Єдиний унікальний номер справи 367/7768/20
Провадження №22-ц/824/3294/2021
11 лютого 2021 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Сас Ю.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, у якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії Відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, товариству з обмеженою відповідальністю «Аверс Сіті» та іншим особам стосовно об'єктів нерухомого майна:
нежитлового приміщення №477 (реєстраційний номер 90735732109), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлового приміщення №475 (реєстраційний номер 38338861), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлового приміщення №476 (реєстраційний номер 38339442), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлового приміщення №478 (реєстраційний номер 38340489), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2020 рокув задоволенні вищевказаної заяви відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, заявник подав апеляційну скаргу, оскаржувану ухвалу вважає незаконною, та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просив апеляційний суд ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду проходить до наступних висновків:
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).
Згідно ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням необхідності саме такого заходу, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір, а також існує реальна загроза унеможливлення чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За своєю правовою природою правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує.
Як зазначено вище, одним із основних питань, які суд вирішує при забезпеченні позову, є питання співмірності заявленого заходу забезпечення позову як позовним вимогам, так і заявленим можливим ризикам. При цьому, зважаючи на положення ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог.
В своїй заяві про забезпечення позову позивач просив суд заборонити вчиняти як відділу державної реєстрації, ТОВ «Аверс Сіті», так і будь-яким іншим особам будь-які дії стосовно спірних об'єктів нерухомого майна. Таким чином фактична заборона необмеженому переліку осіб вчиняти будь-які дії стосовно спірного майна без їх конкретизації не може вважатися співмірною до заявлених вимог та тих ризиків і обставин, якими заявник обґрунтовує свою заяву. За таких умов, висновок суду першої інстанції про необґрунтованість заяви позивача колегія суддів вважає належним.
При вирішенні даної справи колегія суддів зважає також і на те, що відмова в задоволенні даного клопотання не є перешкодою заявнику в можливості звернення до суду з іншим клопотанням про забезпечення позову після усунення вищевказаних недоліків та невідповідностей умовам закону.
Згідно вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням вищенаведеного, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Апелянтом не було відповідним чином доведено наявності передбачених законом підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, відтак апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько