ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
18 лютого 2021 року справа №640/25884/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доПенсійного фонду України (далі по тексту - відповідач, ПФУ)
про1) визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування страхового стажу для призначення позивачу пенсії по інвалідності та у відмові її призначити; 2) зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію по інвалідності, починаючи з 28 лютого 2020 року з урахуванням періодів: навчання з 01 вересня 1979 року по 21 липня 1981 року в ПТУ №9 смт. Крижопіль Вінницької області; служби у лавах Радянської Армії з 11 травня 1982 року по 01 червня 1984 року та роботи: в Будівельно-монтажному-Управлінні №6 тресту «Київспецстрой» газоелектрозварником з 14 жовтня 1985 року по 13 липня 1988 року; у військовій частині №58134 з 15 липня 1988 року по 01 березня 1989 року газоелектрозварником; у Сергінській міжрайбазі зварником з 06 березня 1989 року по 01 грудня 1989 року; в Будівельному кооперативі «Вікторія» м. Київ газоелектрозварником з 02 грудня 1989 року по 25 червня 1990 року; в УЕВС-4 підприємства по експлуатації водопровідних мереж м. Києва електорогазозварником з 27 липня 1990 року по 12 липня 1993 року; у Центрі культури та мистецтва Дніпровського району м. Києва слюсарем з 01 жовтня 2013 року по 30 вересня 2019 року
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного стажу.
На думку позивача, він має право на пенсію по інвалідності відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки має необхідний стаж відповідно до статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою від 02 листопада 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/25884/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
В матеріалах справи докази надання відповідачем відзиву на позовну заяву відсутні, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 28 лютого 2020 року про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач листом від 10 березня 2020 року №2600-0314-8/32118 відмовив позивачу у призначенні пенсії по інвалідності, посилаючись на статтю 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач зазначив, що пенсія по інвалідності призначається особам, які визнані інвалідами ІІ групи, у віці від 52 років до досягнення особою 55 років включно за наявності страхового стажу 13 років на час настання інвалідності; відповідно до наданих до заяви документів (паспорт, ідентифікаційний номер, трудова книжка, військовий квиток) загальний страховий стаж позивача складає 9 років 8 місяців 12 днів, оскільки відсутній необхідний страховий стаж 13 років, у призначенні пенсії по інвалідності відмовлено.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (стаття 55 Конституції України).
При розгляді спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, що визначені законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій) (пункти 1 та 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивач, оскаржуючи дії відповідача, стверджує, що порушено його право на отримання пенсії по інвалідності.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України).
Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, яка спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу передбаченого статтею 32 цього Закону (частина перша статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, для осіб з інвалідністю II та III груп від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років (частина перша статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Так, право на пенсію по інвалідності мають особи:
1) яким установлено інвалідність ІІ та ІІІ групи;
2) у віці від 52 років до 55 років включно, які мають страхового стаж на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією - 13 років.
Таким чином, для призначення пенсії по інвалідності у віці від 52 до 55 років позивачу необхідно мати 13 років стажу або на час настання інвалідності, або на день звернення за пенсією.
Отже, позивач має права на призначення пенсії по інвалідності, а відповідач не має права відмовити в призначенні пенсії, якщо доказами підтверджено такі умови:
1) позивач є інвалідом ІІ або ІІІ групи;
2) позивач має необхідний страховий стаж на час настання інвалідності відповідно до віку встановленого частиною першою статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
або
3) позивач має необхідний страховий стаж на день звернення за пенсією інвалідності відповідно до віку встановленого частиною першою статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України тягар доведення в адміністративній справі лежить на відповідачеві - суб'єкті владних повноважень.
Суд розглянув наявні докази та прийшов до таких висновків щодо кожного з цих пунктів.
1) Позивач є інвалідом ІІ групи.
Згідно із довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №434089, яка міститься в матеріалах справи, позивачу при первинному огляді 13 лютого 2020 року встановлено з 12 лютого 2020 року другу групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання.
2) Позивач має необхідний страховий стаж на час настання інвалідності відповідно до віку встановленого частиною першою статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорту серії НОМЕР_1 дата народження позивача - 03 квітня 1964 року.
Як встановлено судом, позивач є інвалідом ІІ групи з 12 лютого 2020 року.
Отже, на час настання інвалідності позивачу виповнилося 55 років.
Таким чином, станом на 12 лютого 2020 року для призначення пенсії по інвалідності у позивача має бути наявний страховий стаж 13 років.
Відповідно до записів №01-19 в трудовій книжці серія НОМЕР_2 страховий стаж позивача за періоди роботи з 11 травня 1982 року по 30 вересня 2019 року складає 15 років 8 місяць 13 днів, а саме:
- 2 роки 0 місяців 22 дні - з 11 травня 1982 року по 01 червня 1984 року служба в лавах Радянської Армії (записи №1-2);
- 2 роки 9 місяців 0 днів - 14 жовтня 1985 року «зачислен на работу газоэлектросварщиком», 13 липня 1988 року «уволен по ст. 38 КЗОТ УССР по собственному желанию» - Будівельно-монтажне управління№6 тресту «Київспецбуд» (записи №3-7);
- 7 місяців 15 днів - 15 липня 1988 року «принят на работу газоэлектросварщиком 5 разряда», 01 березня 1989 року «уволен по ст. 29 п. 5 КЗОТ РСФСР, переведен в Сергинскую межрайбазу» - військова частина 58134 (записи №8-9);
- 8 місяців 26 днів - 06 березня 1989 року «принят сварщиком 5 разряда на стройучасток», 01 грудня 1989 року «уволен по ст. 29 п. 5 КЗОТ РСФСР (в порядке перевода в кооператив «Виктория» - Сергінська міжрайбаза (записи №10-11);
- 6 місяців 25 днів - 02 грудня 1989 року «принят по переводу на работу газоэлектросварщиком 5 разряда», 25 червня 1990 року «уволен с работы по собственному желанию» - Будівельний кооператив «Вікторія» (записи №12-13);
-2 роки 11 місяців 16 днів - 27 липня 1990 року «принят на должность работу в ФЭВС-4 на должность электрогазосварщика 5 разряда», 12 липня 1993 року «уволен по собственному желанию, ст. 38 КЗоТ Украины» - підприємство по експлуатації водопроводних мереж м. Києва (записи №14-17);
- 6 років 0 місяців 0 днів - 01 жовтня 2013 року року «прийнят на посаду слюсаря за контрактною основою», 30 вересня 2019 року «звільнений за власним бажанням» -Центр культури та мистецтв Дніпровського району м. Києва (записи №18-19).
Крім того, в матеріалах справи міститься копія атестату №1799, відповідно до якого ОСОБА_1 вступив 01 вересня 1979 року і 21 липня 1981 року закінчив міське професійно-технічне училище №9 смт. Крижополя Вінницької області.
Навчання, зокрема, у середніх спеціальних навчальних закладах зараховується до стажу роботи (пункт д статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»), а тому до стажу роботи позивача має бути доданий час навчання в міському професійно-технічному училище №9 смт. Крижополя Вінницької області - 1 рік 10 місяців 21 день.
Таким чином, у позивача станом на 12 лютого 2020 року наявний трудовий стаж 17 років 7 місяців 4 дні, а, отже, трудового стажу позивача станом на час настання інвалідності достатньо для призначення пенсії по інвалідності.
З листа відповідача від 10 березня 2020 року №2600-0314-8/32118 не вбачається, який конкретно період роботи позивача не врахований відповідачем при розрахунку страхового стажу під час вирішення питання про призначення йому пенсії по інвалідності.
Основним документом, який підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка (стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Аналогічна норма передбачена пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637), а саме, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637).
Однак, цей порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.
Аналізуючи зазначені вище норми, суд дійшов висновку, що єдиною підставою для визначення трудового стажу є трудова книжка, а у разі її відсутності або відповідних відомостей у ній уточнюючі довідки або рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2019 року у справі №289/674/17ю
Як встановлено судом, позивач разом із заявою про призначення пенсії по інвалідності подав відповідачу копію трудової книжки.
В трудовій книжці позивача містяться записи №1-19, якими підтверджується стаж роботи позивача протягом 15 років 8 місяць 13 днів і, який є достатнім для призначення позивачу пенсії по інвалідності.
Органам Пенсійного фонду надано право та можливість вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію (частина третя статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідач, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за віком з підстав відсутності у нього достатнього страхового стажу, будь-яких додаткових документів від позивача не вимагав, жодних дій по їх самостійному отриманню не вчинив.
Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (пункт 1 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Як встановлено судом, позивач звернувся з заявою про призначення пенсії 28 лютого 2020 року.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії по інвалідності та зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування страхового стажу для призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності та відмови призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 28 лютого 2020 року.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 );
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код 42098368).
Суддя В.А. Кузьменко