19.02.2021 Справа №607/22935/20
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька І.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Навчального закладу об'єднання громадян «Тернопільська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки автомобілістів», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління Держпраці у Тернопільській області про встановлення факту трудових відносин, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, моральної шкоди та обов'язкових податків і зборів до бюджету,-
На розгляді в Тернопільському міськрайонному суді Тернопільскої області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Навчального закладу об'єднання громадян «Тернопільська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки автомобілістів», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління Держпраці у Тернопільській області про встановлення факту трудових відносин, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, моральної шкоди та обов'язкових податків і зборів до бюджету.
В обґрунтування вимог позивач вказує, що 22 травня 2020 року між сторонами було укладено цивільно-правовий договір про виконання робіт, який діяв з 22 травня 2020 року по 10 вересня 2020 року. З 24 травня 2020 року по 10 вересня 2020 року він працював у відповідача на посаді сторожа, підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, мав визначене робоче місце, виконував вказівки керівника закладу. Плату за роботу у нічний час, у вихідні та святкові дні не отримував. Заробітну плату отримував нерегулярно. Вважає, що фактично відносини з відповідачем були трудовими, а не цивільно-правовими, оскільки його робота носила системний характер та не мала на меті отримання певного матеріального результату. Крім цього, зазначає, що неправомірними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду.
Посилаючись на наведене, просить задовольнити позов.
18 лютого 2021 року позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать відповідачу у розмірі 212 067,55 грн.
В обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник вказує, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 січня 2021 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 41 КУпАП, встановлено наявність трудових відносин між ним та відповідачем.
Посилаючись на наведене, вважає, що невжиття заходів забезпечення позову надасть відповідачу можливість списати грошові кошти та відчужити майно, що в свою чергу ускладнить та унеможливить виконання рішення суду, а тому просить задовольнити заяву про забезпечення позову.
Суд, розглянувши заяву та матеріали позову, вважає, що заява позивача про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України та є необґрунтованою, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до положень частин 1-2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі постанова Пленуму № 9), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Крім того, у п. 9 даної Постанови Верховний Суд зазначає, що клопотання про забезпечення позову повинно бути вмотивованим і обґрунтованим доказами наявності реальних загроз чи утруднень майбутнього виконання рішення суду, співмірністю заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, їх відповідність предмету позовної вимоги, відсутністю порушень прав третіх осіб заходами забезпечення позову.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен переконатися у тому, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може грунтуватися на припущеннях позивача .
Із змісту поданої заяви встановлено, що позивачем необґрунтовано належними та достатніми доказами необхідність забезпечення позову, не надано жодного доказу щодо реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, неможливість відповідача сплатити позивачу кошти у разі задоволення позову.
У заяві не наведено жодних конкретних доказів того, що відповідач буде ухилятись від виконання можливого рішення суду чи створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання та без вжиття заходів забезпечення позову захист прав та інтересів позивача стане неможливим.
Сама лише думка позивача з приводу ускладнення в майбутньому виконання рішення суду не може бути визнана судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову у спірних правовідносинах, оскільки є суб'єктивним судженням позивача, без зазначення існуючої очевидної небезпеки заподіяння шкоди позивачу.
Самі по собі доводи позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову надасть відповідачу можливість списати грошові кошти та відчужити належне йому майно, не свідчить про наявність обґрунтованих підстав для утруднення виконання можливого рішення суду, ухилення відповідача від його виконання.
У заяві про забезпечення позову позивач обмежився формальним зазначенням про необхідність забезпечення позову, перерахуванням норм ЦПК, практики ЄСПЛ.
Крім того, позивач просить накласти арешт на грошові кошти відповідача, при цьому у прохальній частині заяви не вказано, на яких рахунках знаходяться вказані кошти, на які слід накласти арешт. Позивачем не надано суду доказів відкриття та належності таких рахунків відповідачу.
Також, всупереч вимогам п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову відсутні пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, які встановленні ст. 154 ЦПК України, котрі є імперативною умовою змісту заяви про забезпечення позову та прийняття судом цієї заяви до розгляду.
Згідно з вимогами ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини, суд вважає, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК, а тому її слід повернути заявнику.
Заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду.
Керуючись ст.ст. 151-154, 261, 352-355 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Навчального закладу об'єднання громадян «Тернопільська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки автомобілістів», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління Держпраці у Тернопільській області про встановлення факту трудових відносин, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, моральної шкоди та обов'язкових податків і зборів до бюджету повернути заявнику.
Роз'яснити, що заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 15 днів з дня складення повного тексу судового рішення. Якщо ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий суддяІ. М. Черніцька