2 лютого 2021 року місто Київ
справа № 361/6406/19
апеляційне провадження № 22-ц/824/502/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Головачова Я.В.,
суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Коцюрби Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області у складі судді Дутчака І.М. від 29 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
У вересні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що з 7 вересня 2013 року вони перебувають у зареєстрованому шлюбі під час якого у них народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказував, що подружнє життя з відповідачем не склалося, у зв'язку з чим, починаючи з жовтня 2018 року, вони фактично не ведуть спільного господарства, а також не підтримують шлюбно-сімейних відносин.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив розірвати шлюб з ОСОБА_1 .
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2020 року позов ОСОБА_3 задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , зареєстрований 7 вересня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1459. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 4 822 грн. 40 коп.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині стягнення з відповідача судових витрат і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким покласти сплату судових витрат на позивача. Скаржник зазначає, що ОСОБА_1 перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і
єдиним її доходом є аліменти на утримання дочки в розмірі 1 500 грн., а також щомісячна соціальна допомога в розмірі 860 грн., а тому стягнення з неї судових витрат ставить її в скрутне матеріальне становище. Крім того, відповідач фактично визнавала позов та не заперечувала проти його задоволення, а тому суд повинен був повернуто позивачу 50 відсотків сплаченого судового збору на підставі частини 1 статті 142 ЦПК України.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Учасники справи в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Рішення суду першої інстанції в частині розірвання шлюбу сторонами не оскаржується, а тому в силу статті 367 ЦПК України колегією суддів не перевіряється.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно процесуальним законодавством.
Так, згідно з частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з частиною 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин 3, 4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним
із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною 6 статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З матеріалів справи убачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_3 користувався правничою допомогою, що підтверджується копією договору про надання правової допомоги № 53/19 від 26 грудня 2019 року (далі - договір), укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом Ліщук О.В.
У пункті 4 договору встановлено, що гонорар адвоката вказується в розрахунку гонорару, який є невід'ємною частиною договору. Акт-розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, акт прийому-передачі наданих послуг є невід'ємною частиною договору і свідчить про факт виконання у повному обсязі умов даного договору та оплату послуг адвоката.
Згідно акту-розрахунку від 2 червня 2020 року вартість наданих адвокатом Ліщук О.В. послуг склала 4 864 грн. 80 коп. Вказані кошти були сплачені ОСОБА_3 , що підтверджується копіями квитанцій (а.с. 75-76).
Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції правильно виходив із того, що доведеною та обґрунтованою сумою понесених витрат є 4 054 грн. При цьому суд правильно звернув увагу на те, що вартість складання позовної заяви в розмірі 810 грн. 80 коп. стягненню не підлягає, оскільки позовна заява була подана до суду раніше (вересень 2019 року) від підписання договору про надання правової допомоги (26 грудня 2019 року).
Також суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача розмір сплаченого позивачем судового збору, оскільки позов задоволено в повному обсязі.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що відповідач фактично визнавала позов та не заперечувала проти його задоволення, а тому суд повинен був повернуто позивачу 50 відсотків сплаченого судового збору на підставі частини 1 статті 142 ЦПК України відхиляються колегією суддів, оскільки в матеріалах справи відсутні докази визнання ОСОБА_1 позову до початку розгляду справи по суті.
Доводи апеляційної скарги про те, що стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу ставить її в скрутне матеріальне становище не є підставою для звільнення сторони від обов'язку відшкодування таких витрат.
Процесуальним законом надано право учасникам справи подавати клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги шляхом подання відповідного клопотання. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання.
ОСОБА_1 клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги з відповідною аргументацією до суду не подавалися, а тому підстав для зміни розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу немає.
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті
375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: