Справа № 488/118/21
Провадження № 2/487/1435/21
19.02.2021 року суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Лагода А.А. в м. Миколаєві, ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна,
19.02.2021 року до суду надійшла вищевказана позовна заява. Позивач просить скасувати арешт з житлового будинку АДРЕСА_1 , житлового будинку АДРЕСА_2 та земельну ділянку під ним, житлового будинку АДРЕСА_3 та земельну ділянку під ним, накладений постановами Корабельного відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 18.10.2010 року № 21965243.
Позивач обґрунтовує вимоги тим, що державним виконавцем винесено постанову якою накладено арешт на все нерухоме майно боржника в рамках виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва № 2-7-8678/09 про стягнення з позивача на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості в розмірі 135834,49 грн. На даний час всі виконавчі провадження закриті, та не зважаючи на закриття всіх виконавчих проваджень відносно позивача як боржника у відповідних державних реєстрах збереглися обтяження за постановами, а орган ДВС фактично не має можливості скасувати арешт у зв'язку із знищенням виконавчих проваджень. Арешт майна порушує права позивача щодо володіння та розпорядження власним майном.
Ознайомившись із матеріалами позовної заяви, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить зняти арешт з майна, що належить їй, накладений постановою державного виконавця в рамках виконавчого провадження по виконанню рішення Центрального районного суду м. Миколаєва № 2-7-8678/09 про стягнення з позивача на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості в розмірі 135834,49 грн. (стягувачем виступає ПАТ «Банк Форум»).
З інформації про виконавче провадження встановлено, що на примусовому виконанні у ДВС перебувало виконавче провадження з примусового виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва № 2-7-8678/09. В ході примусового виконання відповідного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18.10.2010 року. Виконавче провадження по виконанню рішення в останнє закінчувалось 27.02.2012 року на підставі п.п.2, 5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому боржником не було сплачено виконавчий збір у розмірі 13583,45 грн. по ВП № 25423725 та 50,00 грн. по ВП № 27466368.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Таким чином, у даному випадку постанову було повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю майна у боржника, на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконане боржником.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Як роз'яснено у пункті 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 року № 5 в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
В пункті 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 року № 5 вказано, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження».
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом при прийнятті постанови від 02.06.2020 року в проваджені № 61-6651св19.
За таких обставин прихожу до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження оскільки ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, спір не пов'язаний з належністю майна, на яке накладено арешт, арешт накладено на майно боржника з метою забезпечення реального виконання рішення суду, а тому вона не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в цивільному позовному провадженні.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що вона має право звернутися до Центрального районного суду м. Миколаєва в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України із відповідною скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.
На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму ВССУ № 5 від 03.6.2016 року «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна», п. 1 ч. 2 ст. 186, ст. ст. 260, 353 ЦПК України, суддя,
У відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна - відмовити.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що вона має право звернутися до Центального районного суду м. Миколаєва в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України із відповідною скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Заводський районний суд м. Миколаєва.
Суддя А.А. Лагода