18.02.2021 Справа №607/2954/21
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Холява О.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №061376 від 15 лютого 2021 року вбачається, що 15 лютого 2021 року о 12.53 год. громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання по АДРЕСА_1 , вчинив відносно свої співмешканки ОСОБА_2 насильство в сім'ї, тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме, штовхав останню та ображав її нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її фізичному та психічному здоров'ю. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення не визнав та вказав, що 15 лютого 2021 року жодних дій насильства відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 не вчиняв.
Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та проаналізувавши матеріали справи, вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, за наступними підставами.
Суд, у відповідності до вимог ст. 280 КУпАП, при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положення ч.2 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підтвердження обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, суду надано лише письмову заяву ОСОБА_2 та письмову пояснення ОСОБА_2 від 15 лютого 2021 року, про те, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно неї. Інші докази вчинення правопорушення ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні.
Вказаних вище доказів недостатньо для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Будь-яких інших доказів вини ОСОБА_1 , а саме, пояснень свідків, показань технічних засобів фотозйомки чи відеозапису, суду не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення ОСОБА_1 насильства психологічного і фізичного характеру відносно потерпілої ОСОБА_2 , а протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013р., заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016р., заява № 926/08), суд у справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
В судовому засіданні судом не здобуто достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч.2 ст.173-2 КУпАП, які б підпадали під ознаки домашнього насильства, та настання для потерпілої особи наслідків, зазначених у цій статті, що як наслідок вказує на недоведеність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги вищевикладене, на думку суду ОСОБА_1 порушень передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП не допустив, тому вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч.2 ст.173-2 КУпАП, у зв'язку із чим провадження в даній справі слід закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 173-2, 247, 283, 284 КУпАП, суд, -
провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-2 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд.
Суддя Холява О.І.