18.02.2021 Справа №607/311/21
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сливка Л. М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , фізичної особи підприємця,
за частиною 1 статті 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
за участі ОСОБА_1 ,
Уповноваженою особою Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області 31 грудня 2020 року стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №061200 за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України по адміністративні правопорушення.
Зі вказаного протоколу вбачається, що « 26.12.2020 року о 23 год. 27 хв. гр. ОСОБА_2 , який являється ФОП закладу громадського харчування «Арт Авеню», що по вул. Ст. Бандери, 53 м. Тернополя, допустив роботу закладу після 23 години, чим порушив п.п. 12 п. 2 КМУ № 12361 від 09 грудня 2020 року у відповідності до ст. 29 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2020 р. зі змінами та доповненнями, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП ».
ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що повністю розуміє зміст роз'яснених йому прав, передбачених статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення; свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення заперечив, вказав, що заклад після 23 години не працював та не здійснював приймання відвідувачів, у приміщенні були працівники, які здійснювали прибирання. Пояснення ОСОБА_3 заперечив, вказав, що вона постійно безпідставно скаржиться у поліцію на нібито порушення закладом норм закону. Зазначив, що будь-яких доказів на підтвердження вчинення адміправопорушення, матеріали адміністративного провадження не містять. Посилаючись на усталену практику Європейського Суду з прав людини просив провадження у справі закрити відповідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Для вирішення питання про те, чи було вчинено дане правопорушення, та чи винний ОСОБА_4 у його вчиненні, судом досліджено наявні у справі а про адміністративне правопорушення докази.
Так, із рапорту інспектора-чергового Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Ліхачевського І. Г. від 26 грудня 2020 року, вбачається, що « 26.12.2020 року о 23:10 надійшло повідомлення ОСОБА_3 про те, що на пр. Ст. Бандери,53 у м. Тернополі ресторан «Арт Авеню» працює, гучно грає музика ».
Із долучених до протоколу про адміністративне правопорушення письмових пояснень ОСОБА_3 від 31 грудня 200 року слідує, що « в будинку за адресою її проживання АДРЕСА_2 знаходиться ресторан «Арт Авеню», який порушує усі норми закону, а саме голосно лунає музика до пізньої ночі в закладі, чим порушується режим тиші, не має можливості нормально відпочити. Наразі в дні її звернення в поліцію 25 та 27 грудня 2020 року коли в країні та по всьому світі карантин, даний заклад приймає відвідувачів, допускає та випускає через задній вхід прибудинкової території. Це все бачать усі сусіди, неодноразово жалілися, звернулася з метою вжиття заходів з боку поліції».
Письмові пояснення ОСОБА_1 від 31 грудня 2020 року, які є аналогічними до його пояснень наданих у судовому засіданні, згідно із якими обставини, що викладені протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №061200 від 31 грудня 2020 року ним повністю заперечуються.
Дослідивши надані докази, суд приходить до таких висновків:
За частиною 1 статті 44-3 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно п.п. 12 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» станом на 25 грудня 2020 р. на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено “зелений” рівень епідемічної небезпеки, забороняється: робота після 23-ї та до 7-ї години суб'єктів господарювання з надання послуг громадського харчування без організації дозвілля (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос.
Натомість жоден із наявних у справі доказів не підтверджує того, що ОСОБА_1 26 грудня 2020 року вчинив протиправні дії, про які зазначено у протоколі серії ВАБ №061200 від 31 грудня 2020 року, а саме того, що 26 грудня 2020 року о 23 год. 10 хв. він допустив роботу закладу громадського харчування «Арт Авеню», що проспекті Ст. Бандери, 53 у м. Тернополі, після 23 години, чим порушив вимоги п.п. 12 п. 2 Кабінету Міністрів України № 12361 від 09 грудня 2020 року.
З огляду на зазначене, в даному випадку, протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до положень пункту третього частини другої ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а тому покладення на суд обов'язків ініціювати збір доказів для доказування вини особи суперечить принципам об'єктивності та неупередженості суду при розгляді справи та є неприпустимим.
Згідно з частиною другою ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
В той же час, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком. Також, відповідно усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За вказаних обставин судом установлено, що докази вини ОСОБА_1 у вчиненні ним порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, не є переконливими і достатніми та не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, судом не встановлено жодного прямого доказу, на підставі якого суд міг би беззаперечно встановити, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
З цих підстав суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись частиною 1. 1 статті 44-3 , пунктом 1 частини 1 статті 247, статтями 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,суд,
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Головуючий суддяЛ. М. Сливка