ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
18 лютого 2021 року м. Київ № 640/2085/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н.М., ознайомившись з матеріалами адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління міжнародного співробітництва Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Управління міжнародного співробітництва Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 01.02.2021 позовну заяву залишено без руху з підстав ненадання документів на підтвердження обставин, за яких передбачено звільнення від сплати судового збору або доказів про сплату відповідної суми, а також через подання позовної заяви в електронному вигляді до початку функціонування ЄСІТС.
На виконання ухвали від 01.02.2021 позивачем надано копії позовної заяви без додатків, а також довідку від 26.07.1989, якою, за твердженням представника позивача, встановлена 100% втрата працездатності та І група інвалідності.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність (ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні»).
Зі змісту наданої копії довідки від 26.07.1989 убачається, що ОСОБА_1 визначено 100 % втрати працездатності безстроково. Жодних відомостей про визначення групи інвалідності позивача, згадана довідка не містить.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 420 від 05.06.2012 затверджено Порядок та Критерії встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків (Порядок № 420).
Пунктом 1.2 Порядку № 420 встановлено, що професійна працездатність - здатність даного працівника до роботи за своєю професією (фахом) і кваліфікацією чи за іншою адекватною їй професією (фахом).
При визначенні ступеня втрати професійної працездатності у відсотках враховуються такі професійні чинники: здатність потерпілого після нещасного випадку на виробництві або виникнення професійного захворювання виконувати роботу в повному обсязі за попередньою професією, роботою, під час якої стався нещасний випадок або встановлено професійне захворювання (до нещасного випадку або професійного захворювання), чи іншою рівноцінною їй за кваліфікацією.
При втраті основної або іншої рівноцінної їй за кваліфікацією раніше освоєної професії визначається можливість використання залишкової професійної працездатності на іншій роботі нижчої кваліфікації в звичайних, спеціально створених виробничих або інших умовах праці (пп. 2.2.2 Порядку № 420).
При визначенні ступеня втрати професійної працездатності у відсотках враховується вираженість порушень функцій організму потерпілого, що призводять до обмеження здатності до трудової діяльності та інших категорій життєдіяльності (пп. 2.2.3 Порядку № 420).
Група інвалідності при наслідках виробничої травми та професійному захворюванні встановлюється залежно від видів порушення функцій організму людини, критеріїв життєдіяльності відповідно до Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 року № 561, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033 (далі - Інструкція про встановлення груп інвалідності) (п. 2.3 Порядку № 420).
Із наведеного убачається, що втрата особою працездатності не ототожнюється з групою інвалідності особи. Навіть ураховуючи те, що довідка, на яку посилається позивач видана в 1989 році, тобто, до набрання чинності цитованими нормативно-правовими актами, така довідка не згадує про присвоєння ОСОБА_1 групи інвалідності.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про те, що поданий позивачем документ не є джерелом відомостей про обставини, за яких можливе безумовне звільнення від сплати судового збору за п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалою від 01.02.2021 позивачу запропоновано альтернативний спосіб усунення недоліків: надати докази звільнення або сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Оскільки підтвердження жодної з умов, передбачених згаданою статтею матеріали справи не містять, суд констатує неусунення недоліку, визначеного в ухвалі від 01.02.2021.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Оскільки КАС України не передбачає право залишити позов без руху двічі з тотожних підстав, зважаючи на те, що станом на дату постановлення даної ухвали недоліки не усунуто, суд вважає, що позовну заяву слід повернути.
Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління міжнародного співробітництва Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії повернути.
2. Роз'яснити, що повернення даної позовної заяви не перешкоджає особі, яка її подала, повторно звернутись до суду, якщо відпадуть обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Шевченко