15 лютого 2021 року м. Київ
Справа №362/295/18
Апеляційне провадження №22-ц/824/3401/2021
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
при секретарі Федорчук Я.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області постановлену під головуванням судді Кравченко Л.М. 16 грудня 2020 року у м. Васильків, дата складення повного тексту ухвали не зазначена, за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2020 року заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - задоволено.
Визнано таким, що повністю не підлягає виконанню з 18 січня 2018 року виконавчий лист, виданий Васильківським міськрайонним судом Київської області від 16 квітня 2018 року № 362/295/18 на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
Ухвала суду мотивована тим, що заявником на підставі належних та допустимих доказів було доведено факт добровільного виконання рішення суду по сплаті аліментів, судом встановлено правову природу коштів, що перераховувалися особисто неповнолітньому сину заявника, а саме, що це були аліменти - кошти на його утримання, розмір яких перевищує розмір виставленої державним виконавцем заборгованості по аліментам, у зв'язку з чим його обов'язок є виконаним в повному обсязі.
Не погодилась із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 , нею до суду першої інстанції було подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність та необґрунтованість ухвали. Зазначає, що суд першої інстанції невірно з'ясував той факт,що боржник добровільно виконав свій обов'язок по утриманню неповнолітнього сина, оскільки подані докази - поштові перекази не підтверджують факт отримання коштів та не підтверджують призначення платежу, а саме що це оплата аліментів. Також зазначає, що суд в оскаржуваній ухвалі не описує надходження сум за певні місяці з посиланням на докази, які б дали можливість порахувати переплату цих коштів. Вказує, що суд не взяв до уваги те, що аліменти повинні виплачуватись стягувачу, для того, щоб дитина могла брати участь у розпорядженні ними. Також звертає увагу на те, що суд по надуманим підставам дійшов висновків, що вона ніби-то таким чином повертає затрачені кошти на утримання сина, оскільки вона хотіла забезпечити сина кращими умовами для життя. Вказує, що боржник, в разі переплати аліментів, мав би звернутись з квитанціями до державного виконавця, який би списав йому борги, однак не зробив цього.
Враховуючи вищевикладене, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовити.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просили її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_5 та заінтересована особа ОСОБА_6 заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом встановлено, що заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі 2000, 00 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 18 січня 2018 року і до досягнення сином повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 704, 80 грн судового збору (а.с. 16-18).
На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист №2/362/982/18, який отримано стягувачем ОСОБА_3 19 квітня 2018 року, про що свідчить підпис на її заяві (а.с.22).
Постановою державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Валюх О.В. від 08 листопада 2019 року відкрито виконавче провадження №60538245 з виконання виконавчого листа №2/362/982/18 (а.с. 37).
В межах даного виконавчого провадження 28 вересня 2020 року державним виконавцем Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Т.О. було винесено постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України (а.с.38-41).
Відповідно до довідки-розрахунку Васильківського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15 грудня 2020 року, заборгованість по аліментам згідно з виконавчим листом №2/362/982/18 від 16 квітня 2018 року за період з 18 січня 2018 року по 30 листопада 2020 року, станом на 15 грудня 2020 року становить 68903,25 грн (а.с. 106).
З відміток в закордонному паспорті ОСОБА_2 , вбачається, що останній з 2016 року перебуває в Автономному Чукотському окрузі Росії, та має там зареєстроване місце проживання.
З наданих заявником заяв на перерахування готівкових коштів та квитанцій, вбачається, що ним за період з березня 2018 року по 30 жовтня 2020 року перераховувались кошти на ім'я сина ОСОБА_6 . Матеріали справи містять дані про здійснення відправлення ОСОБА_2 коштів, а також про отримання ОСОБА_6 на загальну суму 148428,50 грн.
Задовольняючи заяву та визнаючи виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що заявником на підставі належних та допустимих доказів було доведено факт добровільного виконання рішення суду по сплаті аліментів, судом встановлено правову природу коштів, що перераховувалися особисто неповнолітньому сину заявника, а саме, що це були аліменти - кошти на його утримання, у зв'язку з чим вважав, що його обов'язок є виконаним в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Відповідно до ст. 32 ЦК України фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами.
Згідно із ч.ч. 1.2 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Частиною 2 ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю або частково у зв'язку із його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на матеріально-правові та процесуально-правові.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.
Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов,як підстава для їх виконання.
Органи виконавчої служби під час виконання рішень вчиняють дії згідно із змістом резолютивної частини рішення, яке зазначається у виконавчому листі, результатом цього має бути досягнення правового ефекту - фактичне виконання зазначеного у виконавчому листі рішення.
За змістом ст. 432 ЦПК України суд постановляє ухвалу про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково або; 2) якщо у боржника повністю або частково відсутній обов'язок у зв'язку з його припиненням.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили; коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання, та матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За правилами ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Положеннями ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З наведених обставин вбачається, що ОСОБА_2 з березня 2018 року по 30 жовтня 2020 року перераховував грошові кошти особисто сину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який станом на час ухвалення рішення про стягнення аліментів досяг 15 років, та міг самостійно розпоряджатися отриманими аліментами (коштами). ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційного суду підтвердив вказані обставини та отримання від батька коштів на його утримання.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання виконавчого листа №2/362/982/18 таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з повним виконанням боржником рішення суду.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що поштові перекази не підтверджують факт отримання коштів та не підтверджують призначення платежу, а саме що це оплата за аліменти, відхиляються колегією суддів, оскільки сторони у справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_6 визнали, що вказані грошові перекази, які здійснені ОСОБА_2 , є саме витратами на утримання сина ОСОБА_6 , який отримував їх особисто протягом 2018 -2020 років.
Посилання скаржника на те, що аліменти повинні виплачуватись стягувачу, для того, щоб дитина могла брати участь у розпорядженні ними, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на час ухвалення рішення про стягнення аліментів досяг 15 років, а тому міг самостійно розпоряджатися отриманими аліментами (коштами), що є його власністю, відповідно до положень ст. 32 ЦК України та ст. 179 СК України.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що боржник, в разі переплати аліментів, мав би звернутись з квитанціями до державного виконавця, який би списав йому борги, однак останній вказаного не зробив, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки це є правом боржника, і ним обрано інший спосіб захисту.
Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув заяву, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та дійшов обґрунтованого і законного висновку про наявність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, та не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність постановленої судом ухвали, а тому не можуть бути підставою для її скасування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: А.М. Андрієнко
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 18 лютого 2021 року.