Справа № 594/120/21
про повернення позовної заяви у зв'язку з невиконанням ухвали
про залишення позовної заяви без руху
19 лютого 2021 року м.Борщів
Суддя Борщівського районного суду Тернопільської області Губіш О.А., вивчивши матеріали позовної позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою судді Борщівського районного суду Тернопільської області від 10 лютого 2021 року позовна заява була залишена без руху, оскільки, була подана з порушенням вимог встановлених ст. 175 ЦПК України та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення копії даної ухвали.
Зокрема, позивачу було вказано на те, що у позовній заяві не зазначено обставини та докази, які б такі стверджували обставини, за яких її право є порушеним, оспорюється чи не визнається іншою особою, зокрема обставини, які б свідчили про те, що сторони не можуть розірвати шлюб через орган РАЦС, а також те, що позивачем не зазначено точного місця проживання (перебування) відповідача, через що неможливо встановити підсудність даного спору.
У визначений в ухвалі суду строк, позивач на виконання вказаної ухвали подала до суду заяву з двома примірниками позовної заяви із додатками, проте, такі не усувають недоліків, зазначених в ухвалі суду від 10 лютого 2021 року. Позивач при зверненні до суду наводить суперечливі дані щодо місця реєстрації відповідача, який є громадянином іншої держави, то стверджуючи, що таке їй невідоме, то посилаючись на те, що підставою для звернення до Борщівського районного суду є те, що позивач до 1983 року був зареєстрований на території міста. Що суд розцінює як зловживання позивачем своїми процесуальними правами - так, як остання посилаючись щоразу на різні обставини, намагається такі пов'язати з нормами процесуального законодавства. Що в свою чергу робить неможливим визначити питання підсудності даної справи.
Згідно ст.29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
Вищенаведені обставини вказують на те, що підсудність справи в порушення ст.29 ЦПК України визначена позивачем, а не визначена суддею Верховного Суду.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, кожна держава - учасниця Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, реалізуючи пункт 1 статті 6 цієї Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу. Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 вищевказаного Закону, правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).Відповідно до ст. 110 СК України, розірвання шлюбу можливе за заявою одного з подружжя. Згідно із ч. 2 і 3 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» подружжя, будучи громадянами різних держав, можуть обрати право, яке буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу. Таке можливо, тільки якщо вони не мають спільного місця проживання або якщо особистий закон кожного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Як роз'яснено у Постанові Пленуму ВСУ України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, в разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один з яких проживає на Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими ЦПК України.
За загальним правилом встановленим ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
З отриманої судом інформації щодо місця проживання відповідача слідує, що таке на території держави відсутнє.
Суд враховує і те, що позивачка є громадянкою України, а відповідач є громадянином іншої держави, угоди про підсудність справи з іноземним елементом судам України суду не надано, місце реєстрації відповідача на території держави відсутнє, останній зареєстрований на території Російської Федерації, що позивачем не оспорюється, неповнолітніх дітей на утриманні сторін не має, доказів того, що через стан здоров'я чи з інших поважних причин позивачка не може звернутись за місцем реєстрації відповідача не надала.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи те, що позивач недоліки позовної заяви не усунув, керуючись ст. 185 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - вважати неподаною і повернути позивачу, роз'яснивши, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду через Борщівський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
Суддя: