ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
18 лютого 2021 року справа №640/1903/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доМіністерства оборони України (далі по тексту - відповідач, МО України)
про1) визнання протиправними дій відповідача щодо не призначення позивачу (не нарахування та не виплати) одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІІ групи (станом на 19 березня 2018 року), що настала внаслідок поранення, заподіяного під час виконання позивачем обов'язків військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16-168 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; 2) скасування пункту 10 висновку щодо позивача комісії Міністерства оборони України з призначення одноразової грошової допомоги від 04 жовтня 2019 року (протокол №129), яким було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги; 3) стягнення з відповідача на користь позивача одноразової грошової допомогу у разі настання інвалідності 3 групи (станом на 19 березня 2018 року), заподіяну під час виконання позивачем обов'язків військової служби відповідно до статей 16-168 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у сумі 440 500,00 грн.; 4) зобов'язання відповідача (нарахувати та виплатити) позивачу одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІІ групи (станом на 19 березня 2018 року), що настала внаслідок контузії, поранення, захворювання, заподіяного під час виконання позивачем обов'язків військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16-168 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 440 500,00 грн.; 5) встановлення судового контролю за виконанням рішення
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, вважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.
На думку позивача, при вирішенні питання про призначення одноразової грошової допомоги відповідач мав керуватися пунктом 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, яка настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, він має з моменту встановлення інвалідності - 12 березня 2014 року.
Ухвалою від 05 лютого 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/1903/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Позивач в позовній заяві зазначає третіх осіб, а саме: Київській міський військовий комісаріат та Державну прикордонну службу України.
Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки.
Частиною четвертою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Із аналізу вказаних норм вбачається, що необхідною умовою залучення третіх осіб є той факт, що судове рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки осіб, які не є стороною у справі.
Разом з тим, позивач в позовній заяві не вказує та не конкретизує, яким чином та на які права, свободи, інтереси або обов'язки Київського міського військового комісаріату та Державної прикордонної служби України може вплинути рішення у даній адміністративній справі.
За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для залучення третіх осіб.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Середньоазіатського прикордонного округу, яка в період з 10 квітня 1985 року по 17 грудня 1985 року перебувала в Демократичній республіці Афганістан, 21 грудня 1985 року звільнений зі строкової військової служби; ІІІ група інвалідності вперше встановлена позивачу 21 березня 2013 року під час первинного огляду органами МСЕК; відповідно до вимог частини шостої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, що діяла на час первинного встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) та підпункту 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» обов'язковою умовою для призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям строкової служби є настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяця після звільнення з такої служби, а тому, права на одержання одноразової грошової допомоги позивач не має.
Крім того, відповідач зазначив, що позивач не надав документ, який свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачено пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
ОСОБА_1 відповідно до військового квитка від 17 жовтня 1983 року серії НОМЕР_2 , виданого Яготинським районним військовим комісаріатом Київської області «призывной комиссией при Яготинском районном военном комиссариате Киевской области признан «годен к строевой службе» призван на действительную службу и направлен в часть 17 октября 1983 года», 21 грудня 1985 року звільнений в запас.
Згідно із довідкою від 25 вересня 2012 року №39 приймав участь у бойових діях в Афганістані з 10 квітня 1985 року по 17 грудня 1985 року (військова частина НОМЕР_1 ), що також підтверджується записом в особливих відмітках військового квитка позивача.
Позивач пройшов судово-медичне дослідження 03 жовтня 2012 року, відповідно до висновку якого у позивача визначаються рубці в проекції правого тім'яного бугра, в правій надбрівній ділянці, на передній та задній поверхнях вушної раковини в проекції верхньої третини завитка, на зовнішній поверхні лівого гомілково-ступневого суглобу та на внутрішній його поверхні, які є наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок осколкових поранень; всі зазначені рубці могли бути отримані в період бойових дій в Афганістані в 1985 році.
Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №2554 від 18 грудня 2012 року поранення (контузія) ОСОБА_1 , пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до виписки із акта огляду МСЕК до довідки від 21 березня 2013 роки серії 10ААА №799822 позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності з 19 березня 2013 року внаслідок «поранення, (контузія), так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» до 01 квітня 2014 року.
Відповідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 20 березня 2018 року АВ №0973264, позивачу повторно встановлено IIІ групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, строк до 01 квітня 2020 року.
Статус позивача як інваліда ІІІ групи, який має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, підтверджується також дублікатом посвідчення від 11 грудня 2013 року (дійсно до 01 квітня 2017 року) та посвідченням від 15 березня 2017 року серії НОМЕР_3 , виданим УПСЗН Шевченківської РДА у м. Києві (дійсно до 01 квітня 2020 року).
Адміністрація державної прикордонної служби України в листі від 21 жовтня 2019 року №11/П-144298 підтвердила, що позивач в 1983-1985 роках проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Середньоазіатського прикордонного округу, що входила до складу Прикордонних військ КДБ СРСР та перебував в перебувала в Демократичній республіці Афганістан з 10 квітня 1985 року по 17 грудня 1985 року.
У відповідь на заяву позивача від 19 вересня 2019 року Київський міський військовий комісаріат в листі від 21 листопада 2019 року №ВСЗ/3897 повідомив, що направив до Департаменту фінансів відповідача документи щодо розгляду питання правомірності виплати йому одноразової грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи; за результатом розгляду поданих документів комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.
Відповідно до рішення, яке викладено у формі протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі по тексту - Комісія) від 04 жовтня 2019 року №129, затвердженого тимчасово виконуючим обов'язки Міністра оборони України 07 жовтня 2019 року, позивач не має права на одержання одноразової грошової допомоги, «оскільки згідно зі статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності в 2013 році та в 2018 році, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги …, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 та постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової служби, якщо інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. Позивачу інвалідність встановлено понад тримісячний термін».
Крім того, в рішенні зазначено, що позивач не подав документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травм, каліцтва), який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги -19 вересня 2019 року, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога, зокрема, у разі інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
В частини дев'ятій статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок №975).
При цьому, пунктом 2 зазначеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується, зокрема, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №499;
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Верховний Суд у постанові від 07 лютого 2019 року у справі №127/12061/17 зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
Як встановив суд, позивач проходив дійсну військову службу з 17 жовтня 1983 року по 21 грудня 1985 року у складі військової частини НОМЕР_1 Середньоазіатського прикордонного округу та приймав участь у бойових діях в Афганістані з 10 квітня 1985 року по 17 грудня 1985 року.
З 19 березня 2013 року йому встановлено ІII групу інвалідності, у зв'язку з пораненням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується матеріалами справи.
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, що діяло на день виникнення у позивача права на отримання такої допомоги, тобто станом на 19 березня 2013 року.
Частинами другою, четвертою та шостою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній на час встановлення позивачу вперше ІІІ групи інвалідності, встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
- поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України;
- поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту, який призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходить службу у військовому резерві, під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження зазначених зборів, служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення на умовах, визначених пунктом 3 цієї статті;
- поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.
Важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є розуміння видів військової служби, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Частина четверта статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в редакції чинній на час встановлення позивачу вперше ІІІ групи інвалідності, встановлює такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
З наведеного вбачається, що позивач, відповідно до інформації, що міститься у військовому квитку, проходив строкову військову службу, яка є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.
Таким чином, спеціальною нормою при розгляді спірних правовідносин є частина шоста статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:
- особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;
- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;
- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
Аналогічна норма міститься у Порядку та умовах призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №499 (далі по тексту - Порядок №499).
Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку №499 військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.
З аналізу зазначених норм вбачається, що, для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.
У разі встановлення інвалідності в період дії статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції на час встановлення позивачу інвалідності, після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Оскільки, позивачу вперше встановлена ІІІ група інвалідності більше ніж через три місяці, після звільнення зі служби (19 березня 2013 року), суд дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у позивача відсутнє.
Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2018 року по справі №750/5074/17, в якій відійшов від правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 20 березня 2018 року у справі №276/322/17, а також у постановах Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі №363/1076/16-а та від 21 січня 2021 року у справі №805/4321/18-а.
Суд також зазначає, що періодичне підтвердження раніше встановленої групи інвалідності або відсотка втрати працездатності не є обставиною, яка спричиняє виникнення у військовослужбовця нових прав у сфері соціального захисту, якщо про це прямо не вказано в законодавстві, що регулює ці правовідносини.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №564/806/17, від 11 листопада 2020 року справі №161/18555/17.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність його поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Оскільки позивачу у задоволенні позову відмовлено та враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 );
Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022).
Суддя В.А. Кузьменко