Справа № 467/83/21
3/467/23/21
16.02.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :
головуючого судді - Явіци І.В.
з участю секретаря судового засідання - Савчук О.І.
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Твардиця Тараклійського району, Молдова, громадянина України, студента Южноукраїнського професійного ліцею, не одруженого, не працюючого, зареєстрований і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1
за ст. 122, -4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Суд визнав доведеним, що 15 січня 2021 року о 14 год. 30 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Citroen Jumper», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , біля будинку №43, розташованого по вул. Набережна енергетиків в с. Южноукраїнську Миколаївської області, не обрав безпечну швидкість руху, не врахував погодних умов (ожеледь), внаслідок чого здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем марки «ВАЗ -2110», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті чого транспортні засоби зазнали отримали механічні пошкодження.
Крім цього, 15 січня 2021 року о 14 год. 30 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Citroen Jumper», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , біля будинку №43, розташованого по вул. Набережна енергетиків в с. Южноукраїнську Миколаївської області, будучи причетним до дорожньо - транспортної пригоди, як то, наїзду на припаркований автомобіль марки «ВАЗ -2110», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , залишив місце пригоди.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.3. «б», 2.10 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 122- 4, 124 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 обставини, відображені у протоколах про адміністративні правопорушення підтвердив, свою вину у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП визнав та пояснив суду, що дійсно 15 січня 2021 року, взяв належний його батькові автомобіль аби поїхати до м. Южноукраїнська у справах.
Вказав, що посвідчення водія у встановленому законом порядку не отримував, досвіду керування транспортними засобами не має.
Він дійсно допустив зіткнення з припаркованим транспортним засобом, після чого поїхав додому, де розповів батькам про пригоду.
Наразі водієві автомобіля «ВАЗ» спричинену шкоду відшкодовано.
Місце пригоди залишив, оскільки не знав, що треба робити.
Тож, суд, дослідивши надані йому докази у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, у їх сукупності, керуючись законом, виходив із такого.
Відповідальність за статтею 124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Стаття ж 122 - 4 КУпАП передбачає відповідальність у разі залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
При цьому, згідно п. 2.3. «б» ПДР Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 ( далі - ПДР України) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
А за п. 2.10 «а» ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Та в ході розгляду справи суд установив, що ОСОБА_1 не дотримався цих вимог, внаслідок чого допустив зіткнення з припаркованим автомобілем, що призвело до наслідків, передбачених ст. 124 КУпАП у вигляді пошкодження транспортних засобів, у тому числі й тому, що належить іншій особі.
Зокрема, це підтверджується особистими поясненнями ОСОБА_1 , наданими ним в судовому засіданні, письмовими поясненнями потерпілого від 15.01.2021 року щодо пошкодження його транспортного засобу та місця пригоди, даними протоколів про адміністративні правопорушення від 15 січня 2021 року, схемою, в якій зафіксовано відомості щодо транспортних засобів - учасників дорожньо - транспортної пригоди та пошкодження транспортних засобів.
При цьому, схема містить графічно зображені та зафіксовані об'єкти про обставини дорожньої пригоди, як то, ділянку дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода.
Ці докази у їх сукупності підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у цій справі, зокрема, щодо часу, місця, способу вчинення правопорушень, а також наслідків, що настали, як то, порушенні вимог п. 2.3 «б», 2. 10 «а» ПДР України та наслідків у виді пошкодження транспортного засобу, а так само, і причинного зв'язку між порушенням ПДР України та наслідками.
Водночас, згідно п.п. “а”, “б” та “в” п. 2.10. ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;
Тож, суд установив недотримання і цих вимог ПДР України з боку ОСОБА_1 оскільки він залишив місце дорожньо - транспортної пригоди, поїхавши із нього, а, відтак, не зупинився, не залишився на місці пригоди і не увімкнув аварійну сигналізацію з установленням знаку аварійної зупинки.
Усі досліджені докази суд визнає належними, позаяк, вони прямо і непрямо підтверджують дійсність фактичних обставин, що встановлені в ході судового розгляду, а також допустимими, оскільки протокол та додаток до нього оформлені у цілому із дотриманням норм ст. 256, 257 КУпАП, а будь - яких відомостей, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, суд у своєму розпорядженні не мав.
З огляду на наведене, у ракурсі установлених фактичних обставин справи шляхом встановлення юридично значущих ознак, визначення правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненої дії конкретному складу правопорушення, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення, суд вважає правильною кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ст. 124, 122-4 КУпАП, оскільки він своїми діями порушив вимоги ПДР України, що призвело до пошкодження транспортного засобу і залишив місце дорожньо - транспортної пригоди, будучи причетним до неї.
Таких висновків суд дійшов з урахуванням установленого прямого причинного зв'язку між порушенням п. п. 2.3 “б” ПДР України з боку ОСОБА_1 та наслідками, що настали.
А також враховував практику ЄСПЛ, зокрема, у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») [GC] no. 15809/02 і 25624/02 ECHR 29.06.2007, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За такого, суд визнав повністю доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП за обставин, установлених судом.
При накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчинених правопорушень, а також ступінь суспільної небезпеки допущених порушень, особу порушника, який, зокрема, не отримував посвідчення водія у встановленому законом порядку, його молодий вік, відсутність досвіду керування транспортними засобами, зокрема, те, що він навчається, має постійне місце проживання, а також ступінь вини, у тому числі й відсутність невідворотних наслідків, що гіпотетично могли настати на цій ситуації.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність у даному, конкретному випадку, згідно із ст.ст. 34, 35 КУпАП, суд не установив.
Тому, з огляду на таке, на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у межах санкцій ст.ст. 122-2, 124 КУпАП у виді штрафу, що буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, а також необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
При цьому, виходячи з норм ст. 36 КУпАП слід накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції статті встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Судові провадження, відповідно, підлягають об'єднанню через наявність передумов для цього, визначених ч.2 ст. 36 КУпАП.
На підставі ст. 40 -1 КУпАП із ОСОБА_2 належить стягнути судовий збір на користь держави, позаяк, його піддано адміністративному стягненню.
З цих мотивів, керуючись ст.ст. 221,283,284 КУпАП, суд, -
Об'єднати справу про адміністративне правопорушення №467/83/21 та справу про адміністративне правопорушення №467/85/21, присвоївши єдиний унікальний номер справи - №467/83/21 та номер судового провадження - №3/467/23/21.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП і накласти на нього адміністративні стягнення:
за ст. 122-4 КУпАП - у виді штрафу в розмірі 15 (п'ятнадцяти) неоподатковуваним мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп.
за ст. 124 КУпАП - у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваним мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 340 ( триста сорок) грн. 00 коп.
В силу положень ст. 36 КУпАП остаточно накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених ним, у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 20 (двадцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 340 (триста сорок) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбаченихстаттею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 (п'ятнадцять) днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Суддя І.В. Явіца