Справа № 33/824/62/2021 Суддя у І-й інст.: Линник ВЯ.
Категорія: ч.1 ст.173-2 КУпАП Доповідач: Ковальська В.В.
08 лютого 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Ковальська В.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , захисника Чиляєвої І.А., потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу захисника Чиляєвої І.А. на постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
Постановою судді Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені 12.07.2020 року правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Цією ж постановою ОСОБА_1 визнано не винуватим у вчиненні 15.06.2020 року, 26.06.2020 року та 28.06.2020 року адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та провадження в цій частині закрито.
Згідно з постановою судді, 12.07.2020 року о 12.00 годині ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив насильство в сім'ї відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме вчинив психологічний тиск на останню, який полягав в погрозі викинути її бухгалтерські документи, чим завдав шкоду психічному здоров'ю потерпілої.
В апеляційній скарзі захисник Чиляєва І.А. просила скасувати постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2020 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні 12 липня 2020 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, провадження у справі в цій частині закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підтвердження своїх вимог, апелянт стверджує, що висновки суду ґрунтуються на неналежних і недопустимих доказах, не з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого суд першої інстанції прийшов до необґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні 12.07.2020 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В апеляції вказується, що рапорт помічника чергового Іріпнського ВР ГУНП в Київській області від 12.07.2020 року та протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.07.2020 року не можуть вважатись доказом в розумінні ст. 251 КУпАП.
Окрім того, апелянт зауважує, що протокол серії АПР18 201259 про вчинення 12.07.2020 року ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є недопустимим доказом, оскільки, в порушення ч. 2 ст. 254 КУпАП, протокол складено Бучанським ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області лише 16.07.2020 року, тобто через чотири дні після події.
Також апелянт вважає, що судом неповно з'ясовано обставини справи, оскільки не враховано, що постановою Ірпінського міського суду Київської області 19.08.2020 року за матеріалами Ірпінського ВП ГУ НП у Київській області про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.173-2 КУпАП, останню визнано винною у вчиненні 26.06.2020 року, 28.06.2020 року, 12.07.2020 року адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме за те, що вона чинила психологічний тиск, словесно ображала, провокувала на бійку, а тому, на думку апелянта, вказані обставини виключають вину ОСОБА_1 у вчиненні 12.07.2020 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Чиляєвої І.А. та ОСОБА_1 В.О., які підтримали апеляційну скаргу, потерпілу ОСОБА_2 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Висновок, викладений у постанові судді Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2020 року про винність ОСОБА_1 у вчиненні 12.07.2020 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наведеними у постанові доказами: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 201569 від 16.07.2020 року, згідно з яким 12.07.2020 року о 12 год. 00 хв. за місцем проживання ОСОБА_1 вчинив сімейну сварку відносно ОСОБА_2 , під час якої чинив психологічний тиск на останню (а.с. 1), рапортом помічника чергового Ірпінського ВП ГУНП в Київській області від 12.07.2020 р., з якого вбачається, що в АДРЕСА_1 , колишній чоловік ОСОБА_1 здійснює конфлікт і викидає речі (а.с.2); протоколом прийняття заяви ОСОБА_2 про вчинене кримінальне правопорушення від 12.07.2020 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 вчиняв 12.07.2020 р. о 12.00 год. конфлікт щодо своєї дружини ОСОБА_2 (а.с.3); письмовими поясненнями ОСОБА_2 , з яких вбачається, що її чоловік ОСОБА_1 вчиняв конфлікт під час якого намагався викинути її бухгалтерські документи (а.с.4).
Доводи захисника, що рапорт помічника чергового Іріпнського ВР ГУНП в Київській області від 12.07.2020 року та протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.07.2020 року не можуть вважатись доказом в розумінні ст. 251 КУпАП, на думку судді апеляційного суду, є необґрунтованими.
Відповідно до змісту ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, серед іншого можуть бути будь-які фактичні дані щодо адміністративного правопорушення, що містяться в рапорті, в протоколі про адміністративне правопорушення, поясненнях свідків, відеозаписі, у тому числі, що використовується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також інші документи.
При цьому КУпАП не обмежує суд в питанні оцінки доказів, зокрема таких, які містяться в рапорті помічника чергового Ірпінського ВР ГУНП в Київській області від 12 липня 2020 року та протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12 липня 2020 року.
Так, суддя першої інстанції, приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 дослідив докази, які наявні в матеріалах справи, дав цим доказам належну оцінку та виклав у постанові висновки щодо винуватості особи з посиланням па конкретні докази та вимоги закону.
Виходячи з наведеного, суддя приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи рапорт працівника поліції та протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення слід вважати належними та допустимими доказами у справі, оскільки ОСОБА_1 не було надано суду інших вагомих доказів, які б ставили під сумнів дані докази.
З постанови суду вбачається, що суддя, визнавши винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в повній мірі дотримався вимог закону.
Доводи апелянта на порушення вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 є слушними, проте таке порушення не впливає на зміст обставин, викладених у протоколі, та не може бути підставою для скасування постанови судді районного суду у справі про адміністративне правопорушення і закриття провадження у справі з зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Разом з тим, поза увагою судді районного залишилась та обставина, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 в суді по епізоду 12 липня 2020 року закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, що є підставою для закриття провадження згідно з вимогами п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Однак, суддею в резолютивній частині постанови від 30 листопада 2020 року не було зазначено про необхідність закриття провадження у зв'язку із закінченням строків накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за епізодом від 12 липня 2020 року, а тому в цій частині резолютивна частина постанови підлягає зміні в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 294 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Апеляційну скаргу захисника Чиляєвої І.А. залишити без задоволення.
В порядку п. 7 ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2020 року про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення змінити, доповнивши резолютивну частину постанови вказівкою про закриття провадження у справі по епізоду від 12 липня 2020 року на підставі п. 7 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду В.В. Ковальська