Справа № 473/443/21
Номер провадження 1-в/473/50/2021
Іменем України
"19" лютого 2021 р. м. Вознесенськ
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , з участю секретаря - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , представника ДУ «Вознесенська виправна колонія (№72)» - ОСОБА_4 , засудженого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, до засудження мешкав за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше не судимого, засудженого вироком Октябрського районного суду м. Володимира Російської Федерації від 23.10.2015 за ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 КК РФ до 7 років 6 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму, який ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04.06.2019 приведено у відповідність із законодавством України та згідно якої ОСОБА_5 вважається засудженим за ч.2 ст.15, ч.3 ст.307, ст.69 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна; відбуває покарання в Державній установі «Вознесенська виправна колонія (№72)»,
- про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
10.02.2021 до суду від засудженого ОСОБА_5 надійшла письмова заява про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання в порядку ст.81 КК України.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 заяву підтримав та просив її задовольнити, зазначивши, що у скоєному злочині розкаявся та зробив належні висновки.
Прокурор та представник установи виконання покарань в судовому засіданні заперечували проти задоволення даної заяви, зазначаючи, що вона є необгрунтованою та не підлягає задоволенню.
Заслухавши думки учасників процесу, дослідивши матеріали заяви та особової справи засудженого, суд встановив наступне.
Вироком Октябрського районного суду м. Володимира Російської Федерації від 23.10.2015, який приведений у відповідність до законодавства України за ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04.06.2019, засудженого ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.307 КК України, та призначено, із застосуванням ст.69 КК України, покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
Вказаною вище ухвалою від 04.06.2019 засудженому ОСОБА_5 , на підставі ч.5 ст.72 КК України (в ред. закону №838-ІІІ від 26.11.2015), у строк відбуття покарання зараховано час знаходження під вартою з 11.10.2014 по 22.10.2015 включно та з 23.10.2015 по 10.11.2015 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання - 23.10.2015, кінець - 14.03.2021.
З матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_5 вбачається, що останній за місцем відбування покарання характеризується посередньо. В місцях позбавлення волі перебуває з 15.10.2014.
Загалом протягом всього періоду відбування покарання заохочувався 9 разів в 2016-2017 роках, та мав 11 стягнень, накладених у 2014-2015 та 2018 роках, які погашені у встановленому законом порядку.
В майстерні установи не працевлаштований. У суспільно-корисному житті відділення та програмах диференційованого виховного впливу на засуджених до позбавлення волі участі не приймає. За характером спокійний, врівноважений. У відносинах із засудженими неконфліктний, з персоналом установи намагається дотримуватись правомірних взаємовідносин. Підтримує зв'язок із рідними.
Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст.81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. У відповідності з п.3 ч.3 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відносно ОСОБА_5 може бути застосоване після фактичного відбуття ним не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування основного покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, при цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно з положеннями ст.6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Відповідно до положень Кримінального та Кримінально-виконавчого законодавства України, постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Так, засуджений ОСОБА_5 фактично відбув три чверті строку призначеного покарання. За весь період відбування покарання має 9 заохочень (останнє - в жовтні 2017 року) та 11 стягнень (останнє - в грудні 2018 року), які погашені у встановленому законом порядку.
22.10.2019 комісією ДУ «Вознесенська виправна колонія (№72)» засудженому ОСОБА_5 відмовлено в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання та заміні невідбутої частини покарання більш м'яким (обмеження волі) як такому, що не довів свого виправлення та не твердо став на шлях виправлення.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 01.11.2019 відмовлено в задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_5 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 06.02.2020 вказану ухвалу від 01.11.2019 залишено без змін. Після цього жодних заохочень і стягнень не мав.
Таким чином, з огляду на наведене, суд дійшов висновку, що дані про особу засудженого ОСОБА_5 протягом всього періоду відбування покарання не доводять його виправлення, а тому підстави для задоволення даної заяви відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд,
В задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області до Миколаївського апеляційного суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1