червонозаводського районного суду м.Харкова з позовом до відповідача ОСОБА_1 , відповідно до якого просить стягнути з відповідача на користь МТСБУ 5683,91 грн. шкоди, заподіяної внаслідок ДТП та судовий збір в сумі 2102,00 грн.
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, представник позивача посилаєтся на те, що 19.03.2018 о 12:05 в м. Харків, по вул. Жон Мироносиць, 13 сталася дорожньо- транспортна пригода за участю: автомобіля Mitsubishi (д.р.н. НОМЕР_1 ), яким керував водій ОСОБА_1 (надалі - Відповідач ); та автомобіля Skoda (д.р.н. НОМЕР_2 ), яким керував водій ОСОБА_2 (власник автомобіля - ОСОБА_3 ), внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Skoda (д.р.н. НОМЕР_2 ), та завдано шкоди власнику зазначеного транспортного засобу.
Згідно Довідки № 3018079625381738 про ДТП, постанови Київського районного суду м. Харкова від 18.06.2018 року (справа № 640/6384/18) та постанови Апеляційного суду Харківської області від 31.08.2018 року (справа № 640/6384/18), ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п. 13.1, 2.10.а ПДР України.
В порушення умов Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент ДТП застраховано не було, про що свідчить відсутність інформації щодо страхування даного транспортного засобу в Єдиній централізованій базі даних МТСБУ.
Вказує, що Потерпіла особа (власник транспортного засобу Skoda (д.р.н. НОМЕР_2 ) ОСОБА_3 ) звернулась до МТСБУ з заявою про відшкодування заподіяної шкоди. Відповідно до Наказу № 10363 від 12.11.2018 та вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір регламентної виплати склав 4 949,11 грн., яке МТСБУ було сплачено потерпілій особі згідно платіжного доручення № 1013826 від 12.11.2018 року.
Розрахунок регламентної виплати МТСБУ за зазначеним вище страховим випадком наступний: відповідно до Звіту за вих. № 127/М/2018 від 19.04.2018 року про оцінку вартості відновлювального ремонту ТЗ Skoda (д.р.н. НОМЕР_2 ), вартість відновлювального ремонту ТЗ Skoda (д.р.н. НОМЕР_2 ) з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 4 949,11 грн. без урахування ПДВ.
Розмір витрат на збір документів та визначення розміру шкоди щодо зазначеного страхового випадку склав 734,80 грн., яке МТСБУ було сплачено особам, які надавали послуги по врегулюванню по справі, здійснювали збір документів та визначення розміру завданої шкоди, що підтверджується платіжним дорученням № 904956 від 16.05.2018 року. Отже, розмір витрат МТСБУ, пов'язаних з регламентною виплатою склав: 4 949,11грн. + 734,80 грн = 5 683,91 грн. (де: 4 949,11 грн - вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу відповідно до Звіту за вих. № 127/М/2018 від 19.04.2018 року; 734,80 грн. - витрати позивача на послуги по врегулюванню по справі та визначення розміру шкоди).
На підставі ст.ст.1166, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України, представнеик позивача зазначив, про те, що до МТСБУ у порядку регресу перейшло право вимоги на отримання від ОСОБА_1 компенсації у повному обсязі регламентної виплати - матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Skoda (д.р.н. НОМЕР_2 ), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 19.03.2018 року о 12:05 в м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 13.
На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 19.10.2020 цивільну справу № 646/6121/20 за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою передано на розгляд до Київського районного суду м.Харкова.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2020 справу передано для розгляду судді Колесник С.А.
На виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України судом направлено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - відповідача у справі та 17.11.2020 отримано відповідну довідку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
За умов ч.6 ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються, зокрема, малозначні справи.
Ціною даного позову позивачем зазначена сума 5683 грн. 91 коп., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із положеннями п.2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною і на підставі п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України, підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 20.11.2020 справу прийнято до провадження Київського районного суду м.Харкова та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч.1,2 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
При відкритті провадження у справі судом було встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз'яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Направлена відповідачу копія ухвали про відкриття провадження у справі з примірником позовної заяви та доданими до неї документами за місцем реєстрації ОСОБА_1 отримана не була (а.с.49).
25.01.2021 ОСОБА_1 , подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.53) та ознайомився з ними в той же день.
Таким чином, строк на подачу відзиву обраховувався до 09.02.2021.
Відповідач не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, ним не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в матеріалах справи наявні заяви представника позивача - ОСОБА_4 про проведення розгляду справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, при цьому пояснив, що дорожньо-транспортної події не було. Він поїхав з місця ДТП та після цього його автомобіль не оглядали. На теперішній час автомобіля у нього вже не має. Суму, яка зазначена в позовній заяві, вважав для нього занадто значною.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тобто саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступних висновків.
Судом встановлені наступні фактичні обставини.
ОСОБА_1 , 19.03.2018 р. о 12 год. 05 хв., керуючи автомобілем «Mitsubishi Outlander» д/н НОМЕР_1 по вул. Жон Мироносиць біля буд. №13 в м. Харкові - з пояснень гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_5 , не дотримався безпечного бокового інтервалу та допустив наїзд на автомобіль «Skoda Octavia А7» д/н НОМЕР_2 - під керуванням водія ОСОБА_2 , після чого з невідомих причин залишив місце події. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Події даної дорожньо-транспортної пригоди відбулися в результаті порушення п.п. 13.1, 2.10.а Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 .
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 18.06.2018 ОСОБА_1 визнати винним у здійсненні правопорушень передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП і піддано адміністративному стягненню я у вигляді штрафу (а.с.8).
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 31.08.2018 постанову Київського районного суду м. Харкова від 18 06 2018 року по справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст.ст.122-4, 124 КУпАП залишено без змін, а апеляційну скаргу, - залишено без задоволення.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 171;Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Суд вважає, доведеним той факт, що відповідачем порушено вимоги Правил дорожнього руху України, оскільки такого висновку дійшов суд першої та апеляційної інстанції у постановах від 18.06.2018 та від 31.08.2018.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Skoda Octavia А7», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , що належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію трансопртного засобу НОМЕР_3 (а.с.15).
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.
Згідно з ч. 2.1. ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Стаття 41.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказує, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до ст. 1.6. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», власники транспортних засобів це юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Як було встановлено в ході розгляду справи, ОСОБА_1 , на дату дорожньо-транспортної пригоди, не виконав вимоги вищевказаного Закону України та не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що також підтверджується витягом з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ (а.с.12).
ОСОБА_2 , подав до МТСБУ повідомлення про дородньо-транспорту пригоду, відповідно до ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с.13).
ОСОБА_3 , скориставшись своїм правом передбаченим Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі», подала заяву, як того вимагає ст. 35 п. 35.1 вказаного Закону, з метою отримання грошового відшкодування за матеріальну шкоду, завдану відповідачем (а..с.14).
Відповідно до ст..11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідач відшкодування за завдану матеріальну шкоду добровільно не сплатив.
Згідно п.40.3 ст.40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.
Для встановлення розміру заподіяної шкоди, МТСБУ звернулось до суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Незалежна експерта компанія».
19.04.2018 оцінювачем ОСОБА_6 складено Звіт №127/М/2018 про оцінку вартості відновлювального ремонту КТЗ Skoda Octavia A7, реєстраційний номер НОМЕР_4 , внаслідок пошкодження трансопртного засобу у ДТП (а.с.16-21).
Відповідно до висновку вказаного Звіту, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу КТЗ Skoda Octavia A7, реєстраційний номер НОМЕР_4 , внаслідок пошкодження трансопртного засобу у ДТП становить 4949,11 грн. без урахування ПДВ, та 5624,13 грн. з ПДВ.
МТСБУ було сплачено на користь ТОВ «Незалежна експерта компанія» 734,80 грн. вартості наданих послуг, що підтверджується рахунком на оплату №259 від 23.04.2018, актом виконаних робіт та платіжним дорученням №904956 від 16.05.2018 (а.с.22, 23, 25).
На підставі Наказу № 10363 від 12.11.2018 МТСБУ відшкодувало ОСОБА_3 майнову шкоду, в розмірі 4 949,11 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1013826 від 12.11.2018 (а.с.24, 25).
Таким чином, Моторне (транспортне) страхове бюро України виконало покладений на нього Законом обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
З вимог ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України вбачається, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Положення ст. 1191 ЦК України та п. 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Після проведення виплати потерпілим особам у Моторного (транспортного) страхового бюро України виникло право зворотної вимоги до відповідача.
05.11.2019 Моторне (транспортне) страхове бюро України зверталося до ОСОБА_1 з претензією про регресні вимоги та вимогою про відшкодування завданої майнової шкоди (а.с.26), але сума відшкодування сплачена не була.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми завданої майнової шкоди в розмірі 5683,91 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.
Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У зв'язку з тим, що відповідачем не надано жодного доказу на спростування доводів позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь МТСБУ шкоди, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 5683,91 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому суд стягує з відповідача ОСОБА_1 на користь МТСБУ витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.. 2,4, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 82, 141, 174, 187, 191, 211, 274, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 993, 1166, 1188, 993, 1191 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -
Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (юридична адреса: 02002, м.Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ 21647131) шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 5683 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят три) гривні 91 копійка.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (юридична адреса: 02002, м.Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ 21647131) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2020.
Позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України, юридична адреса: 02002, м.Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ 21647131.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повне судове рішення складено та підписано 19.02.2021.
Суддя Колесник С.А.