Справа № 592/1326/21
Провадження № 3/592/391/21
15 лютого 2021 року м.Суми
Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Фоменко Ірина Миколаївна, розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого водієм у ФОП ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія АПР18 №068337, 01.02.2021 року о 07 год. 55 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Рута 25», д.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись в м. Суми по просп. Курський, 81, здійснював регулярне перевезення пасажирів на міському маршруті №19 в кількості 24 особи, що перевищувала кількість місць для сидіння, передбачену технічною характеристикою транспортного засобу (у реєстраційних документах та цей транспортний засіб визначено 20 місць для сидіння з водієм), чим порушив вимоги пп. 10 п. 2 постанови КМ України від 09.12.2020 року №1236.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, шо дійсно в салоні маршрутного транспортного засобу в момент його руху та зупинки поліцейськими перебували пасажири у стоячому положенні, які чекали виходу на зупинці громадського транспорту. Кількість пасажирів відповідала кількості місць для сидіння.
В матеріалах справи наявні: протокол про адміністративне правопорушення серія АПР18 №068337 від 01.02.2021 року (а.с.1), реєстраційна картка на ТЗ (а.с.2) та копія відеозапису з місця вчинення правопорушення (а.с.3).
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією частини 1 статті 44-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Втім, норма ч. 1 ст. 44-3 КУпАП носить бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути зазначено, яку конкретно заборону відповідного пункту нормативно-правового акту, яким встановлюються правила карантину, порушила особа, щодо якої складено протокол.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія АПР18 №068337, ОСОБА_1 порушив вимоги пп. 10 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 року №1236, яким на території України на період дії карантину заборонено здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу і визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В судовому засіданні було оглянуто відеозапис з відеореєстратора, розміщеного у службовому патрульному автомобілі, з якого вбачається, що після зупинки маршрутного транспортного засобу «Рута 25», д.н.з. НОМЕР_1 , на вимогу поліцейського, з салону маршрутки вийшло 5 осіб; кількість людей, котрі в цей час знаходилися у салоні автобуса визначити не представляється можливим.
Крім того, кількість пасажирів, які перебували в салоні маршрутного транспортного засобу в момент його зупинки, наявність зайнятих та вільних місць, не зафіксовано і на службовий відеореєстратор, розміщений на форменому одязі поліцейського. Даний запис містить виключно процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, під час якої ОСОБА_1 неодноразово зазначав, що пасажири перебували у стоячому положенні, оскільки готувалися до виходу на наступній зупинці громадського транспорту.
Також суд зауважує, що до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не додано жодних належних доказів, пояснень свідків та очевидців, що підтверджують факт перевезення ОСОБА_1 01.02.2021 року о 07 год. 55 хв. по просп. Курський в м. Суми за маршрутом №19 пасажирів у кількості, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, у зв'язку з чим підстав для спростування пояснень ОСОБА_1 суд не вбачає.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
З врахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 року, заява №926/08), суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 62 Конституції України визначено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину. Суд вважає, що встановлення безпосередньо в Конституції України формули презумпції не винуватості як об'єктивно-правового положення має найважливіший значення для захисту прав та законних інтересів громадян.
Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення адмінпритягуємого, приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 44-3 ч. 1, 247 п. 1, 251, 280 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в діях останнього події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена, шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя І.М. Фоменко