15 лютого 2021 року
справа № 355/687/20
провадження № 22-ц/824/2482/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В, Лапчевської О.Ф.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Баришівського районного суду Київської області від 02 листопада 2020 року, ухваленого під головуванням судді Коваленка К.В., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В червні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №б/н від 23.02.2016 року у розмірі 69131,29 грн та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 02 листопада 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду представник банку подала апеляційну скаргу.
В поданій апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що банком надано належні докази на підтвердження своїх вимог. Відповідач підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, чим засвідчила згоду, що анкета-заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає договір про надання банківських послуг. Вимог щодо визнання недійсним чи нікчемним кредитного договору відповідачем заявлено не було. Із виписки банківської картки вбачається факт користування відповідачем кредитними коштами. Перевищення кредитного ліміту відбувалось у зв'язку із тим, що відповідач скористалась послугою «оплата частинами» та «Миттєва розстрочка». Відповідачем не надано доказів на спростування заборгованості по кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом АТ КБ «ПриватБанк» посилалось на те, що між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н від 23.02.2016 року з метою отримання банківських послуг. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. У подальшому кредитний ліміт було збільшено до 19000,00 грн.
Відповідачем умови кредитного договору виконано не було, внаслідок чого у неї виникла заборгованість станом на 28.04.2020 рік у розмірі 69131,29 грн, яка складається з:
41276,91 грн - заборгованість за простроченим тілом кредитом
14403,47 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України
9682,75 - нарахована пеня
3768,16 грн - заборгованість по судовим штрафам
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження позовних вимог представником банку до позовної заяви додано анкету-заяву, розрахунок заборгованості, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, виписку про рух коштів.
Однак, анкета-заява від 23.02.2016 року не містить відомостей щодо виду картки, який бажає позичальник отримати, умов про розмір кредитного ліміту, процентної ставки, встановлення відповідальності за порушення зобов'язання.
Даних про тип картки, яка видавалася відповідачу, також не було зазначено ні у виписці з рахунку, ні в довідках про видачу кредитних карток та зміну кредитного ліміту.
Наведені Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування позичальником не підписані.
Доводи апеляційної скарги про те, що позичальник отримала кредитний ліміт на кредитну картку та користувалася кредитним лімітом, що підтверджується випискою про рух коштів та розрахунком заборгованості колегія суддів не приймає, оскільки банком не надано належних та допустимих доказів на підтвердження видачі відповідачу кредитної картки в цілому та встановлення кредитного ліміту.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено факт видачі відповідачу кредиту на підставі анкети-заяви від 23.02.2016 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що договір відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, що свідчить про згоду відповідача з усіма умовами цього договору, колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність заперечень відповідача проти позовних вимог, не звільняє банк від обов'язку доводити свої позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем надані належні та допустимі докази по справі, колегія суддів не приймає, оскільки банком не доведено факт видачі відповідачу кредитної картки із встановленим кредитним лімітом, а анкета-заява не містить відомостей щодо видачі кредитної картки з конкретним лімітом.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому враховуючи положення ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 02 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді